Рішення

від 07.04.2025 по справі 320/6320/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2025 року м. Київ справа №320/6320/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у м.Києві форми «В1» №00374710704 від 16.12.2022, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2022 року, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 20 032 285,00 грн, штрафні санкції у розмірі 5 008 071,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки позивачем надавалися усі належним чином оформлені первинні документи на підтвердження наявності права на суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року у розмірі 20 032 285 гривень до часу прийняття оскаржуваного ППР, при цьому вказані документи залишені без належної оцінки з боку контролюючого органу. Крім того, позивач зауважує, що відповідач не заперечує щодо сплати позивачем усіх обов`язкових платежів на підставі проведених імпортних операцій щодо ввезення на територію України товарів народного вжитку на суму 120 193 708,50 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнятий на підставі, в межах та у спосіб, що визначені ПК України, оскільки в ході проведення перевірки не надано витребуваних документів, пов?язаних із декларуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. «г» п. 198.5, п. 198.6. ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у зв`язку з чим правомірно відмовлено в бюджетному відшкодуванні ПДВ за січень 2022 року на суму 20 032 285 гривень.

Крім того, відповідач зауважує, що позивач має ознаки фіктивності та є фігурантом кримінального провадження від 21.09.2022 за № 42020000000000285, відкритого за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст.205-1 КК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі повідомлення від 13.10.2022 № 496/26-15-07-04-01-10 та наказу від 06.10.2022 № 4234-п, відповідно до пп. 20.1,4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст.. 75, п.л. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН» щодо дотримання. податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 № 9036853861 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 03.03.2022 № 9041554389, від 30.04.2022 № 9049301463 (далі - Декларація) сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

Під час перевірки не було надано документи за січень 2022 року: видані та отримані податкові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортні накладні. виписки банку, договори господарської діяльності, оборотно-сальдові відомості загальна та по рахунках 10, 11, 12, 15, 20, 23, 26, 28, 311, 361, 3711, 631, 685, за період, що перевіряється, інші документи, які не зазначені у переліку, але безпосередньо пов?язані із декларуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 року.

Враховуючи зазначені вище обставини, відповідачем складено акт від 09.11.2022 № 5424/26-15-07-04-01 про ненадання пояснень та їх документального підтвердження для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН».

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Гасфа Опт-Корпорейшн» вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. «г» п. 198.5, п. 198.6. ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року на суму 20 032 285 гривень.

Вищевказані результати перевірки оформлені актом від 14.11.2022 № 37390/26-15-07-04-01/44313559, на підставі висновків якого контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.12.2022 № 00374710704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2022 року, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 20 032 285,00 грн., штрафні санкції 5 008 071,25 грн.

ТОВ «Гасфа Опт-Корпорейшн» скористалось правом, передбаченим ст. 56 ПК України, та звернулось в порядку досудового адміністративного оскарження зі скаргою від 05.01.2023 року до ДПС України та долучив до неї всі підтверджуючі документи.

06.03.2023 року позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги від 22.02.2023 року №4496/6/99-00-06-01-05-06, яким було залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 16.12.2022 року № 00374710704, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПІК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 ПК України, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків е: документи, визначені ПІК України (п.л. 83.1.1); податкова інформація (п.л. 83.1.2); експортні висновки (п.л. 83.1.3); судові рішення (п.л. 83.1.4); інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Пк України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (п.п. 83.1.6).

Згідно з п. 85.2 ПК України, платник податків зобов?язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов?язані з предметом перевірки. Такий обов?язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об?єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п?ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України визначено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до пунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі- Закон №996-XIV), яким передбачено, зокрема:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стаття 1 Закон №996-XIV).

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою прийняття Головним управлінням ДПС у місті Києві спірного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу щодо завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року на суму 20 032 285,00 грн.

Причиною таких висновків слугувало не надання позивачем під час перевірки підтверджуючих документів стосовно періоду січень 2022 року, а саме: видані та отримані податкові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортні накладні. виписки банку, договори господарської діяльності, оборотно-сальдові відомості загальна та по рахунках 10, 11, 12, 15, 20, 23, 26, 28, 311, 361, 3711, 631, 685, за період, що перевіряється, інші документи, які не зазначені у переліку, але безпосередньо пов?язані із декларуванням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2022 року. На підставі чого, відповідачем складено акт від 09.11.2022 № 5424/26-15-07-04-01 про ненадання пояснень та їх документального підтвердження для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН».

Водночас, при встановлені фактичних обставин справи суд враховує, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.

Згідно із пунктами 85.2 та 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 (касаційне провадження №К/9901/16292/19) та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15 (касаційне провадження №К/9901/26364/18).

У постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК України є усталеною і послідовною.

У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

При цьому, судом встановлено, що позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 56 ПК України, звернувся в порядку досудового адміністративного оскарження зі скаргою від 05.01.2023 року до ДПС України та надав підтверджуючі документи, а саме :

- договори оренди офісу;

- договори оренди складу;

- контракт № LA-2311 dsl 23.11.2021 року;

- договір комісії № 12-10-202 від 12.10.2021 р.;

- докази оплати товарів - платіжні доручення;

- митні декларації, інвойси, специфікації, пакувальні листи, залізничні накладні, CMR та ТТН;

- договори перевезення вантажів, акти виконаних робіт;

- договір відповідального зберігання, акти прийому-передачі та ТТН;

- Витяг щодо суми податку, на яку платника податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ № 3167;

- оборотньо-сальдові відомості по рахункам.

Адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення.

Суд вказує, що позивач не ухилявся від надання первинних документів, оскільки надав їх під час адміністративного оскарження висновків акту перевірки.

Водночас, зі змісту рішення про результати розгляду скарги від 22.02.2023 № 4496/6/99-00-06-01-05-06 вбачається, що відповідачем взагалі не досліджувалися долучені позивачем первинні документи, на підставі яких здійснено донарахування та прийнято оскаржуване податкові повідомлення-рішення. Вказані дії відповідача є протиправними та свідчать про помилковість висновків контролюючого органу.

При цьому, представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Зокрема, жодних зауважень з стосовно недоліків наданих документів контролюючим органом не вказано.

Більш того, проаналізувавши надані документи, суд дійшов висновку, що вказані документи не мають пошкоджень або дефектів щодо форми, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, також вони містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій та підтверджують фактичний рух активів.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність факту ненадання позивачем документів за січень 2022 року, що був предметом перевірки.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем після закінчення перевірки та до прийняття оскаржуваного рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надавалися всі документи, які належали до предмету перевірки, які, в свою чергу, безпідставно не були досліджені з боку контролюючого органу, який, при цьому, мав обов`язок врахувати направлені позивачем документи при прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, чого здійснено не було, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а.

Стосовно фігурування позивача у кримінальному провадженні суд вказує наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем отримано лист Львівської обласної прокуратури від 26.10.2022 № 10/1-1666-22 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 01.11.2022 № 55201/5) яким повідомлено, що в ЄРДР зареєстровано від 21.09.2022 за № 42020000000000285 кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст.205-1 КК України. Зокрема, в листі зазначалось про те, що в ході виконання доручення обласної прокуратури, оперативними працівниками Управління стратегічних розслідувань у Львівській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України проведено відпрацювання фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гасфа Опт-Корпорейшн», яким встановлено, що дане підприємство має ознаки «фіктивності».

Встановлено, що засновником та керівником вказаного підприємства є ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце її проживання на даний час встановлюється. Офісне приміщення ТОВ «Гасфа Опт-Корпорейшн» зареєстровано за адресою: м. Львів., вул. Любінська, будинок 104. Однак, згідно інформації власника приміщення Об?еднання співвласників багатоквартирного будинку «Любінська 104», службові особи ТОВ «Гасфа Опт-Корпорейшн» не знаходиться і не використовуються за вказаною адресою.

Разом з тим, на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 щодо надання документально підтвердженої інформації щодо стану розгляду кримінального провадження №42020000000000285, зареєстрованого в ЄРДР 21.09.2022 Львівською обласною прокуратурою повідомлено, що лист обласної прокуратури від 26.10.2022 № 10/1-1666-22 (№10/1-846вих-22) щодо ТОВ "ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН", адресований ГУ ДПС у м. Києві, містить технічну описку в номері кримінального провадження, оскільки фактичним номером даного провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань є № 42022140000000285 від 21.09.2022. Крім того, в листі зазначено, що в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні особам про підозру не повідомлялось.

Також, проінформовано, що за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022140000000285, детективом Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Львівській області Парубієм Б.І., на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, 31.01.2024 прийнято рішення про його закриття у зв`язку в відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 205-1 КК України.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на фігурування позивача у вищевказаному кримінальному провадженні в якості доказу фіктивності ТОВ "ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН".

Стосовно проведення господарських операцій, які були предметом перевірки, судом вказується наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня 2022 р. ТОВ «ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН» проводило імпортні операції та ввозило на територію України товари народного вжитку на суму 120 193 708,50 грн., сплативши при цьому до державного бюджету відповідні обов?язкові платежі.

Ввезення товарів відбувалось на підставі відповідних документів, зокрема контракту № LA-2311 від 23.11.2021 року, укладеного з AGROEXPERT FZ-LLC та ТОВ «ЛЮКСОМ МЕНЕДЖМЕНТ», та Договору комісії № 23-11 - 2021 від 23.11.2021 року, укладеного між ТОВ «ЛЮКСОМ МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН».

Відповідно до п.1.3 контракту № LA-2311 від 23.11.2021 року, укладеного з AGROEXPERT FZ-LLC та ТОВ «ЛЮКСОМ МЕНЕДЖМЕНТ», Згідно чинного Контракту Продавець (позивач) продає, а Покупець купляє Товар згідно Інвойсів/Специфікацій до Контракту на кожну поставку.

Також було оформлено наступні митні декларації на загальну суму ВМД 120 193 708,50 грн, в т.ч. сума ПДВ 20 032 284,75 грн, а саме :

- UA500080/2022/000351 від 13.01.2022 на суму ВМД 1 775 067,78 грн, в т. ч. сума ПДВ 295 844,63 грн;

- UA500080/2022/000352 від 13.01.2022 на суму ВМД 1 617 554,46 грн, в т. ч. сума ПДВ 269592,41 грн;

- UA500080/2022/000348 від 13.01.2022 на суму ВМД 1 797 183,60 грн, в т. ч. сума ПДВ 299530,60 грн;

- UA500080/2022/000364 від 13.01.2022 на суму ВМД 1 738 120,38 грн, в т. ч. сума ПДВ 289 686,73 грн;

- UA500080/2022/000404 від 14.01.2022 на суму ВМД 4 622 928,66 грн, в т. ч. сума ПДВ 770 488,11 грн;

- UA500080/2022/000400 від 14.01.2022 на суму ВМД 4 061 500,38 грн, в т. ч. сума ПДВ 676 916,73 грн;

- UA500080/2022/000436 від 15.01.2022 на суму ВМД 5 583 744,42 грн, в т. ч. сума ПДВ 930 624,07 грн;

- UA500080/2022/000437 від 15.01.2022 на суму ВМД 4 726 863,00 грн, в т. ч. сума ПДВ 787 810,50 грн;

- UA500080/2022/000438 від 15.01.2022 на суму ВМД 1 903 975,80 грн, в т. ч. сума ПДВ 317 329,30 грн;

- UA500080/2022/000439 від 15.01.2022 на суму ВМД 4 692 253,38 грн, в т. ч. сума ПДВ 782 042,23 грн;

- UA500080/2022/000441 від 15.01.2022 на суму ВМД 1 985 331,54 грн., в т. ч. сума ПДВ 330 888,59 грн;

- UA500080/2022/000443 від 15.01.2022 на суму ВМД 4 507 565,22 грн., в т. ч. сума ПДВ 751 260,87 грн;

- UA500080/2022/000458 від 16.01.2022 на суму ВМД 4 789 410,66 грн., в т. ч. сума ПДВ 798 235,11 грн;

- UA500080/2022/000460 від 16.01.2022 на суму ВМД 1 226 595,30 грн, в т. ч. сума ПДВ 204 432,55 грн;

- UA500080/2022/000461 від 16.01.2022 на суму ВМД 4 121 936,04 грн, в т. ч. сума ПДВ 686 989,34 грн;

- UA500080/2022/000491 від 17.01.2022 на суму ВМД 1 546 391,00 грн, в т. ч. сума ПДВ 257 731,98 грн;

- UA500080/2022/000492 від 17.01.2022 на суму ВМД 1 715 181,96 грн, в т. ч. сума ПДВ 285 863,66 грн;

- UA500080/2022/000526 від 18.01.2022 на суму ВМД 4 604 244,36 грн, в т. ч. сума ПДВ 767 374,06 грн;

- UA500080/2022/000528 від 18.01.2022 на суму ВМД 4 138 110,96, в т. ч. сума ПДВ 689685,16 грн;

- UA500080/2022/000532 від 18.01.2022 на суму ВМД 5365618,38, в т. ч. сума ПДВ 894 269,73 грн;

- UA500080/2022/000522 від 18.01.2022 на суму ВМД 1 620 789,78, в т. ч. сума ПДВ 270 131,63 грн;

- UA500080/2022/000534 від 18.01.2022 на суму ВМД 4 452 267,84, в т. ч. сума ПДВ 742 044,64 грн;

- UA500080/2022/000546 від 18.01.2022 на суму ВМД 1 593 631,86, в т. ч. сума ПДВ 265 605,31 грн;

- UA500080/2022/000612 від 20.01.2022 на суму ВМД 4 348 685,94, в т. ч. сума ПДВ 724 780,99 грн;

- UA500080/2022/000614 від 20.01.2022 на суму ВМД 4 433 114,22, в т. ч. сума ПДВ 738 852,37 грн;

- UA500080/2022/000617 від 20.01.2022 на суму ВМД 3 863 947,02, в т. ч. сума ПДВ 643 991,17 грн;

- UA500080/2022/000618 від 20.01.2022 на суму ВМД 4 061 483,46, в т. ч. сума ПДВ 676913,91 грн;

- UA500080/2022/000620 від 20.01.2022 на суму ВМД 4 440 804,78, в т. ч. сума ПДВ 740 134,13 грн;

- UA500080/2022/000619 від 20.01.2022 на суму ВМД 4 991 787,18, в т. ч. сума ПДВ 831 964,53 грн;

- UA500080/2022/000906 від 26.01.2022 на суму ВМД 6 443 445,60, в т. ч. сума ПДВ 1 073 907,60 грн;

- UA500080/2022/000908 від 26.01.2022 на суму ВМД 4 563 913,92, в т. ч. сума ПДВ 760 652,32 грн;

- UA500080/2022/000910 від 26.01.2022 на суму ВМД 4 564 374,06, в т. ч. сума ПДВ 760 729,01 грн;

- UA500080/2022/000911 від 26.01.2022 на суму ВМД 4 295 884,68, в т. ч. сума ПДВ 715 980,78 грн.

Враховуючи проходження митної процедурі під час імпорту товарів, позивачем було проведено оплати за митне оформлення товарів, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями на загальну суму 29 338 513,56 грн, а саме:

- № 4 від 12.01.2022 на суму 100 000, 00 грн;

- № 5 від 13.01.2022 на суму 6 000 000,00 грн;

- № 6 від 14.01.2022 на суму 6 000 000,00 грн.;

- № 7 від 17.01.2022 на суму 6 000 000,00 грн.;

- № 8 від 18.01.2022 на суму 6 000 000,00 грн;

- № 9 від 20.01.2022 на суму 500 000,00 грн.;

- № 14 від 25.01.2022 на суму 4 500 000,00 грн;

- № 15 від 26.01.2022 на суму 238 513,56 грн.

При цьому, судом встановлено, що для перевезення товарів для розміщення їх на складських приміщеннях ТОВ «ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН» було укладено договір про надання транспортних послуг №05/2022 від 05.01.2022 року з ТОВ «ФАКТОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42876197, платник податку на прибуток на загальних підставах, не платник ПДВ). На підставі даного договору було отримало транспортно-експедиційні послуги від на суму 49 500,00 грн. в січні 2022 року.

В лютому 2022 року весь товар був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «ТОРГОВА ФІРМА «КРОНОС» (код ЄДРПОУ 42602912, платник податку на прибуток на загальних підставах, не платник ПДВ) згідно договору відповідального зберігання № 0222 від 01.02.2022 року.

Письмові докази відповідача, зокрема й акт перевірки, не ґрунтуються на об?єктивній інформації та не спростовують факти господарської діяльності з імпорту товарів через митний кордон України та сплату сум податку на підставі митних декларацій.

Надані позивачем документи відповідають вимогам, встановленим нормами частини другої статті 9 Закону №996-XIV до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності і в сукупності підтверджують здійснення господарських операцій, внаслідок чого у позивача виникло право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за вчиненими господарськими операціями.

З вищевикладеного вбачається, що позивачем свій обов`язок щодо надання під час перевірки усіх первинних документів на підтвердження показників його податкової звітності, встановлений п. 85.2 ст. 85 ПК України, був дотриманий.

Отже, судом встановлено здійснення позивачем реальних імпортних господарських операцій та ввезення товарів на територію України в 2022 році, а також реальну сплату належних податків до бюджету, при цьому зворотнє не доведено відповідачем.

Суд також вважає за належне навести правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.11.2022 по справі № 812/2112/17, а саме :

…Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі…

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей."

Суд наголошує, що жодних недоліків щодо оформлення первинних документів, складених за результатами здійснених спірних господарських операцій відповідачем не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 826/2926/14 зауважив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень…Разом з цим, висновок про відсутність факту здійснення господарських операцій може ґрунтуватися лише на встановлених обставинах щодо повної відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції).

Визначальним для вирішення спорів про обґрунтованість формування податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Суд наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.

Суд вказує, що на підтвердження реальності задокументованих господарських операцій позивачем як до часу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і під час судового розгляду надано належним чином складені первинні документи.

Отже, судом встановлено, що висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач правомірно та в повній мірі виконав свій обов`язок щодо декларування податкового кредиту, сформованого за рахунок спірних господарських операцій, що були предметом проведеної перевірки. Належних та допустимих доказів щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту відповідачем не надано. Окрім цього, реальність задокументованих господарських операцій підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача, які надавалися до часу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в повному обсязі та були предметом такої перевірки та містяться в матеріалах справи.

Водночас судом встановлено, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, самостійною діловою метою здійснення спірних господарських операцій було одержання позивачем неправомірної податкової вигоди.

Обов`язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

На думку суду, з урахуванням ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві доводів, та враховуючи досліджені докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що висновки про порушення пункту 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. «г» п. 198.5, п. 198.6. ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до нібито завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року на суму 20 032 285 гривень, є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами, а спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 16.12.2022 № 00374710704 у повному обсязі з мотивів його необгрунтованості.

Тож суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн, що підтверджується квитанцією від 15.03.2023 № 65071756.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору у розмірі 26 840,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у місті Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми «В1» №00374710704 від 16.12.2022.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 26 840,00 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАСФА ОПТ-КОРПОРЕЙШН" (79054, м. Львів, вул. Любінська, буд. 104, код ЄДРПОУ 44313559) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.