Ухвала

від 08.04.2025 по справі 640/32839/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового рішення

08 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/32839/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви адвоката Григоренка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/32839/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління житлово комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання надати відповідь на звернення № 07/09/21- 2 від 07.09.2021,-

ВСТАНОВИВ:

31.03.2025 від адвоката Григоренка Андрія Олександровича надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/32839/21, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та стягнути з Управління житлово-комунального господарства Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати у розмірі 7750,00 грн та 9500,00 грн.

В обгрунтування зазначено, що 07.06.2021 позивач та адвокат Бондар Володимир Васильович уклали угоду № 2 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0706/21 від 07.06.2021 відповідно до п. 3 якої сторони погодили: «Кінцевий строк оплати за надану правову (правничу) допомогу загальною вартістю згідно з підписаними сторонами Актами виконаних робіт та наданих послуг, відтерміновується має бути сплачений на протязі одного року після набрання законної сили остаточним судовим рішенням по справі Клієнта».

09.02.2025 між адвокатом Григоренком Андрієм Олександровичем та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги та додаток № 1 до нього, на підставі яких адвокат прийняв на себе зобов`язання з надання правничої допомоги позивачу на стадії розгляду справи Луганським окружним адміністративним судом.

29.03.2025 за результатами розгляду справи в суді першої інстанції позивач та адвокат підписали Акт № 1 приймання-передачі правової дороги (послуг) до договору від 09.02.2025 та додатку № 1 від 09.02.2025 до договору, в якому зафіксовано факт передання адвокатом позивачу правової допомоги з надання послуг з підготовки та подання заяви про виклик свідків у межах судової справи № 640/32839/21 на стадії розгляду у суді першої інстанції.

Гонорар за означену правову допомогу становить 9500,00 грн. Детальне розшифрування наведено у звіті про витрачений час на надання правової допомоги (додаток № 1 до акту № 1 від 29.03.2025).

Таким чином, позивачем додатково понесено витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 9500,00 грн під час розгляду справи Луганським окружним адміністративним судом.

Представник зазначає, що з огляду на положення КАС України, не подання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов`язку їх сплатити (постанова Верховного суду від 03.10.2019 № 922/445/19). Такий обов`язок по сплаті позивачем наявний, адже позивачем підписано акт приймання-передачі правової допомогу № 1 від 29.03.2025.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статі 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи судом встановлено, що інтереси позивача в даній справі представляв адвокат Бондар Володимир Васильович відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.06.2021 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Як на підставу для стягнення витрат на правничу допомогу надано: додаток № 1 від 07.06.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0706/21 від 07.06.2021, додаткову угоду № 2 від 07.06.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0706/21 від 07.06.2021 про відстрочку платежів за надану правову (правничу) допомогу та незастосування штрафних санкцій за прострочку платежів, акт № 29/10/21-2 про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги від 29.10.2021.

В пункті 3 додаткової угоди № 2 від 07.06.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0706/21 від 07.06.2021 зазначено, що кінцевий строк оплати за надану правову (правничу) допомогу загальною вартістю згідно з підписаними сторонами Актами виконаних робіт та надання послуг, відтерміновується і має бути сплачений на протязі одного року після набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява адвоката Бондара Володимира Васильовича від 26.12.2021 про припинення його повноважень як представника позивача у зв`язку з розірванням договору про надання правової (правничої) допомоги № 0706/21 від 07.06.2021.

При цьому, станом на дату прийняття рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу доказів фактичної оплати позивачем таких витрат зазначеному адвокату суду не надано.

09.02.2025 між адвокатом Григоренком Андрієм Олександровичем та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги № 09-02/25 від 09.02.2025.

Як на підставу для стягнення витрат на правничу допомогу надано: додаток № 1 до договору № 09-02/25 про надання правничої допомоги від 09.02.2025, акт № 1 від 29.03.2025 прийняття-передачу правничої до договору № 09-02/25 про надання правничої допомоги від 09.02.2025 та додатку № 1 від 09.02.2025, звіт про витрачений час на надання правничої допомоги та супутніх витрат.

В пункті 2 додатку № 1 до договору № 09-02/25 від 09.02.2025 та в пункті 4 акту № 1 від 29.03.2025 прийняття-передачу правничої до договору № 09-02/25 зазначено, що гонорар за надання правничої допомоги сплачується протягом тридцяти банківських днів з дня набрання рішенням у справі законної сили.

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, станом на момент розгляду заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 7750,00 грн та 9500,00 грн зовсім відсутні докази щодо фактичної сплати конткретних сум згідно з договорами про надання правової (правничої) допомоги № 0706/21 від 07.06.2021 та № 09-02/25 від 09.02.2025 (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку, касових чеків або інших банківських документів, що підтверджують здійснення оплати послуг адвоката в рамках даної справи).

Суд зазначає, що через відсутність доказів, що свідчать про факт понесення судових витрат, а саме: здійснення оплати гонорару адвокатів та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договорів про надання правової допомоги, у суду відсутня можливість встановити та перевірити дійсність та реальність понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з цим, а також враховуючи вищезазначену практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заявлених ним сум щодо судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Зважаючи на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/32839/21.

Керуючись статтями 139, 143, 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Григоренка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/32839/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя С.В. Борзаниця