Рішення

від 27.03.2025 по справі 400/3489/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 р. № 400/3489/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю суддів Брагара В.С., Мороза А.О., секретаря судового засідання Буряченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», спуск Каботажний, 1, м. Миколаїв, 54020, до відповідачаДержавної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, провизнання протиправним та скасування рішення від 12.12.2023 №11410/3-23/200, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю:

представника позивача: Сорокопуд І.В.,

представника відповідача: Горголь І.С.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (далі позивач, ТОВ СП «НІБУЛОН») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) (далі також відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення (відмову) Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, оформлене листом від 04.01.2024 року № 111/02-5/15-24, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «НІБУЛОН» у внесені відомостей до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту зазначених в Декларації про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» розташованого за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 (Заява ТОВ СП «НІБУЛОН» № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за № 32996/0/7-23);

- зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України внести відомості до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту зазначені в Деклараціі про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» розташованого за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 (Заява ТОВ СП «НІБУЛОН» № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за № 32996/0/7-23) та видати відповідні Витяги з Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

Ухвалою від 17.04.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги мотивовані тим що Адміністрацією судноплавства було порушено доктрину venire contra factum proprium, яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium». Річковий порт (термінал) філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 вже отримував Витяги з Реєстру а саме: № 1, 2, 3, 4 від 28.11.2022 року, № 14, 15, 16, 17 від 14.12.2022 року, № 41, 42, 43, 44 від 08.03.2023 року. Позивач вказує що Річковий порт (термінал) філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» є складною річчю (ст. 186-188 ЦК України), складовими якої є, зокрема, об`єкти речових прав «Майданчики завантаження на водний транспорт» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2851953351106, площа забудови 7000 м2; літ. № 24, 25, 26: (№ 24 майданчик завантаження на водний транспорт №3. Місцезнаходження Річкового порту (термінала) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області по вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14. Відповідно Довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» №СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023 «Назва та місце розташування споруди» м. Ізмаїл, Одеська область, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14, 91-й км р. Дунай, територія ТОВ СП «НІБУЛОН». Дана адреса відповідає земельній ділянці кадастровий № 5110600000:01:047:0206 переданої у користування ТОВ СП «НІБУЛОН» за Договором оренди, для будівництва та експлуатації об`єкта транспортної інфраструктури річкового порту (терміналу), вид цільового призначення 12.03 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту».

Позивач просить застосувати «принцип мовчазної згоди» (ч. 1 ст. 1, ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ч.5 ст.26 ЗУ «Про внутрішній водний транспорт», абз. 2 п. 15 Порядку). Оскільки в установлені законом строки відповідач не надав витяг з Реєстру або обґрунтовану відмову, отже за нормою закону вважається, що відомості зареєстровані та внесені належним чином а Декларант набув право провадити діяльність, що потребує отримання витягу з Реєстру. Лист Адміністрації судноплавства № 111/02-5/15-24 був створений 04.01.2024 року тобто вже після спливу строку встановленого для видачі або відмови у видачі документу дозвільного характеру та містить на думку Позивача суперечливу інформацію щодо підстав відмови в реєстрації відомостей відносно Річкового порту (термінала). Оскільки в листі зазначено що плавпричал з береговим сполученням № 3 (ГТС-3372), розташований за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 знаходиться в межах акваторії морського порту Ізмаїл, межі якої встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року № 1208 «Про межі акваторії морського порту Ізмаїл». Позивач не погоджується з даним твердженням, оскільки вулиці м. Ізмаїл не розташовані в межах акваторії морського порту Ізмаїл. Крім того зазначає що матеріали перевірки проведеної за поданою Позивачем Декларацією містять відповідь ДУ «Держгідрографія» якою повідомлено код ділянки фарватеру судноплавного водного шляху DUN01, Гекометр ділянки фарватеру 913 гекометрів що є необхідним для присвоєння 20-значний буквено-цифровий код місця розташування (PIC-індекс), який вноситься до Реєстру відповідно до п. 8 Порядку.

Від відповідача надійшов відзив, в якому останній вказує, що ним отримано 19.12.2023 року за вхідним № 32996/0/7-23 лист з Декларацією в якій зазначено: місцезнаходження річкового порту (термінала): 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капрікраяна, 14 річка Дунай № 45°19'31,97" E 028°50'46,37"; найменування: Плавпричал з береговим сполученням ГТС-3372, місцезнаходження: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Луки Капрікраяна, 14 Координати: № 45°19'17,71" E 028°50'35,27"... Адміністрація судноплавсвта листом від 04.01.2024 року № 111/02-5/15-24 повідомила про неможливість внесення зазначеного плавпричалу з береговим сполученням № 3 (ГТС-3372) до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту плавпричал з береговим сполученням № 3 (ГТС-3372), розташований за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 знаходиться в межах акваторії морського порту Ізмаїл, межі якої встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року № 1208 «Про межі акваторії морського порту Ізмаїл». Відповідач вказує на обізнаність ТОВ СП «НІБУЛОН» з даною обставиною, оскільки листом від 23.07.2022 року № 3739/3-22/09 позивач просив прийняти постанову Кабінету Міністрів України щодо надання у користування операційної акваторії причалу навпроти земельної ділянки між вулицями Портова, Набережна Лука Капікраяна, Дунайська та береговою лінією м. Ізмаїл до суднового ходу р. Дунай річковому порту (терміналу) ТОВ СП «НІБУЛОН». В Реєстрі гідротехнічних споруд морських портів України внесені відомості про власника гідротехнічних споруд, які розміщені в акваторії морського порту Ізмаїл ДП «Адміністрація морських портів України».

Ухвалою від 06.05.2024 року суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження колегією у складі трьох суддів.

Ухвалою від 04.07.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» Реєстр об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту це електронна база даних об`єктів на внутрішніх водних шляхах, метою створення якої є забезпечення інформацією суб`єктів внутрішнього водного транспорту, а також виконання завдань у сфері безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства. Порядок ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, який включає, зокрема, перелік загальнодоступних даних, порядок і форму подання відомостей, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, на офіційному веб-сайті якого розміщується відповідна інформація. Відомості до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту вносяться на підставі декларації річкового порту (термінала) або власника (балансоутримувача) відповідного об`єкта про включення відомостей до такого Реєстру на безоплатній основі.

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, вносить відомості до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідної декларації. Внесення відомостей, передбачених пунктом 1 частини четвертої цієї статті, підтверджується витягом із такого Реєстру, що є документом дозвільного характеру згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». У разі якщо протягом зазначеного строку не надано витяг із цього Реєстру або обґрунтовану відмову у внесенні відомостей до такого Реєстру та наданні витягу з такого Реєстру, вважається, що відомості зареєстровані належним чином. Витяг з такого Реєстру має безстроковий характер та видається на безоплатній основі.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» надавати послуги суднам на внутрішніх водних шляхах мають право річкові порти (термінали), внесені до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, які отримали витяг з такого Реєстру.

Згідно ст. 26 «Про внутрішній водний транспорт» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, який включає, зокрема, перелік загальнодоступних даних, порядок і форму подання відомостей.

Відповідно до п. 9 Порядку ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 408 (далі Порядок) відомості до Реєстру вносяться Адміністрацією судноплавства на підставі декларації, яку подає декларант. На об`єкт, в якому згруповані за географічним місцезнаходженням об`єкти річкового порту (термінала), які експлуатуються річковим портом (терміналом), подається одна декларація.

Згідно п.п. 11, 12 Порядку Декларація заповнюється та подається за формою згідно з додатками 3 9 залежно від типу об`єкта. Під час подання декларації уповноваженою особою декларанта до декларації додається документ, що підтверджує повноваження такої особи, або його копія, засвідчена в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 14 Порядку протягом 10 робочих днів з дня отримання декларації Адміністрація судноплавства перевіряє зазначені у ній відомості та вносить відповідні відомості до Реєстру або відмовляє у внесенні відомостей з підстав, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

У відповідності до п. 15 Порядку внесення до Реєстру відомостей, передбачених пунктом 6 цього Порядку, підтверджується витягом з Реєстру за формою згідно з додатком 10, який є документом дозвільного характеру згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Витяг формується Адміністрацією судноплавства та надається декларанту протягом трьох робочих днів з дня внесення відомостей до Реєстру у спосіб, зазначений декларантом у декларації. У разі коли протягом зазначеного строку не надано витяг з Реєстру або обґрунтовану відмову у внесенні відомостей до Реєстру та наданні витягу з Реєстру, вважається, що відомості зареєстровані та внесені належним чином і декларант набув право провадити діяльність, що потребує отримання витягу з Реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не доведено до відома документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через 10 робочих днів з дня закінчення встановленого строку для доведення до відома документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, визначеного законом.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що дозвільний орган зобов`язаний протягом десяти робочих днів надати суб`єкту звернення дозвіл або вмотивовану відмову у видачі документа дозвільного характеру.

ТОВ СП «НІБУЛОН» звернулось до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України з метою внесення до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту відомостей відносно Річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» листом-заявою №11410/3-23/200 від 12.12.2023 року з наступними додатками: Декларація про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» (Додаток № 3 до Порядку), документи що підтверджують повноваження Воліка А.О.; копія Договору оренди землі для будівництва та експлуатації об`єкта транспортної інфраструктури річкового порту(терміналу) від 20.09.2022 року; Копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація речового права. Звернення зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за № 32996/0/7-23.

З матеріалів справи вбачається, що строк встановлений ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», п.14 Порядку строк (10 робочих днів з дня отримання відповідної декларації (з урахуванням ч.6 ст.6 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року) сплив 01.01.2024 року (включно). Адміністрація судноплавства не було надано витяг з Реєстру або обґрунтовану відмову у внесенні відомостей до Реєстру та наданні витягу з Реєстру, що не заперечено та спростовано Відповідачем у поданих до суду документах.

04.01.2024 року (після спливу строку встановленого для видачі або відмови у видачі документу дозвільного характеру) Адміністрація судноплавства листом №111/02-5/15-24 повідомила ТОВ СП «НІБУЛОН» що керуючись п.14 Порядку відмовляє у внесені відомостей до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту: плавпричал з береговим сполученням №3 (ГТС-3372), розташованого за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14, оскільки він знаходиться в межах акваторії морського порту Ізмаїл, межі якої встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 року № 1208 «Про межі акваторії морського порту Ізмаїл».

Абз. 2 ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» регламентує що дозвільний орган оформлює відмову у видачі документу дозвільного характеру у формі рішення.

Відповідно п. 2-4 Наказу Міністерство юстиції України «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» від 18.06.2015 року № 1000/5 управлінські документи установи за їх назвою, формою та складом реквізитів повинні відповідати уніфікованим формам, які встановлюються національними стандартами, нормативно-правовими актами. Перелік класів управлінських документів визначається Національним класифікатором НК 010:2021, затвердженим наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.03.2021 року № 526.

Організаційно-розпорядча документація, що є одним з класів управлінської документації, поділяється на:

- організаційну, що містить правила, норми, що визначають статус, компетенцію, структуру, штатну чисельність і посадовий склад установи, функціональний зміст діяльності установи та її підрозділів (положення або статут установи, положення про структурні підрозділи установи, посадові інструкції, штатні розписи, договори тощо);

- розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження);

- інформаційно-аналітичну, що містить інформацію, на підставі якої приймаються певні управлінські рішення (акти, довідки, доповідні записки, заяви, пояснювальні записки, протоколи, службові листи тощо).

Право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

Згідно з імперативними положеннями ст.ст. 19, 23 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року № 3166-VI центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру та накази, які є адміністративними актами, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно п. 1, 9 Постанови Кабінет Міністрів України «Деякі питання оптимізації функціонування центральних органів виконавчої влади у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства» від 06.03.2022 року № 212 Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства. Адміністрація судноплавства у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінінфраструктури видає накази організаційно-розпорядчого характеру, розпорядження, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно листа роз`яснення Державної регуляторної служби України від 14.02.2025 року у разі, відмови у видачі документа дозвільного характеру, дозвільний орган повинен приймати відповідне рішення, яке оформлюється розпорядчим документом (наказ, розпорядження).

Дотримання процедурних норм є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами влади.

У сенсі вищеназваних положень закону, лист Адміністрації судноплавства № 111/02-5/15-24 від 04.01.2024 року, яким ТОВ СП «НІБУЛОН» повідомлено відмову у видачі дозвільного документу, не має правового статусу розпорядчого документу та відповідно не є рішенням дозвільного органу (Центрального органу виконавчої влади) а отже і не є актом індивідуальної дії, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасувати рішення (відмову) Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, оформлене листом від 04.01.2024 року № 111/02-5/15-24, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «НІБУЛОН» у внесені відомостей до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту зазначених в Декларації про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» розташованого за адресою Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 (Заява ТОВ СП «НІБУЛОН» № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за № 32996/0/7-23) слід відмовити.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Механізм застосування принципу мовчазної згоди визначений ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а саме: у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Диспозицією ч. 6 ст. 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов`язку (в установлений Законом строк не надано витяг з Реєстру або обґрунтовану відмову у внесенні відомостей до Реєстру та наданні витягу з Реєстру) тобто через бездіяльність дозвільного органу, суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.

Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин з застосування принципу мовчазної згоди. Тобто, виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документі 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви.

Зміст наведених норм права дає підстави для висновку, що за умови подання суб`єктом господарювання повного пакету документів, він має право на застосування принципу мовчазної згоди.

Відповідна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 826/16335/17, від 21.03.2019 року у справі № 817/498/17, від 21.08.2019 року у справі № 826/25865/15, від 31.07.2019 року у справі № 826/23816/15, від 22.07.2021 року у справі № 560/602/19, від 21.05.2020 року у справі № 821/1910/17.

Суд зазначає, що Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» а також Закон України «Про внутрішній водний транспорт», Порядком ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 408 врегульовано правові наслідки що виникають за результатом бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а саме:

- суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності ч. 6 ст. 4-1 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»;… декларант набув право провадити діяльність, що потребує отримання витягу з Реєстру п. 15 Порядку від 16.02.2022 року № 408;

- вважається, що відомості зареєстровані належним чином ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт»; … вважається, що відомості зареєстровані та внесені належним чином (п. 15 Порядку від 16.02.2022 року № 408.

Отже саме на підставі імперативних норм закону, декларант не тільки набуває право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності а ще відомості (зазначені в Декларації) є такими що зареєстровані та внесені належним чином. Це кореспондується з абз. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» якою передбачено що надавати послуги суднам на внутрішніх водних шляхах мають право річкові порти (термінали), внесені до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, які отримали витяг з такого Реєстру.

Нормативні акти що регулюють питання Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту передбачають внесення відомостей до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту та підтвердження внесення відомостей витягом з Реєстру, який є документом дозвільного характеру.

Відповідно Технологічної картки адміністративної послуги з внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) до реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, затвердженої наказом Державної служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 26.05.2023 року № 195 протягом п`яти робочих днів з дня отримання декларації Адміністрацією судноплавства здійснюється опрацювання поданих декларацій та прийняття рішення про внесення змін до відомостей до Реєстру об`єктів інфраструктури (п.3 Технологічної картки). В подальшому протягом трьох робочих днів з дня внесення відомостей до Реєстру здійснюється Видача витягу з Реєстру або вмотивована відмова.

Пряма норма Закону України «Про внутрішній водний транспорт» встановлює правові наслідки бездіяльності Адміністрації судноплавства: у разі якщо протягом зазначеного строку не надано витяг із цього Реєстру або обґрунтовану відмову у внесенні відомостей до такого Реєстру та наданні витягу з такого Реєстру, вважається, що відомості зареєстровані належним чином. Аналогічна норма вміщена в Порядку: у разі коли протягом зазначеного строку не надано витяг з Реєстру або обґрунтовану відмову у внесенні відомостей до Реєстру та наданні витягу з Реєстру, вважається, що відомості зареєстровані та внесені належним чином і декларант набув право провадити діяльність, що потребує отримання витягу з Реєстру.

В той же час відповідно абз. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» внесення відомостей, передбачених пунктом 1 частини четвертої цієї статті, підтверджується витягом із такого Реєстру. Закон та Порядок не передбачають випадків коли при внесених і зареєстрованих в Реєстрі відомостях Адміністрація судноплавства може видати або не видати відповідний витяг з Реєстру.

Отже, за імперативною нормою закону, вважається, що відомості про Річковий порт (термінал) зареєстровані та внесені до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту належним чином.

За результатом суцільного аналізу змісту норм Порядку ініціатором внесення змін до Реєстру або виключення об`єкту з Реєстру виступає декларант в той же час Адміністрація судноплавства має повноваження на самостійне ініціювання внесення змін до відомостей в Реєстрі лише в частині змін, що стосуються відомостей щодо свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації.

Відповідно до абз. 2 п. 17 Порядку у разі внесення змін до відомостей про об`єкт (крім змін, що стосуються відомостей щодо свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації, які оновлюються відповідно до абзацу дев`ятого пункту 8 цього Порядку) декларант протягом 30 календарних днів з дня настання таких змін подає до Адміністрації судноплавства декларацію з відповідною інформацією за встановленою формою (додатки 3 9) для внесення змін до відомостей про об`єкт до Реєстру.

Згідно п. 22 Порядку у випадку припинення експлуатації об`єкта, відомості про який внесено до Реєстру, декларант повинен подати до Адміністрації судноплавства заяву у довільній формі щодо виключення об`єкта з Реєстру. Адміністрація судноплавства виключає з Реєстру відомості про об`єкт на підставі заяви декларанта протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви.

Отже відомості щодо Річкового порту (терміналу) які внесені та зареєстровані в Реєстрі на підставі Закону внаслідок застосування принципу мовчазної згоди не можуть бути самостійно виключені Адміністрацією судноплавства, оскільки остання не наділена повноваженнями виключати відомості з Реєстру за власною ініціативою.

В той же час, відповідач не позбавлений можливості в подальшому вчиняти заходи реагування, тощо у випадках та порядку передбачених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» підстави для відмови у видачі, переоформленні, анулюванні документа дозвільного характеру визначаються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Згідно п. 7 ст. 4-1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може застосовувати заходи реагування щодо: визнання недійсним документа дозвільного характеру у разі встановлення факту надання в заяві про видачу документів дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації, крім очевидних граматичних помилок, одруківок чи арифметичних помилок, що не впливають на зміст поданих відомостей; відкликання документа дозвільного характеру у разі здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо якого дозвільним органом видано припис або інший розпорядчий документ, а суб`єктом господарювання не виконано цей припис або інший розпорядчий документ у визначений у ньому строк.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.03.2021 року у справі № 826/9746/17 при оцінці умов застосування статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» зазначив що неприйняття рішення про відмову у наданні дозволу належним дозвільним органом свідчить про протиправну його бездіяльність. Водночас сама лише бездіяльність (не прийняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди. Відповідно до ч. 5 ст. 4-1 Закону № 2806-IV підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Установлення цих обставин свідчить про відсутність підстав для видачі документа дозвільного характеру, про невідповідність діяльності вимогам законодавства, а отже і про неможливість застосування принципу мовчазної згоди.

Відповідно ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» відмова у видачі документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» підстави для відмови у видачі, переоформленні, анулюванні документа дозвільного характеру визначаються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Отже Закон України «Про внутрішній водний транспорт» не містить норм, які б розширювали перелік, встановлений ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

У постанові від 26.06.2018 року у справі № 826/2810/17 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб`єктів приватного права (зокрема, можливість застосування принципу мовчазної згоди), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

На підставі викладеного, судом було досліджено матеріали судової справи на предмет наявності підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру встановлених ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»

Відповідно наказу Державної служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг» від 26.05.2023 року № 195 затверджено Інформаційну картку адміністративної послуги з внесення відомостей щодо річкового порту (термінала) до реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту якою визначено умови отримання адміністративної послуги а саме: «Вичерпний перелік документів, необхідних для отримання адміністративних послуг Декларація (додаток 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 408 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту»).

З матеріалів справи вбачається що Позивачем було дотримано норм ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», Порядку в частині форми та повноти поданих документів та подано з листом-заявою № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року Декларацію за формою встановленою Додатком № 3 до Порядку та документ, що підтверджує повноваження уповноваженої особи декларанта.

Відповідно Технологічної картки адміністративної послуги з внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) до реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, затвердженої наказом Державної служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 26.05.2023 № 195 опрацювання поданих декларацій та прийняття рішення про внесення відомостей до Реєстру об`єктів інфраструктури здійснюється відповідальним працівником відділу навігаційно-гідрографічного забезпечення та з питань об`єктів інфраструктури Департаменту державного нагляду та контролю Адміністрації судноплавства. Отже додаткового проведення експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру не встановлено Законом України «Про внутрішній водний транспорт», Порядком.

Відповідно ч. 4 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», п. 6 Порядку до Реєстру вносяться такі відомості щодо річкового порту (термінала): 1) загальні відомості: …місцезнаходження об`єктів річкового порту (термінала), які згруповані за місцезнаходженням (адреса та географічні координати); 2) причальні споруди, які використовуються річковим портом (терміналом): …місцезнаходження (географічні координати); та інше.

В Декларації Річкового порту (термінала) філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» (зареєстрована Адміністрацією судноплавства від 19.12.2023 року вх. №3 2996/0/7-23) зазначено: 1) Місцезнаходження річкового порту (термінала) (адреса та географічні координати) 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 Координати: N 45°19'31,97" E 028°50'46,37"; 2) Причальні споруди, місцезнаходження (географічні координати) 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 Координати: N 45°19'17,71" E 028°50'35,27".

Зазначені відомості щодо місцезнаходження Річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» відповідають інформації з Договору оренди землі для будівництва та експлуатації об`єкта транспортної інфраструктури річкового порту (терміналу) від 20.09.2022 року (додаток до Заяви ТОВ СП «НІБУЛОН» №11410/3-23/200 від 12.12.2023 року), а в частині відомостей про місцезнаходження причальної споруди відповідають Довідці про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд № СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023 року.

Державне підприємство «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» листом від 21.12.2023 року № 8.1-1787 з посиланням на розділ 9 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами водногосподарського комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2024 року № 21 було надано Відповідачу (на запит Відповідача № 32996/0/7/23 від 19.12.2023 року) наступні документи: Довідка про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд № СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023, Свідоцтво про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації № СП-25-105-4-49-23 від 01.08.2023, Акт огляду гідротехнічної споруди №105-4-153-23. Довідка про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд №СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023 містить наступну інформацію «назва та місце розташування споруди» - Гідротехнічна споруда: Плавпричал з береговим сполученням № 3, м. Ізмаїл, Одеська область, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14, 91-й км р. Дунай, території ТОВ СП «НІБУЛОН». Державна установа «Дежгідрографія» листом від 20.12.2023 року №1868/3146/06/23 було повідомлено Відповідачу (на окреме доручення від 21.03.2023 №47/02/13-23) та резолюції голови Адміністрації судноплавства від 19.12.2023 року № 32996/0/7-23) «код ділянки фарватеру судноплавного водного шляху DUN01, Гекометр ділянки фарватеру 913 гекометрів. Плавпричал з береговим сполученням №3, ГТС, відображено в новому видані річкової навігаційної карти № 3504-11 «Річка Дунай від порту Рені до Чорного моря», 2023.

Відповідно Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21 Регістр забезпечує формування та ведення бази даних ГТС. Довідка про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд оформлюється після проведення первісного огляду і внесення інформації про ГТС до бази даних гідротехнічних споруд.

До листа ТОВ СП «НІБУЛОН» № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року було додано Договір оренди землі від 20.09.2022 року укладений між Ізмаїльською міською радою Одеської області та ТОВ СП «НІБУЛОН» на земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації об`єкта транспортної інфраструктури річкового порту (терміналу) з кадастровим номером 5110600000:01:047:0206, площею 19,00 га, яка розташована за адресою: вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14, м. Ізмаїл, Ізмаїльський район, Одеська область. Відповідно п. 2.2 Договору земельна ділянка, яка є об`єктом оренди за цим договором, належить до категорії земель: «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», за видом цільового призначення: 12.03 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту».

Відповідно п. 1.2 1.4 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» від 23.07.2010 року № 548 код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно ст. 70 Земельного кодексу України до земель річкового транспорту належать землі під: а) портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт; д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно-експлуатаційними базами, майстернями, судноверф`ями, відстійно-ремонтними пунктами, складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, іншими об`єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Позивачем в поданих до суду документах зазначено що ним було побудовано та прийнято до експлуатації об`єкт будівництва «Нове будівництво об`єкта транспортної інфраструктури - річкового порту (терміналу) ТОВ СП «НІБУЛОН» в м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області по вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 (сертифікат, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України № ІУ 123231130426).

До заяви №11410/3-23/200 від 12.12.2023 року було додано копію Договору оренди землі для будівництва та експлуатації об`єкта транспортної інфраструктури річкового порту(терміналу) від 20.09.2022 року; Копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрація речового права. Відповідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2023 року та 21.12.2023 року ТОВ СП «НІБУЛОН» належить на праві власності будівлі та споруди «Об`єкт транспортної інфраструктури річкового порту (терміналу)», розташовані за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, будинок 14», складовими якого є, зокрема, об`єкти речових прав «Майданчики завантаження на водний транспорт» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2851953351106, площа забудови 7000 кв.м; літ. № 24, 25, 26: № 24 майданчик завантаження на водний транспорт №3 (з берегоукріпленням, відбійними та швартовими пристроями) гідротехнічна споруда, площею забудови 3240кв.м; № 25 майданчик завантаження на водний транспорт № 2 (з берегоукріпленням, відбійними та швартовими пристроями) гідротехнічна споруда, площею забудови 2150кв.м; № 26 майданчик завантаження на водний транспорт №1 (з берегоукріпленням, відбійними та швартовими пристроями) гідротехнічна споруда, площею забудови 1610 кв.м; адреса: Одеська обл., Ізмаїльський р., м. Ізмаїл, вул. Капікраяна Луки набережна, будинок 14. Земельна ділянка місця розташування вказаних споруд має кадастровий номер: 5110600000:01:047:0206.

Відповідно до Довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» №СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023 місцезнаходження Гідротехнічної споруди Плавпричал з береговим сполученням № 3 є м. Ізмаїл, Одеська область, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14, 91-й км р. Дунай, територія ТОВ СП «НІБУЛОН».

Об`єкти річкового порту (терміналу) ТОВ СП «НІБУЛОН» розташовані за адресою Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5110600000:01:047:0206, яка орендована ТОВ СП «НІБУЛОН» за Договором оренди землі 20.09.2022 укладеним між Ізмаїльською міською радою Одеської області та ТОВ СП «НІБУЛОН». 22.09.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за ТОВ СП «НІБУЛОН», номер запису про інше речове право: 47977065 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2638851951080).

Отже, матеріали заяви та перевірки містять інформацію і документальне підтвердження місцезнаходження річкового порту (термінала), місцезнаходження причальних споруд, та необхідну для присвоєння 20-значний буквено-цифровий код місця розташування (PIC-індекс), який вноситься до Реєстру відповідно до п.8 Порядку.

Відповідно до листа міського голови Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 19.04.2024 року №еп 13/02-13-1761 земельна ділянка площею 19,00 га з кадастровим номером 5110600000:01:047:0206, яка Рішенням Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2111-VIII від 16.09.2022 надана ТОВ СП «НІБУЛОН» в оренду для будівництва та експлуатації об`єкта транспортної інфраструктури річкового порту (терміналу), розташованого за адресою: вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14, м. Ізмаїл, Ізмаїльського району, Одеської області та не знаходиться у межах акваторії морського порту Ізмаїл.

Крім того ТОВ СП «НІБУЛОН» на спростування тверджень Відповідача було долучено до матеріалів судової справи:

- лист ДУ «Держгідрографія» від 15.01.2024 року № 72/104/06/24 в якому у відповідь на адвокатський запит зазначено що вказані у запиті координати, а саме N 45°19'31,97" E 028°50'46,37" і N 45°19'17,71" E 028°50'35,27" розташовані поза межами акваторії морського порту Ізмаїл.

- лист ДУ «Держгідрографія» від 15.01.2024 №73/42/06/24 що вказані у листі ТОВ СП «НІБУЛОН» (лист від 05.01.2024 року №188/3-24/200) координати, а саме N 45°19'31,97" E 028°50'46,37" і N 45°19'17,71" E 028°50'35,27" розташовані поза межами акваторії морського порту Ізмаїл.

- лист ФОП ОСОБА_1 (сертифікат серія АЕ №004016 від 28.12.2025) що Плавпричал з береговим сполученням №3 (ГТС-3372) є комплексною спорудою, що включає в себе плавпричал та берегову територію. Відокремлення плавпричалу від земельної ділянки, де розташовані важливі елементи комплексної споруди, неможливе.

- довідка про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» №СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023 року місцезнаходження Гідротехнічної споруди Плавпричал з береговим сполученням №3 - м.Ізмаїл, Одеська область, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14, 91-й км р. Дунай, територія ТОВ СП «НІБУЛОН».

Відповідно до ст. 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Кожна річ розглядається як самостійний об`єкт цивільного права. Водночас така річ може бути частиною іншої речі - складної речі - і являти собою складову частину цієї складної речі. В такому випадку об`єктом права власності є складна річ, а не окремі її складові частини - прості речі. Складна річ це сукупність різнорідних простих речей, що складають одне ціле завдяки їх використанню за спільним призначенням.

Згідно ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

У відповідності до ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Об`єкт транспортної інфраструктури річковий порт (термінал) ТОВ СП «НІБУЛОН» в м. Ізмаїл, Ізмаїльського району, Одеської області, по вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 є складною річчю, що визнано постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2024 року у справі № 400/2375/24 у спорі між тими ж сторонами.

Відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2024 року у справі № 400/2375/24 апеляційним судом з`ясовано, що річковий порт (термінал) філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «Нібулон» розміщений на земельній ділянці площею 19,00 га, кадастровий номер 5110600000:01:047:0206, за адресою: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14. До складу річкового порту (термінал) філії «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН», входять, зокрема, три причали ГТС-3365, ГТС-3359 та ГТС-3372. Річковий порт (термінал) є єдиний об`єкт «складна річ» складовими елементами якого є три причали (ГТС-3365, ГТС-3359, ГТС-3372), які розташовані на одній земельній ділянці, мають одну адресу та зареєстровані в Реєстрі об`єктів нерухомого майна за одним реєстраційним номером.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Колегією суддів взято до уваги, що Декларація про внесення відомостей щодо річкового порту (термінала)/ про внесення змін до відомостей щодо річкового порту (термінала) оформлена за Додатком №3 до Порядку про що міститься відповідна відмітка у верхньому правому кутку Декларації. Розділ «Причальні споруди» містить зокрема інформацію: Найменування Плавпричал з береговим сполученням № 3 ГТС-3372, Місцезнаходження (географічні координати) 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 № 45°19'17,71" E 028°50'35,27", Реквізити чинної довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд (свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди) №СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023 року. Відповідно Довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» №СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023 року (яка наявна в матеріалах перевірки проведеної Адміністрацією судноплавства) місцезнаходження Гідротехнічної споруди Плавпричал з береговим сполученням № 3 м. Ізмаїл, Одеська область, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14, 91-й км р. Дунай, територія ТОВ СП «НІБУЛОН».

Отже, на думку суду саме інформація з довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд, вказівка на яку вміщена у форму Декларації (Додаток №3 до Порядку) - є належним та допустимим доказом підтвердження відомостей щодо причальної споруди. В даному випадку відомості які зазначені в Декларації відносно ГТС-3372 відповідають інформації з Довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» №СР-25-105-4-22-23 від 01.08.2023.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 826/13000/18 зазначено, що правова процедура (fair procedure справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами влади. Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).

Згідно з листом Державної регуляторної служби України від 07.07.2015 відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування принципу мовчазної згоди до регулювання даних правовідносин.

При цьому, суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів юридичних та фізичних осіб, є законодавчо визначеними, саме на суд покладено обов`язок перевірити доводи сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

З метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, застосовуючи принцип «суд знає закон», колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, яка полягає у неприйнятті у встановлені законом строки рішення за наслідком розгляду Декларації про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» (Заява ТОВ СП «НІБУЛОН» №11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за №32996/0/7-23).

Отже на підставі ч. 1 ст. 1, ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», абз. 2 п. 15 Порядку відомості вказані в Декларація про внесення відомостей щодо річкового порту (термінала)/ про внесення змін до відомостей щодо річкового порту (термінала) поданих ТОВ СП «НІБУЛОН» на Річковий порт (термінал) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» (лист №11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, зареєстровано в Адміністрації судноплавства 19.12.2023 року за №32996/0/7-23) з 01.01.2024 року є зареєстрованими та внесеними належним чином до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту і декларант набув право проводити діяльність, що потребує отримання витягу з Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

Щодо позовних вимог зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України внести відомості до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту зазначені в Декларації про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» розташованого за адресою Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 (Заява ТОВ СП «НІБУЛОН» №11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за №32996/0/7-23) та видати відповідні Витяги з Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

Колегія суддів зазначає що в силу імперативних норм закону а саме ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» та п. 15 Порядку від 16.02.2022 року № 408 вважається, що відомості зареєстровані та внесені належним чином на підставі принципу мовчазної згоди за наслідком бездіяльності Адміністрації судноплавства. Отже права позивача в цій частині не є порушеними.

Щодо позовних вимог в частині видати відповідні витяги з Реєстру:

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У даній справі (в частині видачі Витягів з Реєстру) Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин (наявності відомостей внесених та зареєстрованих в Реєстрі на підставі Закону внаслідок застосування принципу мовчазної згоди) діяти не за законом, а на власний розсуд. Адміністрація судноплавства не наділена повноваженнями за власною ініціативою змінювати відомості в Реєстрі (крім передбачених абз. 2 п. 17, абз. 9 п. 8 Порядку) в тому числі відомості щодо Річкового порту (терміналу) які внесені та зареєстровані на підставі Закону внаслідок застосування принципу мовчазної згоди. Відповідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» внесення відомостей, передбачених пунктом 1 частини четвертої цієї статті, підтверджується витягом із такого Реєстру. Отже в такому випадку видача Витягів що підтверджують внесення відомостей є безальтернативною дією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень п. 1 ст. 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

За таких обставин позовні вимоги в частині зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України видати Витяги з Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту відносно відомостей зазначених в Декларації про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» (Заява ТОВ СП «НІБУЛОН» № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за № 32996/0/7-23) які є такими що зареєстровані та внесені до Реєстр об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту належним чином на підставі принципу мовчазної згоди за наслідком бездіяльності Адміністрації судноплавства підлягають задоволенню.

Щодо листів ТОВ СП «НІБУЛОН» від 23.07.2022 року № 3739/3-22/09, від 08.02.2024 року № 1124/3-24/09 долучених Адміністрацією судноплавства до матеріалів справи за змістом яких ТОВ СП «НІБУЛОН» просить прийняти постанову КМ України щодо надання в користування операційної акваторії причалу навпроти земельної ділянки між вулицями Портова, Набережна Лукі Капікраяна, Дунайська та береговою лінією м.Ізмаїл до суднового ходу р.Дунай річковому порту (терміналу) ТОВ СП «НІБУЛОН».

Судом прийнято до уваги пояснення Позивача що «операційна акваторія причалу» є самостійним різновидом ГТС (гідротехнічною спорудою), яка лише запланована Позивачем як майбутній етап розвитку Річкового порту (терміналу) з метою облаштування підхідного каналу, рейдової стоянки, тощо і в даному випадку не заявлялась в Декларації (Додаток №3 до Порядку), даний розділ Декларації Позивачем не заповнений. Додатком 2 до Порядку визначено типи об`єктів у коді порту (термінала) або об`єкта та встановлено окремі коди для «Причальні споруди» та окремий код для «Операційні акваторії причальних споруд». Відповідно пп.3 п.6 Порядку до Реєстру відомості щодо річкового порту (термінала) в частині операційної акваторії причальних споруд вносяться за наявності. Декларацією (№ 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року) у формі Додатку №3 до Порядку не заявлялась до реєстрації інформація щодо операційної акваторії причалу, отже не є предметом спору.

Щодо листа ДУ «Держгідрографія» від 29.01.2024 року № 1545/02-5/15-24 доданого до відзиву на позовну заяву від 29.04.2024 року слід зазначити що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення (лист Адміністрації судноплавства від 04.01.2024 року № 111/02-5/15-24), адже відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не покликався на лист ДУ «Держгідрографія» від 29.01.2024 року № 1545/02-5/15-24 як на підставу для відмови. До того ж лист ДУ «Держгідрографія» від 29.01.2024 року № 1545/02-5/15-24 датовано значно пізніше ніж зроблено відмову та отримано в межах розгляду іншої Декларації ніж та що розглядається в даній справі.

Щодо посилання Адміністрації судноплавства на Реєстр гідротехнічних споруд морських портів України (у публічному доступі) в якому відображені відомості про власників гідротехнічних споруд, які розміщені в акваторії морського порту Ізмаїл то слід зазначити що в Реєстрі гідротехнічних споруд морських портів України відсутні дані про об`єкти Річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» зокрема ГТС-3372.

Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань тих, стосовно кого вони вчиняються (ухвалюються).

Правомірне очікування виникає в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Наявність «законних очікувань» (яку в кожному окремому випадку встановлює Суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20.09.2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus N 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156 157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus N 32181/04); пункти 47 56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria N 38780/02).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (спуск Каботажний, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 14291113) до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) (просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 41886120) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, яка полягає у неприйнятті у встановлені законом строки рішення за наслідком розгляду Декларації про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» ТОВ СП «НІБУЛОН» (Заява ТОВ СП «НІБУЛОН» №11410/3-23/200 від 12.12.2023, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 за №32996/0/7-23).

3. Зобов`язати Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України внести відомості до Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту зазначені в Деклараціі про внесення відомостей щодо річкового порту (терміналу) Філія «БЕССАРАБСЬКА» розташованого за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 14 (Заява ТОВ СП «НІБУЛОН» № 11410/3-23/200 від 12.12.2023 року, Лист зареєстровано Адміністрацією судноплавства 19.12.2023 року за № 32996/0/7-23) та видати відповідні Витяги з Реєстру об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства) (просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 41886120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» (спуск Каботажний, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 14291113) судові витрати у сумі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.04.2025 року.

Головуючий суддя О.В. Малих

Судді В.С. Брагар

А.О. Мороз