Рішення

від 02.04.2025 по справі 620/1956/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1956/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Бородулі В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомАкціонерного товариства "Укртелеком"до третя особа Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фонд державного майна Українипро за участю сторін: від позивача від відповідача визнання протиправними та скасування постанов Полегенько К.А., Овчинник О.С. У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Укртелеком» звернулося до суду з позовом до Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України, про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн від 05.02.2025 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369,00 грн від 05.02.2025 у виконавчому провадженні №76845720.

Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ «Укртелеком» зі своєї сторони вчинив всі необхідні дії для добровільне виконання рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження й фактичне виконання відбулося 20.01.2025, а тому постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначене судове засідання.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній не погоджується із заявленими вимогами та вказує на відповідність дій державного виконавця нормам Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що сам факт винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження та надсилання вимог сторонам виконавчого провадження, свідчить про заходи примусового виконання рішення, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Від третьої особи письмові пояснення не надійшли.

У судовому засіданні позивач підтримала пояснення викладені в позові та просила його задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що при винесенні спірних постанов державний виконавець діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

23.10.2024 Північним апеляційним господарським судом прийнята постанова про залишення без змін Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №927/1128/24, за позовом керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) до АТ «Укртелеком» та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (а.с. 20-30).

28.11.2024 Господарським судом виданий наказ № 927/1128/23 про зобов`язання АТ Укртелеком (код 21590766) повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93818 площею 39,8 кв. м., розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Леніна (на даний час Князя Ігоря) 34-а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область на користь держави в особі Фонду державного майна України (код 00032945).

24.01.2025 державним виконавцем Овчинником Олександром відкрито виконавче провадження № 75945720 на підставі наказу Господарського суду Чернігівської області №927/1128/23 виданий 28.11.2024, яку направлено сторонам виконавчого провадження за адресами вказаними у виконавчому документі.

Водночас, судом встановлено, що 01.11.2024 АТ «Укртелеком», на виконання рішення суду, в частині повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту №93818, направив на адресу ФДМ України супровідний лист, в якому зазначив про свою готовність добровільного виконання рішення суду, до якого долучив чотири екземпляра актів прийому-передачі ЗСЦЗ, підписаного зі сторони АТ «Укртелеком» уповноваженим представником; повідомив про готовність передачі ЗСЦЗ та про необхідність направлення представника Фонду за адресою: м. Новгород-Сіверський, вул. Князя Ігоря, 34-а для отримання ключів від захисної споруди; долучив оригінал технічного паспорту на ЗСЦЗ; долучив довіреність представника АТ «Укртелеком», на підтвердження його повноважень діяти від імені товариства (а.с. 13).

Даний лист та додані до нього документи були направлені 01 листопада 2024 року цінним з описом листом на адресу Фонду державного майна України, який 04.11.2024 був доставлений адресату - ФДМ України (а.с. 12 зворот, 13 зворот, 14).

Окрім того, після відкриття виконавчого провадження, представник АТ «Укртелеком» відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» листом від 27.01.2025 повідомив державного виконавця про самостійне виконання рішення боржником і окремо такі докази також направив за допомогою додатку вайбер на телефон (+380502511513) державному виконавцю Овчиннику О.С. (а.с. 31, 33-35).

Із листа АТ «Укртелеком» від 27.01.2025 вбачається, що боржник повідомляє державного виконавця про вчинені дії з метою виконання судового рішення, зокрема направлення акту приймання-передачі захисної споруди та не надходження останнього до Товариства.

Відповідач 05.02.2025 прийняв постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 38, 72).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем постановами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім випадків, встановлених частиною другою статті 5 Закону.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно зі статтею 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою, шостою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 статті 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналогічні положення містяться і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432).

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2020 року по справі №480/3452/19.

Водночас, зважаючи на постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2025 (а.с. 32) остання не містить вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, а таке питання вирішено державним виконавцем постановою прийнятою на одинадцятий день після відкриття виконавчого провадження, а саме 05.02.2025 (а.с. 72).

Умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону, зокрема, відповідно до частини дев`ятої цієї статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що повернення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 93818 площею 39,8 кв.м., розташоване у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Леніна (на даний час Князя Ігоря) 34-а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область на користь держави в особі Фонду державного майна України, відбулось 20.01.2025, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі (а.с. 15-16).

При цьому, встановлення вказаного вище факту дійсно відбулося після відкриття виконавчого провадження, однак із незалежних від боржника причин, а внаслідок затримки взаємодії стягувача - Фонду державного майна України зі своїми регіональними відділеннями, за що не може нести негативних наслідків особа, яка вчинила всіх залежних від неї дій для виконання рішення суду одразу після набрання таким рішенням законної сили. Окрім того, виконання такого виду рішення залежить від дій не тільки однієї сторони виконавчого провадження, оскільки передача споруди не може відбутися без паралельної присутності з іншого боку стягувача.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд констатує підтверджений факт виконання рішення 20.01.2025, тобто до прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження 24.01.2025, що відповідно до норм пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Однак, як встановлено судом виконавче провадження закінчено не було.

Враховуючи, що рішення суду фактично виконане до відкриття виконавчого провадження, то цей фак є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження з моменту, коли державному виконавцю про це стало відомо й, як наслідок, відсутність підстав для стягнення виконавчого збору, що встановлює частина 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає, що згідно зі статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Розмір витрат виконавчого провадження складається, зокрема, з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, тощо, а зважаючи на матеріали справи відкриття виконавчого провадження відбулося 24.01.2025, державним виконавцем направлені відповідні запити сторонам, здійснено користування автоматизованою системою виконавчого провадження. Враховуючи відсутність встановлених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для не стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження навіть внаслідок закінчення такого через виконання рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови про мінімальні витрати виконавчого провадження від 05.02.2025.

За приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, шляхом скасування постанови про стягнення виконавчого збору з АТ «Укртелеком».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача підлягають стягненню 1211,20 грн судового збору.

Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Укртелеком" до Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору від 05.02.2025 ВП №76845720.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новгород-Сіверського відділу державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство "Укртелеком", бульв. Шевченка Тараса, 18, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 21560766.

Відповідач: Новгород-Сіверський відділ державної виконавчої служби у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул. Свободи, 12, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, 16000, код ЄДРПОУ 34258104.

Третя особа: Фонд державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 00032945.

Дата складення повного рішення суду - 07.04.2025.

Суддя Ю. О. Скалозуб