Постанова

від 08.04.2025 по справі 420/28353/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28353/23

Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.,

повний текст судового рішення

складено 17.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одєтекс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Одєтекс» до Одеської митниці, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 26.09.2023 року №UA500500/2023/000619/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2023 року №UA500500/2023/001241;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 27.09.2023 року №UA500500/2023/000622/1 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2023 року №UA500500/2023/001244.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що 04.09.2023 року між «UNICA BV» (Продавець) та ТОВ «Одєтекс» було укладено Контракт №Uni/0de23001 щодо придбання обладнання, яке було використане Продавцем за призначенням протягом певного періоду, на умовах поставки згідно Правил ІНКОТЕРМС-2010, зазначених у Проформах-інвойсах щодо поставки кожної окремої партії Товару. 04.09.2023 року «UNICA BV» у відповідності до умов даного Контракту направлено ТОВ «Одєтекс» Проформу інвойс за №2302055 щодо поставки на умовах FCA товару у кількості 14 одиниць загальною вартістю 8 400 Євро. Оскільки вантаж був значного обсягу та маси, то постачальником поставка товару зазначеного у проформі інвойсу №2302055 від 04.09.2023 року була розподілена на дві партії. 12.09.2023 року ТОВ «Одєтекс», на виконання умов п.3.1 Контракту №Uni/0de23001 та Проформи-інвойс від 04.09.2023 року №2302055, здійснило грошовий переказ на користь «UNICA BV» у сумі 8 400 Євро, що становила 100 % оплати вартості Товару. Зазначає, оскільки вантаж був значного обсягу та маси, то Постачальником поставка Товару, зазначеного у Проформі-Інвойсі від 04.09.2023 року №2302055 була розподілена на дві партії поставок, зокрема, проформу-інвойс від 20.09.2023 року №23057/1 на 8 одиниць, загальною вартістю Товару - 4 800 Євро, проформу-інвойс від 20.09.2023 року №23057/П на 6 одиниць, загальною вартістю Товару - 3 600 Євро. У зв`язку з прибуттям на митну територію України Товару, визначених у вищевказаних проформах-інвойсах від 20.09.2023 року, декларантом позивача 25.09.2023 року було подано митні декларації (МД) №23UA500500033833U9 та (МД) №23UA500500033843U3 від 25.09.2023 року та документи, що підтверджують митну вартість цього товару, визначеного за ціною Контракту. Крім того, на повідомлення митниці позивачем були додатково надані документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів згідно митних декларацій. За результатами розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/0001619/2 від 26.09.2023 року та №UA500500/2023/0001622/2 від 27.09.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001241 від 26.09.2023 року та №UA500500/2023/001244 від 27.09.2023 року. Позивач вважає вказані рішення відповідача протиправними, оскільки надані декларантом до митного оформлення документи та додаткові пояснення на підтвердження заявленої митної вартості товару є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «Одєтекс» митної вартості декларованого товару за основним методом. При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, окрім цитування положень Митного кодексу України, не надав оцінки доводам позивача, викладених у листах від 26.09.2023 року, а також документам, що були додатково надані ТОВ «Одєтекс» на вимогу митного органу. Також, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. З огляду на вищевикладене, вважає, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

21.11.2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №23UA500500033833U9 від 25.09.2023 року, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «Одєтекс», а саме: «Допоміжне обладнання для ткацьких верстатів ткацькі намотчики разом з комплектуючими в зборі, що були у використанні» у кількості 8 шт., а також документи на підтвердження митної вартості товару. У зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки поданих до митниці документів, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000619/2 від 26.09.2023 року. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Станом на 26.09.2023 року декларантом було надано лист №220 від 26.09.2023 року, яким декларант повідомив, що всі документи, які стосуються вантажу по ВМД UA500500/2023/033833 надали, а також додаткові документи :інвойс №12302389, рахунок №123032390, довідка від «Експоцентр Одеса» №0615-inf від 26.09.2023 року, комерційну пропозицію, переклад експортної декларації на українську, лист від «Unica BV» та що додаткові документи надаватися більше не будуть. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Вказані обставини стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000619/2 від 26.09.2023 року та відмови митним органом у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001241 від 26.09.2023 року за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому, послідовно розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості товарів, які наведені у ст.ст.59-63 Митного кодексу України, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний метод визначення митної вартості резервний. З огляду на вказане, відсутні підстави для задоволення позову.

28.11.2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на відзив, в якій заперечує проти доводів та висновків, викладених відповідачем у відзиві, вважає їх необґрунтованими та такими, що жодним чином не спростовують доводи позовної заяви. При цьому, надані відповідачем докази лише підтверджують правомірність та обґрунтованість позовних вимог. Крім того, відповідачем не висловлено позиції стосовно позовних вимог в частині протиправності та скасування рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 27.09.2023 року №UA500500/2023/000622/1 про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2023 року №UA500500/2023/001244.

Натомість, додатково вказує, що подана відповідачем, разом з відзивом, копія митної декларації від 06.06.2023 року №23UA805020005906U0 не дає змоги встановити які складові були використані для визначення митної вартості товару, у т.ч. відомості щодо ціни Товару, транспортні витрати, наявність чи відсутність підстав для включення до митної вартості Товару за даною митною декларацію інших складових, передбачених ст.58 Митного кодексу України. З митної декларації від 06.06.2023 року №23UA805020005906U0 вбачається, що поставка Товару відбувалася на умовах EXW, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Натомість, поставка Товару за митною декларацією №23UA500500033833U9 здійснювалася на інших умовах FCA, що означає, продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Наведене свідчить про безпідставність та недоречність використання митних органом даних митної декларації від 06.06.2023 року №23UA805020005906U0 при здійсненні оцінки митної вартості Товару за митною декларацією від 25.09.2023 року №23UA500500033833U9. З огляду на вищевикладене, сторона позивача вважає, що рішення про коригування митної вартості, що прийняте, нібито, на підставі встановлених відповідачем розбіжностей та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

04.12.2023 року представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив, за якими не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці, додатково вказавши, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000619/2 від 26.09.2023 року складено посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу №598 від 24.05.2012 року Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ТОВ «Одєтекс» до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС, АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.

Ухвалою суду від 03.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано Одеську митницю разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, у тому числі, але ні виключно, МД на підставі яких скоригована митна вартість товарів, та документи, додані декларантом до митної декларації.

Ухвалою суду від 24.11.2023 року відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одєтекс» (вул. Бригадна, буд. 131, м. Одеса, 65010, ЄДРПОУ: 33387508) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 26.09.2023 року №UA500500/2023/000619/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.09.2023 року №UA500500/2023/001241.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 27.09.2023 року №UA500500/2023/000622/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2023 року №UA500500/2023/001244.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одєтекс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 (п`ять триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) гривень.

Стягнуто з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одєтекс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнуто з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Одєтекс» витрати пов`язанні з залученням перекладача у розмірі 11 380 (одинадцять тисяч триста вісімдесят) гривень.

На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Одєтекс» зареєстроване як юридична особа 21.02.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності ТОВ «Одєтекс» за кодом КВЕД 13.95 Виробництво нетканих текстильних матеріалів і виробів із них, крім одягу. (т.1 а.с.37-46).

04.09.2023 року між компанією «UNICA BV» (Бельгія) (Продавець) та ТОВ «Одєтекс» (Покупець) укладено Контракт №Uni/0de23001, за умовами якого продавець зобов`язується надати Покупцю обладнання (далі - Товар), у кількості та асортименті згідно з Проформою до цього Контракту.( п.1.1 Контракту).

Обладнання, яке Продавець зобов`язується передати Покупцеві за цим Контрактом, є обладнанням, яке було використане у Продавця (використовувався Продавцем за призначенням протягом певного періоду) (п.1.3 Контракту).

Ціна на Товар встановлена у ЄВРО та включає вартість упаковки, навантаження, пакувальних матеріалів (в т.ч. піддонів), маркування та виконання експортних формальностей у країні Продавця (п.2.1 Контракту).

Продавець зобов`язується здійснити поставку Товару Покупцеві протягом не більше 30 календарних днів з моменту отримання повної оплати. Здійснення постачання Товару прирівнюється до моменту постачання, яким є дата навантаження Товару на транспортний засіб на адресу Покупця (п.2.2 Контракту).

Умови поставки обумовлюються Сторонами згідно з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС-2010 та зазначаються у Проформах інвойсах щодо поставки кожної окремої партії Товару, якщо інше не погоджено у спеціальних доповненнях або додатках до цього Контракту (п.2.3 Контракту).

Платіж за цим Контрактом має бути здійснений у ЄВРО на рахунок Продавця на умовах, обумовлених у Проформі (п.3.1 Контракту).

Постачання товару може здійснюватися третіми особами, відносини з якими регулюються Продавцем самостійно та незалежно від Покупця. Відповідальність за діяльність таких третіх осіб перед Покупцем у разі покладається персонально на Продавця (п.4.1 Контракту).

Продавець відповідає за належне пакування та достатнє маркування Товару, що включено до його вартості (п.4.2 Контракту).

Відвантажу вальними документами щодо кожної окремої партії Товару, що продається за цим Контрактом, є: інвойс; пакувальний лист та СМР (п.5.1 Контракту).

Відповідно до вказаного контракту та Проформи-Інвойсу від 04.09.2023 року №2302055 на умовах поставки FCA Плоешть ( Румунія) на митну територію України був ввезений товар, а саме, «ткацькі намотчики, разом з комплектуючими у зборі, що були у використанні), 14 одиниць, з серійними номерами: 2813, 2814, 2815, 2816, 2817, 2818, 2819, 2820, рік походження 1999 та серійними номерами: 2799, 2800, 2807, 2809, 2810, 2812, рік походження 1998».

25.09.2023 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митні декларації, зокрема, (МД) №23UA500500033833U9 та (МД) №23UA500500033843U3 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення - за ціною контракту. (т.1 а.с.73, 105).

Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом позивача були подані документи, які зазначені у графі 44 МД, зокрема,

- по МД №23UA500500033833U9 від 25.09.2023 року щодо Товару «допоміжне обладнання для ткацьких верстатів: ткацькі намотчики разом з комплектуючими у зборі, що були у використанні 8 шт.» - пакувальний лист від 20.09.2023 року; проформу інвойс від 04.09.2023 року №2302055; часткову проформу-інвойс від 20.09.2023 року №23057/I; Контракт від 04.09.2023 року №Uni/Ode23001; платіжну інструкцію від 12.09.2023 року №94; виписку з банківського рахунку від 12.09.2023 року №50158441;технічну довідку до часткового інвойсу №23057/1 від 20.09.2023 року; звіт про зважування від 25.09.2023 року; заявку-договір від 19.09.2023 року №249Х; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; довідку про транспортні витрати від 22.09.2023 року; рахунок від 22.09.2023 року №249X; автотранспортну накладну (CMR) №003697; супровідний документ TI №BRK4750802917; копію митної декларації країни відправлення від 21.09.2023 року №23ROBU7100E0268369; договір доручення на надання послуг з митного оформлення вантажів від 24.02.2015 року №CM-28, що відповідає переліку документів, вказаному в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5005500/2023/001241 від 25.09.2023 року (т.1 а.с.86),

- по МД №23UA500500033843U9 від 25.09.2023 року щодо Товару «допоміжне обладнання для ткацьких верстатів: ткацькі намотчики разом з комплектуючими у зборі, що були у використанні - 6 шт.» - Пакувальний лист (Packing list) Б.н. від 20.09.2023 року, Рахунок-проформа (Proforma invoice) №2302055 від 04.09.2023 року, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №23057/11 від 20.09.2023 року, Автотранспортна накладна (Road consignment note) №003689 від 20.09.2023 року, Супровідний документ TI (Dispatch note model TI) №BRK4752603498 від 22.09.2023 року, Декларація про походження товару (Declaration of origin) №23057/II від 20.09.2023 року, Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №94 від 12.09.2023 року, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №250X від 22.09.2023 року, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б.H. Виписка з бухгалтерської документації №50158441 від 12.09.2023 року, Зовнішньоекономічний договір №Uni/Ode23001 від 04.09.2023 року, Договір про надання послуг митного брокера №CM-28 від 24.02.2015 року , Договір (контракт) про перевезення №250X від 25.09.2023 року, Інші некласифіковані документи - Технічна довідка до інвойсу №2, Копія митної декларації країни відправлення №23ROBU7100E0267950 від 21.09.2023 року, що відповідає переліку документів, вказаному в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5005500/2023/001244 від 25.09.2023 року (т.1 а.с.86).

В подальшому, митний орган повідомив декларанта, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому відповідно до п. 5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- по МД №23UA500500033833U9 від 25.09.2023 року - 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) переклад експортної декларації відправника;

- по МД №23UA500500033843U9 від 25.09.2023 року - 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову; 5) документи, що підтверджують числові складові митної вартості товару. (т.1 а.с.231 зв.с.).

26 вересня 2023 року на вимогу митного органу, декларантом позивача було направлено до Одеської митниці лист за вих №220 з поясненнями щодо встановлених розбіжностей у поданих до митного органу разом із МД №23UA500500033833U9 від 25.09.2023 року документах, а також додатково надано, зокрема, заявка-договір №249Х від 19.09.2023 року; довідка про вартість транспортування; виписка по рахунку №50158441 від 12.09.2023 року, переклад експортної декларації на українську; лист від «Unica BV», рахунок № НОМЕР_3 , довідка від «Експоцентр Одеса» №0615-inf від 26/09/2023 року; комерційна пропозиція від продавця від 30.08.2023 року. (т.1 а.с.75-76).

27 вересня 2023 року на вимогу митного органу, декларантом позивача було направлено до Одеської митниці лист за вих. №220 з поясненнями щодо встановлених розбіжностей у поданих до митного органу разом із МД №23UA500500033843U9 від 25.09.2023року документах, а також додатково надано, зокрема, заявка-договір №250Х від 19.09.2023 року, довідка про вартість транспортування, виписка по рахунку №50158441 від 12.09.2023 року, Переклад експортної декларації на українську; лист від «Unica BV», Рахунок №123032390, довідка від «Експоцентр Одеса» №0615-inf від 26.09.2023 року; комерційна пропозиція від продавця від 30.08.2023 року. (т.1 а.с.107-109).

Відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ та внаслідок не усунення встановлених розбіжностей та підтвердження всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, Одеською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема,

- рішення №UA500500/2023/000619/2 від 26.09.2023 року про коригування митної вартості товарів,

- рішення №UA500500/2023/000622/1 від 27.09.2023 року про коригування митної вартості товарів (т.1 а.с.84-85, 115-116).

Також, Одеською митницею складено картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001241 від 26.09.2023 року та № UА500500/2023/001244 від 27.09.2023 року. (т.1 а.с. 86-87,117-118).

Товар, який надійшов на адресу позивача за МД №23UA500500033833U9, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) №23UА500500034129U1 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI. (т.1 а.с.88).

Товар, який надійшов на адресу позивача за МД №23UA500500033843U9, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (EМД) №23UА500500034217U6 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI. (т.1 а.с.119).

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 115 318,36 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 МКУ).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умовах повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Відповідно до вимог ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).

Як встановлено вимогами ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з вимогами ч.ч.5 та 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з вимогами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Відповідно до вимог ч.1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст.64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Предметом оскарження у даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростуванням у поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваних рішень, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Відповідно до графи 33 рішення №UA500500/2023/000619/2 від 26.09.2023 року, відповідач вказує про такі розбіжності.

Так, за твердженням відповідача, в експортній декларації відправника від 21.09.2023 року №23ROBU7100E0268369 у графі 44 вказано рахунок - фактура №12302389 від 20.09.2023 року, а в поданій до митного оформлення декларації рахунок-фактура від 20.09.2023 року №23057/І, що унеможливлює розрахувати митну вартість даного товару.

Надаючи правову оцінку вказаному доводу відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так,митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Серед переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведеного у частині другій статті 53 МК України, митна декларація країни відправлення відсутня.

Натомість, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, копію митної декларації країни відправлення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, експортну декларацію відправника від 21.09.2023 року №23ROBU7100E0268369 декларант позивача надав до митного органу разом з МД №23UA500500033833U9 від 25.09.2023 року.

Так, за умовами п.4.1 Контракту Ns Uni/0de23001 постачання Товару може здійснюватися третіми особами, відносини з якими регулюються Продавцем самостійно та незалежно від Покупця. Відповідальність за діяльність таких третіх осіб перед Покупцем у разі покладається персонально на Продавця.

26.09.2023 року ТОВ «Одєтекс» листом №220 повідомив Одеську митницю, зокрема, відносно обставин посилання в митній декларації країни відправлення на інвойс №12302389. Так, компанія-продавець «UNICA BV» придбало у компанії «TESSUTICA ROMANIA SRL» -14 ткацьких намотчиків разом з комплектуючими у зборі, що були у використанні, з метою їх продажу ТОВ «Одєтекс». До вказаного листа були додані лист «UNICA BV» від 15.09.2023 року, інвойс компанії «TESSUTICA ROMANIA SRL» від 20.09.2023 року №12302389.

Колегія суддів зауважує, що експортна декларація лише підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, тому будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути пов`язано з розрахунком витратною частини постачальника на його митній території.

Відтак, зазначення в експортній декларації відправника від 21.09.2023 року №№23ROBU7100E0268369 відомостей щодо інвойсу від 20.09.2023 року №12302389, стосується договірних взаємовідносин між компанією-«UNICA BV», як покупець, та компанією «TESSUTICA ROMANIA SRL», як продавець, товару «ткацькі намотчики разом з комплектуючими у зборі, що були у використанні», що підтверджується інвойс від 20.09.2023 року №12302389, який був складений компаніє-продавцем «TESSUTICA ROMANIA SRL».

Таким чином, наведені відповідачем твердження є необґрунтованими та спростовують сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стосовно оскаржуваного рішення №UA500500/2023/000622/1 від 27.09.2023 року про коригування митної вартості товар, то відповідно до його графи 33 відповідач вказує про такі розбіжності.

Так, за твердженням відповідача, у наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо таких складових митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митої вартості самого товару (пп. «в» п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України).

Колегія суддів не погоджується з вказаним доводом Митниці, та звертає увагу на суперечливість даного доводу, оскільки відповідач посилається на те, що згідно зовнішньоекономічного договору №Uni/Ode23001 від 04.09.2023 року ціна за товар включає в себе пакування та маркування.

За положеннями підпункту «в» пункту 1 частини 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вказана норма містить умови, при яких, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не додається до складових митної вартості, а саме якщо вони включалися до ціни.

Як вбачається з пункту 2.1. контракту на поставку №Uni/Ode23001 від 04.09.2023 року, та не заперечується відповідачем, ціна на товар встановлена у євро та включає вартість упаковки, навантаження, пакувальних матеріалів (в т.ч. піддонів) маркування та виконання експортних формальностей в країні продавця.

Згідно рахунок-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) №23057 від 20.09.2023 року умовами поставки товару є FCA Romania. (т.1 а.с.58).

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2010 року, умова FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (… назва місця) означає, що товар доставляється основному перевізнику замовника до зазначеного в договорі терміналу відправлення, експортні мита сплачує продавець.

Розділом А. 9 «Перевірка - упаковка маркування» Правил «Інкотермс» за умовами поставки FCA передбачено, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки за приписами ч.10 ст.58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.

Стосовно доводу митного органу, який полягає тому, що товаросупровідні документи, які зазначені у експортній накладній країни відправлення не співпадають з товаросупровідними документами які зазначені у гр.44 МД, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо означеного питання, то експортна декларація лише підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, тому будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути пов`язано з розрахунком витратною частини постачальника на його митній території.

Вказане підтверджується тим, що надані декларантом позивача до митного органу документи свідчать про участь у відвантаженні товару третьої особи, а саме, компанії «TESSUTICA ROMANIA SRL», яка має договірні відносини виключно з компанією продавцем -«UNICA BV», а тому позивач не має ніякого відношення до документів, складаних компанією «TESSUTICA ROMANIA SRL».

Крім того, в листі ТОВ «Одєтекс» від 27.09.2023 року за №221 було повідомлено Одеську митницю, зокрема, що « ….ТОВ «Одєтекс» запросило у компанії «Unica BV» пояснення відносно обставин посилання в митній декларації країни відправлення на інвойс №12302389. Так, компанія-продавець «UNICA BV» відправило до ТОВ «Одєтекс» лист-повідомлення, яке було направлено до Румунської сторони. Згідно з даним листом «Unica BV» дозволяє зробити оформлення Румунській стороні та вказує суму усією партії 14 одиниць ткацьких намотчиків у сумі 2 800.00 євро, тобто 200 євро за 1 од. Румунська сторона оформляє рахунок №12302390, подає його до митного оформлення у Румунії і на підставі якого, проводиться митне оформлення, в якому зазначено, що загальна вартість 6 одиниць складає 1200 євро (200 євро за 1 од.). Лист від «Unica BV» та рахунок №12302390 надано окремо до митної декларації. Саме тому, у експортній декларації є посилання на рахунок №12302390 та вказана загальна сума 1 200.00 євро за 8 одиниць». ( т.1 а.с.107-109).

Натомість, відповідач не спростував вказану інформацію позивача, викладену у вказаному листі, а також документам, що були додатково надані ТОВ «Одєтекс» на вимогу митного органу.

З огляду на вищевказане, суд не вбачає будь-яких розбіжностей в поданих до митного оформлення товару позивачем документах, які стосуються ціни товару, який фактично сплачений.

Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, частинами 1 та 2 статі 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 року у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував яким чином витребувані митним органом документи впливають на підтвердження того чи іншого показника.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України до переліку додаткових документів віднесено, зокрема, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як зазначалось вище, на вимогу митного органу листами від 26.09.2023 року за №220 та від 27.09.2023 року за №221 декларантом позивача було направлено до Одеської митниці додаткові документи, зокрема, заявка-договір №249Х та №250Х від 19.09.2023 року; довідка про вартість транспортування; виписка по рахунку №50158441 від 12.09.2023 року, переклад експортної декларації на українську; лист від «Unica BV», рахунок № НОМЕР_3 , довідка від «Експоцентр Одеса» №0615-inf від 26.09.2023 року; комерційна пропозиція від продавця від 30.08.2023 року.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Стосовно правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ст.64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення №UA№500500/2023/000619/2 від 26.09.2023 року, то за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару №21 є більшим (МД від 06.06.2023 року №UA805020/2023/005906) та становить 1,8041 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 0.7712 дол. США/кг».

У графі 33 рішення №UA№500500/2023/000622/2 від 27.09.2023 року зазначено, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митої вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару №1 є більшим (МД від 06.06.2023 року №UA805020/2023/005906) та становить 1,8041 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 0.7143 дол. США/кг».

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 року по справі №804/7845/17, від 07.12.2018 року по справі №809/4367/15).

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, то спірні рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного ( резервного) методу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому, колегія суддів зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000619/2 від 26.09.2023 року та №UA500500/2023/000622/2 від 27.09.2023 року, оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/0001244 від 27.09.2023 року та №UA500500/2023/0001241 від 26.09.2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001241 від 26.09.2023 року та №UA500500/2023/001244 від 27.09.2023 року вмотивовані прийняттям митним органом рішень про коригування митної вартості №UA500500/2023/000619/2 від 26.09.2023 року та №UA500500/2023/000622/2 від 27.09.2023 року неправомірність яких знайшло підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно з вимогами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Згідно положень ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

Згідно з вимогами ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №922/902/19.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалась адвокатом Осиповим Богданом Володимировичем, про що свідчить ордер про надання правничої допомоги серії ВН №1293245 від 16.10.2023 року, виданим Адвокатським об`єднанням «Щит» згідно договору №1-109 від 11.09.2023 року про надання правової допомоги. (т.1 а.с.122).

Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №1-109 від 11.09.2023 року, укладеного між ТОВ «Одєтекс» (клієнт) та Адвокатське об`єднання «Щит» ( Адвокат), останній приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту за плату правову допомогу з представництва його інтересів в Державній митній службі України та її структурних підрозділах, в адміністративних судах всіх інстанцій з питання оскарження рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України. (п.1.1. договору).

На підтвердження факту надання АО «Щит» Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається відповідний акт. Акт передається та/або надсилається Клієнту електронною поштою або поштою, за попередньою домовленістю. (п.1.2. договору).

Для надання правової допомоги Клієнту АО «Щит» самостійно призначає адвоката (ів) із числа партнерів АО «Щит» та/або адвокатів. (п.2.3. договору).

За послуги, що надаються АО «Щит» в межах цього Договору, Клієнт сплачує грошові кошти в розрахунку вартості однієї години надання послуг 800 (вісімсот) грн. (без ПДВ). Оплата здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих правових послуг. (п.4.1. договору).

Протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього Договору, Клієнт сплачує на рахунок АО «Щит» авансовий платіж у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень, що дорівнює 50 годин надання послуг. (п. 4.1.1. договору).

До грошових коштів, які сплачуються відповідно до п.4.1. не включаються фактичні витрати, що пов`язані з наданням правової допомоги (вартість нотаріальних послуг, витрат на відрядження, отримання платних довідок, тощо). При розрахунку вартості правової допомоги, вказаної в п. 4.1. даного договору, враховується час, витрачений у судовому засіданні АО Щит, її партнерами та співробітниками, що складає не більше 3-х годин. Час, витрачений понад вказану норму, оплачується на підставі окремого рахунку. (п.4.2.-4.3. договору).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., позивачем надано:

1) акт приймання-передачі наданих правових послуг №9 від 02.02.2024 року, згідно якого АО «Щит» надало комплекс правових послуг, загальна вартість яких складає 20 000 грн. (двадцять тисяч) гривень (800 грн. х 25), а саме:

- проведення усної консультації з питання оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, витрачений час - 1 год.

- підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви, в тому числі, аналіз та дослідження наданих Клієнтом документів, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з аналогійних правовідносин, копіювання та засвідчення документів, які долучаються до позову по справі №420/28353/23, витрачений час - 19 год.

- підготовка та подання відповіді на відзив (справа №420/28353/23), витрачений час - 5 год.

2) рахунок-фактуру від 02.02.2024 року №6 на оплату згідно Акту №9 приймання-передачі наданих правових послуг від 02.02.2024 року до договору №1-109 про надання правових послуг від 11.09.2023 року.

3) платіжну інструкцію від 02.02.2024 року №2135 на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу - ПЛАТА ЗГ. АКТУ. №9 ПР.-ПЕРЕД.НАД. ПРАВ. ПОСЛ. ВIД 02/02/2024Р. ДО ДОГОВОРУ ПРАВ. ПОСЛ. №1/109 ВIД 11.09.23Р №1-109. Без ПДВ.

Відтак, надані позивачем документи дозволяють встановити зміст наданих адвокатом послуг та їх загальну вартість.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року по справі №160/6899/20 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як встановлено судом, то відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, яким вважає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співмірності.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. з урахуванням пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд вказує, що аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції та надання відповідної консультації, підготовка позовної заяви не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність вказаної справи (малозначна справа) та сталу судову практику у даній категорії справ, в т.ч. і суду касаційної інстанції.

У той же час, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.

Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року №910/7032/17).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Керуючись приписами ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, в розмірі 5 000,00 грн. Указаний розмір витрат зумовлений тим, що дана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, а її розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому не потребує тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання позовної заяви та відповіді на відзив, з урахуванням того, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Щодо компенсації позивачу понесених ним витрат, пов`язаних з залученням перекладача в сумі 11 380,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження витрат, здійсненних на підготовку офіційного перекладу (з нотаріальним завіренням) на українську мову документів, доданих до позову та складених іноземною мовою, представником позивача надано копії: договору про надання послуг з перекладу від 25.10.2023 року №25/10-23 та додатку №1 до нього; рахунок до сплати від 25.10.2023 року №164; платіжну інструкцію від 27.10.2023 року №1953, акт наданих послу від 25.10.2023 року №164 щодо письмового перекладу документів.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на перекладача, пов`язані з виконанням вимог ухвали суду від 20.10.2023 року про усунення недоліків позовної заяви щодо надання позивачем нотаріально засвідчених перекладів на українську мову документів, поданих разом із позовною заявою.

Зокрема, позивачем здійснено переклад наступних документів, інвойсу (рахунок фактура) №M012023000000002 від 06.01.2023 року, товарно-транспортна накладна (CMR) №1925 від 06.01.2023 року, фітосанітарний сертифікат №EC/TR А 5152564 від 06.01.2023 року, сертифікат походження №Y 0519366 від 06.01.2023 року, прайс-лист №б/н від 03.01.2023 року, лист-калькуляція №б/н від 06.01.2023 року, експортна митна декларація (Туреччина) №23330100EX00003939 від 06.01.2023 року (т.1 а.с.47-62).

Оскільки переклад документів замовлений позивачем на виконання вимог ухвали суду, якою було позов залишено без руху, на стадії відкриття провадження по справі, наданий суду з метою доведення своєї позиції, а тому такі витрати позивача безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька