Ухвала від 08.04.2025 по справі 812/192/16

УХВАЛА

08 квітня 2025 року

м. Київ

справа №812/192/16

адміністративне провадження №К/990/11782/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №812/192/16 за позовом Приватного підприємства «Дінреммонтаж Сервіс» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 19.03.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №812/192/16.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа неодноразово переглядалася судами, за результатами останнього судового розгляду постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.12.2016, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025, позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 02.03.2016 №0000081400 в частині донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 374734,00 грн та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 93683,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 02.03.2016 №0000071400 в частині донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 230506,00 грн та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 57626,77 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій при винесені рішень через порушення норм процесуального права, а саме: статей 9, 73, 74, 75, 76, 90, 211, частин 3 та 5 статті 242 КАС України, не досліджено зібрані у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку та не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 та у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №280/2815/19, від 28.12.2022 у справі №520/1284/19.

Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального судами попередніх інстанцій, в чому висновки судів суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Також скаржником не конкретизовано, в чому саме полягало порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

Так, статтею 9 КАС України визначено такі принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Статтями 73, 74, 75, 76 КАС України визначено належність, допустимість, достовірність та достатність доказів. Слід зауважити, що за текстом касаційної скарги податковим органом не вказано, що суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі неналежних, недопустимих, недостовірних або недостатніх доказів.

Вказуючи про порушення статті 90 КАС України, Головним управлінням ДПС у Луганській області не обґрунтовано, в чому полягає порушення попередніми судами оцінки доказів.

Зазначаючи про порушення статті 211 КАС України, податковим органом не обґрунтовано, в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій правил дослідження доказів.

Статтею 242 КАС України визначено законність і обґрунтованість судового рішення. Частиною 3 даної статті визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частина 5 даної статті передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій досліджено та надано правову оцінку показанням свідків, договорам підряду/субпідряду, актам виконаних робіт, інформації податкового органу, податковим та видатковим накладним, накладним банківським випискам та іншим фінансово-господарським документам.

Також Верховний Суд зауважує, що відсутність у тексті постанови апеляційного суду посилання на правові висновки Верховного Суду не свідчить про те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №812/192/16 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду