Постанова

від 02.04.2025 по справі 607/21598/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/21598/24Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р. Провадження № 22-ц/817/235/25 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.,

суддів Костіва О.З., Храпак Н.М.

за участю секретаря - Дідух М.Є.,

представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №607/21589/24 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області від імені якого діє Комарніцька Анастасія Степанівна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року (постановлене суддею Кунець Н.Р., повний текст рішення складено 13 грудня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року зобов`язано відповідача здійснити від 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 01 лютого 2021 року №11/2/789 про розмір грошового забезпечення, станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з урахуванням проведених виплат.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_2 нараховано доплату пенсії за період з 01 квітня 2019 року до 30 квітня 2021 року в сумі 109994,92грн., але виплату не здійснено.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, при цьому єдиним його спадкоємцем за законом є вона, позивач ОСОБА_1 ..

Вказувала, що спадщину після смерті чоловіка вона прийняла, шляхом подання 17 жовтня 2023 року до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на невиплачені кошти їй постановою нотаріуса було відмовлено, у зв`язку з відсутністю встановленого майна, що підлягає успадкуванню.

На підставі наведеного, просила суд визнати за нею право власності на суму пенсії, у розмірі 109 994,92 грн, яка належить померлому ОСОБА_2 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нараховані, але не виплачені, згідно з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в справі №500/548/21 пенсійні виплати в сумі 109994гривні 92 копійки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ України в Тернопільській області) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зазначає, що Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначається спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоотриманими у зв?язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім?ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Вважає, що у даній справі відносини не є спадковими, у зв?язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб не виникає внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.

Звертає увагу, що судом першої інстанції неправомірно визнано за ОСОБА_1 право власності на нараховані, але не виплачені, згідно з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в справі №500/548/21 пенсійні виплати в сумі 109 994грн. 92 коп.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні представник ГУ ПФУ України в Тернопільській області - Комарніцька А.С. апеляційну скаргу в її межах підтримала, посилаючись на доводи викладені у ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів, вимог апеляційної скарги та відзиву, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 02 січня 1986 року в Консульському відділі Посольства СРСР у Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 02 січня 1986року перекладеного Центром мовних перекладів «ІНТЕР» з російської мови на українську мову (а.с. 70-73).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09березня 2021 року в справі №500/548/21, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 01лютого 2021 року №11/2/789 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 01лютого 2021 року №11/2/789 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із урахуванням проведених виплат (а.с 62-69).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Тернополі, що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 11).

02 січня 2024 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області надано ОСОБА_1 розрахунок заборгованості від 14 квітня 2021 року на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в справі №500/548/21 за період з 01 квітня 2019 до 30 квітня 2021 року, відповідно до якого сума до виплати пенсіонеру ОСОБА_2 становить 109 994,92 грн. (а.с. 12-13)

Відповідно до довідки №458/01-16 від 06 березня 2024 року виданої Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою, відповідно до відомостей, які містяться у спадковій справі № 666/2023, відкритої до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем усього майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 вважається ОСОБА_1 . Даних про інших осіб, які прийняли спадщину після померлого ОСОБА_2 у спадковій справі не міститься (а.с. 14).

Постановою державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ПопільЗ.З. №877/02-31 від 15 травня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на суму невиплачених коштів, у зв`язку з відсутністю встановленого майна, що підлягає успадкуванню (а.с. 15).

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою, в якій просила виплатити їй неотриману спадкодавцем ОСОБА_2 за життя пенсію (а.с. 16).

Листом Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0504-8/42670 від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті таких коштів та роз`яснено, що у разі смерті заявника в адміністративній справі, ухвалене в ній рішення може бути повторно подано на виконання спадкоємцем разом з ухвалою суду про заміну сторони її правонаступником (а.с. 17).

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спадкові права позивача, як спадкоємця майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_2 , , підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на нараховані, але не виплачені згідно рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021року в справі №500/548/21 пенсійні виплати в сумі 109994,92 грн..

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту ОСОБА_5 свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої за життя пенсії померлому ОСОБА_2 у розмірі 109 994 грн. 92коп..

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року в справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року в справі №461/5878/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманихним зажиття грошовихсум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати,пенсії,стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати,пенсії,стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення,що набрализаконної сили,обов`язковідля всіхорганів державноївлади іорганів місцевогосамоврядування,підприємств,установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягаютьвиконанню навсій територіїУкраїни, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається і судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09березня 2021 року в справі №500/548/21 (яке набрало законної сили 09 квітня 2021року) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити від 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 01лютого 2021 року №11/2/789 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року зі зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з урахуванням проведених виплат (а.с 62-69).

Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області надано ОСОБА_1 розрахунок заборгованості від 14 квітня 2021 року на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в справі №500/548/21 за період від 01 квітня 2019 до 30 квітня 2021 року, відповідно до якого сума до виплати пенсіонеру ОСОБА_2 становить 109 994,92 грн. (а.с. 12-13)

Проте, сума нарахованої пенсії, що належала ОСОБА_2 залишилися невиплаченою, оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивачка, ОСОБА_1 , відповідно до статті 1227 ЦК України успадкувала належні йому пенсійні виплати, адже є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка, ОСОБА_2 ..

Щодо тверджень ГУ ПФУ в Тернопільській області в апеляційній скарзі про те, що відносини не є спадковими, у зв?язку з чим не можуть застосовуватися норми спадкового права, що у даному випадку право вимоги у зазначених осіб не виникає внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, то колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами Цивільного кодексу України про спадкові відносини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалив судове рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За вимогами пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку вищенаведеним обставинам та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та норм процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, тому відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2025 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Храпак Н.М.