Рішення від 08.04.2025 по справі 199/10214/24

Справа № 199/10214/24

(2/199/1193/25)

Рішення

Іменем України

08 квітня 2025 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, в складі:

головуючого судді - Кошлі А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Кахикало А.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в м.Дніпро цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за ОСОБА_1 , в інтерсах якої діє адвокат Сніменко С.І. до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що після смерті її дідуся ОСОБА_3 залишилась спадщина, житловий будинок та земельна ділянка. За життя дідусь склав заповіт на батька позивача 27.08.2019 року. Після смерті дідуся 26.06.2022 року батько з метою оформлення спадщини за заповітом не звертався та не збирається звертатись. Звернувшись 24.10.2024 року до приватного нотаріуса із заявою про оформлення спадщини після смерті дідуся, постановою від 25.10.2024 року було відмовлено з підстав пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, та роз`яснено право на звернення до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. На причину поважності пропуску вказує, що дідусь помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка, Донецької області, у зв`язку з російською агресією проти України та активних бойових дій позивач була змушена евакуюватись в інше місце та не змогла своєчасно прийняти спадщину у зв`язку з чим просить визначити додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини.

Позивач та її представник в судове засідання не прибули, надано заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримують.

Представником відповідача подано заяву про розгляд справи без їх участі, відзив на позов не надано.

Третя особа, в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Артемівка, Костянтинівського р-ну., Донецької області, рнокпп НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про народження батько ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка, Донецької області помер ОСОБА_3 (дідусь позивача по лінії батька).

Згідно свідоцтва про народження батька позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 20.09.1989 року, житловий будинок в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 . Також, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки на території Новоторецької сільської ради Добропільського району Донецької області, ділянка № НОМЕР_2 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 27.08.2019 року № 137, відповідно до якого житловий будинок та земельну ділянку заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25.10.2024 року приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк Л.П., за результатами вивчення наданих ОСОБА_1 документів про бажання отримати спадщину після смерті ОСОБА_3 , винесла постанову про відмову в оформленні свідоцтва про право спадщину за законом у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, згідно ст.. 1270 ЦКУ. Строк сплив 26.12.2022 року.

Долучено витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі справа 192/2024, та відомості про чинний заповіт № 137 від 27.08.2019 року. Відомості про видані свідоцтва про прав на спадщину відсутні.

Як вказує позивач батько із заявою про прийняття спадщини за заповітом не звертався та не планує звертатись.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Керуючись ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №234/17511/19 (провадження №61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі №756/957/18 (провадження №61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має врахувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Презумпція знання законодавства закріплена в статті 57 Конституції України, а саме: кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Суть презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 5 Указу Президенту України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов`язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України №719 від 24 червня 2022 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», і викладено його в такій редакції: «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці».

Цей пункт був виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України №469 від 09 травня 2023 року (набуття чинності 23 травня 2023 року).

Дійсно, вказаний пункт постанови суперечив статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягав застосуванню.

Однак, впровадження цієї норми права Кабінетом Міністрів України як вищим органом у системі органів виконавчої влади свідчить про нечіткість норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану.

Частина третя статті 82 ЦПК України визначає, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Постанова Кабінету Міністрів України №719 від 24 червня 2022 року була опублікована у встановленому законом порядку, тобто доведена до відома населення.

Відповідно, обставина нечіткості норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану є загальновідомою та, незалежно від того, посилалася позивач в позовній заяві на цю обставину, чи ні, є достатньою підставою для надання їй додаткового строку для прийняття спадщини.

У цій справі встановлено, що спадщина після смерті дідуся позивачки відкрилася і не оформлена і в цей період діяли норми постанови Кабінету Міністрів України, яка передбачала зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану, що слід врахувати при вирішені даного позову.

До того ж, слід врахувати, що введення воєнного стану на всій території України з 24 лютого 2022 року є тією обставиною, що беззаперечно впливає на права громадян, особливо тих, що знаходяться близько до зони бойових дій. З метою недопущення порушення цих прав законодавець вніс певні зміни до нормативно-правових актів. Зокрема, Прикінцеві і перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 19, у якому передбачено, що в період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тому, з огляду на принцип розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), який Верховний Суд достатньо часто застосовує у постановах, не врегульована ситуація, коли позовна давність, що має значення для отримання судового захисту порушеного права, зупинена на весь період воєнного стану, а строк для прийняття спадщини ні.

Беручи це до уваги, і те що спадкове майно (Донецька область), як і місце мешкання позивача, знаходиться весь час з моменту відкриття спадщини до теперішнього часу в районах наближених до лінії бойових дій, позивач могла розраховувати на те, щоб суд врахував дану обставину в комплексі з наявним фактом неякісного правового регулювання цивільних відносин щодо строку для прийняття спадщини (неузгодженість такого регулювання з ЦК України).

З огляду на викладене, вважаю, що при вирішенні позову суд повинен виходити з таких об`єктивних обставин як: дія воєнного стану на всій території України з 24 лютого 2022 року, нечіткість у нормах національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, зупинення на час воєнного стану перебігу позовної давності, що не відповідає завданням та основним засадам цивільного судочинства, є проявом «надмірного формалізму» та не узгоджується із розумністю як однією з основних засад цивільного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 08.04.2025 року.

Суддя А.О. Кошля

08.04.2025