Постанова

від 08.04.2025 по справі 638/664/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/664/25

Провадження № 3/638/977/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з 7-го Управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Первомайськ, громадянки України, фельдшер відділення соціальної експертизи (секретар комісії) 12 Регіональної військово-лікарської комісії Центральної-військово лікарської комісії Збройних Сил України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2025 року в провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №22, ОСОБА_1 , будучи фельдшером відділення соціальної експертизи (секретарем комісії) 12 Регіональної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, являючись відповідно до абз. 15 ч.1 ст. 1 Закону №1700-VII суб`єктом декларування, та згідно з п.п. «г» п. 1 чт. 1 ст. 3 Закону №1700-VII суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, усупереч вимогам п.п. 7 ч. 1 ст. 46 вказаного Закону 28.03.2024 подала завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічній за 2023 рік, з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (далі Декларація), в розмірі 1185419,25 грн., що відрізняється від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі розпорядження №02-06/25 від 25.03.2025 року проведено повторний автоматизований розподіл справи про адміністративне правопорушення та визначено нового головуючого суддю для його розгляду Хайкіна В. М., що підтверджує протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачене за частиною 4 статті 172-6 КУпАП, визнала в повному обсязі, щиро розкаялась у вчиненому, пояснивши, що у останньої не працював додаток «Приват24», у неї не було умислу на внесення недостовірних відомостей у декларації. Просив суд призначити мінімальне покарання.

Прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у Сфері оборони Східного регіону Войчак Г.П. в судовому засіданні вважав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП, у зв`язку з чим просив накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції відповідної статті.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно з абз.2 п. 1 Положення про 12 Регіональну військово-лікарську комісію встановлено, що 12 Регіональна військово-лікарська комісія є закладом охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України у підпорядкуванні якого перебувають усі позаштатні військово-лікарські комісії регіону, де проходять медичний огляд військовослужбовці, призовники, військовозобов`язані та резервісти.

Наказом начальника 12 Регіональної військово-лікарської комісії (по стройовій частині) від 01.02.2024 року №32 старшого сержанта ОСОБА_1 , призвано на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду фельдшера відділення соціальної експертизи 12 Регіональної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України та зараховано до списків особового складу з 01.02.2024 року.

Згідно з наказом 12 Регіональної військово-лікарської комісії (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.02.2024 року №26 «Про внесення змін до наказу начальника 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 29.12.2023 року №101» п. 16 такого наказу замінено та допущено до проведення військово-лікарської експертизи, зокрема, секретаря комісії старшого сержанта ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. «г» п. 1 ч.1 ст. 3 Закону №1700-VII військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Таким чином, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п.п. 3, 4, 5 р. ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 року №449/21, суб`єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки. Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб`єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації. Перед підписанням декларації суб`єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки. Суб`єкт декларування підписує декларацію шляхом накладення на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи викладене, на початку заповнення Декларації ОСОБА_1 ознайомилась із зазначеним Порядком, про що проставила відповідну відмітку.

Крім того, після заповнення всіх розділів вказаної декларації, вона ознайомилась із внесеними до неї відомостями та проставила відповідну позначку про підтвердження правильності даних, після чого подала цю декларацію шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Суб`єкт декларування не зазначила відомостей про дохід у вигляді грошового забезпечення (185 ознака доходу), одержаний нею від військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у розмірі 1182863,83 грн., що підтверджується відомостями Державного реєстру фізичних осіб платників податків

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 46 Закону, у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

Суб`єкт декларування зазначила відомості, які не відповідають дійсності на суму 1182863,83 грн.

Суб`єкт декларування не зазначила відомостей про дохід у вигляді виграшу (призу) (111 ознака доходу), одержаний нею від ТОВ «Спейсикс) (код ЄДРПОУ 43635954) у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується відомостями ДРФО.

Суб`єкт декларування не зазначила відомостей про дохід у вигляді вартості орденів, медалей, знаків, кубків, дипломів, грамот та квітів (159 ознака доходу), одержаний нею від Харківської обласної ради (код ЄДРПОУ 24283333), у розмірі 55,42 грн., що підтверджується відомостями ДРФО.

Таким чином, ОСОБА_1 у розділі 11 декларації зазначила відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 1185419,25 грн., чим не дотрималась вимог п. 7 ч.1 ст. 46 Закону.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 51-3 Закону, повна перевірка декларації полягає у задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитись у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Процедуру проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено Порядком проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, затвердженого НАЗК від 29.01.2021 року №26/21.

За результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації ОСОБА_1 складено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, який затверджений заступником Голови НАЗК 27.11.2024 року.

Відповідно до вказаного обґрунтованого висновку ОСОБА_2 у декларації зазначила недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1185419,25 грн., що становить розмір від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання цієї декларації.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб на 28.03.2024 рік (на дату подання декларації) становив 3028,00 грн.

На даний час дії уповноваженої особи НАЗК та зазначений висновок у встановленому законом порядку ним не оскаржено, судом не скасовано.

Частиною 1 ст. 65-1 Закону встановлено, що за вчинення корупційних або повязаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , будучи фельдшером відділення соціальної експертизи (секретарем комісії) 12 Регіональної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, являючись відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону «№1700-VII суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, діючи умисно, шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК відповідної форми 28.03.2024 о 09:49 подала завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 1185419,25 грн., у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічній за 2023 рік.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги п.п. 7 ч.1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 4 статті172-6 КУпАП передбачено відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Завідомо недостовірні відомості - слід розуміти інформацію, що має неправдивий, хибний характер, який суб`єкт декларування усвідомлював або міг усвідомлювати на момент подання декларації (такої, що повністю або частково не відповідає дійсності).

Відповідно до абз. 3 Примітки до ст. 172-6 КУпАП відповідальність за цією статтею настає за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Окрім, визнання своєї вини ОСОБА_1 , винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами в їх сукупності, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення №22 від 11.01.2025, яким встановлено факт порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції», відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП;

- обґрунтованим висновком щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією від 27.11.2024 року;

- функціональними обов`язками фельдшера відділення соціальної експертизи 12 Регіональної військово-лікарської комісії;

- витягом з послужного списку старшого сержанта ОСОБА_1 ;

- довідкою про доходи ОСОБА_1 ,

- витягами з наказів;

- рапортами;

- роздруківкою інформації з Єдиного державного реєстру декларацій;

-послідовністю дій ОСОБА_1 щодо заповнення декларації;

- копією декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_1 та визнання її вини.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік зазначила завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1185419,25 грн.

На початку заповнення Декларації ОСОБА_1 ознайомилась із зазначеним Порядком, про що проставив відповідну відмітку. Крім того, після заповнення всіх розділів вказаної декларації вона ознайомилась із внесеними до неї відомостями та проставила відповідну позначку про підтвердження правильності даних, після чого подала цю декларацію шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Так, щорічна декларація за 2023 рік, яка подана ОСОБА_1 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, що визначається НАЗК, підписана ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису, що свідчить про те, що вона під час подачі декларації ознайомлена з Правилами заповнення форми декларації та підтвердила достовірність наданих відомостей.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією статтею.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків стаття 10 КУпАП.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити стаття 11КУпАП.

При цьому склад адміністративних правопорушень, передбачених статтею 172-6 КУпАП, є формальним, характеризується недодержанням різноманітних правил, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків.

Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності.

Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшовши спеціальну перевірку, подав відповідну декларацію та подає щорічні декларації, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю в частині подання щорічних декларацій .

Таким чином, досліджені докази свідчать, що ОСОБА_1 при поданні щорічної декларації за 2023рік із недостовірним даними, діяла умисно, тобто усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки та свідомо допускала настання цих наслідків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП - подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Згідно із положеннями частини 4 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляджу справи про адміністративне правопорушення строків для накладення стягнення.

Системний аналіз положень статті 38, 247, 254 КУпАП дає підстави зробити висновок, що законодавець пов`язує початок обчислення строку з моментом, коли встановлено особою уповноваженою на складання протоколу, що у діях особи є склад правопорушення. Процесуально цей висновок оформлюється у вигляді протоколу. Дії особи, уповноваженої на складання протоколу, до моменту його складення можуть свідчити про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що таке діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається лише при складенні протоколу (в даному випадку 10.12.2024), після перевірки та зібрання усіх доказів, отримання пояснень від особи .

Як вбачається із матеріалів справи повне зібрання документів та отримання пояснень від ОСОБА_1 щодо її дій при заповнені і поданні щорічної декларації були отримані 11.01.2025 року і в той же день був складений протокол, тобто перебіг строку почався саме з вказаної дати та свідчить про відсутність спливу строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно достатті 23 КУпАПадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Так, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: остання не притягувалась до адміністративної відповідальності, її вік, соціальне положення, ступінь її вини та ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції вказаної статті у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, згідностатті 40-1 КУпАП Українисудовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 172-6 ч.4, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) 00 грн. на користь держави.

Відповідно до положень ст.ст.307-308 КУпАПу разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м Харкова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя: