Постанова

від 04.04.2025 по справі 910/11138/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2025 р. Справа№ 910/11138/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

розглядаючи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024

у справі № 910/11138/24 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сенченка Юрія Володимировича

до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 224 182, 23 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сенченко Юрій Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 224 182, 23 грн., з яких 202 595,36 грн. заборгованості, 12 844, 74 грн. інфляційних втрат та 8 742,13 грн. 3% річних за Договором № 03/08-2022/29 від 03.08.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору не в повному обсязі здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/11138/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на користь Фізичної особи-підприємця Сенченка Юрія Володимировича 202 595, 36 грн заборгованості, 12 844, 74 грн інфляційних втрат, 8 742,13 грн 3% річних та 3 065,93 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу обумовлених робіт, а відповідач в повному обсязі не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати за отримані роботи у строки визначені договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/11138/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, усупереч вимогам матеріального закону, без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Зокрема скаржник вважає, що позивач не виконав умови договору в повному обсязі, а тому у відповідача відсутній обов`язок із розрахунку з позивачем. Щодо стягнення штрафних санкцій скаржник зазначив, що вони є похідними від позовних вимог, та оскільки договірні зобов`язання не виконані, штрафні санкції не підлягають стягненню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11138/24; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/11138/24 до надходження справи з суду першої інстанції.

26.12.2024 супровідним листом № 910/11138/24/7578/24 від 25.12.2024 матеріали справи № 910/11138/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку із перебуванням суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А. які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустках, справу передано новому складу суду: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 прийнято справу № 910/11138/24 до провадження у визначеному складі колегії суддів, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/11138/24, справу № 910/11138/24 за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

24.02.2025 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 910/11138/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

03.08.2022 між Фізичною особою-підприємцем Сенченком Юрієм Володимировичем (позивач, підрядник) та філією «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» (відповідач, замовник) укладено Договір № 03/08-2022/32 (Договір), за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати з дотриманням вимог чинного законодавства проектно - вишукувальні роботи (Роботи) з: виготовлення 4 технічних документацій (Документацій) із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 920,1898 га, що перебувають у постійному користуванні ДП «Макарівський Лісгосп» на підставі Державних актів 1-КВ 002951, 1-КВ 002952 на території Макарівської селищної ради Бучанського району (колишньої Плахтянської с/р Макарівського р-ну) та отримання Витягів з державного земельного кадастру земельна ділянка площею 171,9550 га; земельна ділянка площею 402,3168 га; земельна ділянка площею 308,9320 га; земельна ділянка площею 36,9860 га. (а.с. 26)

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна вартість робіт за цим Договором становить 317 465, 48 грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2 Договору вартість робіт по Договору змінюється по узгодженню сторін у випадках зміни об`єму або складу робіт.

Між сторонами також підписаний протокол погодження договірної ціни на виконання робіт в розмір 317 465, 48 грн., що є Додатком № 1 до Договору. (а.с. 27)

Пунктом 2.3 Договору погоджено, що замовник зобов`язується здійснити авансовий платіж підряднику у розмірі 30% від вартості робіт, що становить 95 239, 64 грн. без ПДВ. Авансовий платіж замовник здійснює у 5-ти денний термін після підписання цього Договору.

За змістом пункту 2.4 Договору остаточний розрахунок здійснюється у 5-ти денний термін після підписання замовником і підрядником Акту приймання-передачі виконаних робіт.

У зв`язку із неможливістю виконання пункту 7 «Внесення відомостей про земельну ділянку в ДЗК у форматі XML та отримання витягів з ДЗК» розрахунку вартості (Додаток № 2 до Договору) у повному обсязі в зв`язку з відмовою у реєстрації в ДЗК земельних ділянок загальною площею 711,2488 га, між сторонами 31.03.2023 укладено Додаткову угоду № 3, якою сторони внесли зміни до протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт та до пункту 2.1 Договору і визначили вартість робіт у розмірі 297 835, 01 грн. (а.с. 29-30)

У відповідності до пункту 4.1 Договору приймання виконаних робіт за цим договором оформляється Актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 9.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань.

В матеріалах справ наявні акти приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 01.12.2022 на суму 260 321, 69 грн, № 2 від 16.12.2022 на суму 31 746, 55 грн, № 3 від 31.03.2023 на суму 5 766, 77 грн, якими підтверджується факт того, що позивачем на виконання умов Договору надано відповідачу обумовлені роботи на загальну суму 297 835, 01 грн. (а.с. 30-31).

В той же час, відповідачем на виконання умов Договору лише частково оплачено роботи на суму 95 239, 65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1825 від 16.11.2022 на суму 20 000, 00 грн, № 1749 від 04.11.2022 на суму 20 000, 00 грн, № 1873 від 24.11.2022 на суму 55 239, 65 грн. (а.с. 12-14)

В матеріалах справи також наявна копія акту звірки взаємних розрахунків за період 04.01.2023 - 09.08.2023 відповідно до якої сума заборгованості відповідача за договором становить 202 595, 36 грн. (а.с. 15)

Також в матеріалах справи наявна відповідь на лист-вимогу позивача №04-08/1 від 04.08.2023 щодо сплати заборгованості у сумі 1 996 603, 13 грн за надані послуги з виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема за договором № 03/08-2022/29 від 03.08.2022 в сумі 202 595, 36 грн. У вказаній відповіді відповідач вказує, що наданий час підприємство не має фінансової можливості сплатити заборгованість та просить позивача погодити здійснювати поетапне погашення боргу частковими платежами по 50 000, 00 грн щотижня до повного погашення заборгованості. (а.с. 33)

В подальшому, листом №12-09/1 від 12.09.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням посприяти у виконанні договірних зобов`язань в частини здійснення повного розрахунку. (а.с. 16)

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу обумовлених робіт, а відповідач в повному обсязі не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати за отримані роботи у строки визначені договором та на даний час має перед позивачем заборгованість в розмірі 202 595, 36 грн.

Також позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за період з 31.03.2023 по 14.08.2024, а саме інфляційних втрат в сумі 12 844, 74 грн та 3% річних в сумі 8 742 13 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він договором підряду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено судом вище, сторонами без зауважень та претензій підписано акти виконаних робіт № 1 від 01.12.2022 на суму 260 321, 69 грн, № 2 від 16.12.2022 на суму 31 746, 55 грн, № 3 від 31.03.2023 на суму 5 766, 77 грн, що свідчить про належне виконання позивачем робіт, прийняття таких робіт відповідачем та виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати згідно пункту 2.4 Договору. (а.с. 30-31).

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до частин 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що до моменту звернення до суду з позовом у відповідачем не виникало претензій щодо якості виконаної роботи (оскільки докази зворотного відсутні), а акти підписано сторонами без зауважень та претензій, що свідчить про прийняття таких робіт відповідачем.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що листом від 11.08.2023 № 11-07/466-23 відповідачем підтверджено існуючу заборгованість за договором №03/08-2022/29 від 03.08.2022 в розмірі 202 595, 36 грн. (а.с. 33).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи сторони уклали додаткову угоду №3 від 31.03.2023 у преамбулі, якої зазначено, що зв`язку із неможливістю виконання п.7 «Внесення відомостей про земельну ділянку в ДЗК у форматі XML та отримання витягів з ДЗК», розрахунку вартості (додаток 2 до договору № 03/08- 2022/29 від 03.08.2022) в повному обсязі в зв`язку із відмовою у реєстрації в ДЗК земельної ділянки 711,2488 га - між сторонами укладено Додаткову угоду №3, якою внесли зміни до протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт та до п.2.1. Договору та визначили вартість робіт у розмірі 297 835, 01 грн. (а.с. 29-30).

Тобто, сторонами було зменшено, як об`єм робіт, так і загальну вартість робіт через неможливість їх виконання. Тому посилання скаржник на той факт, що позивачем не виконано роботи, які сторони виключили відповідно до додаткової угоди № 3 від 31.03.2023 колегія суддів відхиляє з підстав необґрунтованості.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання з оплати у відповідача в частині суми 202 595, 36 грн. є таким, що настало, а тому вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

Частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у відповідача наявна заборгованість за договором, вказане свідчить про правомірність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене вище, доводи скаржника, що стягнення штрафних є похідними від позовних вимог, та оскільки договірні зобов`язання не виконані, штрафні санкції не підлягають стягненню, колегія суддів відхиляє.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/11138/24 задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Крім того колегія суддів зазначає, що якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що скаржником судовий збір сплачений не у повному розмірі, а саме в сумі 3 679, 14 грн згідно з платіжною інструкцією № 2062608641 від 19.12.2024.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Системне тлумачення зазначеної норми дає можливість дійти висновку, що вказаний коефіцієнт підлягає застосуванню одноразово, тобто розмір судового збору розраховується без врахування фактично сплаченого судового збору за звернення до суду першої інстанції.

Пониження ставки судового збору застосовується кожен раз при вчиненні такої процесуальної дії через систему «Електронний суд», тобто розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги ведеться не від пониженої ставки за подання позову, а від звичайної ставки, яка підлягала сплаті за подання позову.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 910/3881/24.

Таким чином, за подання апеляційної скарги у даній справі судовий збір підлягає сплаті у сумі 4 035, 28 грн (224 182, 23 х 1,5% х 150% х 0,8 коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ).

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що застосування двічі понижуючого коефіцієнту 0,8, є помилковими, оскільки вказаний коефіцієнт в розрізі застосування норм Закону України «Про судовий збір» застосовується один раз, зокрема в разі подання скарги через «Електронний суд» до апеляційного суду від повної вартості судового збору застосовується коефіцієнт 0,8, а не в прогресії зменшення при кожному зверненні до наступної інстанції.

Суд апеляційної інстанції не позбавлений права достягнути судовий збір за розгляд апеляційної скарги, у визначеному розмірі на користь Державного бюджету України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне достягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» належну суму судового збору, а саме: 356, 14 грн. судового збору за розгляд справи у апеляційному господарському суді.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі №910/11138/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/11138/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ЄДРПОУ: 44768034) в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» (08001, Київська область, Бучанський район, селище міського типу Макарів, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 17/1; ЄДРПОУ: 45125514) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA668999980313121206082026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030101) 356 (триста п`ятдесят шість гривень) 14 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11138/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка