Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/4747/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/4747/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 19.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 (повний текст складено 25.07.2024)

у справі № 910/4747/24(суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі"

про стягнення 5 881 908, 43 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" про стягнення 2 216 600,00 грн основного боргу, 17 972,57 грн пені, 117 182,47 грн інфляційних втрат, 53 906,91 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 та 2 096 199,71 грн основного боргу, 8 968,15 грн пені, 44 174,17 грн інфляційних втрат, 26 904,45 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023 (відповідно до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" 17 707, 77 грн пені, 99 116, 07 грн інфляційних втрат, 53 123, 28 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 та 8 882, 66 грн пені, 44 174, 17 грн інфляційних втрат, 26 648, 01 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023, 2 995, 82 грн витрат по сплаті судового збору, відстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/4747/24 від 16.07.2024 до 16.01.2025.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 14.08.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 з урахуванням наведених відповідачем обставин, в частині стягнення 3% річних. Прийняти в цій частині нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову у стягненні з відповідача 3% річних, зменшивши їх до 0,1%. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 з урахуванням наведених відповідачем обставин, в частині стягнення пені. Прийняти в цій частині нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову у стягненні з відповідача пені.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що судом першої інстанції під час розгляду та винесення оскаржуваного рішення, в частині задоволення 3% річних, порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для його часткового скасування судом апеляційної інстанції та в зазначеній частині прийняття нового рішення

Апелянт вказує, що 1% річних є пенею, і у резолютивній частині рішення встановлює додаткові 3% річних посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вважаючи 1% пенею, хоча в договорі це не зазначено.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що у період втрати відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, об`єктивно унеможливлені своєчасні та у повному обсязі розрахунки відповідача перед позивачем, тобто, варто звернути увагу на обставини, що мають значення для справи, які належним чином не з`ясовані судом та помилково не прийняті до уваги при розгляді клопотання відповідача про зменшення 1% річних до 0,1%.

Скаржник зазначає, що прийняття рішення про зменшення 1% річних до 0,1% відповідатиме балансу інтересів сторін та слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді ОСОБА_3., ОСОБА_2

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4747/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

26.08.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4747/24.

Суддя ОСОБА_2 з 19.08.2024 по 30.08.2024 перебував у відпустці, а з 02.09.2024 по 13.09.2024 перебував на лікарняному.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_2, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді ОСОБА_3., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 прийнято справу № 910/4747/24 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді ОСОБА_3., Тищенко О.В. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 залишено без руху. Роз`яснено Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 27.11.2024.

17.10.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронного суду») від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивовано тим, що згідно п. 7.12 договору поставки №53-129-01-23-02772 від 24.05.2023р., та договору поставки №53-129-01-23-02785 від 09.06.2023р., у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1% річних від простроченої суми. Оскільки даний пункт міститься у розділі VII Договорів постачання «Відповідальність сторін», не має посилання на те, що ним визначено інший розмір процентів в порядку передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України та те, що пеня зазвичай встановлюється у відсотковому відношенні, судом зроблено правомірний висновок, що даним пунктом сторони узгодили штрафну санкцію - пеню у розмірі 1% річних від простроченої суми.

Відзив позивача обґрунтовано також тим, що у зв`язку із таким тривалим простроченням оплати за поставлений товар, Суд правомірно ухвалив рішення про нарахуванням Відповідачу мінімальної суми пені у розмірі 1 (один) % річних від простроченої суми, що передбачена умовами договорів (п. 7.12.) ще і не за весь період існування заборгованості, компенсацію інфляційних втрат та 3% річних, які також є мінімально можливою компенсацією за порушення грошового зобов`язання, яка передбачена діючим законодавством України, так само не на весь період існування заборгованості.

Позивач у відзиві зазначає, що оскільки, нараховані компенсаційні та штрафні санкції є і так мінімальними та нараховані не на весь період фактичного існування заборгованості, то і вимоги щодо їх зменшення суд правомірно не задовольнив.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 31.10.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді ОСОБА_1., Тищенко О.В.

17.10.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронного суду») від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" надійшли додаткові пояснення, які вмотивовані тим, що відповідальність сторін визначена в розділі VII Договору, а Пунктом 7.12 Договору сторони узгодили договірну ставку річних в такій редакції, як це передбачено у ст. 625 ЦК України, а саме передбачено, що у випадку якщо покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1% річних від простроченої суми. Умов якими передбачається відповідальність за порушення такого грошового зобов`язання у вигляді пені та її розмір, укладений сторонами договір не містить. Іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення також не встановлено, з огляду на що, вимоги про стягнення з відповідача пені не повинні підлягати задоволенню. Дана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.09.2019 у справі 908/1501/18.

26.11.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронного суду») від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" додаткові пояснення, які вмотивовані тим, що апелянт у своїй скарзі посилається на право суду щодо зменшення розміру відсотків річних і на висновок ВП ВСУ у справі №902/417/18, де відсотки річних були збільшені в договорі і встановлені на рівні 40%, а в нашому випадку пеня складає лише 0,1%- річних від простроченої суми, яка є мінімальною та символічною на фоні розміру заборгованості, яка на момент звернення до суду була у розмірі 5 881 908,43 грн., та яка не оплачувалася апелянтом більше семи місяців і це при тому, що по одному із договорів відстрочка по оплаті була - 120 (сто двадцять) календарних днів після поставки та підписання акту прийманняпередачі, та є в рази меншою за штрафні санкції за отриманою претензією від АТ «НАЕК» «ЕНЕРГОАТОМ» №29-7108/51 від 30.09.2024 року.

Разом з поясненнями, позивачем долучено платіжну інструкцію №26 від 25.10.2024 року, та претензію №29-7108/51 від 30.09.2024 року.

Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції ухвалив рішення по справі, а сторона просить долучити до апеляційної скарги докази створені після вирішення справи судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.

Враховуючи викладене, колегія суддів розглядає справу за наявними на момент винесення оскаржуваного рішення доказами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 прийнято справу №910/4747/24 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді ОСОБА_1., Тищенко О.В та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2025.

20.01.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронного суду») від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" надійшли пояснення, які вмотивовані тим, що розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивач вказує, що, оскільки, пеня зазвичай встановлюється у відсотковому відношенні, Судом першої інстанції було зроблено правомірний висновок, що даним пунктом сторони узгодили штрафну санкцію - пеню, у розмірі 1% річних від простроченої суми.

21.01.2025 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. 21.01.2025 у відпустці.

Суддя ОСОБА_1. з 22.01.2025 по 16.02.2025 перебував на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/4747/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 на 19.03.2025.

У зв`язку із Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 звільнено у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 прийнято справу №910/4747/24 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.

У судове засідання, що відбулось 19.03.2025 з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (надалі - відповідач, покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 53-129-01-23-02772 (надалі - договір № 53-129-01-23-02772).

Відповідно до п. 1.1 договору № 53-129-01-23-02772 постачальник зобов`язується в порядку і не умовах, визначених у договорі, поставити оливи турбінні виробництва ТОВ «КСМ Протек», ТОВ «Енергоойл», Україна (далі - продукція) для потреб ВП «Рівненська АЕС», ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

09.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 53-129-01-23-02785 (далі - договір № 53-129-01-23-02785).

Відповідно до п. 1.1 договору № 53-129-01-23-02785 постачальник зобов`язується в порядку і не умовах, визначених у договорі, поставити оливу моторну М-20Г2 виробництва ТОВ «КСМ Протек», Україна (далі - продукція) для потреб ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідно до договору поставки № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 позивач здійснив постачання моторної оливи відповідачу на загальну суму 4 773 00,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ № 771 від 06.07.2023 та № 786/1 від 10.08.2023 та здійснив постачання оливи турбінної відповідно договору поставки № 53-129-01-23-0272 від 24.05.2023 на загальну суму 2 358 097,23 грн, що підтверджується актами приймання-передачі № 816 від 18.09.2023, № 816/3 від 18.09.2023, № 817/1 від 22.09.2023, № 817/2 від 22.09.2023 та № 041-37/1559 від 05.10.2023, товар частково був сплачений та з порушенням строків оплати. У зв`язку з тим, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, позивач на поштову адресу та на електронну пошту відповідача направив претензії № 01-03/01-п від 11.03.2024 та № 01-03/02-п від 11.03.2024, проте відповіді надано не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5 881 908,43 грн, з яких 3 516 600,00 грн основного боргу, 17 972,57 грн пені, 117 182,47 грн інфляційних втрат, 53 906,91 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 та 2 096 199,71 грн основного боргу, 8 968,15 грн пені, 44 174,17 грн інфляційних втрат, 26 904,45 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023.

У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п. 10.1 договору № 53-129-01-23-02772 та договору № 53-129-01-23-02785 вони є чинним з дати їх підписання сторонами і діють до 31.12.2023, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Відповідно до п. 3.1 договору № 53-129-01-23-02772 загальна сума договору становить 2 423 777,87 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору № 53-129-01-23-02785 загальна сума договору становить 4 800 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору № 53-129-01-23-02772 позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 2.396.199,71 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ КСМ-0907-51 від 07.09.2023 на суму 945 000,00 грн;

№ КСМ-0914-41 від 14.09.2023 на суму 457 229,83 грн;

№ КСМ-0914-42 від 14.09.2023 на суму 270 024,28 грн;

№ КСМ-0914-21 від 14.09.2021 на суму 723 945,60 грн;

та актами приймання-передачі ТМЦ

№ 816 від 18.09.2023 на суму 945 000,00 грн;

№ 816/3 від 18.09.2023 на суму 38 102,48 грн;

№ 817/1 від 22.09.2023 на суму 419 127,35 грн;

№ 817/2 від 22.09.2023 на суму 270 024,28 грн;

№ 041-37/1559 від 05.10.2023 на суму 723 945,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору № 53-129-01-23-02785 позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 4 773 600,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ КСМ-0705-7 від 05.07.2023 на суму 2 824 800,00 грн;

№ КСМ-0809-19 від 09.08.2023 на суму 1 948 800,0 грн;

та актами приймання-передачі ТМЦ

№ 771 від 06.07.2023 на суму 2 824 800,00 грн;

№ 786/1 від 10.08.2023 на суму 1 948 800,00 грн.

Отже, загалом за двома договорами позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 7 169 799,71 грн.

Пунктом 4.2 договору № 53-129-01-23-02772 визначено, що покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 45 робочих днів з дати підсипання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Пунктом 4.2 договору № 53-129-01-23-02785 визначено, що покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 120 календарних днів з дати підсипання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, відповідач мав виконати зобов`язання по сплаті продукції у наступні строки

Згідно договору № 53-129-01-23-02772 за актами приймання-передачі ТМЦ № 816 від 18.09.2023 та № 816/3 від 18.09.2023 на загальну суму 983 102,48 грн у строк до 20.11.2023 включно; № 817/1 від 22.09.2023 та № 817/2 від 22.09.2023 на загальну суму 689 151,63 грн у строк до 24.11.2023 включно; № 041-37/1559 від 05.10.2023 на суму 723 945,60 грн у строк до 07.12.2023 включно.

Згідно договору № 53-129-01-23-02785 за актами приймання-передачі ТМЦ

№ 771 від 06.07.2023 на суму 2 824 800,00 грн у строк до 03.11.2023 включно; № 786/1 від 10.08.2023 на суму 1 948 800,00 грн у строк до 08.12.2023 включно.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено повну оплату поставленої продукції у розмірі 7 169 799,71 грн наступним чином

За договором № 53-129-01-23-02772 згідно платіжних інструкцій

№ 485 від 05.03.2024 в сумі 300 000,00 грн;

№ 1113 від 03.06.2024 в сумі 194 366,83 грн;

№ 1114 від 03.06.2024 в сумі 75 657,45 грн;

№ 1118 від 03.06.2024 в сумі 645 000,00 грн;

№ 1119 від 03.06.2024 в сумі 418 068,95 грн;

№ 1120 від 03.06.2024 в сумі 723 945,60 грн;

№ 1122 від 03.06.2024 в сумі 38 102,48 грн;

№ 1123 від 03.06.2024 в сумі 1 058,40 грн.

За договором № 53-129-01-23-02785 згідно платіжних інструкцій

№ 79 від 17.01.2024 в сумі 257 000,00 грн;

№ 206 від 06.02.2024 в сумі 500 000,00 грн;

№ 643 від 29.03.2024 в сумі 500 000,00 грн;

№ 785 від 06.05.2024 в сумі 1 300 00,00 грн;

№ 1116 від 03.06.2024 в сумі 267 800,00 грн;

№ 1117 від 03.06.2024 в сумі 1 948 800,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договорів, у визначений строк зобов`язання щодо оплати поставленої продукції не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.12 договору № 53-129-01-23-02772 та договору № 53-129-01-23-02785 у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1% річних від простроченої суми.

Даний пункт міститься у розділі VII договору «Відповідальність сторін», не має посилання на те, що ним визначено інший розмір процентів в порядку передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки пеня зазвичай встановлюється у відсотковому відношенні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що даним пунктом договору сторони узгодили штрафну санкцію, а саме пеню.

Перевіривши розрахунок пені здійснений судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що він арифметично вірний, а тому у зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленої продукції відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню у розмірі 8 882,66 грн за договором № 53-129-01-23-02772 та 17 707,77 грн за договором № 53-129-01-23-02785.

В іншій частині нарахування пені судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України, а саме не вірно визначено періоди прострочення без врахування положень ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленої продукції позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд першої інстанції стягнути з відповідача 44 174,17 грн інфляційних втрат, 26 904,45 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 та 117 182,47 грн інфляційних втрат, 53 906,91 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Умовами договорів інший розмір процентів не визначений.

Оскільки умовами договорів не визначено розмір процентів річних позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 1% річних (фактично позивачем заявлено 3% річних) до 0,1% річних підлягає відхиленню з огляду на наступне

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання скаржника, як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів вважає його арифметично вірним, а тому розмір 3% річних становить 26 648,01 грн за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 та 53 123,28 грн за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині 3% річних в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено періоди прострочення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування в частині 44 174,17 грн інфляційних втрат за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 та 99 116,07 грн інфляційних втрат за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

В іншій частині інфляційних втрат нарахованих за договором № 53-129-01-23-02785 на суму боргу 4 516 600,00 грн за період з 15.01.2024 по 05.02.2024 в розмірі 18 066,40 грн судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки періодом прострочення по сплаті боргу у зазначеному розмірі є з 17.01.2024 по 05.02.2024, тобто прострочення мало не повний місяць.

Суд першої інстанції розглянувши подане відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду на один рік правомірно вказує, що відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» створено у жовтні 1996 року.

Компанія є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків (13 енергоблоків типу ВВЕР-1000 і два - ВВЕР-440) загальною встановленою потужністю 13835 МВт, 2 гідроагрегати Олександрівської ГЕС (25 МВт), 3 гідроагрегати Ташлицької ГАЕС (453 МВт) (гідроагрегат № 3 у 2022 році було приєднано до енергосистеми).

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у 2021 році забезпечувало більше 55% потреби України в електроенергії.

Засновник - Кабінет Міністрів України. Підприємство утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996 «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» на базі майна атомних електростанцій та їхніх інфраструктур - ВО «Запорізька АЕС», ВО «Південноукраїнська АЕС», ВО «Чорнобильська АЕС», ВО «Рівненська АЕС», ВО «Хмельницька АЕС». У 2001 році Чорнобильську АЕС виведено зі складу НАЕК «Енергоатом».

У 2021 році Кабінет Міністрів України розпорядженням від 20.01.2021 № 50-р взяв на себе функції з управління єдиним майновим комплексом НАЕК «Енергоатом».

Основні види економічної діяльності детально викладено у статуті НАЕК «Енергоатом», зокрема, підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996 на Компанію покладено функції експлуатуючої організації. Завданнями Енергоатом є безпечне виробництво електроенергії, підвищення рівня безпеки діючих енергоблоків АЕС та продовження терміну їх експлуатації, будівництво енергоблоків АЕС та зняття їх з експлуатації, придбання свіжого і вивезення відпрацьованого ядерного палива, створення національної інфраструктури поводження з опроміненим ядерним паливом, фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів, підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, вирішення соціальних питань працівників тощо.

НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»).

НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

Постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 вирішено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).

06.02.2023 прийнято Закон України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», який набрав чинності 23.03.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 11.01.2024 вчинено запис про державну реєстрації юридичної особи - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741450000105879.

Також згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 11.01.2024 вчинено запис про припинення юридичної особи - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741120251000221.

Отже, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).

Суд враховує, що викладені у заяві про відстрочення виконання рішення обставини свідчать про значне погіршення фінансового стану відповідача у зв`язку із зупиненням роботи Запорізької АЕС як об`єкта основних виробничих потужностей відповідача.

Через масові ракетні удари з боку російської федерації по об`єктам інфраструктури України, їх пошкодженням, в нашій країні існує проблема з енергопостачанням. У зв`язку із дефіцитом потужності енергоносіїв запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у багатьох містах і селах України. Тоді як, метою діяльності АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є безпечне та надійне виробництво електроенергії задля енергетичної безпеки, енергонезалежності, безпеки життєдіяльності персоналу та населення, сталого розвитку економіки та без вуглецевого енергетичного майбутнього України.

За наведених обставин відстрочення виконання рішення суду для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, а відповідною заявою він лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення, а тому вважає обґрунтованим відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 на шість місяців, тобто до 16.01.2025, запроваджене судом першої інстанції.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" 17 707, 77 грн пені, 99 116, 07 грн інфляційних втрат, 53 123, 28 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02785 від 09.06.2023 та 8 882, 66 грн пені, 44 174, 17 грн інфляційних втрат, 26 648, 01 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 53-129-01-23-02772 від 24.05.2023 та відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/4747/24 від 16.07.2024 до 16.01.2025.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у справі № 910/4747/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 08.04.2025

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

О.В. Тищенко