Постанова

від 02.04.2025 по справі 910/7814/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2025 р. Справа№ 910/7814/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.;

за участю представників учасників апеляційного провадження згідно протоколу судового засідання від 02.04.2025;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 (повний текст складено 26.02.2025)

у справі № 910/7814/24(суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт"

до відповідача 1 - Фонду державного майна України

до відповідача 2 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Стетюха Валентина Костянтинівна,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне комерційне підприємство "Полтавське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство",

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортопед",

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 271 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях; за участю третіх осіб-1, -2, -3, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фізичної особи-підприємця Стетюхи Валентини Костянтинівни, Державного комерційного підприємства "Полтавське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопед", про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 07.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/7814/24, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/7814/24 та передати на розгляд Господарського суду міста Києва справу № 910/7814/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, треті особи: Фізична особа-підприємець Стетюха Валентина Костянтинівна, Державне комерційне підприємство "Полтавське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортопед" про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що 24.02.2025 року представник ТОВ «Сантехопт» за допомогою власних технічних засобів увійшов в систему «Електронний суд» та налаштувавши обладнання чекав запрошення на відеоконференцію, однак запрошення не отримав. Таким чином, апелянт вважає, що його вина у «непідключенні» до відеоконференції відсутня, а тому суд був позбавлений права залишати поданий позов без розгляду. Таким чином, скаржник зазначив, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не було вказані враховано обставини справи. Окрім цього, скаржник зазначив, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не обґрунтовано, яким чином неявка позивача перешкоджає вирішенню справи по суті спору. А тому просив апеляційну скаргу задовольнити.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/7814/24. Витребувано матеріали справи № 910/7814/24 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/7814/24 у судовому засіданні 02.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 заяву представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях Біленко Наталії Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/7814/24 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 02.04.2025.

17.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" адвоката Цуканова Валерія Валерійовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вкаазана заява була задоволена судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 розгляд апеляційної скарги було призначено на 02.04.2025.

31.03.2025 від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, в якому сторона зазначила, що вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

В судове засідання 02.04.2025 з`явились представник позивача та відповідача 2. Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції. Представник відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Представники інших учасників апеляційного провадження в судове засідання 02.04.2025 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Стаття 181 ГПК України передбачає, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Пунктом 1 частини 2 ст. 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду.

За змістом ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи.

Згідно із ч. 4 ст. 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Наведена норма кореспондується з визначеним у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.

Правила статті 202 ГПК України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина 4 ст. 202 ГПК України побудована таким чином, що дає суду можливість повернути позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини 4 ст. 202 ГПК України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Аналогічне положення закріплено у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України згідно з яким суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18, від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19, від 08.02.2024 у справі №990/89/23.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку у разі відсутності у позивача можливості брати участь у судовому засіданні, відповідно приписів ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Водночас п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не містить вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у підготовче судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвали Господарського суду міста Києва про призначення судового засідання на 02.12.2024 та оголошення в судових засіданнях перерв до 03.02.2025 та 24.02.2025 були доставлені до електронного кабінету позивача ТОВ «Сантехопт», що підтверджується відповідними повідомленнями, які отримано судом 31.10.2024, 06.12.2024 та 05.02.2024 відповідно.

Отже, ТОВ «Сантехопт» було належним чином повідомлене про дату, час на місце розгляду справи. При цьому, у судові засідання 28.10.2024, 02.12.2024, 03.02.2025 та 24.02.2025 представник позивача не з`явився, на зв`язок по відеоконференцзв`язку не виходив, належних доказів на підтвердження обставин щодо неможливості прибути у засідання, викладених у клопотаннях про відкладення розгляду справи не подав, будь-яких заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності не заявив.

В цій частині, відхиляючи доводи скаржника про не підключення сторони на зв`язок по відеоконференцзв`язку, зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

З урахуванням викладеного та встановлених обставин: неявки позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду; не надання позивачем доказів про поважні причини неявки; не подання суду заяви про розгляд справи за відсутності позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність усіх обов`язкових умов (обставин) для застосування, передбачених ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, а саме залишення позову без розгляду.

Отже, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі № 910/7814/24 є такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 202, 226 ГПК України.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт".

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 129, 269, 271 п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехопт" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі №910/7814/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/7814/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.04.2025

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

О.В. Тищенко