Ухвала від 09.04.2025 по справі 905/363/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

09.04.2025 Справа № 905/363/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд.59; код ЄДРПОУ 44070187)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНТ ЕКСПОРТ» (85000, Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, мікрорайон Сонячний, буд. 30, код ЄДРПОУ 42365851)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЯНСЬКЕ ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЛЮБОКРАЙ» (84307, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Приймаченко Марії, буд. 4, код ЄДРПОУ 43969989)

про визнання недійсним договору поставки №2910/2024/Д від 29.10.2024,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНТ ЕКСПОРТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛЯНСЬКЕ ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЛЮБОКРАЙ» про визнання недійсним договору поставки №2910/2024/Д від 29.10.2024, укладеного між відповідачами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на фіктивне складання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНТ ЕКСПОРТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛЯНСЬКЕ ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЛЮБОКРАЙ» договору поставки №2910/2024/Д від 29.10.2024, що направлене на формування недійсних первинних документів, які можуть слугувати документами податкового обліку, націлені на формування штучного податкового кредиту, що було встановлено внаслідок здійснення перевірки комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

1. Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.162 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

2. Відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

Питання щодо визначення форми судочинства вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі згідно ст. 176 ГПК України.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

На підставі ст. 12 та п.8 ч.4 ст.247 Господарського процесуального кодексу України дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач та відповідач 1 у справі зареєстрували електронний кабінет в підсистемі Електронний суд, тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету таких сторін, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

В обґрунтування звернення до господарського суду з даним позовом Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, у позовній заяві посилається на положення підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючі органи мають право: звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Тож, під час відкриття провадження у даній справі, судом були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, відповідно до яких оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

Як стало відомо суду з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 420/12471/22 прийнято до розгляду справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРАЙС" про визнання договорів недійсними з підстав необхідності вирішення питання про наявність підстав для відступу від її висновку щодо застосування норм права, які стосуються юрисдикції адміністративного суду у подібних спорах.

Зокрема, Касаційний адміністративний суд України, передаючи справу №420/12471/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у своїй ухвалі від 28.05.2024, зазначив про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати у справі №580/4531/23 від 29 лютого 2024 року щодо підсудності всіх спорів з вимогами територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, до юрисдикції господарських судів, оскільки якщо зважити на предмет позову та суб`єктний склад сторін, зміст відносин, то спір у справі, яка перебуває на розгляді, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як предмет (об`єкт) такого спору має публічно-владний управлінський характер і пов`язаний із застосуванням, тлумаченням публічно-правових норм. Фактично контролюючий орган реалізує повноваження на втручання у приватноправові відносини шляхом звернення з позовом про визнання недійсним договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, і застосування встановлених законом правових наслідків недійсності такого договору в межах публічно-правових відносин щодо адміністрування сплати податків, зборів, платежів у єдності матеріального та процесуального вимірів. Сфера виникнення спору має загальнозначущий та загальносуспільний характер, зумовлена реалізацією публічного інтересу, тому що податковий орган як суб`єкт з особливим правовим статусом втручається в приватноправові відносини, що виникли на підставі договору, не з власного (приватного) інтересу, а виконуючи повноваження публічного контролю у сфері оподаткування з метою забезпечення національної економічної безпеки шляхом реалізації функції мобілізації фінансових ресурсів. Таке втручання ґрунтується на компетенції контролюючого органу і має характер "владного розпорядження" для припинення дискримінації держави, що слугуватиме запобіжником проти завдання збитків державі. Відтак фактично спірні правовідносини у цій справі виникли у межах публічно-правового спору за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників про визнання недійсними правочинів, що суперечать інтересам держави і суспільства, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством.

Отже, у справі № 420/12471/22 Великою Палатою Верховного Суду наразі вирішується питання щодо відступу від попередньо сформованого нею висновку щодо предметної юрисдикції спорів за позовом територіального органу Державної податкової служби України до платників податку - суб`єктів господарювання приватної форми власності про визнання недійсними правочинів як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з ст. 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку, що результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 420/12471/22 матимуть значення для справи №905/363/25, тому враховуючи приписи ст.ст. 195, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 і пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України зупинити провадження у справі №905/363/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 420/12471/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення по вказаній справі.

Керуючись ст.ст.12, 166, 167, 176, 228, 229, 247, 250, 251, 234, 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1.Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/363/25.

2. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

3. Встановити відповідачам строк для надання (суду і позивачеві) відзиву на позовну заяву, всіх письмових та електронних доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову - протягом (не пізніше) п`ятнадцяти днів з дня надсилання ухвали про відкриття провадження у справі.

6. Із урахуванням вимог ст.ст.166, 167 ГПК України встановити:

позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 7 робочих днів з дня отримання відзиву;

відповідачам строк для подання заперечення на відповідь - протягом 7 робочих днів з дня отримання відповіді.

7. Звернути увагу відповідачів, що у разі ненадання ними відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд згідно ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

8. Зупинити провадження у справі № 905/363/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 420/12471/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення по вказаній справі.

9. Повідомити відповідача 2 про його обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) та можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

10. Повідомити учасників справи про те, що всі заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, а також будь-які інші документи можуть бути подані засобами електронного зв`язку через особистий кабінет в системі Електронний суд. У разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

Відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набрала законної сили з дати її постановлення (підписання) та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.С. Зельман