Рішення

від 09.04.2025 по справі 906/114/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/114/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін

справу за позовом Фермерського господарства "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ СОЛЮШНЗ"

про стягнення 357493,59 грн.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

27.01.2025 до господарського суду від представника ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" надійшла заява про забезпечення позову від 27.01.2025 до подання позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать ТОВ "ПРОПЕРТІ СОЛЮШНЗ" та знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення 357000,00 грн, зокрема на рахунку НОМЕР_1 АТ "ПУМБ" (а.с.1-23).

Ухвалою господарського суду від 28.01.2025 заяву представника ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" про забезпечення позову від 27.01.2025 задоволено.

06.02.2025 ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "ПРОПЕРТІ СОЛЮШНЗ" про стягнення 357493,59 грн, з яких 357200,00 грн основного боргу та 293,59 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної поставки товару за договором поставки товару №0509 від 22.01.2025, отриману суму попередньої оплати за непоставлений товар не повернув (а.с.1-33).

Ухвалою суду від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строки для подання передбачених ГПК України заяв по суті спору.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надсилав.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи у встановлений ч.7 ст.252 ГПК України строк не надходило.

До суду 24.02.2025 повернулася без вручення копія ухвали про відкриття провадження у справі №906/114/25 від 10.02.2025, надіслана на адресу відповідача: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, кім. 320, м. Київ, 04053, зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.55), з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.63-65).

Будь-якої іншої адреси відповідача, крім зазначеної, суду невідомо, заяв про зміну його місцезнаходження не надходило; ТОВ "ПРОМО РЕЛІЗ" не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Відповідно до ч.ч.3, 7 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 вказав, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Суд також враховує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі №906/114/25 від 10.02.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень".

Судом в межах наданих йому повноважень були створені всі належні умови в реалізації учасниками судового процесу прав, передбачених цим Кодексом, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у даній справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ч.5 ст.252 ГПК України.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.01.2025 між ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" (далі - покупець, позивач) та ТОВ "ПРОПЕРТІ СОЛЮШНЗ" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №0509 (далі договір) (а.с.37-38), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, визначений специфікацією, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, визначаються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.п.2.1-2.3 договору, покупець здійснює повну (100%) попередню оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника суми вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури у термін, який вказаний в рахунку-фактурі. Умови оплати можуть бути змінені сторонами у відповідній специфікації до цього договору. Перерахування грошових коштів здійснюється шляхом надання покупцем платіжного доручення із встановленими НБУ реквізитами до обслуговуючого банку, із зазначенням у ньому постачальника (та його реквізитів) у якості особи, на користь якої здійснюється перерахування коштів. Покупець повинен повідомити постачальника про здійснення платежу в термін один день з моменту здійснення оплати, шляхом усного телефонного чи електронної пошти.

Постачальник, згідно з п.4.1 договору, зобов`язаний здійснити відвантаження товару в строки та на умовах, які визначені в специфікації до договору, після виконання зобов`язання покупця, передбаченого у п.2.1; оформити і передати покупцю необхідну документацію.

Покупець зобов`язаний, зокрема, своєчасно оплатити і прийняти товар (п.4.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, а в частині виконання зобов`язань - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.10.1 договору).

Відповідно до специфікації №1 від 22.01.2025, постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар: карбамід N (азот) 46,2% (Азербайджан) у кількості 10 т, ціною 23750,00 грн/1т; селітра аміачна марки Б 34,4% у кількості 6 т, ціною 19950,00 грн/1т. Загальна сума товару з ПДВ складає 357200,00 грн. Поставка товару здійснюється на умовах: DАР: 13042 Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Врублівка, вул. Квітнева, 11, згідно правил Інкотермс 2010. Місце передачі: 13042, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Врублівка, вул. Квітнева, 11. Строк поставки товару: 24.01.2025. Строк оплати товару: покупець сплачує постачальнику загальну суму товару, що наведена в п.2.1 договору. Несвоєчасне виконання покупцем зобов`язання з оплати являється підставою у відмові поставити товар на умовах цієї специфікації (а.с.39).

Відповідач виставив рахунок на оплату по замовленню №0509 від 22.01.2025 на суму 357200,00 грн. Рахунок дійсний до сплати до 23.01.2025 (а.с.40).

Позивач здійснив оплату за товар згідно вказаного рахунку у повному обсязі 24.01.2025, про що свідчить платіжна інструкція №2319 від 24.01.2025 (а.с.41), та, як вбачається з позовної заяви, в телефонному режимі повідомив постачальника про здійснення платежу.

Відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав, припинив виходити на зв`язок, суму попередньої оплати не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до АТ «ПУМБ», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та правоохоронних органів з метою запобігання шахрайським діям зі сторони товариства (а.с.45-46), а також з даним позовом до суду відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України,однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост.610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюютьсяглавою 54 ЦК України.

Так, згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.662 ЦК України,продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положеньстатті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.663 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно достатті 530цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту ч.2 ст.693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем коштів в рахунок попередньої оплати за товар, який мав бути поставлений позивачу відповідно до умов договору №0509 від 22.01.2025 та специфікації №1 від 22.01.2025.

Станом на дату ухвалення рішення у цій справі ані доказів поставки відповідачем товару в обумовлений строк, ані доказів повернення ним суми попередньої оплати суду не представлено.

Фактичне невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару свідчить про усвідомлення ним неправомірного утримування спірних коштів, що є недопустимим з огляду на такі засади цивільного законодавства, як: справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

Жодних документально обґрунтованих заперечень на спростування вищенаведених обставин відповідач суду не надав, хоча мав об`єктивну можливість скористатись відповідними процесуальними правами і подати докази в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених вимог.

З огляду на викладене, позов в частині вимоги про стягнення з ТОВ "ПРОПЕРТІ СОЛЮШНЗ" 357200,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар є правомірним, обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 293,59 грн за період з 25.01.2025 по 03.02.2025 на суму неповернутої передоплати відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України суд зазначає таке.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок (а.с.47-48), суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність.

Відповідач власного контррозрахунку суду не надав.

З підстав наведеного, позов в частині вимоги про стягнення з ТОВ "ПРОПЕРТІ СОЛЮШНЗ" 3% річних у розмірі 293,59 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 13.10.2021 №923/1379/20).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований устатті 13 ГПК України, втрачає сенс (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Положеннями ст.ст.76-79, 86 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України).

Позовна заява ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" містить попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс (понесе) у зв`язку із розглядом справи, що складається із суми сплаченого судового збору у розмірі 5362,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн (а.с.32).

До ухвалення господарським судом рішення у даній справі, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, від представника позивача надійшла заява від 24.03.2025 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, на підтвердження чого надано копії договору про надання правничої допомоги від 27.01.2025 та акта виконаних робіт по наданню послуг правничої допомоги від 21.03.2025 (а.с.66-68).

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п.1 ч.4).

Отже, з огляду на приписи п.2 ч.1 ст.129 ГПК України та висновок суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в сумі 5362,40 грн покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1-3ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також ч.8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи слідує, що правову допомогу ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" надавав адвокат Сачок А.В., повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АМ №1115359 від 03.02.2025 (а.с.51-52).

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

27.01.2025 між адвокатом Сачком А.В. та ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат надає правову допомогу клієнтові щодо вивчення проблематики, підготовки претензії та позовної заяви про стягненню боргу за договором поставки №0509 від 22.01.2025, а також з приводу представництва та захисту його інтересів в Господарському суді Житомирської області (п.1). За виконання обов`язків представника клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 20000,00 грн відповідно до акту виконаних робіт (п.3) (а.с.67).

Відповідно до акта виконаних робіт по наданню послуг правничої допомоги від 21.03.2025, адвокат Сачок А.В надав ФГ "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" послуги правничої допомоги згідно договору б/н від 27.01.2025, зокрема:

- попередня консультація з вивченням письмових матеріалів щодо заборгованості за договором поставки №0509 від 22.01.2025 вартістю 1000,00 грн без ПДВ;

- підготовка та подання листів/скарг до служби безпеки АТ «ПУМБ» та АТ «ПРИВАТБАНК» вартістю 1000,00 грн без ПДВ;

- підготовка та подання заяви про забезпечення позову до подачі позову у справі №906/114/25 вартістю послуг 4000,00 грн без ПДВ;

- підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №0509 від 22.01.2025 вартістю 6000,00 грн без ПДВ.

Вартість виконаних послуг складає: 12000,00 грн (а.с.68).

За приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Разом із тим, згідно з ч.4ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6ст.126 ГПК України).

Відповідач не подав до суду клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність такого розрахунку або про неналежність наданих адвокатом послуг до цієї справи.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.5 та ч.6ст.126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн є співмірнимизі складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критеріям обґрунтованості та розумності їхнього розміру.

Доказів фактичної сплати позивачем вартості витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, однак суд зауважує,що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21).

З урахуванням викладеного та висновку суду про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку про покладення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на відповідача у повному обсязі в сумі 12000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОПЕРТІ СОЛЮШНЗ" (вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б, кім.320, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43185021) на користь Фермерського господарства "ЩЕДРЕ ПОЛІССЯ" (вул.Квітнева, буд.11, с.Врублівка,Романівський р-н, Житомирська обл., 13042, код ЄДРПОУ 34054200) 357200,00 грн попередньої оплати, 293,59 грн 3% річних, 5362,40 грн судового збору та 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Прядко О.В.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет", за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/

Друк:

1 - у справу;

- позивачу та його представнику (до ел.каб.);

2 - відповідачу (рек.).