Рішення

від 27.03.2025 по справі 910/11523/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2025Справа № 910/11523/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Панасюк Ю.М. розглянувши матеріали справи

За позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до Київської міської (військової) державної адміністрації, Київської міської ради, Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

про визнання недійсним і скасування розпоряджень, повернення земельної ділянки з комунальної у державну власність, припинення права постійного користування,

за участі представників:

від позивача - Колодчина Р.В.

від відповідача 1 - Васильєва С.М.

від відповідача 2 - Плаксивий О.В.

від відповідача 3 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про визнання недійсним і скасування розпоряджень, повернення земельної ділянки з комунальної у державну власність, припинення права постійного користування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельні ділянки 8000000000:91:017:0002 площею 0,2697 га, 8000000000:82:013:0067 площею 0,0266 га та 8000000000:82:013:0099 площею 0,2264 га розташовані на території пам`ятки археології національного значення - «Культурний шар Города Ярослава» та є землями історико-культурного призначення, а відтак передача вказаних земельних ділянок з державної в комунальну власність суперечить вимогам законодавства, у зв`язку з чим, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.12.2021 № 2780 «Про надання земельних ділянок Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» у постійне користування для облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини площею 0,2697 га на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва»; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2022, індексний номер 63346003 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Київською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:017:0002 площею 0,2697 га; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2022, індексний номер 63348195 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Київською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:013:0067 площею 0,0266 га; визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської міської військової адміністрації від 29.12.2023 № 1109 «Про надання Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» земельної ділянки у постійне користування для рекреаційного призначення та для експлуатації обслуговування зелених насаджень загального користування (скверу Небесної Сотні) площею 0,2264 га на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва»; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.02.2024, індексний номер 71458374 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Київською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:013:0099 площею 0,2264 га; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2024, індексний номер 71781268 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:013:0099 площею 0,2264 га на вул. Михайлівській, 24-26 га та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2022, індексний номер 63715473 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:013:0067 площею 0,0266 га на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва; зобов`язати Київську міську раду повернути з комунальної у державну власність земельні ділянки площами 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002), 0,0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) та 0,2264 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0099) на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, а Київську міську (військову) державну адміністрацію прийняти до державної власності.

Відповідач 1 заперечив проти задоволення позову, вказавши, що він та відповідач 2 діяли лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені статтею 19 Конституції України та законами України. Крім того, відповідач 1 зазначив, що при формуванні земельних ділянок шляхом поділу, земельні ділянки зберегли цільове призначення встановлене для земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:013:0021, а також зазначив, що в даному випадку відсутні ознаки протиправної поведінки як і КМДА (КМВА), так і КМР.

Відповідач 2 та відповідач 3 заперечили проти задоволення позову, вказавши, зокрема, що прокурором не визначено, в інтересах якого державного органу він виступає представником. Також відповідач 2 зазначив, що позивачем не зазначено, яким чином передача спірних земельних ділянок з державної до комунальної власності суперечить вимогам та якого законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити.

Відповідач 3 уповноваженого представника у судове засіданні не направив.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справ та пояснень сторін, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження від 10.06.2021 №1311 про поділ земельної ділянки площею 0,2549 га з кадастровим номером 8000000000:82:013:0021 по вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №2780 від 30.12.2021 надано Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» за умови виконання п.2 цього розпорядження, в постійне користування земельні ділянки площею 0,0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) та площею 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002) для облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва із земель державної власності (категорія земель - землі рекреаційного призначення, справа 452385839) (п.1.) Земельні ділянки площею 0,0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) та площею 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002) державної власності, зазначені у пункті 1 цього розпорядження, передано до комунальної власності територіальної громади міста Києва за актом приймання-передачі.(п.4.)

Розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 30.12.2022 №844 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:013:0021 на дві земельні ділянки - площею 0,2264 га з кадастровим номером 0,2264 га з кадастровим номером 8000000000:82:013:0099 і площею 0,0285 га з кадастровим номером 8000000000:82:013:0098 та віднесено їх до категорії земель - землі житлової та громадської забудови.

Розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 28.06.2023 №393 Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) площею 0,2264 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0099 для рекреаційного призначення та для експлуатації, обслуговування зелених насаджень загального користування (скверу Небесної Сотні) по вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва.

Розпорядженням Київської міської військової адміністрації №1109 від 29.12.2023 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», вид цільового призначення якої змінюється із земель, призначених для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отримання прибутку - код КВЦПЗД 03.10 на земельні ділянки загального користування, які використовуються як зелені насадження загального користування - код КВЦПЗД 07.08 (для рекреаційного призначення та для експлуатації, обслуговування зелених насаджень загального користування (скверу Небесної Сотні) на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва. (п.1) Змінено категорія земель «землі житлової та громадської забудови» та вид цільового призначення « 03.10. для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отримання прибутку» земельної ділянки площею 0,2264 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0099) на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва на категорію «землі рекреаційного призначення» та вид цільового призначення - 07.08. земельні ділянки загального користування, які використовуються як зелені насадження загального користування. (п.2.) Надано Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», за умови виконання пункту 4 цього розпорядження , в постійне користування земельну ділянку площею 0,2264 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0099) для рекреаційного призначення та для експлуатації, обслуговування зелених насаджень загального користування (скверу Небесної Сотні) на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва (категорія земель - землі рекреаційного призначення, код виду цільового призначення 07.08 земельні ділянки загального користування, які використовуються як зелені насадження загального користування, справа 353833999). (п.3.) Земельну ділянку площею 0,2264 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0099) державної власності, зазначену в п.3. цього розпорядження, передано до комунальної власності територіальної громади міста Києва за актом приймання-передачі. (п.5.)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання прийнятих розпоряджень, в тому числі спірних, рішення державним реєстратором було прийнято відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірних земельних ділянок, зокрема, від 09.02.2022, індексний номер 63346003; від 09.02.2022, індексний номер 63348195;від 06.02.2024, індексний номер 71458374; від 27.02.2024, індексний номер 71781268; від 27.05.2022, індексний номер 63715473.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельні ділянки площами площею 0,0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067), площею 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002) та 0,2264 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0099) на даний час зареєстровані на праві комунальної власності територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України, однією з категорій земель є землі історико-культурного призначення.

У статті 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель відносяться, зокрема землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно ст. 53 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Згідно зі статтею 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь урегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини». У преамбулі цього Закону зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Порядок визначення меж і режимів використання зон охорони, затвердження науково-проектної документації та внесення змін до неї встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, умовою належності земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, визначених статями 53, 54 Земельного кодексу України, статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", зважаючи на імперативність яких земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Таким чином, частина 1 статті 54 Земельного кодексу України, як і положення статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», визначають правовий режим земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології.

Стаття 54 Земельного кодексу України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель як землі історико-культурного призначення незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" стосуються окремої підкатегорії із категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.

Суд враховує, що пам`ятки археології, зазвичай, у зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" зміна цільового призначення земельної ділянки, зміна функціонального призначення території, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, не є підставою для припинення обмежень у використанні земель, встановлених у зв`язку з наявністю таких об`єктів.

Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Судом встановлено, що в провадження Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/9670/14 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс", Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Плаза", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Плаза", Компанія "GPP DEVELOPERS LTD", третя особа Міністерство юстиції України про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів, визнання відсутності права, відновлення становища, що існувало до порушення, витребування земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/9670/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 позов задоволено повністю, зокрема, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 124/785 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" земельної ділянки для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва"; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвестресурс" відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської державної адміністрації земельних ділянок площею 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002) та площею 0, 0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) за адресою: вул. Михайлівська, 24-26 та Михайлівська площа у Шевченківському районі міста Києва; витребувано від Компанії "GPP DEVELOPERS LTD" на користь Київської міської державної адміністрації земельної ділянки площею 0,2549 га за адресою: по вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва .

У своєму рішенні по справі №910/9670/14 суд зазначив, що згідно висновку експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи №12192/16-41 від 16.11.2016, здійснюючи співставлення відомостей про межі досліджуваних земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:91:017:0002, 8000000000:82:013:0067, 8000000000:82:013:0021 та відомостей про об`єкти культурної спадщини та їх зони охорони (архітектурний ансамбль Софіївського собору, пам`ятки археології "Культурний шар Города Ярослава", Державний історико-культурний заповідник "Стародавній Київ" в одній площині, судовим експертом здійснено висновок, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:017:0002 більшою частиною (згідно інших вихідних даних - ймовірно повністю) знаходиться в межах території пам`ятки археології національного значення "Культурний шар "Міста Ярослава", розташована в межах території особливо суворої охорони охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, а також в межах архітектурних охоронних зон та археологічних охоронних зон, а також в межах історичних ареалів; земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:013:0067 знаходиться в межах території пам`ятки археології національного значення "Культурний шар "Міста Ярослава", розташована в межах території особливо суворої охорони охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, а також в межах архітектурних охоронних зон та археологічних охоронних зон, а також в межах історичних ареалів, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:013:0021 знаходиться в межах території пам`ятки археології національного значення "Культурний шар "Міста Ярослава", розташована в межах території особливо суворої охорони охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, а також в межах архітектурних охоронних зон та археологічних охоронних зон, а також в межах історичних ареалів.

Так, судами у справі №910/9670/14 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:017:0002, 8000000000:82:013:0067, 8000000000:82:013:0021 знаходяться в межах заповідника «Стародавній Київ», на території пам`ятки археології національного значення - «Культурний шар Города Ярослава», у межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві, який внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а відтак є особливо цінними землями, частиною всесвітньої спадщини та підлягають суворій охороні. Значні роботи з відновлення чи нового будівництва, які могли би вплинути на цінність об`єкта всесвітньої спадщини можуть проводитися після інформування Комітету всесвітньої спадщини через Секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити такі роботи в зоні, що охороняється Конвенцією про всесвітню спадщину. Забезпечення збереження та охорони спірних земель, які знаходяться у межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві, який внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є однією з найпріорітетніших завдань України, як держави, яка внесла пам`ятку до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок історико-культурного призначення на яких знаходяться пам`ятки археології та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, враховуючи, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:017:0002, 8000000000:82:013:0067, 8000000000:82:013:0021 знаходяться в межах заповідника «Стародавній Київ», на території пам`ятки археології національного значення - «Культурний шар Города Ярослава», у межах охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору у м. Києві, в межах архітектурних охоронних зон та археологічних охоронних зон, а також в межах історичних ареалів, суд приходить до висновку, що спірні земельні ділянки відносяться до земель історико-культурного призначення на яких розташована пам`ятка археології «Культурний шар Города Ярослава», а відтак вказані земельні ділянки не могли та не можуть бути передані Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» в постійне користування, так само як і не можуть перебувати у комунальній власності.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За положеннями ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація земельної ділянки скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Також суд зазначає, що фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Повернення державі спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Отже, в даному випадку порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом повернення спірної земельної ділянки державі в особі Київської міської (військової) державної адміністрації

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідачів судом розглянуто та відхилено, оскільки вони спростовуються вищевстановленими судом обставинами.

Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів прокурором суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 наведено наступні висновки щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України, при вирішенні спорів про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів державної виконавчої влади, визнання недійсними договорів купівлі-продажу або оренди, укладених на підставі цих рішень, та про повернення земельних ділянок цьому органу як одному з відповідачів, зокрема виключної правової проблеми щодо питання про наявність / відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, прокурор визначив одним з відповідачів.

Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади.

У процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Отже, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Крім того, частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Установлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У справах за позовами прокурора як самостійного позивача про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, який є одним з відповідачів, рішення якого оскаржується у зв`язку з недотриманням вимог земельного законодавства, що унеможливило звернення прокурора в інтересах цього органу за захистом порушених інтересів держави, адже цей орган сам їх і порушив, попереднє (до подання позову) повідомлення прокурором уповноваженого органу про вчинення ним же правопорушення призвело б до поєднання в одній особі позивача та відповідача, що є неприйнятним. При цьому відсутній орган державного контролю, до компетенції якого належить звернення до суду з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування, внаслідок чого прокурор в таких випадках виступає в інтересах держави як самостійний позивач.

Отже, в даному випадку прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду, навівши у відповідності до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві обґрунтування щодо того, в чому на його думку, полягає порушення інтересів держави, а відтак довів наявність підстав для представництва інтересів держави.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.12.2021 № 2780 «Про надання земельних ділянок Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» у постійне користування для облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини площею 0,2697 га на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва».

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2022, індексний номер 63346003 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Київською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:017:0002 площею 0,2697 га.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2022, індексний номер 63348195 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Київською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:013:0067 площею 0,0266 га.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської міської військової адміністрації від 29.12.2023 № 1109 «Про надання Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» земельної ділянки у постійне користування для рекреаційного призначення та для експлуатації обслуговування зелених насаджень загального користування (скверу Небесної Сотні) площею 0,2264 га на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва».

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.02.2024, індексний номер 71458374 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Київською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:013:0099 площею 0,2264 га.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.02.2024, індексний номер 71781268 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:013:0099 площею 0,2264 га на вул. Михайлівській, 24-26 га та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2022, індексний номер 63715473 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:013:0067 площею 0,0266 га на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі м. Києва.

Зобов`язати Київську міську раду повернути з комунальної у державну власність земельні ділянки площами 0,2697 га (кадастровий номер 8000000000:91:017:0002), 0,0266 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0067) та 0,2264 га (кадастровий номер 8000000000:82:013:0099) на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва, а Київську міську (військову) державну адміністрацію прийняти до державної власності.

Стягнути з Київської міської (військової) державної адміністрації (03680, м. Київ. вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2; ідентифікаційний код 00022527) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8074 (вісім тисяч сімдесят чотири) грн 67 коп.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8074 (вісім тисяч сімдесят чотири) грн 67 коп.

Стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (04053, м. Київ. вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код 03362123) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8074 (вісім тисяч сімдесят чотири) грн 67 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 08.04.2025.

Суддя Я.В. Маринченко