Рішення від 27.03.2025 по справі 910/15575/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2025Справа № 910/15575/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАРІАНТ УКРАЇНА"

про стягнення 1376175,11 грн

за участю представників:

від позивача: Герасименко О.О.

від відповідача: Коротич А.А.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" про стягнення 1376175,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання у справі призначено на 23.01.2025.

08.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 23.01.2025 суд постановив протокольну ухвалу про: продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; зобов`язав позивача надати документи та пояснення; відклав підготовче засідання на 20.02.2025.

18.02.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 20.02.2025 суд, керуючись ст.42, 80 ГПК України, постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень позивача з додатками.

У підготовчому засіданні 20.02.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 27.02.2025.

25.02.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.02.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 27.02.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про залишення без розгляду на підставі ст.118 ГПК України відзиву на позов. При цьому суд виходив з таких мотивів.

Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.1, 2 ст.114 ГПК України).

Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою про відкриття провадження від 20.12.2024 відповідачу було надано строк для подання до суду відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно із повідомленням про доставку електронного листа ухвала суду від 20.12.2024 доставлена до електронного кабінету 20.12.2024 о 23:39, а відтак, згідно із абз.2 п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України є такою, що отримана відповідачем 23.12.2024 (робочий день, наступний за днем відправлення). Отже, відповідач мав подати відзив на позов у строк до 07.01.2025.

Натомість відповідач подав відзив на позов 21.02.2025 (дата формування в системі "Електронний суд"), тобто з пропуском строку встановленого судом.

Відповідач заяву про продовження строку на подання відзиву на позов до закінчення строку для подання відзиву до суду не подав.

Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд залишив без розгляду на підставі ст.118 ГПК України відзив на позов, який поданий до суду з порушенням строків встановлених ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні 27.02.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про прийняття заперечень на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 27.02.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.03.2025.

У судовому засіданні 13.03.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення судового засідання на 27.03.2025.

19.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

26.03.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та вступне слово.

Присутній у судовому засіданні 27.03.2025 представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.03.2025 проти позову заперечив.

У судовому засіданні 27.03.2025 суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 27.03.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022, на виконання умов якого позивач у період лютий - березень 2022 року постачав відповідачу електричну енергію за точками комерційного обліку, що вказані в договорі.

На підставі отриманих даних, відповідно до п.4.3. Правил та договору позивач сформував акти прийому-передавання товарної продукції активної електричної енергії:

- Акт прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 28.02.2022 №4000731/53673/1 за лютий 2022 року на суму 1369702,69 грн, обсяг споживання 376863 кВт*год.;

- Акт прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022 № 4000731/73359/1 за березень 2022 року на суму 6472,42 грн, обсяг споживання 1243 кВт*год.

22.09.2022 зазначені акти прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії були року направлені разом з претензією № 02/1583 від 20.09.2022 року та рахунками, а також 09.12.2024 разом із вимогою №01.1/1576 від 09.12.2024.

Однак, відповідач оплату вартості поставленої у лютому - березні 2022 року електричної енергії не здійснив.

Позиція відповідача

Відзив на позов, який поданий з порушенням процесуальних строків, суд залишив без розгляду на підставі ст.118 ГПК України.

Разом з тим у письмових запереченнях та поясненнях по справі, відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження обсягів постачання ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" та споживання саме ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" електричної енергії протягом спірного періоду; не надав жодних показників приладів обліку електроенергії відповідача за спірний період (лютий-березень 2022 року); не надав належних доказів щодо обліку споживання відповідачем обсягів електричної енергії, що зареєстровані в електронних програмах; з наданих позивачем доказів неможливо встановити фактично спожиту відповідачем електричну енергію після 24 лютого 2022 року. Відповідач вказує, що акти про надання послуг з розподілу електричної енергії за лютий-березень 2022 року між ТОВ "ЕНЕРА" та ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" були підписані пізніше, ніж виставлено рахунки та акти ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА"; ·таблиці "Фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії електропостачальником у розрахункових місяцях лютий-березень 2022р." не містять підпису керівництва ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання"; з скріншоту з системи управління ринком "Market management system" не вбачається, що зазначена в системі електрична енергія у вказаній кількості поставлялася саме відповідачу, це загальна інформація за сукупністю споживачів, які входять до групи ТОВ "ЕНЕРА"; надана позивачем інформація щодо обсягів постачання викладена у вигляді таблиці, з якої не вбачається, за який саме розрахунковий період вказаний обсяг спожитої електроенергії, та не зрозуміло, з якого саме джерела отримана ця інформація, оскільки не містить будь-яких посилань.

Також об`єкти ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА", на які ТОВ "ЕНЕРА" постачало електроенергію у лютому-березні 2022 року, знаходяться у місті Сєвєродонецьк Луганської області та у зв`язку з введення воєнного стану в Україні, з 24.02.2022 відповідач припинив свою діяльність у м. Сєвєродонецьк.

Окрім того, відповідач посилається на те, що кінцевим бенефіціарним власником позивача ТОВ "ЕНЕРА", який здійснює 100% непрямий вирішальний вплив, є Григоришин Костянтин Іванович відносно якого були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) за діяльність, пов`язану з державою-агресором.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №4000731 (надалі - договір), відповідно до п.2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього договору.

Згідно Заяви - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком 1 до договору, початком постачання електричної енергії є 01 лютого 2022 року.

У заяві-приєднання зазначено адреси 6 об`єктів, яким присвоєно наступні ЕІС-коди точок комерційного обліку: 62Z5278924890660, 62Z5245600438773, 62Z3875639335870, 62Z1635665282074, 62Z6054358077541, 62Z4853298919181, на які здійснюється постачання електричної енергії. Оператором системи розподілу є ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання".

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком № 2 до цього договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.4 договору).

Згідно з п.5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п.5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів.

Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору, а пунктом 7.2.2 договору встановлено, що постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки споживачу за електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п.13.2 договору).

Відповідно до п. 13.8 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень та платіжних документів буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

У комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до договору № 4000731 про постачання електричної енергії споживачу від 24.01.2022, визначено наступні умови, зокрема спосіб оплати: оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком:

- до 24 числа місяця, що передує розрахунковому 25% вартості заявлених на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

- до 1 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

- до 5 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;

- до 10 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ.

З остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Оплата рахунку постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що поставив відповідачу у лютому 2022 року електричну енергію в об`ємі 376863 кВт*год. на загальну суму 1369702,69 грн та у березні 2022 року електричну енергію в об`ємі 1243 кВт*год. на суму 6472,42 грн.

На виконання умов договору було сформовано та виставлено рахунок №4000731/53673/1 за лютий 2022 року на суму 1369702,69 грн на оплату відповідачем за активну електричну енергію в об`ємі 376863 кВт*год. та рахунок № 4000731/73359/1 за березень 2022 року на суму 6472,42 грн на оплату відповідачем за активну електричну енергію в об`ємі 1243 кВт*год. Також позивачем були сформовані Акт прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 28.02.2022 №4000731/53673/1 за лютий 2022 року на суму 1369702,69 грн та Акт прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022 №4000731/73359/1 за березень 2022 року на суму 6472,42 грн.

Рахунки та акти за лютий-березень 2022 року направлені позивачем відповідачу 22.09.2022 разом з претензією № 02/1583 від 20.09.2022 що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 2103702661049, накладною Укрпошти, фіскальним чеком від 22.09.2024 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22.09.2022 зазначені акти прийняття - передавання товарної продукції та рахунки були направлені разом з претензією № 02/1583 від 20.09.2022 на адресу місцезнаходження відповідача (станом на час направлення претензії адреса відповідача, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 08130, Київська обл., Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, будинок 2В, офіс 52).

09.12.2024 направив на адресу відповідача 01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44 вимогу вих.№01.1/1576 від 09.12.2024 про сплату заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022 у сумі 1376175,11 грн. Разом із вимогою позивач направив акти прийняття - передавання товарної продукції та рахунки за лютий - березень 2022 року.

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1376175,11 грн за обсяги електричної енергії по договору про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022 за період постачання лютий-березень 2022 року.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п.3.1.1. Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 839 від 14.08.2018.

Частинами 1 - 2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За змістом п.4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

У комерційній пропозиції (додаток № 2 до договору) сторони погодили графік планових платежів. Також сторонами погоджено, що остаточний розрахунок здійснюється за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Оплата рахунку постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Відповідно до п.4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Згідно із п.4..13. ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

В розділі ІХ Кодексі комерційного обліку визначено порядок керування даними комерційного обліку.

Відповідно до вимог п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Згідно із п.9.1.2., 9.1.3. Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну. Дані комерційного обліку електричної енергії надаються винятково стороні договору та в обсязі, визначеному його умовами. Кінцеві споживачі мають право отримувати всю інформацію для формування рахунків та дані комерційного обліку стосовно власного споживання електричної енергії в належний спосіб та безкоштовно.

Пунктами 9.1.4.-9.1.7. Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку визначено порядок надсилання документу з даними на ринку електричної енергії та зазначення даних в документі.

В пункті 9.1.14. Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку визначено пріоритетність використання даних для цілей розрахунків.

Функції адміністратора комерційного обліку (АКО) з врахуванням положень п.9, п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 та відповідно до ч. 1 статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" покладаються на оператора системи передачі/оператора системи розподілу (ОСП/ОСР).

Як зазначено судом вище, у спірних правовідносинах оператором системи розподілу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання".

Згідно із п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору) споживач до 5 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, надає постачальнику інформацію на наступний розрахунковий місяць (прогнозний графік) про замовлене місячне (по годинах) споживання електричної енергії в цілому по споживачу та з розбивкою по площадкам, вимірювання, обсяг споживання електроенергії по яких визначається оператором системи за допомогою щодобового автоматизованого дистанційного зчитування облікованих даних лічильників (погодинного або меншого періоду інтеграції) та площадках, на яких не встановлено АСКОЕ.

Нарахування за спожиту електроенергію проведені на підставі даних, переданих оператором системи розподілу - Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання".

Відповідач, заперечуючи щодо заявлених позивачем обсягів поставленої електричної енергії за лютий - березень 2022 року, посилається на те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження обсягів постачання відповідачу та споживання саме ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" електричної енергії протягом спірного періоду. Відповідач вказує, що після початку повномасштабного вторгнення у м. Сєвєродонецьк з 24.02.2022 велися активні бойові дії та відповідач не здійснював господарську діяльність, внаслідок чого електрична енергія споживачем не споживалася.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)).

При цьому необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022, повинно бути доведено суду належними та допустимими доказами визначені позивачем обсяги споживання відповідачем електричної енергії та виникнення внаслідок цього певної суми заборгованості, яку позивач заявив до стягнення.

Позивачем на підтвердження обсягів споживання електричної енергії за лютий-березень 2022 року надано у матеріали справи:

скріншоти з системи управління ринком "Market management system" ПрАТ "НЕК "Укренерго" по компонентам часових рядів за лютий-березень 2022 року (загальні дані);

копії листів ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" від 07.03.2022 № 01-24/2/1/574, від 18.04.2022 № 01-24/2/1/728, від 18.02.2025 №01-01/14-36;

копії таблиць "Фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії електропостачальником у розрахунковому місяці лютий 2022р." на загальну кількість - 18529651 кВт*год; таблиці "Фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії електропостачальником у розрахунковому місяці березень 2022р." на загальну кількість - 3178733 кВт*год (додані до позову та до пояснень від 18.02.2025);

копії акта № 8-2 від 28.02.2022 про надання послуг з розподілу електричної енергії за лютий 2022 рік та акта № 8-3 від 31.03.2022 про надання послуг з розподілу електричної енергії за березень 2022 рік.

Дослідивши надані позивачем у матеріали справи докази, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо недоведеності позивачем заявлених обсягів спожитої електричної енергії ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" за лютий-березень 2022 року.

Так, з наданих позивачем скріншоти з системи управління ринком "Market management system" та актів про надання послуг з розподілу електричної енергії, не вбачається, що зазначені в системі обсяги електричної енергії у вказаній кількості постачалася саме відповідачу, при цьому це загальна інформація за сукупністю споживачів, які входять до групи ТОВ "ЕНЕРА". Загальні обсяги електричної енергії відпущеної споживачам ТОВ "ЕНЕРА" зазначені також і в листах ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" від 07.03.2022 № 01-24/2/1/574, від 18.04.2022 № 01-24/2/1/728.

Судом враховані аргументи відповідача, що згідно із протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису про надання послуг з розподілу енергетичної енергії за лютий 2022 року підписаний у березні та акт про надання послуг з розподілу електричної енергії за березень 2022 року - у жовтні 2022 року, що відповідно унеможливлює формування позивачем рахунків та актів за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022 на підставі даних оператора системи згідно із актами про надання послуг розподілу.

З представлених позивачем фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії постачальником у розрахункових місяцях лютий-березень 2022р., які додані позивачем до позову та до пояснень від 18.02.2025 не вбачається за можливе встановити походження внесених даних, період за який вказані у звітах обсяги та джерело походження інформації у форматі Exel.

Окрім того, надані позивачем до позову фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії постачальником у розрахункових місяцях лютий-березень 2022р., на підставі яких, за твердженням позивача, сформовані рахунки та акти на спірний період, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені роздруківки не підписані ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання".

Поряд з цим у листі від 18.02.2025 №01-01/14-36 ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" у відповідь, повідомило про неможливість надання первинних документів на запит позивача, оскільки внаслідок збройної агресії рф захоплено все майно ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання, яке використовувалось для здійснення господарської діяльності: адміністративні будівлі, об`єкти електроенергетики, прилади обліку електричної енергії та інші матеріальні цінності, захоплені первинні бухгалтерські документи серверне обладнання з електронними базами даних та інші нематеріальні активи товариства. Відтак, ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" зазначено про неможливість надання первинних документів щодо обсягу фактично спожитої ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" електроенергії за лютий-березень 2022 року.

З огляду на вищенаведене, всупереч приписів ч.ч.1-3 ст.13, ст.74 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, положень Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексом комерційного обліку та ПРРЕЕ доказів, якими були б підтверджені визначені у позові обсяги електричної енергії, спожитої відповідачем у спірний період.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, докази, які було представлено позивачем до матеріалів справи в якості обґрунтування обставин наявності у відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022 не відповідають наведеним вище критеріям та позивачем не надано доказів на підтвердження обсягів постачання ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" електричної енергії за лютий-березень 2022 року.

Одночасно, судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" є ОСОБА_1 , стосовно якого Указом Президента України від 19.01.2025 №38/2025 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (який є чинним, https://www.president.gov.ua/documents/382025-53597) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

У зв?язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із вказаної дати на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду цієї справи.

Статтею 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що активи, пов?язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, включених до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - перелік осіб), осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів (п.3 ч.1).

Відповідно до п.30 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, Указом Президента України від 19.01.2025 №38/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1, до якого включено Григоришина Костянтина Івановича, громадянство: Україна, Російська Федерація; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , та застосовано наступні санкції: 1) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 2) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 3) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 4) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 5) запобігання виведенню капіталів за межі України; 6) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона); 1) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 12) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 13) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 14) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; 15) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 16) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона виплати дивідендів або інших платежів, пов`язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь санкційної особи та осіб, що діють від її імені).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").

У частині 1 статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним Указом Президента України.

При цьому згідно із Закону України "Про санкції" та рішення РНБО слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються по відношенню до конкретно визначених суб`єктів та мають персональний характер. Відтак, встановлені судом обставини щодо застосування санкцій до фізичної особи - кінцевого бенефіціарного власника позивача, не є достатньою підставою для застосування наслідків таких санкцій до самого позивача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №927/994/23.

Водночас, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 передбачено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22.

Оскільки в постанові КМУ №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" зазначено про мораторій саме на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, суд дійшов висновку, що наведений в підпункті 1 пункту 1 Постанови КМУ № 187 мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов`язань виключає можливість задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022.

Враховуючи те, що бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" є громадянин рф та відповідно позивач є особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань встановлений мораторій, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки наявне у позивача право на стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію не може отримати примусовий судовий захист в силу наявних законодавчих обмежень в умовах воєнного стану в Україні.

Враховуючи вищевикладене та оскільки позивачем не доведені заявлені обсяги спожитої відповідачем електричної енергії за лютий-березень 2022 року та відповідно не підтверджено позовні вимоги у сумі 1376175,11 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА".

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.04.2025.

Суддя С.О. Турчин