Рішення від 09.04.2025 по справі 910/404/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2025Справа № 910/404/25

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код: 03366500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Госко" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32; ідентифікаційний код 24593513)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (02094, Україна, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок, 20)

про стягнення 25 775,37 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Госко" про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 25 775,37 грн, зокрема: теплової енергії на потреби опалення за договором № 450429 від 01.10.2012 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.02.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву.

06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

01.04.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем подані докази направлення ТОВ «Євро-реконструкція» копії позовної заяви з додатками.

04.04.2025 через підсистему «Електронний суд» третьою особою подані письмові пояснення, в яких остання зазначає, що між ТОВ «Євро-реконструкція» як теплопостачальною організацією та позивачем 01.10.2012 було укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 450429 від 01.10.2012, за адресою: м.Київ, вул. Вербицького, 32. Водночас, третя особа вказує, що договір про надання послуг з постачання теплової енергії між ТОВ «Євро-реконструкція» та ТОВ «ГОСКО» про надання послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення загальною площею 151, 7 кв.м., яке знаходиться в будинку 32, по вул. Вербицького, в м.Києві не укладався, заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачем послуг ТОВ «ГОСКО» до ТОВ «Євро-Реконструкція» - не надавалася. Кошти від ТОВ «ГОСКО» до ТОВ «Євро-Реконструкція» за надані послуги з постачання теплової енергії - не сплачувалися.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2012 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Госко" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір №1932 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Вербицького, 32.

Відповідно пункту 6.1. договору останній набуває чинності з 01.09.2012 та діє до 01.09.2013.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом; передбачених пунктом 4.3.1 договору; ліквідації сторін.

Додатковою угодою про припинення (розірвання) договору № 1932 від 01.09.2012 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо-будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів за адресою: вулиця Вербицького, 32 від 18.03.2021 року сторони дійшли згоди про припинення (розірвання) договору починаючи з 01.05.2021 року.

Позивач зазначає, що Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» як балансоутримувач частини приміщень нежилого будинку за адресою: м.Київ, вул.Вербицького, 32 (літер А) віднесених до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданих підприємству у господарське відання, уклало з ТОВ «Євро-реконструкція» (енергопостачальна організація) договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450429 від 01.10.2012 року в наведений нежилий будинок (далі - Договір на постачання теплової енергії), відповідно до п.6.6 якого Позивач сплачував за постачання теплової енергії на потреби опалення за весь будинок.

Відповідно до пункту 2.1 договору на постачання теплової енергії поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у додатку № 1 до цього договору.

Умовами пункту 2.2 договору на постачання теплової енергії передбачено, що подача теплової енергії та заповнення системи теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією.

Відповідно до пп.4.1.1. п.4.1. договору на постачання теплової енергії в додатках №3 та №3а зазначені всі субабоненти та орендарі, теплове обладнання яких підключено до теплових мереж будинку. Відповідно до додатку №3-а опалювальна площа відповідача складає 151,70 м2, що відповідає 14,49 % від загальної опалювальної площі будинку.

Умовами пункту 5.1 договору на постачання теплової енергії визначено, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця (підприємства) та АК "Київенерго". Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

Згідно з пунктами 6.3, 6.6 договору на постачання теплової енергії покупець сплачує енергопостачальній організації за кожну прийняту Гкал теплової енергії; за теплові втрати на ділянці і в системі покупця; за заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці покупця по вартості приготування хімочищеної води та за тепло в ній по тарифу; за забруднення зворотної мережної води по вартості приготування хімочищеної води. Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Положенням про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м.Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 серпня 2008 №1117, передбачено, що включення чи відключення споживача виконується за нарядом підрозділу теплопостачальної організації (п.3.11.).

Так, позивач зазначає, що останнім було виконано всі необхідні заходи з підготовки будинку до опалювального періоду 2023-2024, що підтверджують отримані Акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акт готовності до опалювального періоду. Теплопостачання наведеного нежилого будинку здійснювалось в опалювальний період 2023-2024, на підставі нарядів ТОВ «Євро-реконструкція» про включення та відключення теплопостачання. Наведені наряди також підтверджують теплопостачання приміщень відповідача за спірний період.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено за постачання теплової енергії за період опалювального сезону 2023-2024, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 25 775,37 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У той же час, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 922/4239/16.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (частина 4 статті 19 Закону).

Статтею 1 Закону визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов`язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа, теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввід приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Таким чином, в умовах єдиної системи централізованої опалення (ЦО), подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи ЦО.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України. За змістом наведених норм, за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти).

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу на підписання проект договору про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання. Однак, відповідач залишив пропозицією про укладення договору без відповіді та не повернув позивачу підписаний примірник договору.

Відтак, судом встановлено, що укладений договір № 1932 від 01.09.2012 було припинено з 01.05.2021, при цьому відповідач не уклав з позивачем новий договір про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання. Відповідач також не уклав договір на постачання теплової енергії у гарячій воді з енергопостачальною організацією.

Нежилий будинок, розташований за адресою: вул.Вербицького, 32, (літер А) підключено до централізованого опалення. Система централізованого опалення будинку розрахована на забезпечення послугами теплопостачання усіх приміщень зазначеного будинку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" в опалювальний період 2023-2024 надавало теплову енергію на потреби опалення будинку по вулиці Вербицького, 32, (літер А), що підтверджується нарядами на підключення та відключення теплової енергії, відомостями обліку теплової енергії та актами приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії, теплоносія) від 31.12.2023 за грудень 2023 на суму 52 136,41 грн, від 31.01.2024 за січень 2024 на суму 55 005,91 грн, від 29.02.2024 за лютий 2024 на суму 39 669,32 грн, від 31.03.2024 за березень 2024 на суму 31 062,13 грн.

Позивач оплатив енергопостачальній організації - ТОВ «Євро-реконструкція» вартість теплової енергії, що подавалася в період з грудня 2023 по березень 2024 (в опалювальні періоди) до системи теплоспоживання нежитлового буднику, розташованого за адресою: вул.Вербицького, 32, (літер А) платіжними дорученнями від 26.09.2024 №26095 на суму 33 437,36 грн, 02.05.2024 №24809 на суму 19 000,00 грн, 28.03.2024 №24525 на суму 25 600,00 грн., 28.02.2024 №24252 на суму 4 300,00 грн, 21.02.2024 №24201 на суму 13 400,00 грн, 24.01.2024 №23986 на суму 42 429,60 грн, 22.11.2023 №23589 на суму 18 000,00 грн, 26.07.2023 №22919 на суму 63 381,17 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Суд зазначає, що нежиле приміщення загальною площею 151,7 м2, розташоване за адресою: вул.Вербицького, 32 (літер А), яким відповідач користується на правах власника, у спірний період опалювалося централізовано при відсутності укладеного відповідачем з енергопостачальною організацією договору про постачання теплової енергії. Вказане приміщення є вбудованим, система опалення є невід`ємною частиною системи опалення будинків, а теплова енергія подавалася в опалювальний період 2023-2024. Отже, в умовах єдиної системи централізованої опалення (ЦО), подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи ЦО.

Враховуючи, що теплове обладнання приміщень відповідача підключено до системи ЦО будинку, він фактично є споживачем тепла в опалювальний період 2023-2024 і зобов`язаний сплачувати її вартість.

Суд зазначає, що докази на підтвердження факту відключення орендованого відповідачем приміщення від мереж теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла протягом спірного періоду, в матеріалах справи відсутні.

Разом із тим, відповідач у період з листопада 2023 року по березень 2024 року не оплачувало вартості спожитої в приміщенні теплової енергії, з урахуванням встановлених тарифів на теплову енергію та пропорційно до опалювальної площі приміщення, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 25 775, 37 грн.

Судом враховано, що позивач листом від 17.10.2024 року № 062/15/03-2813 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату наявної у відповідача заборгованості у загальному розмірі 25 775, 37 грн. Проте, наведена претензія була залишена товариством без відповіді та задоволення.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, зважаючи на оплату позивачем протягом спірного періоду вартості усієї теплової енергії, що поставлялася до будинку в місті Києві на вулиці Вербицького, 32 (літера А), у тому числі спожитої відповідачем для опалення приміщення площею 151,70 м2, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов`язку з оплати спожитої ним протягом спірного періоду теплової енергії настав, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Госко» на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення перед позивачем (який здійснював таку оплату за теплову енергію, спожиту в усьому будинку) спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація до Товариство з обмеженою відповідальністю «Госко» про стягнення грошових коштів у розмірі 25 775,37 грн.

За таких обставин, позовна вимога Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Госко" про стягнення заборгованості у розмірі 25 775,37 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Госко" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32; ідентифікаційний код 24593513) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код: 03366500) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 25 775 (двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.04.2025

Суддя І.О. Андреїшина