Рішення

від 04.04.2025 по справі 910/557/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2025Справа № 910/557/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ

«Централізовані закупівлі»

про стягнення 122.822,23 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

16.01.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 122.822,23 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 53-129-01-24-02961 від 14.03.2024 позивачем було поставлено відповідачу оливу моторну М-14Г2ЦС на загальну суму 3.018.240,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі ТМЦ № 24-18 від 03.04.2024. № 24-19 від 08.04.2024 та видатковими накладними № КСМ-0402-1 від 02.04.2024, № КСМ-0405-13 від 05.04.2024. Згідно п. 4.2 договору покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі продукції. Відповідачем було здійснено оплату з простроченням встановлених строків оплати, що підтверджується платіжними інструкціями від № 2213 та № 2214 від 12.09.2024. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 122.822,23 грн, з яких 9.459,62 грн пені, 84.965,39 грн інфляційних втрат та 28.397,22 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/557/25 від 22.01.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

28.01.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяви, в якій просить вважати належним відповідачем за поданим ним позовом - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/557/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.02.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 05.02.2025 о 20:00 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 20.02.2025 включно.

21.02.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що у період втрати відповідачем в результаті війни і окупації значної частини своїх виробничих потужностей, об`єктивно унеможливлені своєчасні розрахунки відповідача перед позивачем за договором, що свідчить про відсутність його вини та підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач вказує на те, що позивачем не зазначено, що прострочення виконання зобов`язання відповідачем спричинило йому збитки. Сторонами при укладанні договору було досягнуто домовленість, яка передбачена п. 7.12 договорів, де вказано, що у разі прострочення покупцем виконання грошового зобов`язання у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1 (один) % річних від простроченої суми, тобто нарахування 3% річних, яке передбачене ст. 625 ЦК України, зменшено до 1% річних. Договір не містить положень щодо пені для покупця, а це означає, що застосовується загальне правило ст. 625 ЦК України, яке передбачає сплату 3% річних у випадку прострочення грошового зобов`язання, якщо інший розмір не встановлено договором. В даному випадку договором встановлено розмір 1% річних.

25.02.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на необґрунтованість доводів відповідача про його скрутне матеріальне становище та відсутність його вини у простроченні оплати. Позивач зазначає, що невиконання відповідачем оплати продукції за договором у травні 2024 року в сумі 3.018.240,00 грн мало наслідком втрати позивачем обігових коштів на які він розраховував при плануванні своєї господарської діяльності через що довелось залучати кредитні кошти у розмірі 3.000.000,00 грн та нести збитки у вигляді сплати процентів. Позивач не визнає заперечення відповідача щодо невірного тлумачення п. 7.12 договору, оскільки вважає, що цим пунктом передбачено саме штрафну санкцію (пеню), у розмірі 1% річних від простроченої суми.

27.02.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли клопотання про зменшення розміру 1% річних до 0,1% річних, посилаючись на те, що їх стягнення ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики, та заява про відстрочення виконання судового рішення на 1 рік з дня його ухвалення.

03.03.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання і заяву відповідача про зменшення розміру 1% річних та відстрочку виконання рішення.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 53-129-01-24-02961 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити оливу моторну М-14Г2ЦС, виробництва ТОВ «КСМ ПРОТЕК» Україна (далі- продукція) для потреб філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі - Кінцевий споживач), а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити продукцію.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань оплату отриманої продукції своєчасно не здійснив, у зв`язку з чим за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані 9.459,62 грн пені, 84.965,39 грн інфляційних втрат та 28.397,22 грн 3% річних.

У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п. 10.1 договору договір є чинним з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору становить 3.024.000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на суму 3.018.240,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ КСМ-0402-1 від 02.04.2024 на суму 1.635.840,00 грн;

№ КСМ-0405-13 від 05.04.2024 на суму 1.382.400,00 грн;

та актами приймання-передачі ТМЦ

№ 24-18 від 03.04.2024 на суму 1.635.840,00 грн;

№ 24-19 від 08.04.2024 на суму 1.382.400,00 грн.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець сплачує вартість поставленої продукції протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, відповідач мав виконати зобов`язання по сплаті продукції у наступні строки

за актом № 24-18 від 03.04.2024 у строк до 20.05.2024 включно;

за актом № 24-19 від 08.04.2024 у строк до 23.05.2024 включно.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено повну оплату поставленої продукції у розмірі 3.018.240,00 грн згідно наступних платіжних інструкцій

№ 2213 від 12.09.2024 в сумі 1.635.840,00 грн;

№ 2214 від 12.09.2024 в сумі 1.382.400,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати поставленої продукції не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.12 договору у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у частині оплати за поставлену продукцію, на вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику 1% річних від простроченої суми.

З огляду на те, що даний пункт міститься у розділі VII договору «Відповідальність сторін», не має посилання на те, що ним визначено інший розмір процентів в порядку передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України та те, що пеня зазвичай встановлюється у відсотковому відношенні, суд приходить до висновку, що даним пунктом договору сторони узгодили штрафну санкцію - пеню.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленої продукції відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 9.287,76 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 9.287,76 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахування розміру пені в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем порушено норми чинного законодавства України, а саме не вірно визначено періоди прострочення (без врахування положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленої продукції позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 84.965,39 грн інфляційних втрат та 28.397,22 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Оскільки умовами договору не визначено розмір процентів річних позивачем пред`явлено вимогу про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 1% річних (фактично позивачем заявлено 3% річних) до 0,1% річних підлягає відхиленню з огляду на наступне

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір процентів передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 902/417/18 були вимоги про стягнення іншого розміру процентів річних (40% річних), що був визначений умовами договору, ніж встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 27.863,29 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині 3% річних в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено періоди прострочення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи) приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 84.909,13 грн інфляційних втрат та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню та в іншій частині інфляційних втрат в позові слід відмовити.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду на один рік відзначає наступне

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» створено у жовтні 1996 року.

Компанія є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків (13 енергоблоків типу ВВЕР-1000 і два - ВВЕР-440) загальною встановленою потужністю 13835 МВт, 2 гідроагрегати Олександрівської ГЕС (25 МВт), 3 гідроагрегати Ташлицької ГАЕС (453 МВт) (гідроагрегат № 3 у 2022 році було приєднано до енергосистеми).

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у 2021 році забезпечувало більше 55% потреби України в електроенергії.

Засновник - Кабінет Міністрів України. Підприємство утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996 «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» на базі майна атомних електростанцій та їхніх інфраструктур - ВО «Запорізька АЕС», ВО «Південноукраїнська АЕС», ВО «Чорнобильська АЕС», ВО «Рівненська АЕС», ВО «Хмельницька АЕС». У 2001 році Чорнобильську АЕС виведено зі складу НАЕК «Енергоатом».

У 2021 році Кабінет Міністрів України розпорядженням від 20.01.2021 № 50-р взяв на себе функції з управління єдиним майновим комплексом НАЕК «Енергоатом».

Основні види економічної діяльності детально викладено у статуті НАЕК «Енергоатом», зокрема, підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996 на Компанію покладено функції експлуатуючої організації. Завданнями Енергоатом є безпечне виробництво електроенергії, підвищення рівня безпеки діючих енергоблоків АЕС та продовження терміну їх експлуатації, будівництво енергоблоків АЕС та зняття їх з експлуатації, придбання свіжого і вивезення відпрацьованого ядерного палива, створення національної інфраструктури поводження з опроміненим ядерним паливом, фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів, підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, вирішення соціальних питань працівників тощо.

НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»).

НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

Постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 вирішено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).

06.02.2023 прийнято Закон України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», який набрав чинності 23.03.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 11.01.2024 вчинено запис про державну реєстрації юридичної особи - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741450000105879.

Також згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 11.01.2024 вчинено запис про припинення юридичної особи - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); номер запису 1000741120251000221.

Отже, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).

Суд враховує, що викладені у заяві про відстрочення виконання рішення обставини свідчать про значне погіршення фінансового стану відповідача у зв`язку із зупиненням роботи Запорізької АЕС як об`єкта основних виробничих потужностей відповідача.

Водночас суд зазначає, що через масові ракетні удари з боку російської федерації по об`єктам інфраструктури України, їх пошкодженням, в нашій країні існує проблема з енергопостачанням. У зв`язку із дефіцитом потужності енергоносіїв запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у багатьох містах і селах України. Тоді як, метою діяльності АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є безпечне та надійне виробництво електроенергії задля енергетичної безпеки, енергонезалежності, безпеки життєдіяльності персоналу та населення, сталого розвитку економіки та без вуглецевого енергетичного майбутнього України.

За наведених обставин відстрочення виконання рішення суду для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, а відповідною заявою він лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення, а тому вважає можливим відстрочити виконання дане рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/557/25 на чотири місяці, тобто до 04.08.2025.

Таким чином, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/557/25 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 31; код ЄДРПОУ 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, літера А; код ЄДРПОУ 37333587) 9.287 (дев`ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 76 коп. пені, 27.863 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн 29 коп. 3% річних, 84.909 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) грн 13 коп. інфляційних втрат, відстрочивши в цій частині виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/557/25 від 04.04.2025 до 04.08.2025.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (01054, м. Київ, вул. Франка Івана, 31; код ЄДРПОУ 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, літера А; код ЄДРПОУ 37333587) 2.407 (дві тисячі чотириста сім) грн 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова