Рішення

від 07.04.2025 по справі 914/252/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2025 Справа № 914/252/25

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», місто Київ

до відповідача Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у селі Підзвіринець Городоцького району Львівської області, село Підзвіринець, Городоцький район, Львівська область

про стягнення 27 521,16 грн.

Без виклику сторін.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у селі Підзвіринець Городоцького району Львівської області про стягнення 27 521,16 грн заборгованості, з яких 20 848,78 грн основний борг, 2 345,85 грн інфляційні втрати, 607,06 грн три проценти річних, 3 719,47 грн пеня.

Ухвалою від 05.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановив здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 06.02.2025.

Ухвала суду від 05.02.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 81574, Львівська область, Городоцький район, село Підзвіринець, вулиця Центральна, будинок 4.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення прийнято 10.02.2025 року за номером 0601110051550 та 13.02.2025 вручене одержувачу - відповідачу.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.01.2023 між сторонами було укладено договір №2301794-РО постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Позивач, поставив відповідачеві у період з січня по березень 2023 року та з жовтня по грудень 2023 року природний газ на загальну суму 50 704,08 грн.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату вартості за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви до суду у відповідача виникла заборгованість в розмірі 20 848,78 грн зі сплати основного боргу за договором №2301794-РО постачання природного газу від 11.10.2023.

Позивач зазначає, що відповідач частково не здійснив документального оформлення зазначених обсягів спожитого природного газу, як це було передбачено договором.

У зв`язку із порушеннями встановлених строків оплати за переданий газ, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 2 345,85 грн, три проценти річних в сумі 607,06 грн та пеню в сумі 3 719,47 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 27 521,16 грн заборгованості, з яких 20 848,78 грн основний борг, 2 345,85 грн інфляційні втрати, 607,06 грн три проценти річних, 3 719,47 грн пеня.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

11.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» EIC-код 56Х930000010610Х, в особі Савельєва Ігоря Володимировича, який діє на підставі довіреності від 16.12.2022 №70 та Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Релігійною громадою Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у селі Підзвіринець Городоцького району Львівської області EIC-код 56XS0000QG2BR00Q, в особі Кіцери Юрія Михайловича, який діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) керуючись Законом України «Про ринок природного газу», Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №839), Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу» (надалі - Правила постачання природного газу), Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи» (надалі - Кодекс ГТС), Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (далі - Кодекс ГРМ), Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 «Про встановлення тарифів для ТзОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020 - 2024 роки» та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу, було укладено договір №2301794-РО постачання природного газу (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу замовлений ним обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по грудень 2023 року (включно) у кількості 3,3 тис.куб метрів (три тисячі триста кубічних метрів), у тому числі по місяцях: січень 2023 року 0,75 тис.куб метрів, лютий 2023 року 0,75 тис.куб метрів, березень 2023 року 0,75 тис.куб метрів, грудень 2023 року 0,3 тис.куб метрів, грудень 2023 року 0,75 тис.куб метрів. Всього 3,3 тис.куб метрів.

Відповідно до п. 2.3. договору сторони погодили, що підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (надалі - реєстр або реєстр споживачів), розмішеною на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог кодексу ГТС.

Пунктом 2.4.договору визначено, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

У будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

Згідно з п. 3.5 договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання- передачі газу.

Пунктом 3.5.1 договору передбачено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу за такий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

У пункті 3.5.2. договору зазначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період підписані уповноваженим представником постачальника.

Згідно з п. 3.5.3 договору сторони погодили, що споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання акта зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У пункті 3.5.4 договору зазначено, що у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформи Оператора ГТС, обсяг газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до цін визначених у розділі 4 договору.

Згідно з п. 3.6 договору звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Відповідно до п. 4.1. та 4.3. договору всього ціна газу за 1 000 куб м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

Згідно п. 6.2. договору споживач зобов`язаний, зокрема, самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відтак, у даному випадку обсяги встановлюються відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та відповідач був зобов`язаний сплатити вартість поставленого природного газу.

Позивач стверджує, що відповідач частково не здійснив документального оформлення зазначених обсягів спожитого природного газу, як це було передбачено договором.

Представник позивача звертався до ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» з адвокатським запитом №125/3/2-19324 від 30.12.2024, в якому, у зв`язку із не підписанням відповідачем актів приймання-передачі природного газу, просив надати документальне підтвердження об`ємів поставленого відповідачу природного газу за період з січня по березень 2023 року та з жовтня по грудень 2023 року.

У відповіді на адвокатський запит Оператор ГТС № ТОВВИХ-25-240 від 06.01.2025 зазначив, що обсяг природного газу, використаний споживачем (відповідачем) з EIC-кодом 56XS0000QG2BR00Q за періоди з 13.01.2023 по 31.03.2023 та з 01.10.2023 по 31.12.2023 та внесений в алокацію постачальника (позивача) ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х).

Крім того, у відповіді на адвокатський запит оператором ГТС зазначено про те, що споживач з ЕІС-кодом 56XS0000QG2BR00Q у період з 01.01.2023 по 12.01.2023 не був зареєстрований в Реєстрі споживачів жодного постачальника.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору виконав, поставив відповідачеві у період з січня по березень 2023 року та з жовтня по грудень 2023 року (включно), а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 944, 38 метрів3 на загальну суму 50 704,08 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу у спірний період.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно з п. 5.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідач оплатив за поставлений йому газ 29 855,30 грн.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання, оплату вартості за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви до суду у відповідача виникла заборгованість в розмірі 20 848,78 грн зі сплати основного боргу за договором №2301794-РО постачання природного газу від 11.10.2023.

Згідно із п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв`язку із порушеннями встановлених строків оплати заборгованості, позивач керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України та на підставі п. 7.2 договору нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 2 345,85 грн, три проценти річних в сумі 607,06 грн та пеню в сумі 3 719,47 грн.

Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за договором №2301794-РО постачання природного газу від 11.10.2023 за періоди з 13.01.2023 по 31.03.2023 та з 01.10.2023 по 31.12.2023 становить 27 521,16 грн, з яких 20 848,78 грн основний борг, 2 345,85 грн інфляційні втрати, 607,06 грн три проценти річних, 3 719,47 грн пеня.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №2301794-РО постачання природного газу від 11.10.2023.

Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас положеннями пункту 18.1 Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497, передбачено, що вся інформація, що стосується цього договору, виконання зобов`язань, прийнятих сторонами, їх діяльності, та інша інформація і дані щодо відносин між сторонами є конфіденційними і не можуть у будь-який спосіб передаватися чи розголошуватися будь-якій третій стороні, за винятком випадків, передбачених законодавством, або за письмової згоди іншої сторони.

Представник позивача звертався до ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» з адвокатським запитом №125/3/2-19324 від 30.12.2024, в якому, у зв`язку із не підписанням відповідачем актів приймання-передачі природного газу, просив надати документальне підтвердження об`ємів поставленого відповідачу природного газу за період з січня по березень 2023 року та з жовтня по грудень 2023 року.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС № ТОВВИХ-25-240 від 06.01.2025, обсяг природного газу, використаний споживачем (відповідачем) з EIC-кодом 56XS0000QG2BR00Q за періоди з 13.01.2023 по 31.03.2023 та з 01.10.2023 по 31.12.2023 та внесений в алокацію постачальника (позивача) ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х), становить:

- з 13.01.2023 по 31.01.2023 - 306,01 м3;

- з 01.02.2023 по 28.02.2023 - 902,07 м3;

- з 01.03.2023 по 31.03.2023 - 477,26 м3;

- з 01.10.2023 по 30.10.2023 - 0,10 м3;

- з 01.11.2023 по 30.11.2023 - 192,78 м3;

- з 01.12.2023 по 31.12.2023 - 1 066,16 м3.

Крім того, у відповіді на адвокатський запит оператором ГТС зазначено про те, що споживач з ЕІС-кодом 56XS0000QG2BR00Q у період з 01.01.2023 по 12.01.2023 не був зареєстрований в Реєстрі споживачів жодного постачальника.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору виконав, поставив відповідачеві у період з січня по березень 2023 року та з жовтня по грудень 2023 року (включно), а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 944, 38 метрів3 на загальну суму 50 704,08 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу у спірний період.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 5.1 договору передбачено, що відповідач повинен сплатити 70% вартості переданого природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу, а остаточний розрахунок потрібно здійснити до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно з п. 5.2.договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання, оплату вартості за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви до суду у відповідача виникла заборгованість в розмірі 20 848,78 грн зі сплати основного боргу за договором №2301794-РО постачання природного газу від 11.10.2023.

Факт часткової оплати відповідачем на загальну суму 29 855,30 грн за договором №2301794-РО від 11.10.2023, підтверджується наявною в матеріалах інформацією про надходження за період з 31.01.2023 по 31.12.2023 (включно) коштів на рахунок позивача.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, як станом на дату подання позовної заяви так і станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг зі сплати за спожитий природній газ за періоди з січня 2023 року по березень 2023 року включно та з жовтня 2023 року по грудень 2023 року (включно) по договору №2301794-РО від 11.01.2023 на загальну суму 20 848,78 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 20 848,78 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 20 848,78 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 3 719,47 грн, три проценти річних на загальну суму 607,06 грн, інфляційні втрати на загальну суму 2 345,85 грн.

Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач пеню в сумі 3 719,47 грн, три проценти річних в сумі 607,06 грн та інфляційні втрати в сумі 2 345,85 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0000023910 від 29.01.2025.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Релігійної громади Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у селі Підзвіринець Городоцького району Львівської області (81574, Львівська область, Городоцький район, село Підзвіринець, вулиця Центральна, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 26578423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) 20 848,78 грн основного боргу, 2 345,85 грн інфляційних втрат, 607,06 грн три проценти річних, 3 719,47 грн пені та 2 422,40 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

СуддяСухович Ю.О.