Рішення

від 05.03.2025 по справі 921/695/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/695/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю. С.

Розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою "Добробут", вул. Д. Галицького, 91, м. Збараж. Тернопільська область

до відповідача Фізичної особи - підприємця Гавіловського Володимира Ярославовича , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 17 895,12 грн за договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 41/17 від 01.10.2017.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Стецько А.В. - адвокат.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

Суть справи.

Збаразьке міське комунальне підприємство по благоустрою "Добробут" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Гавіловського Володимира Ярославовича про стягнення заборгованості в сумі 17 895,12 грн за договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 41/17 від 01.10.2017.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024, для розгляду справи №921/695/24 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2024 відкрито провадження у справі №921/695/24 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 21.01.2025.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті.

У судових засіданнях від 21.01.2025, 06.02.2025, 13.02.2025 та 25.02.2025 оголошувались перерви до 06.02.2025, 13.02.2025, 25.02.2025 та 05.03.2025.

Згідно частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі.

У судовому засіданні 05.03.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд оголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини), відповідно до вимог статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 24.01.2025 задоволено заяву представника відповідача - адвоката Ороновської Ольги Михайлівни (вх. №569 від 23.01.2025).

08.02.2025 представником відповідача через систему "Електронний суд" подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву (вх. №984 від 10.02.2025).

Розглянувши заяву, суд зазначає таке.

Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Строк для подання відзиву на позов у спрощеному позовному провадженні встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Процесуальний строк для надання відповідачем відзиву на позовну заяву встановлений ухвалою суду від 23.12.2024 закінчився 27.01.2025. Відзив на позов надано 05.02.2025.

Отже, відповідачем надано до суду вказаний вище відзив на позовну заяву із пропущенням процесуального строку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, в тому числі, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін (стаття 3 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами першою, другою статті 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Беручи до уваги наведені вище приписи чинного процесуального законодавства, враховуючи наведені відповідачем у клопотанні (вх. №984 від 10.02.2025) обставини та обґрунтування щодо пропуску строку на подання відзиву, з метою повного, об`єктивного дослідження та встановлення обставин справи, забезпечення принципу змагальності та рівності прав учасників процесу, суд вважає за доцільне визнати поважними причини пропуску строку на подачу відзиву, поновити пропущений процесуальний строк, а поданий відзив з додатками - долучити до матеріалів справи.

Таким чином, клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву (вх. №984 від 10.02.2025) суд задовольняє у повному обсязі.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено договірні зобов`язання, що виникли на підставі договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №41/17 від 01.10.201 в частині несвоєчасного проведення розрахунків за отримані послуги.

В якості правових підстав позову позивач зазначає зокрема статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповіді на відзив б/н від 10.02.2025 (вх. №1016) позивач зазначив, що умовами укладеного між сторонами правочину чітко визначений порядок надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, їх оплати, а також визначений алгоритм дій сторін у випадку ненадання або неналежного надання відповідних послуг. Про зміну вартості послуг (тарифів), норм утворення ТПВ усіх споживачів, в тому числі і відповідача, повідомлено у передбаченому Договором порядку.

Зауважив, що у відповіді на звернення відповідача за № 117 від 25.06.2019 підприємство звертало увагу ФОП Гавіловського В. Я. на місце розташування контейнерів для збору твердих побутових відходів (біля в`їзду в комплекс "Чорний принц"), роз`яснювало графік збору побутових відходів (вивезення проводилось двічі на тиждень, а саме: щовівторка та щоп`ятниці згідно графіків затверджених керівником підприємства) та вказувало положення договору, якими врегульовано дії сторін у випадку ненадання/ неналежного надання відповідних послуг.

Просить врахувати, що відповідач жодного разу не викликав представника позивача для складання акту-претензії, який міг би слугувати для виконавця (позивача) підставою для здійснення перерахунку розміру оплати та, відповідно, підтверджувати наведені відповідачем у відзиві на позов доводи щодо неналежного надання послуг позивачем. Окрім того, на адресу підприємства від відповідача не надходили жодні письмові звернення з проханням припинити нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів у зв`язку із припиненням діяльності.

В судовому засіданні представник позивача просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач, у наданому суду 05.02.2025 відзиві на позов (вх. №908), факт укладення з позивачем 01.10.2017 договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №41/17 не заперечує. Разом із тим, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Стверджує, що на момент укладення договору було визначене місце розташування контейнерного майданчика на території ФОП Гавіловського В. Я. - територія комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Однак позивач не виконав умов договору та не надав відповідачу жодного контейнера на визначене згідно умов Договору місце. Зазначає, що 12.06.2019 він звертався до позивача із заявою, у якій повідомляв, що протягом останніх 5 місяців він неодноразово звертався до Збаразької міської ради та Збаразького МКП "Добробут" з приводу несвоєчасного вивезення твердих побутових відходів. З огляду на ігнорування керівництвом Збаразького МКП «Добробут» його скарг, відповідач заявив про наміри розірвати договір на вивезення твердих побутових відходів, адже послуги не надаються і тарифи економічно не обґрунтовані. У відповіді за №117 від 25.06.2019 позивач роз`яснив положення договору та Правил благоустрою територій, забезпечення чистоти і порядку в місті Збараж.

У листі від 11.07.2019 ФОП Гавіловський В. Я. вказував, що на час укладення договору саме територія комплексу "Чорний принц" була визначена місцем розташування контейнерного майданчика, а контейнери, в які йому пропонують викидати сміття знаходяться на відстані 150 м від розташування комплексу. Крім того, повідомляв, що у визначений розрахунок 1,7 куб. м в місяць входять тверді побутові відходи такі як скло, метал, папір, пластик, які підприємцем сортуються і здаються на переробку самостійно, а тому обсяги відходів, які підлягають до вивезення зменшуються у чотири рази.

Наведене, на переконання відповідача, спростовує твердження позивача щодо відсутності зі сторони відповідача будь-яких скарг з приводу надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Також, відповідач стверджує, що у зв`язку із запровадженням на всій території України з 12.03.2020 карантину, на період дії якого встановлювалися обмеження, зокрема щодо приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування, з метою запобігання виникненню та поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19 та беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України 211 від 11.03.2020, з 15.03.2020 по сьогоднішній час, заклад громадського харчування "Чорний принц" не здійснював діяльність. Після скасування карантину 30.06.2023 робота закладу не відновлювалась. Відповідно, з 15.03.2020, у зв`язку із нездійсненням діяльності за вказаною у довідці-розрахунку обсягу і вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів адресою, потреба у наданні послуг позивачем відсутня.

В підтвердження обставин припинення діяльності закладу громадського харчування "Чорний принц" відповідач долучив видану ним 24.01.2025 довідку.

Окрім того, відповідач вважає, що факт надання позивачем послуг з вивезення твердих побутових відходів у вказаному у довідці про заборгованість від 13.11.2024 та заявленому до стягнення розмірі - 17 895,12 грн, не підтверджено належними та допустимими доказами.

У запереченнях на відповідь на відзив б/н від 13.02.2025 (вх. №1094) відповідач вказував на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання ним пунктів 4-7 Договору, зокрема щодо використання технічно справних контейнерів, завантаження відходів та їх вчасного вивезення. Окрім того зауважує, що 11.07.2019 він звертався до позивача із повідомленням, однак недоліки, зазначені у ньому не були усунуті позивачем у встановлений договором строк, жодного перерахунку розміру плати проведено не було.

Присутній у судовому засіданні 13.02.2025 представник відповідача підтримав усе наведене вище, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 05.03.2025 відповідач чи його повноважний представник не прибули, причин неприбуття не повідомили, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином (розписка - в матеріалах справи).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фактичні обставини, встановлені судом.

01 жовтня 2017 року між Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою "Добробут" (як Виконавцем/Позивачем) та Фізичною особою-підприємцем Гавіловським Володимиром Ярославовичем (як Споживачем/Відповідачем) укладено договір №41/17 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів за контейнерною схемою (для вивезення твердих відходів за контейнерною схемою використовуються технічно справний 1 контейнер місткістю 1,1 м3), а Споживач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Виконавець вивозить тверді відходи за контейнерною схемою з 8:00 до 17:00 години (пункти 1-4 Договору).

Обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування (пункт 8 Договору).

Згідно з пунктом 9 Договору розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з додатком до договору.

У пунктах 10-12 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 15-го числа періоду, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються в безготівковій формі 66,45 грн за 1 м куб. ТПВ".

У разі зміни вартості послуги її Виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це Споживача із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань (пункт 15 Договору).

Відповідно до пункту 17 Договору Споживач зобов`язався оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.

Згідно з пунктом 19 Договору Виконавець зобов`язався надавати своєчасну та достовірну інформацію про тарифи на надання послуг, умови оплати, графіку вивезення відходів.

Також у пункті 23 Договору визначено алгоритм дій сторін у випадку ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, відповідно встановлено, що у такому випадку Споживач викликає представника Виконавця для складення акта-претензії, в якому зазначаються строки, види порушення, їх кількісних і якісних показників тощо. Представник Виконавця для складення акта-претензії зобов`язаний прибути протягом 5 робочих днів.

Акт-претензія складається Споживачем та представником Виконавця і скріплюється їх підписом. У разі неприбуття представника Виконавця у п`ятиденний строк або його відмови від підпису акт уважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі або виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення (пункт 24 Договору).

Пунктом 25 Договору передбачено, що акт-претензія подається Виконавцеві, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок розміру плати або надає Споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Відповідно до пункту 28 Договору зміна його умов проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення такої згоди, спір вирішується у судовому порядку.

Якщо за місяць до закінчення строку дії договору одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд, договір вважається таким, що продовжений щорічно (пункт 29 Договору).

Згідно з пунктами 30-31 Договору його дія припиняється: у разі закінчення строку, на який його укладено; відпала потреба у наданні послуг; в інших випадках, передбачених законом.

01.10.2017 відповідач повідомив позивача, що кількість посадочних місць в барі "Чорний принц", що знаходиться за адресою: вул. Заводська, 1 в м. Збараж, становить 30 шт.

Згідно Довідки-розрахунку обсягу і вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів (додаток до Договору) сторонами погоджено обсяг послуг - 1,70 м3 (30х0,68/12), з розрахунку загальної чисельності посадочних місць закладу - ресторан "Чорний принц" 30 осіб; норми відходів на одне місце в рік 0,68 м3; а вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів визначено в розмірі 112,97 грн (3,40 м3 х 66,45), з урахуванням вартості 1 м3 по тарифу - 66,45 грн (без ПДВ).

Згідно затверджених щорічно директором підприємства та погоджених міським головою Графіків вивозу побутових відходів від підприємств, установ, організацій та жителів багатоквартирних будинків на 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, вивезення відходів комунальне підприємство здійснювало щовівторка з 08:00 год. до 17:15 год. та щоп`ятниці з 08:00 год. до 16:00 год.

Як стверджує позивач, Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою "Добробут" на виконання договірних зобов`язань у період з грудня місяця 2021 року по жовтень місяць 2024 року надано послуги на загальну суму 17 895,12 грн, а саме:

- за грудень 2021 року на суму 332,76 грн;

- за січень 2022 року на суму 332,76 грн, за лютий 2022 року на суму 332,76 грн, за березень 2022 року на суму 332,76 грн, за квітень 2022 року на суму 332,76 грн, за травень 2022 року на суму 332,76 грн, за червень 2022 року на суму 332,76 грн, за липень 2022 року на суму 332,76 грн, за серпень 2022 року на суму 416,51 грн, за вересень 2022 року на суму 416,51 грн, за жовтень 2022 року на суму 416,51 грн, за листопад 2022 року на суму 416,51 грн, за грудень 2022 року на суму 416,51 грн;

- за січень 2023 року на суму 416,51 грн, за лютий 2023 року на суму 606,38 грн, за березень 2023 року на суму 606,38 грн, за квітень 2023 року на суму 606,38 грн, за травень 2023 року на суму 606,38 грн, за червень 2023 року на суму 606,38 грн, за липень 2023 року на суму 606,38 грн, за серпень 2023 року на суму 606,38 грн, за вересень 2023 року на суму 606,38 грн, за жовтень 2023 року на суму 606,38 грн, за листопад 2023 року на суму 606,38 грн, за грудень 2023 року на суму 606,38 грн;

- за січень 2024 року на суму 606,38 грн, за лютий 2024 року на суму 606,38 грн, за березень 2024 року на суму 606,38 грн, за квітень 2024 року на суму 606,38 грн, за травень 2024 року на суму 606,38 грн, за червень 2024 року на суму 606,38 грн, за липень 2024 року на суму 606,38 грн, за серпень 2024 року на суму 606,38 грн, за вересень 2024 року на суму 606,38 грн, за жовтень 2024 року на суму 606,38 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору №41/17 від 01.10.2017, вартість наданих підприємством послуг не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 17 895,12 грн (на момент звернення з даним позовом до суду), про що свідчить розрахунок заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору, 20.04.2023 позивачем направлявся відповідачу лист №129 з вимогою сплатити наявну станом на 01.04.2023 заборгованість за договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за №41/17 від 01.10.2017.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Дані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Взаємовідносини сторін виникли на підставі договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за №41/17 від 01.10.2017, який за правовою природою є договором надання послуг.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, строк дії договору, умови надання послуг/отримання, факт виконання, загальна вартість наданих послуг, настання строку його оплати та наявність часткової чи повної оплати.

Правова природа цих зобов`язань - що виникають з надання/споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов`язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону щодо надання/споживання/підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статей 901, 903 ЦК України.

Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, Цивільним кодексом України, статтею 901 якою передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Водночас положення статей 901, 903 ЦК України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини третьої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. До комунальних послуг належить, зокрема, вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (стаття 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Статтею 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що послуга з управління побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, Законом України "Про управління відходами" та вимогами правил надання послуг з управління побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за №41/17 від 01.10.2017, за умовами якого, Виконавець зобов`язався згідно Графіку надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів за контейнерною схемою (для вивезення твердих відходів за контейнерною схемою використовується технічно справний контейнер місткістю 1,1м3), а Споживач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Виконавець вивозить тверді відходи за контейнерною схемою з 8:00 до 17:00 години (пункти 1-4 Договору).

Згідно Довідки-розрахунку обсягу і вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів (додаток до Договору) сторонами погоджено обсяг послуг - 1,70 м3 (30х0,68/12), з розрахунку загальної чисельності посадочних місць закладу - ресторану "Чорний принц" - 30 осіб; норми відходів на одне місце в рік 0,68 м3; а вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів визначено в розмірі 112,97 грн (1,70 м3 х 66,45), з урахуванням вартості 1 м3 по тарифу - 66,45 грн (без ПДВ).

Згідно затверджених щорічно директором підприємства та погоджених міським головою Графіків вивозу побутових відходів від підприємств, установ, організацій та жителів багатоквартирних будинків на 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, вивезення відходів комунальне підприємство здійснювало щовівторка з 08:00 год. до 17:15 год. та щоп`ятниці з 08:00 год. до 16:00 год.

Послуги поводження з побутовими відходами є видом житлово-комунальних послуг, що надаються фізичним та юридичним особам певної адміністративно територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України "Про відходи", який втратив чинність та регулюється діючим Законом України "Про управління відходами".

Статтею 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Умовами Договору, а саме пунктом 8, визначено, що обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування.

У разі зміни вартості послуги її Виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це Споживача із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань (пункт 15 Договору).

Згідно з пунктом 19 Договору Виконавець зобов`язався надавати своєчасну та достовірну інформацію про тарифи на надання послуг, умови оплати, графіку вивезення відходів.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що Збаразьке міське комунальне підприємство по благоустрою "Добробут" є юридичною особою, створеною Збаразькою міською радою на підставі рішення №1131 від 28 квітня 2005 року "Про створення міського комунального підприємства по благоустрою по наданню побутово-комунальних послуг жителям міста та обслуговування комунального господарства м. Збараж".

Підприємство діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Збаразької міської ради №VIII/22/21 від 26.04.2023, норм чинного законодавства України, основним видом діяльності якого є збирання безпечних відходів, що вбачається з п. 2.2 Статуту, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.05.2023.

Згідно з п. 2.1 Статуту, підприємство створене з метою надання побутово-комунальних послуг, а також ведення господарської діяльності у сфері благоустрою та вуличного освітлення, забезпечення належного утримання, ефективної експлуатації та управління об`єктами житлово-комунального господарства (об`єктами благоустрою), забезпечення державної та регіональної політики щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів та додержання лісового та природоохоронного законодавства на землях лісового фонду, організації та здійснення заходів цивільного захисту на території Збаразької міської територіальної громади.

Відповідно до рішень №58 від 25.05.2020, №216 від 30.07.2021, №183 від 15.08.2022 та №230 від 16.08.2023 Виконавчого комітету Збаразької міської ради, за результатами проведеного конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території Збаразької територіальної громади, виконавцем послуг з вивезення побутових відходів по м. Збараж визначено Збаразьке міське комунальне підприємство по благоустрою "Добробут"; перезатверджено діючі середньомісячні норми утворення твердих побутових відходів в м. Збараж, що були затверджені рішенням №39 від 28.02.2014; затверджено текст договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на території Збаразької міської територіальної громади.

Отже, на конкурсних засадах Збаразьке МКП по благоустрою "Добробут" визначено переможцем конкурсів із визначення суб`єкта господарювання по наданню послуг із збирання та вивезення побутових відходів з території міста Збараж Тернопільської області.

Вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів по м. Збараж Тернопільської області визначено згідно затверджених рішеннями виконкому міської ради Структури тарифів на послуги по вивезенню твердих побутових відходів за 1 м куб. з урахуванням рентабельності, прибутку, податку на додану вартість. Так:

- згідно рішення Виконавчого комітету Збаразької міської ради №39 від 17.04.2015 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів" у 2015-2018 роках діяли тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для споживачів м. Збараж в розмірі 66,45 грн за 1 м3;

- відповідно до рішення №101 від 26.06.2018 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів" (опубліковано у місцевому щотижневику "Народне слово" №26(8337) від 29.06.2018) з 01.07.2018 встановлено тариф на послуги з вивезення побутових відходів для підприємств, установ, організацій, інших споживачів в м. Збараж у розмірі 84,10 грн за 1 м3;

- відповідно до рішення Виконавчого комітету Збаразької міської ради №37 від 20.03.2019 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення ТПВ" (опубліковано у місцевому щотижневику "Народне слово" №12(8375) від 22.03.2019) встановлено тариф на послуги з вивезення твердих побутових відходів у м. Збаражі, що надаються Збаразьким МКП по благоустрою "Добробут", для підприємств, установ, організацій, інших споживачів в м. Збараж у розмірі 221,00 грн за 1 м3 (п.1 рішення); рішення набрало чинності через 15 днів з дня його опублікування в засобах масової інформації (п. 2 рішення);

- відповідно до рішення №227 від 16.12.2019 "Про встановлення тарифів на послуги поводження з побутовими відходами" (опубліковано у місцевому щотижневику "Народне слово" №50(8413) від 20.12.2019) з 01.01.2020 встановлено тариф на послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення твердих побутових відходів) у м. Збараж для підприємств, установ, організацій, інших всіх споживачів у розмірі 195,74 грн за 1 м3;

- відповідно до рішення №58 від 25.05.2020 на підставі припису Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №01-15/1 від 12.05.2020 Виконавчим комітетом Збаразької міської ради внесено зміни до рішення №47 від 27.02.2009 та виконавцем послуг з вивезення побутових відходів по м. Збараж визначено Збаразьке МКП по благоустрою "Добробут"; перезатверджено діючі середньомісячні норми утворення твердих побутових відходів в м. Збараж, що були затверджені рішенням №39 від 28.02.2014 "Про затвердження норм утворення твердих побутових відходів", згідно з яким зокрема для підприємств громадського харчування з відбором харчових продуктів на одне місце норма утворення відходів складає - 0,68 м3;

- відповідно до рішення №171 від 20.07.2022 "Про встановлення тарифу на послугу і поводження з побутовими відходами" (опубліковано у газеті "Інформаційно-рекламний часопис" №7(65) від 22.07.2022) з 01.08.2022 встановлено тариф на послугу з поводження з побутовими відходами на території Збаразької міської територіальної громади, що надається Збаразьким міським комунальним підприємством по благоустрою "Добробут", для підприємств, установ, організацій, інших споживачів у розмірі 245,00 грн (з ПДВ) за 1м3.

- відповідно до рішення №03 від 26.01.2023 "Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів на території Збаразької міської територіальної громади на 2023-2027 роки" затверджено нові норми надання послуг з вивезення побутових відходів для підприємств, установ, організацій на 2023-2027 роки, відповідно, рішення №39 від 28.02.2014, п. 2 рішення №58 від 25.05.2020, п. 2 рішення №171 від 20.07.2022 визнано такими, що втратили чинність (пункти 1-5 рішення). Дане рішення набрало законної сили з дня його оприлюднення - 01.02.2023.

Відповідно до норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених рішенням №03 від 26.01.2023, для кафе на одне місце визначено середньорічну норму відходів в об`ємі 0,99 м3 (середня на місяць - 0,08 м3).

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання надання послуг з вивезення побутових відходів" №1173 від 16 листопада 2011 року (втратила чинність 30.08.2023) та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження надання послуг з вивезення побутових відходів" №1070 від 10 грудня 2008 року (втратила чинність 15.08.2023) зазначено, що усі споживачі, які проживають та/або ведуть свою господарську або будь-яку іншу діяльність в межах м. Збараж, зобов`язані укласти із позивачем договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами та своєчасно і в повному обсязі оплачувати вказані послуги. Збаразьке міське комунальне підприємство по благоустрою "Добробут" у свою чергу, зобов`язане у порядку та на умовах, передбачених такими договорами, здійснювати збір та вивезення побутових відходів у погоджених обсягах та за визначену плату.

Так, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку. Такі спеціальні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про відходи" (який діяв на момент укладення договору) та Закону України "Про управління відходами" (є чинним на даний час) свідчать про обов`язковість договору про поводження з побутовими відходами для споживача.

Слід зазначити, що факт укладення договору №41/17 від 01.10.2017 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів сторонами не заперечується.

Згідно з положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів" №1010 від 26.07.2006 (втратила чинність 03.10.2023) тариф на комунальні послуги з послуги з поводження з побутовими відходами є регульованим тарифом.

Відповідно до пункту 6 Порядку формування середньозваженого тарифу на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1031 від 26.09.2023, тариф на послугу, а також тарифи на операції встановлюються органом місцевого самоврядування окремо за видами побутових відходів (змішані, роздільно зібрані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні, відходи зелених насаджень).

За змістом пункту 3 Правил надання послуг з управління побутовими відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №835 від 08.08.2023, операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, а також діяльність, пов`язана з організацією роботи системи управління побутовими відходами, що провадиться виконавцем послуги входять до складу послуги з управління побутовими відходами.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що тариф на комунальні послуги з послуги з поводження з побутовими відходами є регульованим тарифом, а отже, вартість послуг з поводження з побутовими відходами є не договірною, а затверджується відповідним рішенням Виконавчого комітету Збаразької міської ради, відповідно, не потребує укладення додаткової угоди до договору.

При цьому, в заявленому позивачем періоді тариф на вивезення з грудня 2021 року становив 195,74 грн за 1м3 (затверджений рішенням Виконавчого комітету Збаразької міської ради №227 від 16.12.2019); з серпня 2022 року - 245,00 грн за 1м3 (затверджений рішенням Виконкому Збаразької міської ради №171 від 20.07.2022). У свою чергу, рішенням №39 від 28.02.2014 затверджено норми надання послуг з поводження з побутовими відходами, зокрема для ресторанів/кафе з відбором харчових продуктів в об`ємі середньорічної норми утворення ТПВ 0,68 м3; рішенням Виконкому Збаразької міської ради №03 від 26.01.2023 затверджено норми надання послуг з вивезення побутових відходів для підприємств, установ та організацій на 2023-2027 роки, та встановлено середньорічну норму утворення ТПВ в об`ємі 0,99м3 для кафе.

Зміст долученої позивачем до матеріалів справи довідки за №287 від 13.11.2024 про заборгованість за надання послуг з поводження з побутовими відходами, яка виникла у ФОП Гавіловський В.Я. свідчить про те, що щомісячна плата за послуги з збирання та вивезення ТПВ позивачем визначалася саме виходячи з тарифів і норм, встановлених органом місцевого самоврядування, з урахуванням кількості посадочних місць у закладі, що належить підприємцю згідно наданої останнім інформації.

Відсутність в матеріалах справи Актів-претензій, складених в порядку, передбаченому пунктом 24 договору №41/17 від 01.10.2017, які за умовами зазначеного правочину повинні складатись у разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості та, відповідно, могли б бути належним доказом на підтвердження наведених відповідачем у відзиві на позов доводів про неналежне надання позивачем послуг, на переконання суду, свідчать про те, що послуги відповідачу надавалися вчасно та згідно Графіку.

Твердження відповідача про протилежне, за відсутності відповідних доказів, суд вважає безпідставними.

Щодо посилань відповідача на листи-звернення від 12.06.2019 та від 11.07.2019, суд звертає увагу, що за умовами п. 25 договору саме Акт-претензія є підставою для Виконавця здійснити перерахунок розміру плати.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виклик відповідачем представника позивача для складання Акту-претензії.

Відтак, твердження відповідача про неналежне надання позивачем послуг, суд вважає безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі наданих послуг, суд зазначає таке.

Пунктами 8-9 договору сторони погодили, що обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з додатком до договору.

У пунктах 10-11 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 15-го числа періоду, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються в безготівковій формі. Плата вноситься на розрахунковий рахунок (пункти 12-13 договору).

Слід зазначити, що ні зазначені вище пункти договору, ні будь-які інші його умови не містять положень про те, що доказом надання послуг є саме підписані сторонами акти приймання-передачі. Будь-які типові документи для оформлення операцій з надання (отримання) послуг по вивезенню твердих побутових відходів не передбачені і чинним законодавством.

За даних обставин, безпідставними, на думку суду, є і доводи відповідача про не підтвердження позивачем належними та допустимими доказами факту надання послуг, зазначених у довідці про заборгованість від 13.11.2024.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на положення пункту 30 договору у поєднанні з твердженнями останнього про припинення діяльності закладу з 15.03.2020 і по даний час, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 28 договору зміна його умов проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Положеннями частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Будь-які письмові звернення відповідача на адресу позивача з проханням припинити нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів у зв`язку із припиненням діяльності закладу, в матеріалах справи відсутні.

Наявна у загальному та відкритому доступі в мережі Інтернет інформація (https://www.google.com/maps/place/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86/@49.6797745,25.7510217,17z/data=!3m1!4b1!4m6!3m5!1s0x47302dd6e0ddcb05:0x117048a9a4fb4753!8m2!3d49.6797745!4d25.7510217!16s%2Fg%2F11q8s23849?entry=ttug_ep=EgoyMDI1MDMwOC4wIKXMDSoJLDEwMjExNDUzSAFQAw%3D%3D) свідчить про те, що комплекс "Чорний принц" до складу якого входить кафе "Чорний принц" працює.

За даних обставин, доводи відповідача про безпідставність проведених позивачем нарахувань, у зв`язку із припиненням діяльності закладу з 15.03.2020 і її не здійснення по даний час, про які вказано у довідці ФОП Гавіловського В.Я. від 24.01.2025, суд оцінює критично, а обставини припинення діяльності закладу з 15.03.2020 по даний час - вважає такими, що не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що факт надання позивачем послуг з вивезення побутових відходів за адресою здійснення відповідачем підприємницької діяльності підтверджується графіками вивозу побутових відходів. Про зміну вартості послуг (тарифів), норм утворення ТПВ усіх споживачів, в тому числі і відповідача у справі, було проінформовано шляхом оприлюднення відповідних рішень міської ради в місцевих друкованих виданнях засобів масової інформації, що узгоджується з умовами договору, а саме підпунктом 19.7 пункту 19 договору №41/17 від 01.10.2017.

Натомість матеріалами справи не спростовано доводи позивача про те, що послуги відповідачу надавалися в повному обсязі згідно затверджених Графіків вивезення ТПВ на виконання умов договору №41/17 від 01.10.2017, з урахуванням рішень органу місцевого самоврядування про встановлення норм утворення ТПВ та тарифів на послуги з їх вивезення.

Відповідно до пункту 17 Договору Споживач зобов`язався оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.

Обов`язок Споживача оплачувати комунальні послуги випливає також з положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 202 - 205 Господарського кодексу України, статтями 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України. Зокрема, за статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та зазначено вище, що у період з грудня місяця 2021 року по жовтень місяць 2024 року Збаразьке міське комунальне підприємство по благоустрою "Добробут" на підставі договору №41/17 від 01.10.2017 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів надало послуги з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів ФОП Гавіловському В.Я. на загальну суму 17 895,12 грн.

Докази виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо відшкодування вартості за отримані у період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року (включно) послуги в матеріалах справи відсутні.

Згідно з усталеною судовою практикою, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Дослідивши проведений позивачем у довідці за №287 від 13.11.2024 розрахунок заборгованості за надання послуг з поводження з побутовими відходами, яка виникла у ФОП Гавіловського В.Я. , суд встановив, що останній проведено з врахуванням тарифів і норм, встановлених органом місцевого самоврядування, кількості посадочних місць у закладі, що належить підприємцю згідно наданої останнім інформації.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача, доказів добровільної та повної оплати вартості отриманих послуг не надав.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 17 895,12 грн, який неоплачений станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно з статтею 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 3028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в силу приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 3028,00 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гавіловського Володимира Ярославовича , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь Збаразького міського комунального підприємства по благоустрою "Добробут", вул. Д. Галицького, 91, м. Збараж. Тернопільська область, код ЄДРПОУ 32807813 - 17 895,12 грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "9" квітня 2025 року.

Суддя Я.Я. Боровець