Рішення

від 02.04.2025 по справі 922/4758/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025м. ХарківСправа № 922/4758/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Задорожний К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, 17), до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199), про стягнення коштів у розмірі 1 861 608, 66 грнза участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвест" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд:

1. Стягнути з Акціонерного товариства «Українські Енергетичні Системи» (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 п/р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк» м. Київ, МФО 300335) індекс інфляції у розмірі 1 403 406, 02 грн та три проценти річних у розмірі 439 802, 66 грн, що нараховані на заборгованість, стягнену рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі № 922/2347/20.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українські Енергетичні Системи» (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 п/р р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк» м. Київ, МФО 300335) індекс інфляції у розмірі 16 355, 84 грн та три проценти річних у розмірі 2 043, 14 грн, що нараховані на заборгованість стягнену додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі № 922/2347/20.

3. В порядку ч. 2 ст. 625 ЦКУ та ч. 10 ст. 238 ГПКУ зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання:

- нарахувати відповідачу інфляційні втрати, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦКУ, за весь період прострочення оплати боргу, що не був врахований в рішенні суду, починаючи з 15.11.2024, по дату повного погашення боргу, за формулою:

Сінф.втрат = Сп х Пс,

Де:

Сінф.втрат сума інфляційних втрат за період прострочки.

Сп - загальна сума грошової заборгованості разом з інфляційними втратами на початок періоду.

Пс індекс інфляційного розрахунку за весь період прострочки, розрахунок, якого здійснюється за формулою:

Пс = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІz - індекс інфляції за останній місяць прострочення,

та стягувати ці інфляційні втрати з відповідача, якщо буде мати місце примусове виконання рішення;

Розрахунок інфляційних втрат в позові виконано станом на 15.11.2024;

- нараховувати відповідачу 3% річних, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦКУ, за весь період прострочення оплати боргу, що не був врахований в рішенні суду, починаючи з 04.12.2024, по дату повного погашення боргу, за формулою:

Сума санкції = Ск x 3 % (ст.625 ЦКУ) x Д : 365 : 100, де

Ск загальна сума грошової заборгованості разом з інфляційними втратами на кінець періоду,

Д - кількість днів прострочення,

та стягувати даний відсоток з відповідача на користь позивача, якщо буде мати місце примусове виконання рішення.

Розрахунок суми 3 % річних в позові виконано станом на 25.12.2024.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українські Енергетичні Системи» (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 п/р НОМЕР_2 р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк» м. Київ, МФО 300335) суму судового збору у розмірі 27 924, 11 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушенням відповідачем зобов`язання з оплати заборгованості, що стягнена рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі № 922/2347/20.

Ухвалою суду від 14.01.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "Євроінвест" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4758/24. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05 лютого 2025 року о 14:30 год.

Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

29.01.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2462), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного. Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» від 16.01.2019 № 36-р, відповідач (орган управління Кабінет Міністрів України) включений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності (розмір пакета акцій - 75,22407664%). До даного переліку відповідач був включений згідно з п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження реорганізації акціонерного товариства Завод Електроважмаш шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом» від 26.08.2021 №1005-р (набрало чинності 26.08.2021) під попередньою назвою Акціонерне товариство «Турбоатом». Під нинішньою назвою відповідач зазначений у вказаному переліку згідно п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління акціонерним товариством «Українські енергетичні машини» від 06.10.2021 №1228-р (набрало чинності 06.10.2021). Спочатку правопопередник вказаного товариства ДП «Завод «Електроважмаш» з моменту набрання чинності Розпорядження № 36-р, а потім й АТ «Завод «Електроважмаш» перебували постійно у переліку об`єктів великої приватизації державної власності. А тому від моменту набрання законної сили судового рішення від 19.10.2020, а також додаткового рішення від 09.11.2020 у справі № 922/2347/20 та моменту відкриття за ними виконавчого провадження у відповідача (правопопередника) існували законні підстави не виконувати дані рішення, які є й на цей час. Окрім цього, з моменту виникнення зобов`язань у відповідача перед позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення рф на територію України минуло лише 85 днів (з 01.12.2021 до 24.02.2022). Оскільки до відповідача була передана кредиторська заборгованість АТ «Завод «Електроважмаш» на суму більше 2 млрд. грн. більше ніж 260 кредиторів, цей строк був занадто малим, щоб вирішити будь-яким належним чином питання погашення заборгованості перед позивачем. Постановою дирекції та профспілкового комітету відповідача «Про роботу підприємства в період військового стану» від 24.02.2022 № 5/88 на початку повномасштабного вторгнення була передбачена робота лише критичної інфраструктури підприємства, працівники не виходили на роботу протягом декількох місяців у 2022 році. Наразі господарська діяльність відповідача обмежена через часті та тривалі повітряні тривоги та необхідність через це працівників йти в укриття. Територія, майно відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень. Загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає 577,8 млн. грн. Відповідач вважає можливим та обґрунтованим врахування наявності воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що має наслідком звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язків по спірному договору і таке врахування може бути здійснено у загальному порядку, як це передбачено у листі Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2024, як на підставі даного листа, так і на підставі наданих доказів. Також вказує, що позивач нараховує інфляційні витрати та річні на суми, присуджені йому за рішеннями у справі № 922/2347/20. До того ж річні нараховуються ще й з урахуванням суми інфляційних витрат, нарахованих ним за позовом у цій справі. Тобто, за основним рішенням від 19.10.2020 позивач нараховує дані компенсаційні суми на суму 2 098 938, 92 грн. Натомість, основною сумою боргу згідно рішення від 19.10.2020 у справі № 922/2347/20 визнана сума 1 959 746, 16 грн. Отже, на думку відповідача, нарахування інфляційних витрат та річних на суми за рішенням суду від 19.10.2020 є необґрунтованим та безпідставним. На думку відповідача нарахування інфляційних витрат та річних може бути здійснено після дати набрання законної сили основного рішення 12.11.2020 та додаткового рішення 01.12.2020. Крім того, оскільки умовами договору передбачена зменшена сума річних є необґрунтованим нарахування позивачем 3 % річних. Так, як зазначено у рішенні господарського суду від 19.10.2020, відповідно до п. 9.5 договору № 238-10/689-ВК від 14.11.2019 за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, позивач має право вимагати оплати 1 % річних та індексу інфляції. Відповідач надав свій контррозрахунок заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат. Через вищевикладені обставини стосовно необґрунтованості нарахування інфляційних витрат та річних, відповідач вважає, що не має підстав для застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Також відповідач заперечує проти суми витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що позовна заява у даній справі є типовою у господарських правовідносинах. Її складання не могло зайняти багато часу. Справа не є складною для досвідченого правника, містить лише два розрахунки стягнення річних та два розрахунки стягнення інфляційних витрат. Вирішення справи не впливає на репутацію сторони, публічного інтересу до справи не має. Визначений позивачем розмір гонорару адвоката у сумі 7000, 00 грн є істотно завищеним та є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). З урахуванням предмета спору, обсягу зібраних доказів, складання лише однієї заяви по суті - позову, як про це зазначив сам позивач, відсутності договору про правничу допомогу, який би міг мати додаткові докази щодо витрат адвоката (як фінансових так і часових) необхідного часу для складання позову, дійсного необхідного обсягу правничої допомоги, поведінки сторін, значення справи для сторін та подання позову до особи, яка не укладала спірний договір, а прийняла заборгованість у тому вигляді як є в якості правонаступника з метою збереження для держави унікального виробництва, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, або принаймні суттєво зменшити розмір такої задоволеної вимоги.

03.02.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест" надійшла відповідь на відзив (вх. № 2840), де позивач не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву. На переконання позивача, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Зупинення вчинення виконавчих дій не звільняє відповідача від обов`язку добровільно виконати рішення суду. При цьому відмова від добровільного виконання рішення призводить до відповідальності встановленої законом. Доводи відповідача про застосування форс-мажорних обставин до відповідальності, що передбачена ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими та спростовуються нормами права та правовими висновками Верховного Суду. Позивач наголошує, що всім правам вимоги позивача до відповідача сплатити кошти повністю кореспондує обов`язок відповідача з такої сплати. Посилання відповідача на те, що розмір відсотків, який повинен застосовуватися для нарахування втрат від прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, не повинен перевищувати встановлений договором є недоречним, оскільки нарахування відсотків за цим позовом здійснюється за прострочення виконання грошових зобов`язань уже стягнутих за рішенням суду, а при цьому величина відсотків, що встановлена у розмірі три відсотки ст. 625 ЦК України, фактично є мінімальною величиною, встановленою законом, міри особливої відповідальності, що носить компенсаційний характер.

07.02.2025 відповідачем надані до суду заперечення (вх. № 3442), зі змісту яких судом вбачається, що правова позиція відповідача, викладена ним у цих запереченнях фактично дублює правову позицію, викладену відповідачем у відзиві на позов. Також відповідач просить суд зменшити розмір річних та інфляційних втрат на 90 % від належним чином обґрунтованих сум, визнаних судом, посилаючись на те, що його товариство не отримує ані бюджетного фінансування, ані будь-яких дотацій чи преференцій. У зв`язку із тяжкою економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, відповідачем було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників. На сьогоднішній момент, відповідач з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва, виробником якого був АТ "Завод "Електроважмаш" на нових замовників. Як зазначає відповідач, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ "Завод "Електроважмаш", так і відповідача, як об`єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості їх єдиного майнового комплексу, зумовить погіршення його економічного стану під час проведення процедури приватизації державного майна і призведе до економічних наслідків у вигляді упущеної вигоди для держави. При цьому відповідач просить врахувати дане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій лише у разі, якщо суд не знайде підстав для повної відмови у задоволенні позовних вимог, як того просить відповідач у відзиві.

У підготовчому засіданні 19.03.2025 судом постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2025 о 13:45 год.

У судове засідання 02.04.2025 представники сторін не з`явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду даного спору повідомлені належним чином.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинствіреалізовано конституційний принципзмагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі № 922/2347/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, 28А, код 23647276) суму заборгованості з урахування індексу інфляції, 1% річних та пені за договором № 238-10/689-ВК від 14.11.2019 у розмірі суму 2 067 920, 12 грн, з яких: 1 959 746, 16 грн - сума основної заборгованості; 86 338, 23 грн - сума пені; 5 572, 53 грн - один процент річних; 16 263, 20 грн - втрати від інфляції; 31 018, 80 грн судового збору.

09.11.2020 за результатами розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Юнікон" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/2347/20 Господарський суд Харківської області ухвалив додаткове рішення, яким присуджено до стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 900, 00 грн.

На виконання вищевказаних рішень суду, Господарським судом Харківської області видано накази, а саме:

- Наказ від 12.11.2020 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі № 922/2347/20, на підставі якого Відділом примусового виконання рішень Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 63810911 про стягнення 2 067 920, 12 грн;

- Наказ від 12.11.2020 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 у справі № 922/2347/20, на підставі якого Відділом примусового виконання рішень Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 63810791 про стягнення 31 018, 80 грн;

- Наказ від 04.12.2020 на примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі № 922/2347/20 на підставі якого Відділом примусового виконання рішень Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження № 66266180 про стягнення 9 900, 00 грн.

13.09.2021 за результатами розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Юнікон" про заміну сторони у виконавчому провадженні Господарський суд Харківської області ухвалою постановив замінити боржника по справі № 922/2347/20 з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

10 січня 2023 між АТ «Юнікон», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 23647276 (далі за текстом первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінвест», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 (далі за текстом новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2.17. якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до покупця - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", за договором № 238-10/689-ВК від 14.11.2019 у сумі 2 108 838, 92 грн, що стягнена за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 та додатковим рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі № 922/2347/20.

29.08.2024 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест" (позивач) ухвалою Господарського суду Харківської області здійснено заміну стягувача у виконавчих провадженнях № 63810911, № 63810797 та № 66266180, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 62856266 з виконання наказів Господарського суду Харківської області від 12.11.2020 та від 04.12.2020 у справі № 922/2347/20 з Приватного акціонерного товариства "Юнікон" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвест". Також здійснено заміну боржника у вказаних вище виконавчих провадженнях з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (відповідач).

Позивач зазначає, що на даний час рішення та додаткове рішення у справі № 922/2347/20 не виконані, водночас неповернута грошова сума, що присуджена до стягнення, знецінюється, а отже з відповідача мають бути стягнуті збитки від інфляції та 3 % річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № №238-10/689-ВК від 14.11.2019, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Юнікон" та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" та наявність у останнього заборгованості, яка складається з: 1 959 746, 16 грн - сума основної заборгованості; 86 338, 23 грн - сума пені; 5 572, 53 грн - один процент річних; 16 263, 20 грн - втрати від інфляції, встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020. Понесення Приватним акціонерним товариством "Юнікон" витрат на професійну правничу допомогу в розмірів 9 900, 00 грн встановлено додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2020.

Також, ухвалою суду від 29.08.2024 у справі № 922/2347/20 встановлено факт передачі права вимоги Приватним акціонерним товариством "Юнікон" за наказами Господарського суду Харківської області від 12.11.2020 та від 04.12.2020 у справі № 922/2347/20 Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроінвест", а також встановлено факт правонаступництва Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини", до якого перейшли всі права, обов`язки та зобов`язання Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", у зв`язку з чим у справі № 922/2347/20 було замінено сторони виконавчого провадження, як стягувача так і боржника.

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач продовжує не виконувати зобов`язання по оплаті поставленого за договором товару, не виконуючи рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 та не здійснив оплату понесених Приватним акціонерним товариством "Юнікон" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 900, 00 грн, не виконуючи додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2020.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. 202-205 ГК України, ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

З аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Так, ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону, нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на які заборгованість за грошовим зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення. Кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Оскільки, у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

З цих же підстав суд не приймає доводів відповідача про наявність у нього законних підстав для невиконання рішення суду через включення його до переліку об`єктів великої приватизації та зупинення вчинення виконавчих дій, а отже відсутня вина, яка є необхідною ознакою для застосування до боржника міри відповідальності, у тому числі таких як стягнення річних та інфляційних.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

В свою чергу умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" і саме в рамках цього закону зупиняються вчинення виконавчих дій. Таким чином зупинення вчинення виконавчих дій не звільняє відповідача від обов`язку добровільно виконати рішення суду. При цьому відмова від добровільного виконання рішення призводить до відповідальності встановленої законом.

Таким чином, застосування ст. 625 ЦК України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

Позивач нараховує 3 % річних у період з 19.10.2020 по 25.12.2024 та збитки від інфляції у період з 19.10.2020 по 15.11.2024 на загальну суму, яка підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду від 19.10.2020, і включає у наведений розрахунок суму основного боргу, пеню, 1 % річних, інфляційні втрати, витрати на сплату судового збору, 3 % річних за період з 09.11.2020 по 25.12.2024 та збитки від інфляції за період з 09.11.2020 по 15.11.2024 за додатковим рішенням від 09.11.2020 у справі № 922/2347/20 на суму 9 900, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з відповідача.

З цього приводу суд зазначає, що на суми пені, річних та інфляційних втрат, які за своєю суттю є мірою відповідальності відповідача перед кредитором, не можуть бути повторно застосовані санкції у вигляді стягнення 3 % річних та втрат від інфляції.

Крім того 3 % річних та збитки від інфляції не можуть бути нараховані на суму витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказані суми не є заборгованістю, яка утворилась внаслідок невиконання боржником зобов`язань за договорами.

Отже, правомірним є нарахування річних та інфляційних втрат виключно на суму основного боргу.

Нарахування 3 % річних та збитків від інфляції на встановлену рішенням суду заборгованість до складу якої, окрім основного боргу, входять суми 3 % річних не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності (п. 48-50 постанови КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18).

Таким чином, враховуючи, що грошове зобов`язання виникло до ухвалення судового рішення по суті спору та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування річних та інфляційних, згідно зі ст. 625 ЦК України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум річних, пені та інфляційних втрат (близька за змістом правова позиція викладена у п. 59-62 постанови КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18).

Положення ст. 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування збитків від інфляції та 3 % річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати, 3 % річних, пеню, що нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження позивача, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13.

Щодо тверджень позивача про те, що нарахування відсотків за цим позовом здійснюється за прострочення виконання грошових зобов`язань уже стягнутих за рішенням суду, а тому величина відсотків, що встановлена у розмірі три відсотки ст. 625 ЦК України, фактично є мінімальною величиною, а тому посилання відповідача на те, що розмір відсотків, який повинен застосовуватися для нарахування втрат від прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, не повинен перевищувати встановлений договором є недоречним, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом вище, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних, аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, сторони у спірному договорі погодили нарахування 1 % річних у разі порушення відповідачем грошових зобов`язань.

Враховуючи те, що грошові зобов`язання відповідача за спірним договором не припинились після ухвалення рішення у справі № 922/2347/20, з останнього підлягають стягненню річні у розмірі, який встановлено договором № 238-10/689-ВК від 14.11.2019.

Як вбачається із долученого позивачем до позовної заяви розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, останній є таким, що здійснений без урахування наведеного вище, а отже є невірним, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок, з урахуванням того, що положення ст. 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і річних на суму основного боргу, який у даному випадку становить 1 959 746, 16 грн, а не на річні, пеню, інфляційні втрати, витрати на судовий збір та на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що арифметично правильними є суми:

- 1 % річних у розмірі 82 030, 90 грн за період з 19.10.2020 по 25.12.2024;

- інфляційних втрат у сумі 1 217 591, 57 грн за період з 19.10.2020 по 15.11.2024:

Таким чином, наданий відповідачем контррозрахунок 3 % річних та збитків від інфляції також є неправильним, а тому судом не приймається.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України. Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду під час прийняття рішення у даній справі.

З огляду на вказане вище, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо клопотання відповідача про зменшення річних та збитків від інфляції, суд зазначає, що положення ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, як вже зазначалось судом, відповідальність, передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3 % річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збитками, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

При цьому суд враховує, що сторони в спірному договорі передбачили менший розмір процентів річних (1 %), ніж встановлений положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України (3 %), а тому їх стягнення не призведе до порушення принципів справедливості, розумності та пропорційності.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення річних та збитків від інфляції.

Що стосується клопотання позивача про застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її застосування, оскільки за приписами даної статті, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Предметом позову у даній справі є стягнення річних та збитків від інфляції, нарахованих за невиконання відповідачем рішення суду у справі № 922/1841/20, яким і було стягнуто суму основного боргу, у зв`язку з чим положення ч. 10 ст. 238 ГПК України в даному випаду застосуванню не підлягають.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 17, код ЄДРПОУ 25532809) 82 030, 90 грн 1 % річних; 1 217 591, 57 грн збитків від інфляції; 19 494, 33 грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвест" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, 17, код ЄДРПОУ 25532809);

Відповідач - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269).

Повне рішення складено 09.04.2025.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/4758/24