Рішення

від 09.04.2025 по справі 927/993/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/993/22(927/120/25)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву Фермерського господарства "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (код 34863309)) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" (код 42454066) про стягнення 139 364 грн 06 коп., поданої в межах справи за заявою КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 30068, с. Крупець Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, вул. Богдана Хмельницького, 43 (ІНФОРМАЦІЯ_2)БОРЖНИК: Фермерське господарство "САПФІР-М.М." 15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24 (ІНФОРМАЦІЯ_1)про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (надалі - кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "САПФІР-М.М." (надалі - боржник) на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2022, зокрема відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "САПФІР-М.М."; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2023 припинено процедуру розпорядження майном Фермерського господарства "САПФІР-М.М." та повноваження розпорядника майна боржника Сиволобова М.М.; визнано банкрутом Фермерське господарство "САПФІР-М.М."; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 постановлено, зокрема, відсторонити арбітражного керуючого Сиволобова М.М. від виконання повноважень ліквідатора Фермерського господарства "САПФІР-М.М."; ліквідатором Фермерського господарства "САПФІР-М.М." призначити арбітражного керуючого Забаріна А.Ф.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2025 постановлено продовжити строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута Забаріна А.Ф. до 09 травня 2025 року включно.

10 лютого 2025 року, в межах даної справи про банкрутство, через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 28.01.2025 Фермерського господарства "САПФІР-М.М." ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" про стягнення 139 364,06 грн (присвоєно єдиний унікальний номер 927/120/25).

Звертаючись з даним позовом позивач вказує, що в період процедури розпорядження майном боржника платіжним дорученням № 1454 від 19.01.2023 останній здійснив перерахування на користь відповідача грошових коштів в сумі 4 000,00 грн з призначенням платежу "повернення поворотної фін. доп. зг. дог. № 03/11/22Ф від 03.11.22 р. Без ПДВ".

Крім того, платіжними інструкціями від 12.05.2023 № 1070 на суму 55 203,37 грн, № 1071 на суму 10 157,43 грн та № 1072 на суму 883,26 грн господарством були перераховані на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 66 244,06 грн як оплата послуги обприскування згідно Договору № 12/05/23П від 12.05.2023.

Також господарством на користь відповідача були перераховані грошові кошти в загальній сумі 69 120,00 грн як оплата за насіння соняшнику згідно Договору № 23/03/20С від 23.03.2020 (платіжні доручення від 08.05.2020 № 15033 на суму 62 120,00 грн та від 12.05.2020 № 15043 на суму 7 000,00 грн).

На думку позивача, відповідні грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем, оскільки між сторонами не існувало жодних договірних відносин (Договори № 23/03/20С від 23.03.2020, № 03/11/22Ф від 03.11.2022 та № 12/05/23П від 12.05.2023 не укладалися і як наслідок - відповідні послуги не надавалися та товар не поставлявся). Як не існувало і жодного іншого юридичного факту, наслідком якого стало би набуття відповідачем у власність грошових коштів, що були власністю господарства, а тому товариство має повернути позивачу безпідставно набуте майно - кошти в сумі 139 364,06 грн.

Нормативно - правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач, серед іншого, визначив ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2025 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/993/22 (927/120/25);

розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/993/22 про банкрутство Фермерського господарства "САПФІР-М.М." за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, с. Крупець Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, вул. Богдана Хмельницького, 43; код 34863309) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

встановити процесуальний строк для подання третьою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна") письмових пояснень щодо позову - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

роз`яснити сторонам та третій особі, що подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення та письмових пояснень щодо позову є їх правом;

роз`яснити сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву;

роз`яснити відповідачу про його обов`язок зареєструвати Електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Вказана вище ухвала суду від 14.02.2025 отримана відповідачем 24.02.2025 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0601113939234.

04.03.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшло пояснення щодо позову, в якому третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими.

13.03.2025 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 11.03.2025 № 11/03/25-4 уповноваженої особи учасників Фермерського господарства "САПФІР-М.М." ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі № 927/993/22 (927/120/25) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (надалі - Заява).

Ухвалою від 19.03.2025 суд залишив без задоволення заяву від 11.03.2025 № 11/03/25-4 ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі № 927/993/22 (927/120/25) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

04.04.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 04.04.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" на позовну заяву, яким останнє просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки жодної заборгованості перед Фермерським господарством "САПФІР-М.М." товариство не має, що підтверджується доданими до даної заяви по суті справи доказами.

Відповідно до ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначені ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду від 14.02.2025 була отримана відповідачем 24.02.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 011 139 392 34; як наслідок - останнім днем встановленого законом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву є 11.03.2025, а тому останній є таким, що поданий з пропуском відповідного процесуального строку.

В той же час, дана заява по суті справи містила клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвалою від 08.04.2025 суд залишив без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, виходячи з наступного:

В обґрунтування даного клопотання відповідач вказав, що 31.03.2025 він зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та отримав позовну заяву з додатками. При цьому, відповідач зазначив, що оскільки ним своєчасно не був зареєстрований електронний кабінет, а позивач не відправив примірник позову та доданих до нього документів засобами поштового зв`язку, товариству не було відомо про їх існування.

Також відповідач повідомив, що він є сільськогосподарським виробником та має в оренді земельні ділянки, розташовані в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, а тому згідно наказу (розпорядження) № ПРЗ-000001 від 24.02.2025 директор товариства Малага Євгеній Анатолійович у період з 24.02.2025 по 25.03.2025 перебував у відрядженні з метою організації та підготовки до весняно-польових робіт.

Втім, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з відповідною заявою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску процесуального строку.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в господарсько - правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Суд зазначає, що розумні строки в господарському судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За правилами ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, зокрема інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Такий обов`язок виник у юридичних осіб з 18.10.2023 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29 червня 2023 року № 3200-IX.

Всупереч наведеній вище нормі діючого законодавства України станом на 09.02.2025 (дата формування позивачем позовної заяви в системі "Електронний суд") відповідна вимога закону відповідачем виконана не була, що підтверджується Відповіддю № 7077581 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 13.02.2025.

За правилами ст. 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи (абз. 2 ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, як вже було зазначено вище, відповідачем не був виконаний обов`язок щодо реєстрації електронного кабінету позивач в силу прямої вказівки закону був звільнений від обов`язку надсилання копій позовної заяви та доданих до неї документів товариству поштою.

Щодо посилання відповідача на перебування його керівника у відрядженні у період з 24.02.2025 по 25.03.2025, у зв`язку з чим була відсутня можливість своєчасного подання відзиву на позовну заяву, суд звертає увагу товариства на те, що він не був позбавлений можливості здійснювати захист інтересів товариства через іншу уповноважену особу, а за її відсутності - звернутися за професійною правничою допомогою. При цьому, будь-яких пояснень або доказів відсутності у штаті відповідача особи, яка може здійснювати захист інтересів товариства, до суду подано не було.

Натомість отримавши 24.02.2025 вищезгадану ухвалу суду від 14.02.2025 відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на реалізацію свого права на захист своїх інтересів у т.ч. шляхом своєчасного подання відзиву на позовну заяву.

Таким чином, строк на подання відзиву був пропущений відповідачем внаслідок власної бездіяльності, а не в силу об`єктивних обставин.

Окремо суд звернув увагу відповідача на те, що вказаною вище ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2025, серед іншого, постановлено розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/993/22 про банкрутство Фермерського господарства "САПФІР-М.М." за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За змістом ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Враховуючи наведені вище приписи діючого законодавства України, останнім днем розгляду даної позовної заяви є 15.04.2025.

Тому подання відповідачем відзиву на позов наприкінці строку вирішення спору не відповідає принципам добросовісності та розсудливості, а також не забезпечує баланс інтересів інших учасників даної справи, зокрема, їх права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до Господарського суду Чернігівської області не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «САНГРЕЙС» (код 42454066) зареєстровано як юридична особа 07.09.2018, номер запису 14441020000012801. Місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 25, кв. 1. Основний вид економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право:

звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб;

отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.

Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит ліквідатора ФГ «САПФІР-М.М.» - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. банки, зокрема АТ «Укрексімбанк», АТ «Комінбанк» та АТ КБ «ПриватБанк» надали інформацію стосовно банківських рахунків ФГ «САПФІР-М.М.».

Крім того, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2025 частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. про зобов`язання вчинити дії; зобов`язано ОСОБА_1 (учасника та колишнього керівника ФГ «САПФІР-М.М.») передати ліквідатору ФГ «САПФІР-М.М.» - арбітражному керуючому Забаріну А.Ф.:

печатки та штампи Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»,

засновницькі та установчі документи Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»,

бухгалтерську документацію (прибуткові та видаткові накладні, касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, податкові звіти, податкові декларації за 2019-2022 роки) та іншу документацію Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»,

господарські договори (з додатками) де стороною є Фермерське господарство «САПФІР-М.М.» (у т.ч. на реалізацію/придбання рухомого та нерухомого майна) із накладними на реалізацію та набуття товарів або послуг за 2019-2022 роки.

На примусове виконання даної ухвали був виданий наказ.

Із наданих банківських виписок АТ «Укрексімбанк» за період з 01.01.2019 по 20.09.2024 вбачається, що ФГ «САПФІР-М.М.» здійснило перерахування коштів на користь ТОВ «САНГРЕЙС» в загальній сумі 69 120,00 грн як оплата за насіння соняшнику згідно Договору № 23/03/20С від 23.03.2020 (платіжні доручення від 08.05.2020 № 15033 на суму 62 120,00 грн та від 12.05.2020 № 15043 на суму 7 000,00 грн).

Із наданих банківських виписок АТ «Комінбанк» за період з 01.01.2019 по 25.09.2024 вбачається, що ФГ «САПФІР-М.М.» здійснило перерахування коштів на користь ТОВ «САНГРЕЙС» в сумі 4 000,00 грн з призначенням платежу "повернення поворотної фін. доп. зг. дог. № 03/11/22Ф від 03.11.22 р. Без ПДВ" (платіжне доручення № 1454 від 19.01.2023).

Із наданих банківських виписок АТ «Приватбанк» за період з 01.01.2019 по 26.08.2024 вбачається, що ФГ «САПФІР-М.М.» здійснило перерахування коштів на користь ТОВ «САНГРЕЙС» в загальній сумі 66 244,06 грн, як оплата послуги обприскування згідно Договором № 12/05/23П від 12.05.2023 (платіжні інструкції від 12.05.2023 № 1070 на суму 55 203,37 грн, № 1071 на суму 10 157,43 грн та № 1072 на суму 883,26 грн).

Однак, як вказує ліквідатор у поданій позовній заяві, в процесі ліквідаційної процедури ФГ «САПФІР-М.М.» не вдалося встановити, що між ФГ «Сапфір-М.М.» та ТОВ «САНГРЕЙС» дійсно було укладено Договори № 23/03/20С від 23.03.2020, № 03/11/22Ф від 03.11.2022 та № 12/05/23П від 12.05.2023 та що відповідач дійсно поставляв товар позивачу та надавав послуги.

Як вбачається із інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 29.01.2025 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Кропивницькому ПМУМЮ (м. Одеса), Кіровоградська обл. Байрамовою І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2025, виданого на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2025 по справі № 927/993/22 про зобов`язання ОСОБА_1 (учасника та колишнього керівника ФГ «САПФІР-М.М.») передати ліквідатору ФГ «САПФІР-М.М.» - арбітражному керуючому Забаріну А.Ф., зокрема, бухгалтерську документацію (прибуткові та видаткові накладні, касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, податкові звіти, податкові декларації за 2019-2022 роки) ФГ «САПФІР-М.М.»; господарські договори (з додатками) де стороною є ФГ «САПФІР-М.М.» із накладними на реалізацію та набуття товарів або послуг за 2019-2022 роки.

На момент ухвалення рішення по даній справі вищевказане виконавче провадження № НОМЕР_1 є відкритим, що свідчить про невиконання ОСОБА_1 судового рішення про передачу ліквідатору документації ФГ «САПФІР-М.М.».

Позивач направив Відповідачу Вимогу про погашення заборгованості б/н від 20.11.2024, в якій вимагав у Відповідача у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги перерахувати за банківськими реквізитами Позивача заборгованість, в тому числі у розмірі 139 364,06 грн, які були перераховані ТОВ «САНГРЕЙС» з посиланням на договори № 23/03/20С від 23.03.2020, № 03/11/22Ф від 03.11.2022 та № 12/05/23П від 12.05.2023. При наявності законних підстав набуття власності на вказані грошові кошти, направити належним чином завірені копії всіх підтверджуючих документів.

Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, підтверджуючі документи не направив, заборгованості не погасив, будь-яких пояснень також не надав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині другій статті 16 Цивільного кодексу України та в частині другій статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 914/346/20 (914/564/21).

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Відповідно до статті 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19 та від 26 січня 2022 року у справі № 924/1338/19.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України.

Згідно ст. 1, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинного на момент перерахування позивачем грошових коштів):

переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі;

платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В той же час, Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20).

Суд також зауважує, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають, зокрема, право: подавати докази; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В той же час, такі права учасника справи кореспондуються з його обов`язками щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подання усіх наявних у нього доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом; виконання процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.

У відповідності з ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Порядок подання доказів встановлений в ст. 80 Господарського процесуального кодексу України згідно положень якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Щодо доказів, не поданих у встановлений законом або судом строк, то ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що такі докази до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки ухвалою від 08.04.2025 суд залишив без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, то додані до відзиву докази судом не приймаються і не враховуються під час вирішення спору по суті.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не було спростовано викладені у позовній заяві обставини.

Зважаючи, що позивачем подані належні докази на підтвердження перерахування ФГ «Сапфір-М.М.» на користь ТОВ "САНГРЕЙС" грошових коштів на загальну суму 139 364,06 грн, відсутність доказів на підтвердження того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, наявності між сторонами будь-яких окремих цивільних правовідносин (письмовий чи усний договір/угода чи інші обставини, передбачені статтею 11 ЦК України), відсутність доказів поставки відповідачем товару позивачу та надання відповідних послуг, суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Як наслідок - позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" про стягнення 139 364,06 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 25, кв. 1, код 42454066) на користь Фермерського господарства "САПФІР-М.М." (15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24; код 35274787) 139 364,06 грн безпідставно отриманих коштів та 2 422,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копії цього рішення надіслати ліквідатору Забаріну А.Ф. (01054, м. Київ, а/с 214), Товариству з обмеженою відповідальністю "САНГРЕЙС" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, 25, кв. 1) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, с. Крупець Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, вул. Богдана Хмельницького, 43).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2025.

Суддя А.С.Сидоренко