Ухвала від 09.04.2025 по справі 910/7799/24

УХВАЛА

09 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/7799/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення, скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025

за позовом Київської міської державної адміністрації

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонере товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відділення 03.04.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №910/7799/24 і передати справу повністю на новий розгляд для продовження розгляду. Крім того, скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/7799/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі Відділення з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №904/7548/16, від 18.11.2021 у справі №910/19109/19, від 17.08.2021 у справі №904/4062/20, від 21.05.2020 у справі №910/8856/19, від 25.02.2020 у справі №910/230/19, від 07.03.2023 у справі №910/13573/21 частини другої статті 4 та частини першої та абзацу 7 частини другої статті 15 та пункту 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон №2210), частини третьої статті 18 та статті 25 ГПК України в частині застосування законодавства про захист економічної конкуренції, що призвело до прийняття незаконного судового рішення та виконання власних повноважень та позитивних зобов`язань органів місцевого самоврядування з урахуванням сприяння ними розвитку конкуренції не допускаючи порушення антимонопольного законодавства;

Також скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах законодавства у сфері містобудування та благоустрою, а саме: частини першої та другої статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» [в редакції, яка діяла станом на 10.06.2019] та частини другої статті 25 Закону України «Про планування і забудову територій» [в редакції, яка діяла станом на 17.11.2005] [втратив чинність з 12.03.2011]; частини першої статті 50 ГПК України, в частині безпідставного залучення третьої особи у справі - ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій», якому відмовлено органом Антимонопольного комітету України в залученні третьої особи під час розгляду антимонопольної справи №298/60/77-рп/к.23.

З огляду на викладене касаційна скарга Відділення подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Отже, не є очевидно не прийнятною за пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено найменування суду касаційної інстанції.

Проте, у поданій скаржником касаційній скарзі не зазначено найменування суду касаційної інстанції, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам пункту 1 частини другої статті 290 ГПК України.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку скаржнику необхідно привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 1 частини другої статті 290 та зазначити найменування суду касаційної інстанції.

Отже касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються.

В мотивувальній та прохальній частинах касаційної скарги скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 зі справи №910/7799/24 та просить Суд скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справи №910/7799/24 і передати справу повністю на новий розгляд для продовження розгляду.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР):

рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/7799/24 позов Київської міської державної адміністрації задоволено повністю;

постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №910/7799/24, зокрема, апеляційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі №910/7799/24 залишено без змін;

ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 про виправлення описок у справі №910/7799/24 виправлено допущену описку в даті постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/7799/24 та у вступній частині постанови читати дату «04.03.2025», замість « 11.03.2025».

Верховний Суд виходить з того, що статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними і чіткими та правильними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються.

Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає, оскільки, як було зазначено вище скаржник у касаційній скарзі у описовій/мотивувальній частинах не погоджується, зокрема, з постановою Північного апеляційного господарського суду ухваленою 11.03.2025 у справі №910/7799/24 та в прохальній частині скарги зазначає про скасування, зокрема, постанови Північного апеляційного господарського суду ухваленою 11.03.2025 у справі №910/7799/24, тоді як постанова Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7799/24 з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 про виправлення описок у справі №910/7799/24, ухвалена 04.03.2025. Іншої постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7799/24 за датою ухвалення 11.03.2025 немає.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на скаржника, а касаційна скарга містить незгоду з постановою апеляційного суду від 11.03.2025 та містить вимогу про скасування, зокрема, постанови апеляційного суду від 11.03.2025, втім Верховний Суд зауважує на наявності ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 про виправлення описок у справі №910/7799/24, а постанова з такою датою ухвалення відсутня, Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення описової/мотивувальної та прохальної частин касаційної скарги, з урахуванням наведених вище вимог щодо дати оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення; строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктами 2, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як убачається з ЄДРСР, постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7799/24 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 про виправлення описок у справі №910/7799/24) прийнято 04.03.2025, повний текст її підписано 13.03.2025 а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 02.04.2025.

Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 03.04.2025 через Електронний суд, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 04.03.2025.

В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що:

у судовому засіданні 11.03.2025 проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду; повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду складено та підписано 13.03.2025, оприлюднено та отримано Відділенням в кабінеті Електронного суду - 17.03.2025 на підтвердження чого додає реєстраційну картку вхідного документа з резолюцією Відділення, а отже, Відділення вважає, що за частиною другою статті 288 ГПК України строк на касаційне оскарження може бути поновлений Відділенню до 07.04.2025 включно (оскільки 05.04.2025 та 06.04.2025 припадали на вихідні дні).

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7799/24, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

На підтвердження дати отримання постанови суду, як зазначено вище, Відділення зазначило, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду у цій справі скаржником отримано в кабінеті Електронного суду - 17.03.2025 на підтвердження чого до матеріалів касаційної скарги додає картку реєстрації вхідного документа за №60-01/1337 від 17.03.2025 та вхідний номер 910/7799/24 та дата кореспондента 11.03.2025.

Відтак, твердження скаржника про отримання постанови апеляційного суду саме 17.03.2025 підтверджується виключно власною відміткою скаржника про її реєстрацію - 17.03.2025 за №60-01/1337 та не свідчить про її отримання саме в кабінеті Електронного суду 17.03.2025.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама по собі власна відмітка скаржника про реєстрацію судового рішення без надання інших доказів щодо дати отримання, не є достовірним доказом, адже її (відмітки) вчинення залежить від суб`єктивної волі скаржника.

Відтак Верховний Суд зазначає, що скаржником не надано доказів того, що повний текст оскаржуваної постанови ним отримано саме в кабінет Електронного суду 17.03.2025.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України.

У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано достовірних, належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7799/24 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/7799/24, оскільки скаржником не доведено обставин отримання ним копії оскаржуваної постанови 17.03.2025 доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Таким чином, Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/7799/24 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.

З огляду на викладене, касаційна скарга Відділення підлягає залишенню без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

(1) надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням найменування суду касаційної інстанції та (2) уточнити, дату судових рішень, зокрема, постанови апеляційного суду, що оскаржується скаржником;

надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/7799/24 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі №910/7799/24 - залишити без руху.

2. Надати Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.

4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець