Окрема думка від 21.03.2025 по справі 917/65/23

ОКРЕМА ДУМКА

21 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/65/23

1. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об`єднана палата), розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Полтавський ГЗК") на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп" (далі - ТОВ "Максі Капітал Груп") до ПрАТ "Полтавський ГЗК", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод", 3) Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест", 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вагонзавод" про стягнення 4 727 597 709, 17 грн, вирішив справу повернути відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

2. Не можемо погодитися із ухваленим колегією суддів Об`єднаної палати рішенням про повернення справи колегії суддів Верховного Суду для продовження розгляду, виходячи з таких міркувань.

3. У цій справі ТОВ "Максі Капітал Груп" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПрАТ "Полтавський ГЗК" про стягнення 4 727 597 709, 17 грн заборгованості.

4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами поруки від 07.08.2015 №356, від 07.08.2015 №357 та від 17.08.2015 №366, згідно з якими ПрАТ "Полтавський ГЗК" поручилося за повне виконання третіми особами обов`язків за кредитними договорами. Право позивача на звернення з вимогою до відповідача підтверджено договором про відступлення права вимоги від 06.11.2020 №2, укладеним кредитором (банком) та ТОВ "Максі Капітал Груп".

5. Господарський суд Полтавської області рішенням від 09.08.2023 заявлений позов задовольнив, стягнув з відповідача на користь позивача 4 727 597 709,17 грн боргу.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

- ТОВ "Максі Капітал Груп" належить право вимоги до ПрАТ "Полтавський ГЗК" як поручителя за трьома договорами поруки і позивачем заявлено вимоги у межах ліміту заборгованості за кожним з них;

- заперечення відповідача та третіх осіб щодо укладення договорів поруки №356, №357, №366 та відсутність їх оригіналів у позивача спростовуються рішеннями судів у справі №910/19560/16;

- строк пред`явлення вимоги повинен обраховуватись з урахуванням дати врегулювання (поновлення) заборгованості за кредитними договорами, тобто з 08.07.2019, коли Банком на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 було здійснено врегулювання заборгованості щодо списаних коштів на підставі Договорів поруки; відповідно, строк пред`явлення вимоги до поручителя повинен був сплинути у липні 2022, проте продовжився на строк дії карантину, запровадженого 12.03.2020, та воєнного стану, запровадженого 24.02.2022, відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

7. Східний апеляційний господарський суд постановою від 26.01.2024 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023, залишивши без змін його резолютивну частину.

8. Постанова апеляційного суду мотивована таким:

- оцінивши матеріали справи №910/19650/16 в сукупності та взаємозв`язку, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 суд визнав встановленою обставину укладеності договорів поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015;

- відповідач не надав до суду належні та допустимі докази, які б свідчили про невідповідність оригіналам копій договорів, які містяться в матеріалах справи, в тому числі не пред`явив суду оригінал власного примірника відповідного договору, відмінного від наданого позивачем;

- оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги №2 від 06.11.2020 позивачеві передані права вимоги до боржників за кредитними договорами, виконання яких є забезпеченим на умовах договорів поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, і при цьому порука не існує окремо від основного зобов`язання, колегія суддів доходить до висновку, що до ТОВ "Максі Капітал Груп" перейшло право вимоги від ПрАТ "Полтавський ГЗК" виконання кредитних договорів в межах лімітів заборгованості, встановлених у вказаних договорах поруки;

- 28.10.2020 позивачем двома платежами, а саме на суму 85 610 009,40 грн (номер документа 441 з призначенням платежу: оплата за лот GL19N619088, ТОВ "ФК Максі Капітал Груп", ЄДРПОУ 393119365, протокол №UА-ЕА-2020-09-21-000008-b від 05.10.2020, ціна 85 610 009,42 грн, в т.ч. ПДВ) та на суму 0,02 грн (номер документа 442 з аналогічним призначенням платежу) виконано в повному обсязі зобов`язання щодо оплати ціни договору;

- у зв`язку з ухваленням постанови Північним апеляційним господарським судом від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 було встановлено не тільки факт незаконності списання Банком коштів з ПрАТ "Полтавський ГЗК" як з поручителя за договорами поруки №356, №357 та №366, Банк набув обов`язку усунути відповідні порушення, шляхом відновлення прав та інтересів ПрАТ "Полтавський ГЗК", а саме повернення раніше списаних Банком коштів за договорами поруки. Механізм реалізації відновлення прав ПрАТ "Полтавський ГЗК" полягав у затвердженні змін до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку, пов`язаних із включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку вимоги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на суму 3 918 184 763,06 грн, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги;

- на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, Банком 08.07.2019 було сторновано (анульовано) операції зі списання коштів поручителя у 2015 році та, як наслідок, поновлено кредитну заборгованість позичальників, яка була погашена за рахунок коштів ПрАТ "Полтавський ГЗК", а на відкритий рахунок для обліку сум кредиторської заборгованості ПрАТ "Полтавський ГЗК" були повернуті кошти у загальній сумі 3 433 143 434, 76 грн;

- заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 сторони до 23.11.2021 не подавали;

- після набрання 23.11.2021 законної сили рішенням у справі №910/19560/16 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Банку як відповідач у цій справі не подавав заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 відповідно до приписів ст.333 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки право вимоги Банку до ПрАТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ" вже було відступлене новому кредитору ТОВ "ФК "Максі Капітал Груп" згідно договору про відступлення прав вимоги №2 від 06.11.2020, що підтверджується позицією Фонду, викладеною у Заяві про виконання ухвали суду від 11.10.2023, відтак поновити сторновані в липні 2019 року операції об`єктивно неможливо;

- списання коштів в серпні 2015 року з ПрАТ "Полтавський ГЗК" за договорами поруки не змінює та не спростовує підтвердженого наявними в матеріалах цієї справи доказами факту подальшого повернення 08.07.2019 вказаних коштів Банком на відкритий рахунок для обліку сум кредиторської заборгованості ПрАТ "Полтавський ГЗК" у загальній сумі 3 433 143 434, 76 грн; це свідчить про відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015 та №366 від 17.08.2015, а відтак і дійсність та правомірність права ТОВ "ФК "Максі капітал груп" вимагати від відповідача виконання обов`язків поручителя за відповідними договорами;

- Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 зазначив про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 за рахунок погашення коштами поручителя ПрАТ "Полтавський ГЗК" та наголосив на тому, що визначальним при розгляді цієї справи є факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів (пункти 50, 61-62, 82); оскільки списання коштів у серпні 2015 року та сторнування 08.07.2019 за всіма операціями відбувались аналогічно, висновки Верховного Суду щодо заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" та їх непогашення за рахунок коштів відповідача як поручителя поширюються також і на інших боржників, зокрема ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ";

- всупереч встановлених нормами законодавства обмежень, у серпні 2015 року розрахунки здійснювались через внутрішній транзитний рахунок Банку 2909.8.777, а не через кореспондентські рахунки НБУ, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі №910/19560/16 та підтверджується позицією Фонду; у результаті списання коштів з рахунків ПрАТ "Полтавський ГЗК" в рахунок погашення заборгованості позичальників не відбулося реального надходження коштів на рахунок Банку, а мало місце коригування структури банківського балансу (зміна обліку грошових зобов`язань шляхом переведення коштів з одного рахунку на іншій у межах одного банку без реального надходження коштів та без відображення їх на кореспондентському рахунку за наявності відповідного обмеження); зазначене підкреслює безоплатність операції для Банка, у зв`язку з чим такі дії в розумінні положень цивільного законодавства не можуть вважатися належним виконанням своїх зобов`язань відповідачем як поручителем та трактуватись як передумова припинення зобов`язань за договорами поруки;

- ліміт відповідальності поручителя за договорами поруки було вичерпано 11.08.2015 та 17.08.2015 в результаті списання банком коштів з його рахунків та спрямування їх в рахунок погашення заборгованості позичальників за кредитними договорами на підставі договорів поруки; після повернення 08.07.2019 коштів на рахунок поручителя, списаних у серпні 2015 року, та відновлення на рахунках позичальників заборгованості, погашеної у серпні 2015 року, відновилась заборгованість позичальників за кредитними договорами, а відтак і їх грошові зобов`язання; таким чином, саме з 08.07.2019 відновився ліміт відповідальності поручителя та право кредитора на звернення до поручителя, і як наслідок саме з цієї дати повинен обраховуватись 3-річний строк, визначений п.5.1. договору;

- у період з моменту списання коштів з рахунків відповідача у серпні 2015 року і до операції сторнування 08.07.2019 у кредитора не існувало об`єктивної можливості захистити свої інтереси, оскільки були відсутні всі необхідні для цього елементи: не існувало суб`єктивного права кредитора захистити свої інтереси, оскільки воно було реалізовано шляхом договірного списання грошових коштів з рахунків поручителя у серпні 2015 року; та не існувало суб`єктивного обов`язку поручителя забезпечити перед кредитором виконання основного зобов`язання, за яке він поручився, оскільки увесь ліміт відповідальності було вичерпано;

- у цьому спорі принциповим та визначальним є саме факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів та подальша неможливість здійснення повороту виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, оскільки саме з цього моменту у позичальників настав строк виконання зобов`язань за кредитними договорами і, відповідно, саме з цього моменту відраховується трьох-річних строк пред`явлення вимоги до відповідача як поручителя;

- оскільки строк пред`явлення вимоги повинен обраховуватись з урахуванням дати врегулювання (поновлення) заборгованості за кредитними договорами, тобто з 08.07.2019, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідний строк пред`явлення вимоги до поручителя повинен був сплинути у липні 2022, проте продовжився на строк дії карантину, запровадженого 12.03.2020, та воєнного стану, запровадженого 24.02.2022, відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК (можливість продовження преклюзивного строку на період дії карантину підтверджена практикою Верховного Суду, зокрема, постановами від 07.09.2022 у справі №679/1136/21; від 20.04.2023 у справі №728/1765/21);

- оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позичальниками кредитних зобов`язань, доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поруки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог;

- проаналізувавши матеріали справи та наданий позивачем розрахунок суми заборгованості колегія суддів встановила його арифметичну правильність, відповідність фактичним обставинам спору, що свідчить про належність та законність заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 4 727 597 709,17 грн.

9. ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

10. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права: ч.1 ст.514, частини 1, 4 ст.559 ЦК, ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а також порушили норми процесуального права: п.7 ч.3 ст.2, ч.1 ст.18, ч.4 ст.75, статті 80, 236, 269 ГПК.

11. Верховний Суд ухвалою від 17.06.2024 передав справу на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20, щодо застосування статей 512, 514 ЦК в частині відсутності підстав для заміни кредитора у договірному зобов`язанні.

12. Колегія суддів в ухвалі від 17.06.2024 зазначила, зокрема, таке:

- під час вирішення цього спору перед Верховним Судом постало, зокрема, питання щодо дійсності та правомірність права Банку відступити вимоги до боржників за кредитними договорами, виконання яких є забезпеченим на умовах договорів поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, новому кредитору - ТОВ "Максі Капітал Груп";

- з огляду на обставини відновлення кредитної заборгованості позичальників на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, суд апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі №917/65/23 дійшов висновків, що у Банку були наявні правові підстави для відступлення позивачу права вимоги за договором №2 про відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ "Максі Капітал Груп" як нового кредитора перейшло право вимоги ПАТ "Банк Фінанси і кредит" як первісного кредитора до ПрАТ "Укренергозбут", ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", ТОВ "Торговий дім "Вагонзавод", ТОВ "Етьєн-Вест" та ПрАТ "ХЗКВ" за зобов`язаннями за кредитними договорами, забезпеченими порукою ПрАТ "Полтавський ГЗК"; суд апеляційної інстанції зазначив, що це узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 (справа про банкрутство ПрАТ "Укренергозбут");

- Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 зазначив про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 за рахунок погашення коштами поручителя ПрАТ "Полтавський ГЗК" та наголосив на тому, що визначальним при розгляді цієї справи є факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16 Банком операції зі списання коштів;

- положення, відображені у тексті постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 (пункти 61, 62, 82), є не обставинами, встановленими судами під час розгляду справи, а саме висновком про застосування норм права (статей 512, 514 ЦК) щодо правових підстав для припинення/поновлення зобов`язань поруки та набуття відповідних прав новим кредитором за договором відступлення права вимоги у випадку коли на підставі судового акта було поновлено облік існування заборгованості боржника, який (судовий акт) було пізніше скасовано судом вищої інстанції; такі висновки Верховного Суду у справі №918/1174/20 щодо застосування наведених норм стосуються навіть не подібних, а тих самих фактичних обставин, що виникли між сторонами у справі №917/65/23;

- на думку колегії суддів, оскільки зобов`язання сторнування (анулювання) 08.07.2019 Банком операції зі списання коштів поручителя виникло безпосередньо з постанови суду від 19.06.2019 у справі №910/19560/16, подальше скасування цієї постанови свідчить про те, що сам лише факт такого сторнування не може вважатися достатньою підставою для покладення на сторону зобов`язань, які виникли за незаконним судовим рішенням; відповідно і право вимоги за такими зобов`язаннями не можуть передаватись новому кредитору відповідно до статей 512, 514 ЦК.

- на переконання колегії суддів підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20, у з`ясуванні питання щодо припинення/поновлення зобов`язань поручителя та, відповідно, про застосування положень статей 512, 514 ЦК є помилковим, адже ставить поручителя у непропорційне становище, що залежить виключно від волі Банку, який на власний розсуд може відновити або не відновлювати зобов`язання боржників та поручителя незважаючи на факт скасування судового рішення, за яким було здійснено сторнування, не враховуючи при цьому презумпцію правомірності правочину щодо списання з поручителя грошових коштів у 2015 році та порушуючи принцип правової визначеності.

(І) Щодо прийняття справи Об`єднаною палатою і повернення її колегії суддів

13. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (ч.2 ст.302 ГПК).

14. Питання, що є підставою для передачі справи на розгляд Об`єднаною палатою, вирішується нею на стадії вирішення питання про прийняття справи до свого розгляду.

15. У разі, якщо на цій стадії Об`єднана палата визнає, що наведені у відповідній ухвалі про передачу справи підстави відсутні, не приймаючи до розгляду, повертає таку справу на розгляд відповідній колегії касаційного господарського суду із зазначенням мотивів у відповідній ухвалі.

16. Водночас у разі, якщо Об`єднана палата дійде висновку про наявність підстав для передачі та їх обґрунтування, справа підлягає прийняттю до розгляду Об`єднаною палатою.

17. Об`єднана палата (Васьковський О.В., Дроботова Т.Б., Кібенко О.Р., Малашенкова Т.М., Пєсков В.Г., Рогач Л.І., Чумак Ю.Я.) ухвалою від 02.09.2024 прийняла до розгляду справу №917/65/23, розгляд справи призначила на 18.10.2024. В ухвалі зазначила, зокрема, таке:

"Вказавши про чинність зобов`язання за кредитним договором, а також врахувавши обставини укладення між ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Максі Капітал Груп" договору відступлення права вимоги, Верховний Суд у справі № 918/1174/20 застосував положення статей 512, 514 Цивільного кодексу України та дійшов висновку про те, що до ТОВ "Максі Капітал Груп", як нового кредитора, від банку перейшло дійсне право вимоги до ПрАТ "Укренергозбут" (боржника).

Колегія суддів в ухвалі про передачу на розгляд об`єднаної палати від 17.06.2024 не погоджується з такими висновками, оскільки вважає, що зобов`язання сторнування (анулювання) банком операції зі списання коштів поручителя виникло безпосередньо з постанови суду від 19.06.2019 у справі № 910/19560/16. Подальше скасування цієї постанови свідчить про те, що сам лише факт такого сторнування не може вважатися достатньою підставою для покладення на сторону зобов`язань, які виникли за незаконним судовим рішенням. Відповідно і право вимоги за такими зобов`язаннями не можуть передаватись новому кредитору згідно з положеннями статей 512, 514 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2023 у справі № 918/1174/20 про те, що визначальним при встановленні обставин правомірності набуття новим кредитором права вимоги за кредитними договорами, забезпеченими порукою, є факт сторнування (анулювання) 08.07.2019 на виконання постанови суду від 19.06.2019 у справі № 910/19560/16 банком операції зі списання коштів та застосування Верховним Судом приписів статей 512, 514 Цивільного кодексу України за тих самих фактичних обставин справи."

18. Судді, які вважали, що підстави для прийняття справи до розгляду відсутні, висловили свою позицію в окремих думках.

19. Так, судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Дроботова Т.Б. та Чумак Ю.Я. в окремій думці від 02.09.2024 вказали таке:

"5.11. Цілком очевидним є те, що колегія суддів у справі №918/1174/20 не робила жодних висновків щодо застосуванням статей 512, 514 Цивільного кодексу України, а лише констатувала відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язання внаслідок погашення поручителем заборгованості з огляду на наявні в матеріалах справи докази.

5.12. З огляду на порушені вище питання: що таке висновок щодо застосування норми права і чи є такий висновок в постанові, від якої колегія суддів пропонує зробити відступ, можна констатувати очевидну відсутність у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 висновку щодо застосування норми права, зокрема тих же статей 512, 514 Цивільного кодексу України.

5.14. Об`єднана палата очевидно знехтувала текстуальною перевіркою "висновку щодо застосування норми права", процитованого колегією суддів, яка передавала справу на розгляд об`єднаної палати, який начебто є в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 .

5.15. Підсумовуючи наведене, були очевидні підстави для неприйняття об`єднаною палатою до розгляду справи 917/65/23 і одночасно виникають правомірні питання щодо інших мотивів такого прийняття. Оскільки об`єднана палата в ухвалі про прийняття інших мотивів щодо прийняття не навела, то питання залишається без відповідей".

20. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкова Т.М. в окремій думці від 02.09.2024 зазначила таке:

"30. З огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (дивись ухвалу від 11.07.2024 у справі №909/1167/17) очевидним є те, що колегія суддів у справі №918/1174/20 лише констатувала відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язання внаслідок погашення поручителем заборгованості, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, і не робила жодних правових висновків щодо застосуванням статей 512, 514 Цивільного кодексу України шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення із застосуванням способів тлумачення юридичних норм про те, як саме повинні застосовуватися ці статті, і за всіма ознаками є правовою оцінкою певних обставин, а не умовиводом з приводу тлумачення цих норм права з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі".

21. Втім, ухвалою від 21.03.2025 Об`єднана палата (Васьковський О.В., Бенедисюк І.М., Вронська Г.О., Дроботова Т.Б., Кібенко О.Р., Малашенкова Т.М., Пєсков В.Г., Рогач Л.І., Чумак Ю.Я. ) справу №917/65/23 повернула відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, мотивуючи це так:

"Проаналізувавши зазначене з урахуванням наведеного тлумачення, що таке "висновок щодо застосування норми права", об`єднана палата вбачає, що у справі № 918/1174/20 колегія суддів не робила правових висновків щодо застосуванням статей 512, 514 Цивільного кодексу України, а лише констатувала відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язання внаслідок погашення поручителем заборгованості з огляду на наявні в матеріалах справи докази і встановлені судами обставини.

Відтак у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1174/20 відсутні висновки щодо застосування норм права (статей 512, 514 Цивільного кодексу України), задля відступу від яких справу № 917/65/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

З огляду на наведене об`єднана палата вважає, що наразі немає передбачених процесуальним законом підстав стверджувати, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є "судом встановленим законом" для розгляду справи № 917/65/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024".

22. Варто звернути увагу, що підстави повернення справи відповідній колегії суддів, викладені в ухвалі від 21.03.2025, є ідентичними тим, що викладені в окремих думках суддів Дроботової Т.Б., Малашенкової Т.М., Чумака Ю.Я.

23. Тобто, 21.03.2025 Об`єднана палата повернулася до стадії розгляду питання в частині існування висновків щодо застосування статей 512, 514 ЦК, від яких можна відступити. Інші аргументи та мотиви щодо наявності підстав для повернення справи не були наведені та не поставали перед суддями.

24. Варто зазначити, що ст.303 ГПК взагалі не містить процедури повернення відповідній колегії справи, прийнятої до розгляду Об`єднаною палатою.

25. Випадки, коли Об`єднана палата у своїй діяльності повертала справу на розгляд відповідній колегії суддів охоплюються необхідністю виправити лише процедурний недолік при передачі/прийнятті, що взагалі виключав можливість розгляду справи Об`єднаною палатою (відсутній критерій різних палат, що робили протилежні висновки, а чи то на розгляд передавалася не справа, а процедурне питання тощо), однак залишився поза увагою при передачі справи.

26. Однак ухвалою від 21.03.2025 Об`єднана палата повторно розглянула питання щодо наявності у справі №918/1174/20 правових висновків щодо застосування статей 512, 514 ЦК як підстав для передачі та розгляду цієї справи Об`єднаною палатою, здійснивши тим самим в позапроцесуальний спосіб, тобто, за межами наданих процесуальним законом повноважень, перегляд власної ухвали Об`єднаної палати всупереч принципу правової визначеності.

27. Принцип правової визначеності, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (п.61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) від 28.11.1999, заява №28342/95).

28. В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися; та який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

29. В ухвалі від 21.03.2025 Об`єднана палата вказала на таке:

"Про можливість повернення справи із касаційною скаргою на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду після її прийняття до розгляду об`єднаною палатою свідчать постановлені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду ухвали від 13.09.2019 у справі № 908/1654/18 та від 21.05.2021 у справі № 915/617/20.

Крім того, позиції про можливість повернення справи за касаційною скаргою на розгляд відповідній колегії, палаті чи об`єднаній палаті після її прийняття до розгляду дотримується і Велика Палата Верховного Суду, що підтверджується, зокрема, постановленою нею ухвалою від 17.07.2024 у справі № 904/2465/21".

30. У наведених випадках:

- справа №908/1654/18 була передана на розгляд Об`єднаної палати для вирішення питання щодо можливості розгляду питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням сторони або за відсутності відповідного клопотання сторони. Об`єднана палата ухвалою від 20.08.2019 прийняла справу №908/1654/18 до розгляду (без наявності окремих думок суддів щодо її прийняття), а ухвалою від 13.09.2019 повернула справу колегії суддів, вказавши, що ГПК не містить положень про повноваження Об`єднаної палати вирішувати процесуальні питання після ухвалення постанови судом касаційної інстанції, зокрема ухвалювати додаткову постанову про розподіл судових витрат, понесених учасниками справи за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції;

- повертаючи справу №915/617/20 відповідній колегії суддів для розгляду Об`єднана палата вказала, що поставлене перед нею питання може бути вирішене відповідною колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що була визначена автоматизованою системою документообігу суду.

31. Тобто, наведені випадки стосувалися, як вже зазначено вище, дотримання формальної процедури надходження справи до Об`єднаної палати, а тому не є релевантними до випадку у цій справі.

32. Необґрунтованим на нашу думку, є й посилання в ухвалі від 21.03.2025 на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №904/2465/21, оскільки цією ухвалою Велика Палата Верховного Суду одразу повернула справу Об`єднаній палаті, не прийнявши при цьому її до розгляду. Крім того, правове регулювання повноважень Великої Палати та Об`єднаної палати взагалі є різним

33. Таким чином, посилання на ухвали Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №904/2465/21 та Об`єднаної палати від 13.09.2019 у справі №908/1654/18, від 21.05.2021 у справі №915/617/20 є необґрунтованим.

(ІІ) Щодо строків розгляду справи

34. Особливу увагу хочемо звернути на строки розгляду справи.

35. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК).

36. Лише з моменту прийняття справи до розгляду Об`єднаною палатою (02.09.2024) та повернення справи колегії суддів (21.03.2025) пройшло більше 6 місяців, відбулися три судові засідання, на яких були заслухані учасники справи, яким в свою чергу судді ставили запитання. І лише після цього колеги вирішили повернути справу до розгляду колегії суддів, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість такої передачі.

37. Багаторазова передача справи не сприяє дотриманню принципу розумності строків розгляду справи (п.10 ч.3 ст.2 ГПК) і процесуальної економії. Адже спочатку справа призначається до розгляду колегією суддів касаційного суду, касаційна скарга розглядається у судовому засіданні, потім справа передається на розгляд Об`єднаної палати, знову касаційна скарга розглядається у судових засіданнях, а потім повертається палатою для продовження її розгляду колегією суддів.

38. І якщо перша передача справи передбачена законом і спрямована на забезпечення єдності судової практики, то повернення справи колегії суддів вже після того як Об`єднана палата перейшла до розгляду справи по суті і заслухала пояснення учасників справи, не передбачено чинним процесуальним законодавством і призводить до суттєвого затягування строків розгляду справи.

(ІІІ) Щодо посилання на відсутність у постанові Верховного Суду висновків щодо застосування норми права, від яких колегія мала намір відступити

39. Як вже було зазначено, під час вирішення цього спору перед Верховним Судом постало, зокрема, питання щодо дійсності та правомірність права Банку відступити вимоги до боржників за кредитними договорами, виконання яких є забезпеченим на умовах договорів поруки №356 від 07.08.2015, №357 від 07.08.2015, №366 від 17.08.2015, новому кредитору - ТОВ "Максі Капітал Груп".

40. Об`єднана палата в ухвалі від 21.03.2025 вказала:

"11. Натомість у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1174/20, для відступу від висновку щодо застосування норм права викладеного у якій, цю справу (№ 917/65/23) колегією суддів передано на розгляд об`єднаної палати, зазначено наступне:

" 82. Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 512, 514 ЦК України, а також наявні в матеріалах докази в їх сукупності (а саме: виписки з особових рахунків боржника, які підтверджують нарахування та облікування банком на момент відступлення права вимоги заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором, лист ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" № 083-1797/21 від 17.11.2021, висновки експерта від 15.09.2021 № ЕС-1738-5-1867-21, угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.11.2020 року) суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 р. за рахунок погашення коштами поручителя ПрАТ "Полтавський ГЗК", як і немає підстав стверджувати про факт передачі ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" за договором №2 про відступлення права вимоги від 06.11.2020 на користь ТОВ "Максі Капітал Груп" недійсних прав вимоги до боржника, а відтак протилежний висновок апеляційного господарського суду в контексті встановлених обставин суд вважає незаконним та необґрунтованим".

Проаналізувавши зазначене з урахуванням наведеного тлумачення, що таке "висновок щодо застосування норми права", об`єднана палата вбачає, що у справі № 918/1174/20 колегія суддів не робила правових висновків щодо застосуванням статей 512, 514 Цивільного кодексу України, а лише констатувала відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язання внаслідок погашення поручителем заборгованості з огляду на наявні в матеріалах справи докази і встановлені судами обставини.

Відтак у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1174/20 відсутні висновки щодо застосування норм права (статей 512, 514 Цивільного кодексу України), задля відступу від яких справу № 917/65/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду".

41. Вважаємо, що Об`єднана палата формально підійшла до з`ясування обставин наявності висновку щодо застосування положень статей 512, 514 ЦК у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20.

42. Так, неправильним застосуванням норм права вважається як неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, так і незастосування закону, який підлягав застосуванню (тобто, і відсутність висновків, які мали б мати місце при правильному правозастосуванні)).

43. Поза тим, у згаданій постанові (від 08.11.2023 у справі №918/1174/20) Верховний Суд зазначив таке:

"78. Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов`язку боржника третьою особою, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

79. Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

80. Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

81. Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі N 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі N 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі N 910/11177/20).

82. Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 512, 514 ЦК України, а також наявні в матеріалах докази в їх сукупності (а саме: виписки з особових рахунків боржника, які підтверджують нарахування та облікування банком на момент відступлення права вимоги заборгованості ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором, лист ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" №083-1797/21 від 17.11.2021, висновки експерта від 15.09.2021 №ЕС-1738-5-1867-21, угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.11.2020 року) суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав стверджувати про припинення зобов`язань ПрАТ "Укренергозбут" за кредитним договором №1262м-08 від 12.08.2008 р. за рахунок погашення коштами поручителя ПрАТ "Полтавський ГЗК", як і немає підстав стверджувати про факт передачі ПАТ Банк "Фінанси та Кредит" за договором №2 про відступлення права вимоги від 06.11.2020 на користь ТОВ "Максі Капітал Груп" недійсних прав вимоги до боржника, а відтак протилежний висновок апеляційного господарського суду в контексті встановлених обставин суд вважає незаконним та необґрунтованим".

44. Зі змісту постанови вбачається, що у ній робилися висновки щодо існування/припинення зобов`язання, як предмету уступки права вимоги (хоча і без вказівки на конкретні норми, які регламентують це питання, також у пунктах 78, 79 викладено тлумачення положень статей 512, 514 ЦК, у пунктах 80, 81 - висновок щодо застосування цих норм, а в п.82 - безпосереднє застосування статей 512, 514 ЦК відносно обставин справи №918/1174/20.

45. Посилання в ухвалі Об`єднаної палати від 21.03.2025 лише на те, що п.82 постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1174/20 не містить висновків щодо застосування положень статей 512, 514 ЦК, свідчить про неповне з`ясування змісту постанови, оскільки п.80 містить такі висновки. Висновки щодо застосування тієї чи іншої норми права не обов`язково містяться в одному абзаці - разом із посиланням на цю норму права. Такі висновки можуть випливати із загального змісту постанови.

46. Також запропонований в ухвалі підхід призводить до того, що у постанові Верховного Суду достатньо не навести норм права, які підлягали застосуванню, щоб унеможливити забезпечення єдності судової практики шляхом передачі справи на розгляд об`єднаної палати (палати), навіть, якщо фактичний результат вирішення спору у резолютивній частині судового рішення за подібних правовідносин та обставин справи буде протилежним.

47. Такий підхід прямо суперечить наведеному у ч.1 ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" регулюванню, що визначає Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

48. Тому, не погоджуємося з тим, що справа №917/65/23 із касаційною скаргою підлягала поверненню на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду. Вважаємо обґрунтованими підстави передачі справи на розгляд Об`єднаної палати та вважаємо, що саме Об`єднана палата мала розглянути справу і ухвалити постанову за наслідком розгляду касаційної скарги.

Окрему думку складено відповідно до ч.3 ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. Васьковський

Суддя О. Кібенко

Суддя Л. Рогач