Рішення

від 26.03.2025 по справі 357/11035/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11035/23

Провадження № 2/357/353/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В. П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» (далі «Позивач»), в інтересах якого діє його представник, звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 (далі «Відповідач-1»), ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» (далі «Відповідач-2») про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на такі обставини.

19.10.2015 року між Відповідачем-1 та Позивачем було укладено Договір оренди землі №278, за яким було передано в оренду земельну ділянку площею 1,4569 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 7 років.

11.12.2015 року державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко Віолета Миколаївна прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26983389, яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку за Позивачем.

Протягом усього часу дії договору оренди землі орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності та належним чином сплачував орендну плату, і орендодавець не звертався з претензіями або позовами щодо його неналежного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» строк дії Договору оренди землі мав би закінчитися 19.10.2022 року, однак його було автоматично поновлено на один рік до 19.10.2023 року в силу дії на той момент норми підп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

10.09.2022 року ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА», користуючись наявним у нього переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до норм ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 5 договору оренди землі № 742 , направило Відповідачу-1 засобами поштового зв`язку лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. №01-3-130 від 07.09.2022 року, в якому пропонувало поновити його ще на 7 років, до якого долучили проект відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.

10.01.2023 року Відповідач-1 звернувся до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. із заявою про державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку у зв`язку із припиненням дії договору оренди землі, на підставі якої 12.01.2023 року державний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА».

12.01.2023 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір оренди земельної ділянки №93, згідно з умовами якого спірну земельну ділянку передано в оренду строком на 7 років, і подано державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», яку було проведено 16.01.2023 року.

Позивач вважає, що Відповідачем-1 до закінчення строку дії договору оренди землі передав земельну ділянку в оренду іншому орендарю, чим порушив право оренди Позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк. Посилається на підп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, згідно з яким вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до державного реєстру речові права на нерухоме майно договори оренди. Вказана норма набрала чинності 07.04.2022 року і діяла у такій редакції до 19.11.2022 року. Зазначає, що процедура поновлення договору оренди землі, передбачена у ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не була завершена внаслідок невиконання Відповідачем-1 обов`язку щодо укладення у місячний строк додаткової угоди до нього або надання заперечень щодо поновлення договору. Вважає, що строк дії договору оренди землі закінчувався у період до набрання чинності Законом України № 2698-ІХ , його дію було автоматично поновлено на один рік в силу дії норми підп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України. А тому, на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку договір оренди землі не припинив свою дію. Однак, у порушення норм ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 18 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не врахувавши норми ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», підп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, державний реєстратор Майорко Т.О. не перевірила належним чином наявність підстав для припинення права оренди позивача і всупереч п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації, а натомість незаконно провела державну реєстрацію припинення цього права, що є підставою для скасування судом такої реєстрації.

З огляду на викладене, Позивач просив суд:

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014, дата, час державної реєстрації: 10.01.2023 19:03:38;

визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі №278 від 19.10.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА»;

визнати відсутнім у ТОВ «АГРОТРЕЙД - 2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014;

стягнути у рівних частинах з Відповідачів судові витрати.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

Щодо забезпечення позову.

11.09.2023 року до суду надійшла заява Позивача про забезпечення позову. У заяві Позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204); заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204); заборони ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014; заборони ОСОБА_1 і ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 до закінчення строку дії Договору оренди землі № 278 від 19.10.2015 року (т.1 а.с. 43-46).

13.09.2023 року ухвалою суду заяву Позивача про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204). У задоволенні іншої частини заявлених вимог по забезпеченню позову було відмовлено (т.1 а.с. 66-70).

05.12.2023 року постановою Київського апеляційного суду указану ухвалу про забезпечення позову було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову було відмовлено.

12.01.2024 року до суду надійшла заява Позивача про забезпечення позову. У заяві Позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204).

17.01.2024 року ухвало суду у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову було відмовлено.

23.01.2024 року до суду надійшла заява Позивача про забезпечення позову. У заяві Позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204).

25.01.2024 року ухвалою суду заяву Позивача про забезпечення позову було задоволено частково. Заборонено державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204). У задоволенні іншої частини заявлених вимог заяви про забезпеченню позову було відмовлено.

Рух справи.

13.09.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 63-69).

12.10.2023 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначила, що п. 37 договору оренди землі №278 від 19.10.2015 року передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Тобто, сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме пов`язали його з двома фактами: 1) підписання; 2) державної реєстрації права оренди. Речове право на спірну земельну ділянку за Позивачем згідно з договором оренди землі №278 від 19.10.2015 року, було зареєстровано 10.12.2015 року в ДРРПНМ рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М., строком дії на 7 років, без права пролонгації. Строк дії договору оренди №278 від 19.10.2015 року закінчився 10.12.2022 року, відповідно, із 10.12.2022 року речове право позивача припинено. Зазначає, що Позивач безпідставно посилається у своєму позові на постанову Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі № 357/8277/19, оскільки обставини у такій справі відмінні від спірних правовідносин. Наголошує, що автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022 року, тобто, таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалась до 19.11.2022 року, в той же час договір оренди землі №278 від 19.10.2015 року закінчився - 10.12.2022 року, тобто, після припинення автоматичного поновлення. Законом України від 09.10.2022 року № 2698-IX, який набрав чинності 19.11.2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом). Аналіз наведених положень ЗК України призводить до висновку, що у період із 07.04.2022 року до 19.11.2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Посилається на постанову ВС від 29.03.2023 року у справі № 563/376/22 у якій Верховний Суд визначив строк дії договору, початковою датою якого є саме реєстрація речового права, а не дата підписання договору. Зазначає, що умовами договору, нормами чинного законодавства передбачено, що строк дії договору оренди землі позивача почався з 10.12.2015 року і закінчився 10.12.2022 року. При цьому, 19.04.2022 року, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного договору оренди землі (п. 5 договору), Відповаідач-1 надіслала Позивачу лист-повідомлення, в якому вказала, що строк дії договору закінчується 10.12.2022 року, та одночасно повідомила, що він не бажає продовжувати дію такого договору і просила повернути належну їй земельну ділянку після 10.12.2022 року, який був отриманий Позивачем. А тому вважає, що належним чином у визначений договором та законодавством строк орендодавець виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендаря про небажання поновлювати дію договору, а тому посилання Позивача про відсутність такого повідомлення не відповідають дійсності та обставинам справи. З моменту укладення між Відповідачами договору оренди землі №93 та його реєстрації, спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», а тому посилання Позивача, що нібито він використовує у своїй господарській діяльності спірну земельну ділянку не відповідають дійсності. Також, зазначає, що направлений Позивачем лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі та додаткова угода не відповідають вимогам законодавства, є не вчиненими зі сторони Позивача, а зміст позовних вимог не відповідає такому листу-повідомленню та надісланій додатковій угоді. Посилаючись на ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про оренди землі» (в ред. 2015 року) зазначає, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Однак, така вимога також не виконана Позивачем, оскільки додана додаткова угода до договору оренди землі не є додатковою угодою, бо не містить реквізитів договору, який змінює, не вказано ні дати ні номеру договору; не містить умови, які підлягають зміні щодо укладено правочину, за формою така нібито додаткова угода є самостійним договором оренди, який нібито має бути укладено 19.10.2022 року. Тобто, усі істотні умови такого договору змінені і не відповідають умовам первинного договору, умови такого правочину містять не умови поновлення договору на новий строк, а встановлюють відмінні істотні умови від первинного договору, в тому числі і щодо строку дії договору. У позовних вимогах Позивач зазначає текст угоди, яка відмінна від редакції документу, названого Додаткова угода та надісланого Відповідачу-1, зокрема, така додаткова угода не містить істотної умови договору дати укладання, строк дії договору вже змінено на 15 років, знову таки не вказано реквізитів договору, який підлягає зміні, просто викладено новий правочин, який позивач хоче укласти. Якщо Позивач вважає, що Відповідачем-1 порушено його право на поновлення договору оренди землі, то позовні вимоги мали б містити текст тієї додаткової угоди, яка була надіслана Відповідачу-1, однак, предмет позову даної справи не відповідає такій угоді (т.1 а.с. 82-101).

16.10.2023 року до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначив, що сторони договору №278 узгодили у пункті 5 вказаного договору строк його дії - 7 років, у пункті 16 передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, у пункті 27 передбачили, що орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, визначені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку та у пункті 37 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Отже, момент укладення договору №278, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 12.12.2015 року, підтверджено також факт, що саме 11.12.2015 року договір оренди землі №278 набрав чинності і у сторін договору виникають права і обов`язки за цим договором саме з 11.12.2015 року. Заперечив твердження Позивача щодо автоматичної пролонгації договору № 278, оскільки спірний договір діяв з 11.12.2015 року до 11.12.2022 року, договір №278 не підлягав поновленню на 1 рік без волевиявлення сторін відповідно до пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, що є підставою для відмови в задоволені позовної вимоги про скасування у ДРРПНМ державної реєстрації припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014. Зазначив, що Відповідач-1 у відповідності до п. 5 Договору № 278 направила на адресу Позивача лист в якому повідомила про не бажання укладати новий договір оренди землі з ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА». Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №345662831 право оренди позивача було припинено 10.01.2023 року на підставі листа-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2022, видавник: гр. ОСОБА_2 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421668, виданий 20.04.2022, видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0910711421668, виданий 20.04.2022, видавник: Укрпошта (стор. 3 Інформаційної довідки). Спірна земельна ділянка на законних підставах перебуває в користуванні ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», оскільки останній являється орендарем даної земельної ділянки, що підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають в користуванні на умовах оренди ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» (т.1 а.с. 125-139).

08.12.2023 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Позивача надійшла відповідь на відзиви Відповідачів на позовну заяву (т.1 а.с. 197-204).

04.12.2023 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача-1 надійшло заперечення на відповідь на відзив (т.2 а.с. 1-15).

04.01.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Відповідача-1 було подано клопотання про витребування доказів, у якому остання просить суд витребувати у АТ «УКРПОШТА», копії документів, що підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_1 за період 2019-2023 років, які надійшли від ТОВ Агрофірма «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» в якості орендної плати та копії документів, які підтверджують повернення ТОВ Агрофірма «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» неотриманих грошових коштів (т.2 а.с. 140-142).

21.02.2024 року ухвалою суду було витребувано у АТ «УКРПОШТА» інформацію та копії документів, що підтверджують передачу (переказ, вручення тощо) грошових коштів ОСОБА_1 за період 2019-2023 років, які надійшли від ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» в якості орендної плати або інформацію та копії документів, які підтверджують повернення ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» неотриманих грошових коштів (т.2 а.с. 158-159).

19.03.2024 року до канцелярії суду на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшов лист АТ «УКРПОШТА» від 11.03.2024 року №1.10.004.-6574-24 (т.2 а.с. 168-169).

15.04.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» представником Відповідача-1 подано клопотання про витребування доказів, у якому остання просила суд витребувати у АТ «Укрпошта» копії документів з підписом отримувача, що підтверджують вручення грошових коштів ОСОБА_1 за період 2019-2023 років, які надійшли від ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в якості орендної плати за поштовими переказами: №0240260399 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 02.12.2019 року 16:10 год., №0251057961 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 11.11.2020 року 10:44 год., №0264752470 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 23.11.2021 року 17:06 год., №0272961036 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 27.09.2022 року 09:35 год., №0284593685 місце приймання Київ-1-3, дата приймання 18.09.2023 року 13:26 год. (т.2 а.с. 174-176).

16.04.2024 року ухвалою суду указане клопотання представника Відповідача-1 було задоволено (т.2 а.с. 210-211).

03.05.2024 року до канцелярії суду на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшов лист АТ «УКРПОШТА» від 26.04.2024 року №1.10.004.-11277-24 (т.2 а.с. 224-225).

28.05.2024 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження по даній цивільні справі, призначено її до судового розгляду по суті (т.3 а.с. 32-33).

24.06.2024 року до канцелярії суду засобами електронного зв`язку від представника Відповідача-2 надійшли письмові пояснення по суті спору (т.3 а.с. 84-108).

11.07.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Позивача надійшли пояснення по суті спору (т. 3 а.с.53-64).

27.08.2024 року до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі (т.3 а.с. 73-758).

У судових засідання представник Позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві та відповіді на відзиви Відповідачів.

Представники Відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі. Надали пояснення, аналогічні за змістом їхнім відзивам на позовну заяву, запереченням на відповідь на відзив, а також додатковим поясненням по справі.

2. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

19.10.2015 року між Відповідачем-1 та Позивачем було укладено договір оренди землі №278, згідно з п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА№573932, виданого 16.12.2005 року (т.1 а.с. 10-11).

Згідно з п. 5 договору оренди землі №278, договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це Орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 16 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 12.12.2015 року Орендодавець ОСОБА_1 , з одного боку, передає, а орендар ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА», в особі директора ОСОБА_3 , з другого приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:023:0014, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,4569 га, у тому числі рілля 1,4569 га (т.1 а.с. 12).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 345662831, вбачається, що Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди землі № 278 від 19.10.2015 року, було зареєстровано 10.12.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Таращанського РУЮ Київської області Гручінською Наталією Петрівною, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26983389 від 11.12.2015 року., строк дії 7 років з правом пролонгації (т.1 а.с.14-16).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 10.01.2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА», на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2022, видавник: гр. ОСОБА_2 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421668, виданий 20.04.2022 видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0910711421668, виданий 20.04.2022, видавник: Укрпошта.

12.01.2023 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т.О. було здійснено державну реєстрацію іншого речового права: 48980267, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 93, виданий 12.01.2023; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66099711 від 16.01.2023 10:53:06; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: 12.01.2023, строк: 7 років, дата закінчення дії: 12.01.2030; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000».

10.09.2022 року ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» направила лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. № 01-3-130 (т.1 а.с. 17), до якого долучено проект додаткової угоди (т.1 а.с. 17-19), яке згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано Відповідачем-1 (т.1 а.с. 20, 21).

12.04.2022 року Відповідач-1 направила директору ТОВ Агрофірма «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» лист-повідомлення, в якому повідомила, що термін дії договору закінчується 10.12.2022 року, що відповідно до п. 31 договору є підставою для його припинення, та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості. Зазначила, що на виконання п. 5 договору, вона не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд. А також, просила утриматися від вчинення дій які б перешкоджали їй відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну їй земельну ділянку (т.1 а.с. 113-116).

12.01.2023 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір оренди земельної ділянки №93, згідно з умовами якого спірну земельну ділянку передано в оренду строком на 7 років, і подано державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», яку було проведено 12.01.2023 року (т.2 а.с. 119-122).

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Верховного Суду від 03.05.2022 року по справі №243/12643/19 викладено правовий висновок про те, що з моменту, коли сторони договору, як виду правочину, дійшли згоди з усіх істотних умов цього договору, такий договір вважається укладеним, якщо законом не визначено інший момент його укладення, зокрема реєстрацію договору та/або його нотаріальне посвідчення. У цьому випадку договір вважався укладеним з моменту його реєстрації та/ або нотаріального посвідчення. При цьому загальні вимоги до чинності правочину визначені положеннями статті 203 ЦК України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з абз. 2 частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Виходячи з приписів ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Згідно з приписами підпункту 1 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19.10.2022 року №2698-IX набрав чинності 19.11.2022 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 , ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

За правилами частини 4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до пункту 1-2 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про оренду землі» укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Висновки суду.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорювалося, що між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір оренди землі № 278 від 19.10.2015 року, за яким Відповідач-1 передала Позивачу в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014. Сторонами указаного договору оренди землі було погоджено, що його укладено на сім років. Також, сторони правочину дійшли згоди про те, що договір оренди землі набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

З конструкції наведеної умови договору вбачається, що лише за наявності двох умов можливе набрання ним чинності. Тобто, сторони в договорі визначили строк набрання ним чинності, а саме пов`язали його з двома фактами: 1) підписання; 2) державна реєстрація права оренди.

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 року по 19.11.2022 року договори оренди землі, строк яких закінчувався у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору.

Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди землі № 278 від 19.10.2015 року, було зареєстровано 10.12.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Таращанського РУЮ Київської області Гручінською Наталією Петрівною, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26983389 від 11.12.2015 року., строк дії 7 років з правом пролонгації.

Отже, виключно після здійснення реєстрації речового права, 10.12.2015 року, Договір оренди землі №278 від 19.10.2015 року набув чинності, та саме з цієї дати державної реєстрації відраховується строк оренди - 7 років.

Речове право було зареєстроване без права пролонгації. Тобто, строк дії Договору оренди землі №278 від 19.10.2015 року та відповідно з 10.12.2022 року речове право Позивача на користування земельною ділянкою було припинено.

Крім того, в підтвердження, що Договір оренди землі №278 від 19.10.2015 року почав діяти виключно після 10.12.2015 року є те, що Акт приймання передачі земельної ділянки було підписано сторонами договору після реєстрації речового права 12.12.2015 року.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, датою набрання чинності, а також початком перебігу строку дії Договору оренди земельної ділянки є 10.12.2015 року, тобто дата виконання обох умов набрання чинності такого договору і передача земельної ділянки за Актом приймання-передачі, а відповідно, сім років строку дії такого договору закінчилися - 10.12.2022 року.

Доводи Позивача про те, що дія Договору оренди землі №278 закінчилася 19.10.2022 року та була автоматично судом відхиляються, оскільки положення щодо автоматичного поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022 року, а строк договору оренди землі закінчився після припинення положення про автоматичну пролонгацію.

Щодо переважного права наймача, суд виснує наступне.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права. Поновлення договорів оренди землі, укладених до 16.07.2020 року, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Так, згідно зі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Пунктом 5 Договору оренди землі №278 від 19.10.2015 року передбачено, якщо Орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з Орендарем або продовжувати дію цього Договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії нового Договору повідомити про це Орендаря в письмовій формі.

Судом встановлено, що у визначений договором строк Відповідач-1 надіслала орендарю свої заперечення щодо поновлення Договору оренди землі №278 від 19.10.2015 року. Позивачем факт отримання такого повідомлення від орендодавця не оспорював.

Таким чином, Відповідач-1 скористався своїм правом та з повним дотриманням умов договору, у визначений договором строк, повідомив орендаря про свої наміри не укладати новий договір і не продовжувати дію, ще на той час чинного договору оренди.

Доводи Позивача про те, що в діях Відповідача-1 вбачається суперечлива і недобросовісна поведінка, зокрема вказівка на самостійне оброблення землі і небажання у зв`язку з цим продовжувати договір, суд відхиляє, оскільки, отримавши у квітні 2022 року лист-повідомлення орендодавця про небажання продовжувати відносини щодо оренди землі, у вересні 2022 року Позивач направив Відповідачу-1 лист про поновлення договору оренди з проектом відповідної додаткової угоди, тим самим повністю проігнорував наміри і повідомлення власника земельної ділянки.

Договором оренди землі №278 від 19.10.2015 року не передбачено інформування орендодавцем причин своїх намірів, а також, не передбачена повторність/кратність повідомлення орендодавцем своїх намірів чи інше листування.

У постанові від 04.12.2019 року по справі № 693/42/18 Верховний Суд зазначив, що закон зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого.

Отже, заявляючи у квітні 2022 року про небажання продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та прохання звільнити і повернути спірну земельну ділянку, Відповідач-1 діяла правомірно, а переважне право Позивача, як орендаря, порушено не було.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 року по справі №625/166/18.

Оскільки правовідносини, між Позивачем та Відповідачем-1, за Договором оренди землі №278 від 19.10.2015 року припинилися внаслідок закінчення строку дії цього договору, Відповідач-1 на власний розсуд розпорядилася своїм майном, передавши в користування земельну ділянку іншому орендарю Відповідачу-2.

З огляду на викладене, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Висновки суду у даній справі узгоджуються із практикою розгляду аналогічних справи Київським апеляційним судом (постанова від 28.02.2024 року по справі №357/11049/23).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив у позові відмовити повністю, то судові витрати, понесені Позивачем, необхідно залишити за ним.

Відповідно до статей 133, 134, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Встановлено, що Відповідачі у відповідності до зазначених норм ЦПК України, подали заяви, розрахунки і докази понесених судових витрат на правничу допомогу та просили компенсувати їм дані витрати згідно ст. 141 ЦПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим (Постанови ВС від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19)

10.10.2023 року між адвокатом Марценюк Л.А. та Відповідачем-1 було укладено Договір про надання правничої допомоги №42/23 (т.1 а.с. 106-107, 108-109).

11.10.2023 року між адвокатом та Відповідачем-1 було складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1, відповідно до якого за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень, з яких 15000, 00 грн. гонорар адвоката за надані послуги, а 5000,00 грн. гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору.

Дані витрати Відповідача-1 є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок Позивача.

03.10.2023 року між Адвокатським об`єднанням «МКБ ГРУПП» та Відповідачем-2 було укладено Договір про правничу допомогу №64 (т.1 а.с. 140-141).

16.10.2023 року між даним адвокатським об`єднанням та Відповідачем-2 було складено Акт приймання-передачі правничої допомоги, згідно з яким вартість наданих послуг становить 11000,00 гривень та згідно з п. 2.4. Договору про правничу допомогу № 64 гонорар успіху встановлено у розмірі 11000,00 гривень (т.1 а.с. 142).

Отже, Відповідач ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» у зв`язку з розглядом даної справи поніс судові витрати на правничу допомогу на загальну суму 22000,00 гривень. Дані витрати є обґрунтованими та пропорційними до предмету спору, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок Позивача.

Судові витрати зі сплати судового збору необхідно залишити за Позивачем.

Щодо заходів забезпечення позову.

Згідно ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене необхідно скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2024 року по справі №357/11035/23 про заборону державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204)..

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 гривень (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22000,00 гривень (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок).

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2024 року по справі №357/11035/23 про заборону державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1698418032204).

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА», місцезнаходження: вулиця Миру, будинок 4, село Шкарівка, Білоцерківський район, Київська область, 09170, ЄДРПОУ: 00849528.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000», місцезнаходження: автодорога Київ-Одеса 82км+500м, селищна рада Терезинська, Білоцерківський район, Київська область, 09133. ЄДРПОУ 36445855.

Повне судове рішення складено 07.04.2025 року.

Суддя В. П. Цукуров