Рішення

від 09.04.2025 по справі 367/10861/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/10861/24

Провадження №2/367/5897/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Чернової О.В.

за участю секретаря Шпильового Р.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Котар С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника адвоката Котар С.В., звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів).

В обґрунтування заявлених вимог та підстав звернення до суду вказує, що 25.11.2021 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В лютому 2022 року позивач разом з відповідачем, покинувши місто Ірпінь виїхали до Волинської області, де народився спільний син. Після звільнення міста Ірпінь, в липні 2022 року сторони разом з дитиною повернулися та проживали разом.

Проте, орієнтовно через місяць, в кінці серпня 2022 року відповідачка, залишивши немовля разом з батьком, покинула сім`ю, та, як стало відомо пізніше повернулась до Волинської області, де мешкає і нині.

Позивач вмовляв дружину повернутися до сім`ї та дитини, але відповідачка повідомила, що насправді ніколи не кохала його і не хотіла народжувати від нього дитину і наразі має нові стосунки.

ОСОБА_1 мав надію, що дружина отямиться та повернеться до родини, але натомість отримав позовну заяву про розірвання шлюбу, з чого зрозумів, що відповідач залишила його та сина назавжди і повертатися в родину не збирається.

Додає, що позивачу за два роки декілька разів за допомогою телефонного зв`язку вдалося поспілкуватися з відповідачкою, але при розмові остання жодного разу не поцікавилася здоров`ям дитини, її успіхами та долею, жодного разу не привітала сина з днем народження. Відповідач не проявляє заінтересованості в подальшій долі сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Крім того, відповідач не цікавиться інтересами дитини, які гуртки чи заклади відвідує, жодної матеріальної та фінансової допомоги на дитину відповідачка не надає. У ОСОБА_2 фактично відсутній інтерес до сина та фактично остання самоусунулася від виховання дитини.

Вказує, що вихованням сина позивач займається самостійно та між ними виник тісний зв`язок на моральному та психологічному рівнях. Батько піклується про сина, займається його вихованням, навчанням, фізичним та моральним розвитком, створює належні умови для розвитку його природних здібностей.

Додає, що з серпня 2024 року ОСОБА_1 працює на посаді кухаря у фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 (ресторан ОСОБА_5 ), має стабільний дохід, характеризується позитивно. У лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває. Позивач жодних перешкод для спілкування з дитиною відповідачці не створює, розуміє та повністю усвідомлює, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, проте, переконаний, що задоволення його позову буде відповідати інтересам дитини.

Відповідачка покладених на неї батьківських обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Всі питання щодо виховання, медичного догляду вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки.

Вказує, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх материнських обов`язків.

Ухвалою суду 23.11.2024 року відкрито провадження по справі у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання, ухвалою суду від 26.02.2025 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що з відповідачкою він познайомився у 2019-2020 роках, а у листопаді 2021 вони зареєстрували шлюб, який в подальшому за заявою ОСОБА_2 був розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився спільний син ОСОБА_3 .. В лютому 2022 року відповідачка разом з його матір`ю та сестрою виїхали з до ОСОБА_6 з міста Ірпеня

У травні 2022 року, після повернення до міста Ірпеня у них з відповідачкою почали виникати конфліктні ситуації, були проблеми з грудним вигодовуванням дитини, оскільки відповідачка не хотіла цього робити, внаслідок чого перейшли на дитяче харчування, проте, конфлікти нікуди не зникли.

Після чого, у серпні 2022 року ОСОБА_2 повідомила, що ніколи його не кохала, народжувати дитину не хотіла та на даний час має іншу сім`ю. Вказав, що звертався до неї задля вирішення побутових питань, як то надання згоди на влаштування дитини до дитячого садочку, але відповідачка бажання розмовляти не виявляє і взагалі не відповідає на телефонні дзвінки.

Зазначив, що з п`ятимісячного віку ОСОБА_7 відповідачка не цікавиться дитиною та ухиляється від виконання покладених на неї батьківських обов`язків.

Додав, що проживає з дитиною разом зі своїми батьками, допомогу по догляду надає його матір, дитина відвідує розвиваючі центри. Батьки відповідачки повідомили, що не можуть ніяким чином вплинути на неї, та онуком також не цікавляться.

Представник позивача адвокат Котар С.В. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась. 06.03.2025 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився. У поданій до суду 10.02.2025 року заяві представник служби ОСОБА_8 просила проводити розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, враховуючи наданий висновок.

Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, серед яких надані докази позивачем, його представником, беручи до уваги наданий у відповідності до статті 19 СК України висновок Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, суд дійшов такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.11.2021 зареєстрували шлюб, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.11.2024 року у справі №367/6804/24 було розірвано.

Від вказаного шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з копії акту від 22.08.2024 року, ОСОБА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_3 з 2022 року проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина проживає без реєстрації. Мати дитини- ОСОБА_2 за даною адресою не проживає з 2022 року.

У вищевказаному будинку окрім позивача зареєстровані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання дитини ОСОБА_3 , та, у зв`язку з відсутністю згоди законного представника матері дитини, ОСОБА_2 , позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання малолітньої дитини.

Декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, щодо пацієнта ОСОБА_3 , укладена 27.08.2024 року між лікарем ОСОБА_16 та законним представником пацієнта ОСОБА_1 .. Відомості про матір дитини, як законного представника пацієнта декларація не містить.

Щодо характеризуючих даних ОСОБА_1 із наявних матеріалів справи встановлено, що останній працює на посаді кухаря у ФОП ОСОБА_4 з 24.08.2024 року, із колегами перебуває у дружніх стосунках, доброзичливий та стриманий, шкідливі звички відсутні, має правильні життєві пріоритети та орієнтири, сукупний дохід якого за період з 24.08.2024 по 30.09.2024 року склав 10063,64 грн..

Із побутової характеристики на ОСОБА_1 , за підписами сусідів останнього та депутата Ірпінської міської ради слідує, що позивач проживає у вищезгаданому будинку разом з малолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого виховує самостійно, так як дружина ОСОБА_2 покинула сім`ю та мешкає окремо. За роки проживання ОСОБА_1 проявив себе із позитивної сторони. Позивач веде здоровий спосіб життя, алкогольними напоями не зловживає, працевлаштований, конфліктних ситуацій та скарг від сусідів за час проживання не надходило. Для дитини створені належні умови для її розвитку та виховання. Депутатом ОСОБА_17 із ОСОБА_2 за допомогою мобільного зв`язку було проведено профілактичні бесіди щодо належного виконання батьківських обов`язків, але остання самоусунулася від їх виконання.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи довідок КНП «Ірпінська центральна лікарня» позивач ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Із наданої ФОП ОСОБА_18 характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що останній відвідує центр своєчасного розвитку дитини «Жовті шкарпетки» з 12.09.2024 року, заняття відвідує двічі на тиждень, до центру дитину приводить батько, присутність якого важлива для дитини під час занять. Договір із ФОП ОСОБА_18 було укладено ОСОБА_1 12.09.2024 року.

Наявна у матеріалах справи довідка форми 063-о МОЗ України свідчить про проведення профілактичних щеплень ОСОБА_3 у відповідності до віку дитини.

Із наданих письмових пояснень ОСОБА_2 керівнику Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради встановлено, що остання обізнана про наявність судової справи про позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 та про наслідки позбавлення батьківських прав. Вказала, що одружувалась з позивачем будучи вагітною, народжувати дитину від ОСОБА_1 не хотіла, але вважала, що часом полюбить дитини і чоловіка, проте, після народження дитини зрозуміла, що не має материнської любові до неї, та що їй буде краще без них, та в серпні 2022 року виїхала проживати до міста Луцьк. Вказала, що не бажає виховувати та піклуватись про дитину, бажала, щоб цим займався батько.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №4/3 від 03.02.2025 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що позивач є його сином, відповідачка колишня невістка. На початку березня 2022 року він і позивач пішли оформлюватися до ТРО, сім`ї повідомили, що потрібно виїжджати. Відповідачка, дружина сина була вагітна і виїхала разом із його дружиною, донькою в м.Луцьк. Після звільнення м. Ірпеня він і позивач допомагали по ексгумації в місті. Позивач поїхав приблизно 9 квітня 2022 року до м.Луцька на пологи. На Пасху приблизно 20 квітня 2022 року повернулися до м.Ірпеня його дружина, донька позивач і відповідачка з дитиною. Вони проживали всі разом в будинку за адресою АДРЕСА_2 . Одного разу почув, що відповідачка відмовляється категорично годувати дитину грудьми, тоді почали покупати харчування. Намагалися її вмовити, щоб не припиняла годування. Відповідачка почала поступово віддалятися від їх сім`ї, дитини. Могла піти без дитини невідомо куди на цілий день, потім з`являлася. Позивач пояснив, що у відповідачки хтось з`явився. Наприкінці літа 2022 року відповідачка залишила сім`ю і дитину. Дізнався, що вона поїхала до м.Луцька. Дитиною опікуються позивач та він і його дружина. Ніхто не перешкоджає відповідачці у побаченнях із дитиною.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що позивач є її сином, відповідачка колишня невістка. На початку війни вони виїхали до м.Луцька, потім повернулися в м.Ірпінь. Онук народився у 2022 році. Відповідачка відмовлялася годувати дитину, сварилася із позивачем та поїхала наприкінці літа 2022 року, залишивши дитину. Наразі проживає разом із її чоловіком, донькою, позивачем та його сином, - онуком. Є інформація, що відповідачка перебуває у м.Луцьку, дитиною не цікавиться, не спілкується з їх сім`єю. Спочатку намагалися відповідачку повернути, але остання відмовилася, подала заяву про розлучення. Виховує дитину позивач, допомагають вона і її чоловік,- дідусь дитини. Дитина відвідує гуртки розвитку. Намагалися вирішити питання повернення відповідачки через батьків останньої, але вони повідомили, що це таке рішення відповідачки. Ніхто не перешкоджає відповідачці у побаченнях із дитиною.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 вказала, що є сусідкою позивача, проживає в АДРЕСА_3 . Наразі позивач проживає по АДРЕСА_1 із його матір`ю, батьком, сестрою і його дитиною ОСОБА_20 . Мати ОСОБА_20 , відповідачка у справі проживала до літа 2022 року, бачила, що вона гуляла із коляскою. Потім її не бачила, із дитиною гуляють бабуся, позивач. Дізналася, що відповідачка покинула сім`ю і поїхала. Ніхто не перешкоджав відповідачці у вихованні дитини. Дитина доглянута, не сумує.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила, що є сусідкою позивача, проживає в АДРЕСА_4 . Відповідачка була дружиною позивача, останній раз вона бачила її до повномасштабного вторгнення вагітною. Вона повернулася в м.Ірпінь в серпні 2022 року, відповідачку вже не бачила, а позивач гуляв вже із коляскою. Сусіди сказали, що ОСОБА_22 поїхала. Дитиною опікується позивач та його батьки. Ніхто не перешкоджав відповідачці у вихованні дитини. Дитина доглянута, вихована, радісна.

Зазначені вище факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Викладене повністю узгоджується з актуальною судовою практикою Верховного Суду (справа №459/3411/17, постанова від 29.09.2021 року) щодо підстав та особливостей позбавлення батьківських прав, у зв`язку з невиконання батьківських обов`язків.

При вирішенні спору суд виходить з того, що правовідносини між сторонами врегульовані нормамиКонституції України,СК України,Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України "Про охорону дитинства"виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров`ю. (частини друга і четвертастатті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно ізстаттею 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до частин першої-четвертоїстатті 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Відповідно до частини першоїстатті 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантованістаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно зч.8ст.7СК Українирегулювання сімейнихвідносин масздійснюватися змаксимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно дост.153СК мати,батько тадитина маютьправо набезперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно дост.155СК Україниздійснення батькамисвоїх правта виконанняобов`язківмають ґрунтуватисяна повазідо правдитини таїї людськоїгідності.Ухилення батьківвід виконаннябатьківських обов`язківє підставоюдля покладенняна нихвідповідальності,встановленої законом.

Відповідно дост.150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною належної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частини першоїстатті 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Встановлені судом обставини у даній справі та дослідження докази, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, є підставою для позбавлення Відповідача батьківських прав. Факти прямого ухилення від виконання батьківських обов`язків Відповідачем щодо виховання дитини прямо підтверджуються зібраними доказами та документами, які знаходяться у матеріалах справи та показами свідків, допитаними у судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження №61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Україниі вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками». Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі №755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі №953/17837/19.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини 3статті 2 ЦПК України).

За правилами частин першої-третьоїстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом четвертим частини другоїстатті 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка діє з 27 вересня 1991 року, «... держави учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини...».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття, це встановлено та гарантовано Конституцією України та Сімейним кодексом України. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Так, ч.2ст.182 СК Українипередбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча повинна, суд вважає за необхідне задовольнити дану вимогу та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі однієї чверті (1/4) заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки ОСОБА_2 , будучи матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо, в односторонньому порядку, за власною волею припинила спілкування з сином, при цьому перешкод у спілкуванні ніхто їй не чинив та не мав наміру чинити, впродовж тривалого періоду часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню та матеріальному забезпеченню, взагалі не цікавиться долею сина, кошти на утримання не надає, суд вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно сина, у зв`язку з чим позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп..

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.164-166, 180, 243-244 СК України, ст.ст.12, 13, 76, 81-82, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа1: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, код ЄДРПОУ 05408846, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Антонова, 4а.

Повне рішення складено 09 квітня 2025 року.

Суддя: О.В. Чернова