Постанова

від 12.12.2007 по справі 13/171-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2007 р. № 13/171-07

Вищий господарський суд України у складі колегії с уддів:

головуючого Козир Т.П.

суддів : Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні касаційну скаргу

та касаційне подання

Лютізької сільської рад и Вишгородського району Київ ської області

Прокурора Вишгородського району Київської області

на постанову від 08.08.2007 р. Київського

міжобласного апеляційного

господарського суду

у справі № 13/171-07

за позовом Прокурора Вишгородськог о району Київської області в інтересах держави

в особі Лютізької сільсько ї ради Вишгородського району Київської області

(надалі - Рада)

До ТОВ “Аграрно-будівельна

інвестиційна компанія”

(надалі - Товариство)

Про визнання недійсним догово ру

за участю представників:

від прокуратури - Савицька О.В.

від позивача - Нікітченко В.В., Буртовий М .В.

від відповідача - не з' явились

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2007 р. прокурор В ишгородського району Київсь кої області в інтересах держ ави в особі Ради звернувся в г осподарський суд Київської о бласті з позовом до Товарист ва про визнання договору оре нди незавершеного будівницт ва будівель бувшого піонерсь кого табору від 08.12.2005 р. недійсн им на підставі ст. ст. 207, 284 ГК Укр аїни, ст. ст. 215, 331 ЦК України.

Товариство проти задоволе ння позову заперечувало.

Рішенням господарського с уду Київської області від 06.06.20 07 р. (судді: Наріжний С.Ю., Карпеч кін Т.П., Маляренко А.В.) позов за доволено: визнано недійсним на майбутнє договір оренди н езавершеного будівництва бу дівель бувшого піонерського табору від 08.12.2005 р., укладений мі ж Радою та Товариством, посві дчений приватним нотаріусом Вишгородського нотаріально го округу ОСОБА_1 та зареє стрований в реєстрі за НОМЕ Р_1.

Постановою Київського між обласного апеляційного госп одарського суду від 08.08.2007 р. (суд ді: Зеленіна Н.І., Жук Г.А., Мазур Л.М.) рішення господарського с уду Київської області від 06.06.20 07 р. скасовано, в позові відмов лено.

Не погоджуючись з постанов ою, Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій п росить її скасувати, а рішенн я місцевого господарського с уду залишити в силі, мотивуюч и скаргу порушенням і неправ ильним застосуванням апеляц ійним господарським судом но рм матеріального та процесуа льного права.

Прокурором Вишгородського району Київської області вн есено касаційне подання на п останову Київського міжобла сного апеляційного господар ського суду від 08.08.2007 р., в якому в ін просить її скасувати, а ріш ення місцевого господарсько го суду залишити без змін з пі дстав порушення і неправильн ого застосування апеляційни м господарським судом норм м атеріального та процесуальн ого права.

Ухвалами Вищого господарс ького суду України від 01.10.2007 р. к асаційна скарга та касаційне подання прийняті до касацій ного провадження.

Також, до Вищого господарсь кого суду України надійшло к асаційне подання першого зас тупника прокурора Київської області на постанову Київсь кого міжобласного апеляційн ого господарського суду від 08.08.2007 р., яке долучено до матеріа лів справи.

В судовому засіданні проку рор підтримав касаційне пода ння прокурора Вишгородськог о району Київської області, п росив розглянути та задоволь нити саме його.

Заслухавши пояснення прок урора та представників позив ача, розглянувши матеріали с прави, оцінивши доводи касац ійної скарги та касаційного подання, перевіривши правиль ність застосування судами но рм матеріального та процесуа льного права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга та касац ійне подання підлягають задо воленню, виходячи із наступн ого.

Приймаючи постанову про ск асування рішення та про відм ову в позові апеляційний гос подарський суд вказав, зокре ма, на відсутність правових п ідстав у прокурора звертатис ь до суду з позовом у даній спр аві.

Вказаний висновок слід виз нати помилковим.

Пунктом 5 статті 121 Конституц ії України на прокуратуру Ук раїни покладається представ ництво інтересів громадян аб о держави в суді у випадках, вс тановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Пр о прокуратуру" визначено, що п ідставою представництва у су ді інтересів держави є наявн ість порушень або загрози по рушень економічних, політичн их та інших державних інтере сів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюю ться у відносинах між ними аб о державою.

Господарський суд, відпові дно до статті 2 ГПК України, по рушує справи за заявами прок урорів та їх заступників, які звертаються до господарсько го суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор сам остійно визначає порушення і нтересів держави і обґрунтов ує необхідність їх захисту.

Конституційний суд Україн и в рішенні від 08.04.1999 р. (далі - рі шення КСУ) визначив, що прокур ор чи його заступник у кожном у конкретному випадку самост ійно визначає з посиланням н а законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбу тися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, о бґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та з азначає орган, уповноважений державою здійснювати відпов ідні функції у спірних відно синах. При цьому інтереси дер жави можуть збігатися повніс тю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державн их органів, державних підпри ємств та організацій чи з інт ересами господарських товар иств з часткою державної вла сності у статутному фонді. Де ржава може вбачати свої інте реси не тільки в їх діяльност і, але й в діяльності приватни х підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної част ини рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповнов ажений державою здійснювати відповідні функції у спірни х відносинах”, зазначених в ч . 2 ст. 2 ГПК України, треба розум іти орган державної влади аб о орган місцевого самоврядув ання, який законом наділений повноваженнями органу викон авчої влади.

В пункті 5 мотивувальної час тини рішення КСУ передбачено , що орган, уповноважений держ авою здійснювати відповідні функції у спірних відносина х, фактично є позивачем у спра ві, порушеної за позовною зая вою прокурора і на підставі ч . 1 ст. 2 ГПК України є стороною в процесі, цей орган здійснює п роцесуальні дії відповідно д о вимог ст. 22 ГПК України.

Слід зазначити, що в кожному конкретному випадку прокуро р чи його заступник самостій но визначає, з посиланням на з аконодавство, підстави подан ня позову, вказує в чому саме в ідбулося чи може відбутися п орушення матеріальних інтер есів держави, обґрунтовує не обхідність їх захисту та заз начає орган уповноважений де ржавою здійснювати відповід ні функції у спірних відноси нах.

Господарський суд першої і нстанції прийшов до обґрунто ваного висновку, що Рада прав ильно визначена прокурором в якості органу, уповноважено го державою здійснювати відп овідні функції у спірних від носинах, а протилежні виснов ки апеляційного господарськ ого суду є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судам и, рішенням Вишгородського р айонного суду Київської обла сті від 21.05.2005 р. передано у комун альну власність Ради недобуд овані самочинні будівлі бувш ого піонерського табору, роз ташовані на території Ради.

В подальшому, рішенням Ради від 30.11.2005 р. вирішено передати в оренду на 49 років будівлі нез авершеного будівництва піон ерського табору в с. Лютіж від повідачу у справі з правом ви купу. Пунктами 2, 3 рішення вста новлено суму орендної плати в розмірі 185,25 грн. щомісяч но та доручено сільському го лові укласти договір оренди.

У відповідності до зазначе ного рішення, 08.12.2005 р. між Радою (о рендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір ор енди (надалі - Договір), відпо відно до умов якого позивач н адав відповідачу в строкове платне користування, строком на 49 років, з правом викупу буд івлі незавершеного будівниц тва бувшого піонерського таб ору, а саме: корпус, зазначений в плані літерою "А" - 51 % готовн ості, корпус "Б" - 45 % готовності , корпус "В" - 43 % готовності, кор пус "Г" - 54 % готовності, корпус "Д" - 54 % готовності, корпус "Е" - 54 % готовності, корпус "Є" - 54 % го товності, корпус "Ж" - 45 % готовн ості, корпус "З" - 90 % готовності , будівля "И" - 73 % готовності, а т акож вбиральня "І", літній душ - "Ї", пожежні резервуари - "І, II".

Договір посвідчено приват ним нотаріусом Вишгородсько го нотаріального округу ОС ОБА_1 та зареєстровано в реє стрі.

Місцевий господарський су д дійшов правомірного виснов ку про необхідність застосув ання до спірних відносин нор ми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 5 Закону Ук раїни "Про оренду державного та комунального майна" оренд одавцями нерухомого майна, щ о перебуває у комунальній вл асності, є органи, уповноваже ні органами місцевого самовр ядування управляти цим майно м.

Статтею 4 цього Закону встан овлено перелік об'єктів, які м ожуть бути предметом оренди, зокрема: цілісні майнові ком плекси підприємств, їх струк турні підрозділи (філій, цехі в, дільниць); грошові кошти та цінні папери; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення ) та інше окреме індивідуальн о визначене майно підприємст в; майно, що не увійшло до стат утних фондів господарських т овариств, створених у процес і приватизації (корпоратизац ії).

В силу частин 2, 3 ст. 331 ЦК Украї ни право власності на новост ворене нерухоме майно (житло ві будинки, будівлі, споруди т ощо) виникає з моменту заверш ення будівництва (створення майна). До завершення будівни цтва (створення майна) особа в важається власником матеріа лів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майн а).

Враховуючи викладене, госп одарський суд першої інстанц ії дійшов правомірного висно вку про те, що об'єкти незаверш еного будівництва, які були п ередані за оспорюваним Догов ором, не можуть бути об'єктом о ренди за визначенням Закону України "Про оренду державно го та комунального майна".

Також, судом підставно врах овані положення ст. 10 Закону У країни "Про оренду державног о та комунального майна", згід но яких однією із істотних ум ов договору оренди є орендна плата з урахуванням індекса ції.

Пунктом 2.1 Договору орендна плата встановлена в сумі 185,25 г рн. на місяць.

Поряд з цим, постановою Кабі нету Міністрів України від 04.1 0.1995 р. № 786 затверджено Методику розрахунку і порядок викорис тання плати за оренду держав ного майна (надалі - Методик а). Відповідно до пункту 8 Мето дики у разі оренди нерухомог о майна розмір річної орендн ої плати визначається за пев ною формулою з урахуванням о рендної ставки. Додатком 2 до М етодики передбачено, що орен дна ставка для розміщення оз доровчих закладів для дітей та молоді становить 5%.

Проте, як встановлено місце вим господарським судом та н е спростовано судом апеляцій ної інстанції, розмір орендн ої плати встановлено в сумі, щ о в п'ять разів менша від мінім альної ставки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстан ції прийнято до уваги також н евідповідність оспорюваног о Договору положенням ст. 10 За кону України "Про оренду держ авного та комунального майна ".

Приймаючи рішення про задо волення позову місцевий госп одарський суд виходив з того , що Договір суперечить вимог ам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому, враховуючи поло ження ст. ст. 203, 215 ЦК України, він підлягає визнанню недійсним .

Висновки суду першої інста нції відповідають фактичним обставинам та наявним матер іалам справи, нормам матері ального і процесуального п рава, є законними та обґрунто ваними.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційног о господарського суду, за яки ми він не погодився з висновк ами суду першої інстанції, є н еобґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господ арський суд висновків місцев ого господарського суду нале жним чином не спростував та д ійшов власних висновків, які суперечать обставинам справ и та вимогам законодавства. З дійснена апеляційним господ арським судом неналежна юрид ична оцінка обставин справи призвела до неналежного з' я сування дійсних прав і обов'я зків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні пра вовідносини. Як наслідок, пос танова апеляційного господа рського суду не відповідає п оложенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в пост анові Пленуму Верховного Суд у України “Про судове рішенн я” від 29.12.1976 р. № 11.

Перевіривши у відповіднос ті до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юриди чну оцінку обставин справи т а повноту їх встановлення у р ішенні місцевого господарсь кого суду, колегія суддів дій шла висновків про те, що суд пе ршої інстанції в порядку ст. с т. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, по вно і об' єктивно розглянув в судовому процесі всі обста вини справи в їх сукупності; д ослідив подані сторонами в о бґрунтування своїх вимог і з аперечень докази; належним ч ином проаналізував відносин и сторін. На підставі встанов лених фактичних обставин міс цевим господарським судом з' ясовано дійсні права і обов'я зки сторін, правильно застос овано матеріальний закон, що регулює спірні правовідноси ни, мотивовано задоволено по зов.

У зв' язку із вищевикладен им колегія суддів вважає, що п риймаючи оскаржувану постан ову, апеляційний господарськ ий суд надав невірну юридичн у оцінку обставинам справи, п орушив і неправильно застосу вав норми матеріального та п роцесуального права, в зв' я зку з чим постанова суду апел яційної інстанції підлягає с касуванню, а рішення місцево го господарського суду - зал ишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГП К України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Люті зької сільської ради Вишгоро дського району Київської обл асті та касаційне подання пр окурора Вишгородського райо ну Київської області задовол ьнити.

Постанову Київського міжо бласного апеляційного госпо дарського суду від 08.08.2007 р. у спр аві № 13/171-07 скасувати.

Рішення господарського су ду Київської області від 06.06.2007 р . у даній справі залишити без з мін.

Головуючий, суддя Т. Козир

С у д д і: Н. Мележик

О. Подоляк