Постанова від 08.04.2025 по справі 286/4621/24

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №286/4621/24 Головуючий у 1-й інст. Вачкдо В.І.

Категорія 84 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

з участю секретаря

судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №286/4621/24 за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії старшого державного виконавця Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Залізко Світлани Павлівни, заінтересована особа ОСОБА_2 ,

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Вачко В.І. у місті Овручі,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), у якій просив:

- визнати поважними та поновити строк на звернення із скаргою на дії старшого державного виконавця Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Залізко С.П.;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Залізко С.П. про опис та арешт майна боржника від 13 червня 2023 року у виконавчому провадженні №60874656;

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Залізко С.П. щодо реалізації описаного та арештованого згідно постанови від 13 червня 2023 року майна за відсутності відомостей щодо його приналежності боржнику, зобов`язавши винести рішення, яким зняти з реалізації неналежне боржнику майно.

В обґрунтування скарги зазначав, що він є боржником у виконавчому провадженні із виконання виконавчого листа Овруцького районного суду Житомирської області №286/311/19 від 09 грудня 2019 року про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 299184,00 грн.

Вказував, що у виконавчому провадженні №60874656 постановою про опис та арешт майна боржника від 13 червня 2023 року було описано та арештовано певне майно, на яке накладено арешт та встановлено обмеження у виді заборони пошкодження, користування та відчужування і його було призначено відповідальним зберігачем. Тоді службові особи органу виконавчої служби відмовилися брати до уваги будь-яку документацію, у тому числі щодо належності майна.

19 серпня 2024 року він звертався до Овруцького ВДВС у Коростенському районі Житомирської області із зверненням про надання інформації щодо документів, які підтверджують належність описаного майна йому, отримав відповідь, у якій було лише наведено перелік арештованого та описаного майна.

19 жовтня 2024 року повторно звернувся до виконавчої служби із аналогічним зверненням, на що отримав таку ж відповідь.

Зазначав, що передані за умовами договору в оренду належні йому 11 одиниць обладнання у 2020 році в рамках виконавчого провадження №60874656 були описані та арештовані постановою від 25 лютого 2020 року, а в подальшому реалізовані та передані у власність покупцям. Із числа цього обладнання було також два верстати, придбані ним та які 13 червня 2023 року повторно арештовані.

Відтак, державним виконавцем було описано та арештовано майно, яке належить іншим особам, що вчинено із порушенням вимог, передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Про порушення прийнятого державним виконавцем рішення йому стало відомо з отриманого листа державної виконавчої служби від 14 листопада 2024 року.

23 листопада 2024 року ним було подано позов про визнання протиправної постанови державного виконавця та її скасування, але у відкритті провадження було відмовлено.

29 листопада 2024 року та 09 грудня 2024 року ним до суду було подано скарги на дії/бездіяльність державного виконавця, проте ухвалами суду їх було залишено без розгляду та повернуто.

Враховуючи вищевикладене, просив поновити строк звернення із скаргою до суду та задовольнити її в повному обсязі.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку звернення до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця. Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Залізко С.П. повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до місцевого суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вказує, що матеріалами справи підтверджується, що саме з моменту отримання листа від 14 листопада 2024 року йому стало відомо про порушення його прав та інтересів особи. Тому із цього моменту виникло у нього право на заявлення вимоги про визнання протиправними дії державного виконавця щодо реалізації описаного та арештованого майна за відсутності відомостей щодо його приналежності боржнику.

Саме у зв`язку із неодноразовими намаганнями захистити порушене право, під час яких щоразу строк оскарження переривався, визначений строк для звернення із скаргою вважається пропущений з поважних причин.

Повертаючи в цілому подану скаргу, судом не враховано зміст та обсяг вимог і всіх фактичних обставин, у зв`язку з чим ухвалено не обґрунтоване судове рішення, чим обмежено його право у доступі до правосуддя.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3статті 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Належним чиномповідомлені продату,час імісце розглядусправи учасникив судовезасідання нез`явились,а томусуд апеляційноїінстанції розглянувсправу уїх відсутністьбез фіксуваннясудового процесуза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,що передбаченоположеннями частини2статті 372та частини2статті 247ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця та залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що останньому було відомо про оскаржувану постанову ще до 10 вересня 2024 року, відтак останнім пропущено десятиденний строк для подання скарги на постанову державного виконавця.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

Судом установлено, що на виконанні Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №60874656 по виконанню виконавчого листа №286/311/19, виданого Овруцьким районним судом Житомирської області 09 грудня 2019 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 299 184,00 грн.

13 червня 2023 року старшим державним виконавцем Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Залізко С.П. винесено постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №60874656 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Зі змісту вказаної вище постанови вбачається, що виконавчі дії були проведені за участю боржника ОСОБА_1 , що підтверджується його особистим підписом.

19 серпня 2024 року боржник звернувся до Овруцького ВДВС у Коростенському районі Житомирської області із заявою, де просив повідомити яке із переліченого в постанові описаного майна вважається переданим на реалізацію і коли; якими документами чи іншими фактичними даними підтверджується належність описаного майна саме йому, як боржнику; вжити заходів реагування, спрямованих на усунення допущених державним виконавцем порушень.

Листом від 10 вересня 2024 року суб`єктом оскарження було повідомлено ОСОБА_1 про виконавчі провадження, які перебувають на виконанні, зазначено перелік майна, на яке накладено арешт відповідно до постанови державного виконавця від 13 червня 2023 року, а також зазначено, що постанову старшого державного виконавця Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Залізко С.П. про опис та арешт майна боржника від 13 червня 2023 року вручено боржнику особисто, про що свідчить підпис боржника у постанові.

Також листом від 10 вересня 2024 року №45852 Овруцький відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), повідомив ОСОБА_1 про майно, яке передано на реалізацію.

У подальшому, 23 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №60874656 від 13 червня 2023 року про арешт на майно.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2024 року (справа №286/4319/24) відмовлено у відкритті провадження за вказаним вище позовом.

Після цього, 29 листопада 2024 року та 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргами на дії/бездіяльність державного виконавця, які ухвалами суду від 03 грудня 2024 року у справі №286/4407/24 та 11 грудня 2024 року у справі №286/4542/24 залишено без розгляду та повернуто.

Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно приписів частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

Згідно з статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, і відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.

При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 449 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, що подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні ,незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

У скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що про порушення своїх прав йому стало відомо 14 листопада 2024 року, тобто з моменту отримання відповіді державної виконавчої служби на своє звернення від 19 жовтня 2024 року.

Проте, колегією суддів встановлено, що 13 червня 2023 року старшим державним виконавцем Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Залізко С.П. винесено постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №60874656 з примусового виконання виконавчого листа №286/311/19 від 09 грудня 2019 року щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 299 184,00 грн.

Зі змісту вказаної вище постанови вбачається, що виконавчі дії були проведені за участю боржника ОСОБА_1 , що підтверджується його особистим підписом.

Відтак, наведене свідчить про обізнаність скаржника про перебіг примусового виконання виконавчого листа №286/311/19 від 09 грудня 2019 року щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 299 184,00 грн та про факт накладення арешту на майно.

Таким чином, доводи апелянта про те, що йому стало відомо про порушення його прав та інтересів з моменту отримання листа державної виконавчої служби від 14 листопада 2024 року є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись статтями258, 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді