Постанова

від 08.04.2025 по справі 583/5569/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м.Суми

Справа №583/5569/23

Номер провадження 22-ц/816/59/25

22-ц/816/58/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ»,

третя особа Приватне акціонерне товариство «РАЙЗ-МАКСИМКО»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року, та на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2024 року у складі судді Яценко Н.Г., ухвалені у м.Охтирка,

в с т а н о в и в :

03.11.2023 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Абрамович Г.О., звернулася до суду з позовом до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», третя особа ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» про розірвання договору оренди землі та стягнення індексації.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власницею земельної ділянки площею 3,3320 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0163, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чернеччинської сільської об`єднаної територіальної громади Охтирського району Сумської області.

30.10.2017р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, за умовами якого орендна плата вноситься 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня у грошовій формі та розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6115,57 грн., із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. 20.07.2021р. ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 уклали трьохсторонню додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень до договору оренди від 30.10.2017 № 331/17, відповідно до якої новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» прийняв на себе всі права та обов`язки сторони орендаря ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», у зв`язку з відсутністю у нього можливості виплачувати орендну плату у розмірі, визначеному договором оренди землі. Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 20.07.2021р. у термін з 01.01.2020 р. орендна плата вноситься новим орендарем у грошовій формі у розмірі 11% від нормативної грошової оцінки, що складає 8408,91 грн., із вирахуванням податку з доходу (орендної плати) орендодавця згідно Податкового кодексу України.

Посилаючись на те, що орендар неналежним чином виконує умови договорів оренди, а саме орендну плату сплачує без індексації, тобто частково не виконує обов`язку зі сплати орендної плати, позивач просив розірвати договір оренди землі № 331/17, який укладено 30.10.2017 року між нею та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» щодо оренди земельної ділянки площею 3,3320 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0163; стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на її користь невиплачену індексацію в розмірі 5406,70 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі № 331/17 від 31.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 про зміну сторони та внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 331/17, зареєстрованою 31.10.2017 за № 23139002.

Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію в розмірі 5406,72 грн, та 1073,60 грн судового збору.

Додатковим рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2024 року стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити в повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачу щорічно виплачувалася орендна плата у відповідності до розміру земельної ділянки, що відповідало домовленості сторін. Розрахунки, надані позивачем, зроблені некоректно.

Зазначає, що порядок індексації орендної плати законом не передбачений, у договорах оренди землі така інформація відсутня. Складність також полягала в тому, що індекс інфляції публікується за попередні періоди, тому на час виплати орендної плати точний індекс інфляції за поточний рік ще не був відомий.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно провів розрахунок індексації орендної плати, не застосувавши строків позовної давності, про що було вказано у відзиві на позовну заяву.

Крім того, вважає, що часткова невиплата орендної плати в силу ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про орендну плату» не є підставою для розірвання спірних договорів, оскільки не носить систематичного характеру та не є суттєвою по відношенню до виконаної частини умов договору.

Вказує, що при ухваленні додаткового рішення та відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом не враховано, що під час розгляду справи позиція позивача фактично не змінювалася, при цьому, аргументи, викладені позивачем у позовній заяві не потребували ні додаткового часу, ні зусиль на підготовку.

Учасники справи правом на подання відзиву не скористались.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, так як їх явка не є обов`язковою, а позиція кожної сторони є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Охтирської райдержадміністрації № 361 від 29.08.2002 р. передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 4,72 га в межах згідно з планом, яка складається з ріллі площею 3,33 га та кормових угідь площею 1,39 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 7).

30.10.2017 р. між ОСОБА_1 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладено договір оренди землі № 331/17, за умовами якого орендодавеця надала орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, кадастровий номер 5920380400:01:001:0163, загальною площею 3,33320 га (а.с. 10-11).

В п. 5 договору оренди землі № 331/17 від 30.10.2017 р. зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 76444,61 грн.

Згідно п.п.8 -9 договору оренди землі, договір укладено на 10 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6115,57 грн., із вирахування податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В п. 10 договору оренди зазначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно з п. 11 цього договору, орендна плата вноситься у такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

20.07.2021 р. між орендодавецею ОСОБА_1 , орендарем ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» та новим орендарем ТОВ «РАЙЗ-ПІВНІЧ», в особі уповноваженої особи ОСОБА_2 , укладено додаткову угоду № 1 про зміну сторони та внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 331/17, зареєстрованого 31.10.2017 за № 23139002, за умовами якого орендар передав, а новий кредитор прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені в договорі оренди (а.с.12).

Відповідно до п.п. 3.2 п. 3 додаткову угоду № 1 від 20.07.2021р. сторони домовилися внести наступні зміни/доповнення в договір оренди: викласти п. 9 договору у наступні редакції: «У термін з 01.01.2020 р. орендна плата вноситься новим орендарем у грошовій формі та розмірі 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8408,91 грн., із вирахування податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Податкового кодексу України.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 17.10.2023р. ОСОБА_1 від ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» отримала грошові кошти в наступному розмірі: за 2017 9173,35 грн., за 2018 рік 7644,44 грн., за 2019 рік 7644,44, а від ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» за ознакою «195 Надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис» грошові кошти за 2020 рік в розмірі 8408,89 грн., за 3 квартали у вересні 2021 року - 8408,89 грн., за 4 квартал у жовтні 2021 року 764,45 грн., за 4 квартали у грудні 2022 року - 8408,89 грн., за 3 квартали 2023 року 8408,89 грн. (а.с. 13-15, 59).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем істотно порушено умови договорів, а саме не в повному обсязі сплачувалася орендна плата, що згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання за рішенням суду договорів оренди земельної ділянки. Крім того, суд вважав, що права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь позивача суми невиплаченої індексації за договором оренди землі.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Аналіз ч.3 ст.762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст. 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі та додаткової угоди до нього слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеними договорами оренди землі, виплата орендної плати позивачу за 2022-2023 роки проводилася без урахування індексації.

Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з розрахунком орендної плати з урахуванням індексації, наведеним позивачем в позовній заяві з урахуванням зменшення позовних вимог, так як він зроблений відповідно до вимог законодавства. Не погоджуючись з цим розрахунком, відповідачем не наведено власного розрахунку.

Базовим місяцем початку обрахунку індексації орендної плати є серпень 2021 року (наступний місяць після визначення додатковою угодою до договору оренди землі 30.10.2017 розміру орендної плати).

Розмір орендної плати за договором оренди землі № 331/17 від 30.10.2017 р., з наступними змінами та доповненнями внесеними до нього, з урахуванням індексу інфляції, здійснюється за такою формулою: Сума індексації = (Орендна плата) х (Сукупний індекс інфляції, що є добуток щомісячних індексів за відповідний період) / 100% - (Орендна плата, яка підлягає індексації).

Відповідні індекси споживчих цін розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур`єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Розмір недоплаченої орендної плати за 2022 та 2023 роки становить 5406,70 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відсутність у договорі оренди землі узгодженого сторонами порядку обрахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції не звільняє відповідача, як зобов`язану сторону, від виконання взятих на себе зобов`язань за договором оренди землі.

Щодо доводів відповідача про проведення розрахунку заборгованості з орендної плати з пропуском строків позовної давності, то їх колегія суддів вважає безпідставними. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, адже з позовом ОСОБА_1 звернулася в межах визначених ст. 257 ЦПК України строків.

Переглядаючи рішення суду в частині вирішення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено,що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 виснувала, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Колегією суддів було встановлено, що дійсно відповідачем у 2022 - 2023 роках не були в повному обсязі виконані зобов`язання за договором оренди землі № 331/17 від 30.10.2017 року в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації.

Розмір недоплаченої орендної плати за договором оренди за 2022 рік становить 2592,11 грн, що складає 24% від річного розміру орендної плати, за 2023 рік становить 2814,59 грн, що складає 25 % від річного розміру орендної плати.

Зазначені розміри недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначними та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець не був значною мірою позбавлений того, на що розраховував. Жодних доказів на спростування даного висновку позивачем не надано.

Позиція сторін свідчить про те, що вони не дійшли згоди щодо порядку обрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексації, тобто умисної недоплати орендної плати з боку відповідача позивачем не доведено.

Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2022-2023 роках за договором оренди землі № 331/17 від 30.10.2017 року не призвела до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача.

Виходячи з викладеного, на підставі п. 3) та п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договорів оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині вирішення позовних вимог про стягнення невиплаченої індексації підлягає залишенню без змін.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, рішення суду в частині розподілу між сторонами понесених судових витрат та додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають зміні.

Ухвалюючи додаткове рішення від 18 березня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області обґрунтовано виходив з того, що судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, в розмірі 5000 грн будуть достатніми та не становитимуть надмірного тягаря для відповідача. Суд першої інстанції правильно виходив з принципів пропорційності, співмірності, розумності, а також враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, виходив з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними.

Пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3573,60 грн судових витрат (1073,60 грн судового збору та 2500 грн витрат на правничу допомогу) за розгляд справи в суді першої інстанції.

Також, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги відповідача, з позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1816,80 грн, сплачений товариством за апеляційний перегляд рішення суду.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України остаточно необхідно стягнути судові витрати з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 1756,80 грн (3573,60 грн 1816,80 грн).

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 05 червня 2024 року у справі №583/2206/23.

Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ», третя особа Приватне акціонерне товариство «РАЙЗ-МАКСИМКО» про розірвання договору оренди землі.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 невиплаченої індексації залишити без змін.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2024 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1756 грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов