Рішення

від 08.04.2025 по справі 140/14510/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14510/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс4юа» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Транс4юа» (далі ТзОВ «Транс4юа», позивач) до Волинської митниці (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2024 №UA205050/2024/000222/1.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару (Автомобіль вантажний тентований з гідробортом, що був у користуванні, марки MITSUBUSHI FUSO CANTER, VIN - НОМЕР_1 ) декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №24UA205050032759U2 від 13.09.2024, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 15 000,00 євро. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2024 №UA205050/2024/000222/1, визначивши митну вартість за резервним методом. Заявлену митну вартість решти товарних позицій відповідач визнав і не коригував. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.

Так, вказуючи в повідомленні декларанту на відсутність усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним ним методом, відповідач при цьому не конкретизував, яких саме даних йому недостатньо для визначення митної вартості в означений спосіб.

Позивач із прийнятим рішенням не погоджується та вважає коригування митної вартості за резервним методом протиправним, оскільки документи, надані до митного оформлення згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Товариство вважає рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.09.2024 №UA205050/2024/000222/1 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення. Вказує, що документи, подані до митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, однак декларант не надав усіх документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугували МД від 30.08.2024 №UА204140/2024/008094, де вартість товару становить 27 825 Євро за шт.

У відповіді на відзив позивач вказав, що заперечуючи проти позову, відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору (основним методом) при тому, що подані декларантом документи в своїй сукупності чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в тому числі умови поставки і оплати.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 05.06.2024 між ТзОВ «Транс4юа» (покупець) та компанією «Daimler Truck AG» (продавець), укладено контракт № 2024/MF2578, за умовами якого продавець продає, а покупець купує і оплачує вживаний автомобіль FUSO: TYBFEC71KLDC02578, 2020 р. в асортименті, кількості та за ціною, згідно з рахунками-фактурами (інвойсами), що складаються покупцем і є невід`ємними частинами цього Контракту.

Згідно пункту 2.1 Контракту загальна вартість контракту 15 000,00 євро. Сума податку від продажу згідно законодавчими актами Німеччини (19%), тобто 2 850,00 євро сплачується окремо від основного інвойсу і повертається на рахунок покупця після перетину кордону Євросоюзу.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі) та інших документах, наданих для проведення оплати на рахунок продавця з врахуванням депозиту (податку від продажу 19%).

Постачання товару здійснюється на умовах DAP митний пост «Ковель» (м. Ковель). Відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених у рахунках-фактурах (івойсах) (пункти 3.1 і 3.2 Контракту).

На виконання умов контракту, 26.06.2024 компанією «Daimler Truck AG» виставлено рахунок-проформу № 423468 на ввезення транспортного засобу «Автомобіль вантажний тентований з гідробортом, що був у користуванні, марки MITSUBUSHI FUSO CANTER, VIN - НОМЕР_1 » за ціною 15 000,00 євро та вартість податку з продажу у розмірі 2 850,00 євро.

27.08.2024 ТзОВ «Транс4юа» сплачено передоплату за ввезений автомобіль у розмірі 17 850,00 євро згідно платіжної інструкції № 179.

03.09.2024 компанією «Daimler Truck AG» складено рахунок-фактуру №259-632583, відповідно до якої вартість автомобіля становить 15 000,00 євро.

З метою митного оформлення імпортованого товару 13.09.2024 декларант ТзОВ «Транс4юа» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205050032759U2 на товар: «Автомобіль вантажний тентований з гідробортом, що був у використанні: -марка згідно з довідником - MITSUBISHI; модель згідно з довідником - FUSO CANTER; номер шасі - НОМЕР_1 ; тип кузова - вантажний фургон; загальна кількість місць, включаючи водія - 3; призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування; номер двигуна - немає даних; тип двигуна - дизельний; б`єм двигуна - 2998 см.куб; потужність - 129 кВт; колісна формула - 4х2; рік виготовлення - 2020; модельний рік виготовлення - 2020; категорія ТЗ - N2; повна маса - 7490 кг; власна маса - 4676 кг; вантажопідйомність - 2,814 т; торговельна марка - MITSUBISHI; виробник - MITSUBISHI; країна виробник - Португалія.» (графа 31 МД). Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 15 000,00 євро (еквівалентно 681 892,50 грн).

Разом з митною декларацією позивачем до митного органу було подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України, а саме: рахунок-фактуру №259-632583 від 03.09.2024; декларацію про походження товару №259-632583 від 03.09.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 28.05.2020; висновок про вартісні та якісні характеристики товарів №94/24 від 13.09.2024; зовнішньоекономічний контракт №2024/MF2578 від 05.06.2024; фото транспортних засобів від 12.09.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

20.09.2024 декларант листом з додатками надав відповідачу: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.08.2024 №179, лист від ТзОВ «Транс4юа» від 20.09.2024 б/н, копію митної декларації країни відправлення від 02.09.2024 № 24DE300341679515A8. Від надання інших додаткових документів декларант відмовився, про що повідомив заявою б/н від 23.09.2024.

23.09.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартосі товарів №UA205050/2024/000222/1.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: - продавець згідно Контракту від 05.06.2024 № 2024/MF2578 (далі- Контракт)- фірма Daimler Truck AG, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.05.2020 № НОМЕР_2 виписане на LINDNER DAVID; -свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 виписане на ТзОВ «Транс4юа» 30.08.2024, тоді як товар був проданий згідно інвойсу №259-632583 лише 03.09.2024. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару; - в п.1.3 Контракту вказано дату інвойсу- 26.06.2024, тоді як до митного оформлення надано інвойс від 03.09.2024; - одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6, частини другої статті 53 Митного кодексу України). В інвойсі від 03.09.2024 №259-632583 передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, не було надано; - в п.3.1 Контракту вказані умови поставки DAP Ковель. Згідно з наявною в АСМО «Інспектор» інформацією, перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ "ТРАНС4ЮА", що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару; - наданий висновок автотоварознавчого дослідження від 13.09.2024 №94/24 містить ознаки підробки та не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, адже за наданими експертом посиланнями з мережі Інтернет, які використовувалися як джерела оцінки, містяться вищі ціни транспортних засобів, ніж ті, які вказано експертом у висновку. Так, транспортний засіб, який наведено в додатку №2 виставлений до продажу на сайті autoscout24.com.ua за ціною 27 370 євро, а не 15150 євро, як вказано в додатку №2. Транспортний засіб, який наведено в додатку №1 виставлений до продажу на сайті autoscout24.com.ua за ціною 29 155 євро, а не 15 250 євро, як вказано в додатку №1 (окрім того, дата першої реєстрації вказана- 03/2017). Транспортний засіб, який наведено в додатку №3 виставлений до продажу на сайті autoscout24.com.ua за ціною 19 990 євро, а не 15 300 євро, як вказано в додатку №3 (окрім того, дата першої реєстрації вказана- 12/2018). Окрім того, експертом у висновку вказано курс євро станом на 13.09.2024 - 41,2743, що не відповідає дійсності.

Зважаючи на ненадання декларантом усіх документів, які б підтвердили митну вартість згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні за товар: 27 825 Євро за МД №UА204140/2024/008094 від 30.08.2024.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 24UA205050034160U9 від 25.09.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару автомобільні запчастини, за основним методом (за ціною договору (контракту).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Зокрема, ТзОВ «Транс4юа» були подані: рахунок-фактуру №259-632583 від 03.09.2024; декларацію про походження товару №259-632583 від 03.09.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 28.05.2020; висновок про вартісні та якісні характеристики товарів №94/24 від 13.09.2024; зовнішньоекономічний контракт №2024/MF2578 від 05.06.2024; фото транспортних засобів від 12.09.2024.

Також позивачем додатково на вимогу митниці були надані: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.08.2024 №179, лист від ТзОВ «Транс4юа» від 20.09.2024 б/н, копію митної декларації країни відправлення від 02.09.2024 № 24DE300341679515A8.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 05.06.2024 № 2024/MF2578, укладеним між ТзОВ «Транс4юа» (покупець) та компанією «Daimler Truck AG» (продавець) визначено предмет договору, ціну та загальну вартість контракту, умови та терміни поставки, порядок оплати, прийому товару, упакування та якість.

Пунктом 1.1 вказаного контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує і оплачує вживаний автомобіль FUSO: TYBFEC71KLDC02578, 2020 р. в асортименті, кількості та за ціною, згідно з рахунками-фактурами (інвойсами), що складаються покупцем і є невід`ємними частинами цього Контракту.

Згідно пункту 2.1 Контракту загальна вартість контракту 15 000,00 євро. Сума податку від продажу згідно законодавчими актами Німеччини (19%), тобто 2 850,00 євро сплачується окремо від основного інвойсу і повертається на рахунок покупця після перетину кордону Євросоюзу.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі) та інших документах, наданих для проведення оплати на рахунок продавця з врахуванням депозиту (податку від продажу 19%).

Постачання товару здійснюється на умовах DAP митний пост «Ковель» (м. Ковель). Відвантаження має здійснюватися відповідно до умов, зазначених у рахунках-фактурах (івойсах) (пункти 3.1 і 3.2 Контракту).

На виконання умов контракту, 26.06.2024 компанією «Daimler Truck AG» виставлено рахунок-проформу № 423468 на ввезення транспортного засобу «Автомобіль вантажний тентований з гідробортом, що був у користуванні, марки MITSUBUSHI FUSO CANTER, VIN - НОМЕР_1 » за ціною 15 000,00 євро та вартість податку з продажу у розмірі 2 850,00 євро.

27.08.2024 ТзОВ «Транс4юа» сплачено передоплату за ввезений автомобіль у розмірі 17 850,00 євро згідно платіжної інструкції № 179.

03.09.2024 компанією «Daimler Truck AG» складено рахунок-фактуру №259-632583, відповідно до якої вартість автомобіля становить 15 000,00 євро.

Ціна товару в інвойсі (фактурі) №259-632583 від 03.09.2024 (15 000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050032759U2 від 13.09.2024 (графа 22).

Щодо зауважень митного органу про те, що продавець згідно контракту від 05.06.2024 № 2024/MF2578 не відповідає власнику товару зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу то, на думку суду, така обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару.

При цьому, суд зазначає, що з поданих декларантом інших документів (зовнішньоекономічного контракту №2024/MF2578 від 05.06.2024, інвойсу №259-632583 від 03.09.2024, платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.08.2024 №179 та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія «Daimler Truck AG». Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Необхідно зазначити, що за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Водночас чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Суд також зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо аргументів відповідача про ненадання банківських документів, суд зазначає, що пунктом 4.1 контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі) та інших документах, наданих для проведення оплати на рахунок продавця з врахуванням депозиту (податку від продажу 19%). При поданні МД №24UA205050032759U2 від 13.09.2024 декларантом позивача митному органу не було надано банківський платіжний документ на підтвердження проведення попередньої оплати. Разом з тим, на вимогу митного органу декларантом позивача було надано митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.08.2024 №179 на суму 17 850,00 євро, яка підтверджує проведення позивачем в повному обсязі оплати за товар. Таким чином, оскільки митному органу було надано відповідну платіжну інструкцію, твердження відповідача у спірному рішенні про її відсутність є необґрунтованим.

Також суд вважає безпідставними твердження митного органу про те, що перевізником товару зазначено безпосередньо позивача при зазначенні в п.3.1 Контракту умов поставки DAP Ковель, оскільки транспортний засіб ввозився на митну територію України, на підставі умов DAP - Інкотермс 2010. Зазначений спосіб доставки кореспондується із умовами зовнішньоекономічного контракту. Умови DAP Інкотермс- розшифровується «Delivered At Point» named point of destination перекладається «Поставка в пункті», вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно умов поставки DAP Інкотермс продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP-price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення. Тобто ніяких інших документів щодо поставки товару зі сторони позивача надавати не було необхідності. В тому числі котрі б підтверджували вартість доставки та розвантаження товару не було необхідності, зважаючи на п. 2.4. контракту та безпосередньо на умови поставки.

Також суд враховує, що основним видом економічної діяльності ТзОВ «Транс4юа» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців є вантажний автомобільний транспорт, тому позивач має можливість самостійно здійснювати доставлення імпортованих автомобілів без залучення третіх сторін-перевізників.

Щодо тверджень відповідача про ненадання рахунку-проформи, суд зазначає, що рахунок-проформа в даному випадку не є документом, що підтверджує митну вартість, оскільки імпортований товар є об`єктом купівлі-продажу; проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці є документом, який виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом та не містить вимоги про сплату визначеної в ньому суми, дані проформи-інвойсу можуть змінитися в процесі остаточного узгодження, зокрема щодо кількості, ціни товару тощо. У свою чергу, саме інвойс (рахунок-фактура) це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити.

На виконання умов договору продавець виставив саме рахунок-фактуру №259-632583 від 03.09.2024, а позивач (покупець) оплатив його, що вбачається із наданих до митного оформлення рахунка-фактури №259-632583 від 03.09.2024 та платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.08.2024 №179, як документів, що підтверджують вартість товару та фактичну її оплату. При цьому, обидва документи містять посилання на Контракт від 05.06.2024 № 2024/MF2578.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не зазначив в рішенні, яким чином на визначення митної вартості впливає подання саме проформи-інвойс, з огляду на те, що надані документи не містять розбіжностей у числовому значенні складової митної вартості.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, які містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідач не навів належних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

При цьому, митний орган не обґрунтував, яким чином сертифікати якості та відповідності, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з порівняльним аналізом цін на оцінюваний товар на європейському ринку впливають на визначення митної вартості.

Суд наголошує, що вимога про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митну декларацію, цінову інформацію якої використано для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, відповідач суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зав`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.09.2024 №UA205050/2024/000222/1 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано договір про надання правничої допомоги №206-ЮП від 18.11.2024, укладений між адвокатом Крючковим О.В. та ТзОВ «Транс4юа»; попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу № 13/12-1 від 13.12.2024, акт приймання-передачі послуг № 381 до договору про надання правничої допомоги №206-ЮП від 18.11.2024 та платіжну інструкцію №339403 від 16.12.2024.

Як слідує з попереднього розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу № 13/12-1 від 13.12.2024, адвокат Крючков О.В. надав позивачу наступні послуги: ознайомлення позивача із процесуальними правами та обов`язками 30 хв, ознайомлення з оскаржуваним рішенням та іншими товаросупровідними документами 1,5 год, пошук інформації щодо клієнта та перевірка правосуб`єктності учасників контракту 1 год, складання стратегії представництва позивача в суді 1 год, вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год, складання та подання позовної заяви 3 год. Вартість професійної правничої допомоги 8 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Справа належить до категорії справ незначної складності, її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ. Суд враховує, що спір стосується оскарження одного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та похідної від нього картки відмови у митному оформленні (випуску) товару; крім послуг зі складання позовної заяви, позивачем було подано відповідь на відзив, яка повторює доводи позовної заяви. Тому обсяг наданих послуг є вочевидь завищеним.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Виходячи із принципів співмірності витрат та «ціни позову», обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.12.2024 №339404.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 5 422,20 грн (2 422,20 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 3 000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 23.09.2024 №UA205050/2024/000222/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс4юа» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 5 422,20 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс4юа» (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Шевченка, 2Б; код ЄДРПОУ 40394325).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13; код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя С.Ф. Костюкевич