Рішення

від 26.09.2024 по справі 160/6206/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Справа № 160/6206/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В. за участі секретаря судового засіданняОсуховської Ж.С. за участі: представника позивача: представника відповідача: Афоніна О.В. Кекутової Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС-Партнер" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 48А; ЄДРПОУ 43968660) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС-Партнер" до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 №UA110050/2023/000236/1, від 16.10.2023 №UA110050/2023/000245/1, від 07.12.2023 №UA110050/2023/000280/1, від 29.02.2024 №UA110050/2024/000034/1.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з метою митного оформлення товарів подав до Дніпровської митниці електронні митні декларації, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, контракт, рахунок - фактуру (інвойс) та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Позивач вказує, що в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у позивач та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

09.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13241/24), в якому останній зазначив, що оспорювані рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та доданих до них документах розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечував доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

23.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення, в яких представником відповідача доповнено позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/6206/24 за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні, призначеному на 26.09.2024, представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в заявах по суті справи, та просив суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 26.09.2024, заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав їх безпідставності та необґрунтованості, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.09.2023 позивачем до відділу митного оформлення Дніпровської митниці шляхом подання електронної митної декларації №23UA110050004233U6 задекларовано товар: посуд та прибори столові з фарфору, глазуровані: кухлі, піали, 12-предметний чайний набір, виробник - HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUNAN CHINA, CN» на умовах поставки FOB- CN YANTIAN, SHENZHEN.

Даний товар надійшов на адресу позивача на виконання зовнішньоекономічного контракту від 09.07.2021 року №262/Е, укладеного між компанією продавцем HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUNAN CHINA, JIASHU, LILING, HUNAN (Китай) та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "НТС-ПАРТНЕР" (Україна).

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

12.10.2023 позивачем до відділу митного оформлення Дніпровської митниці шляхом подання електронної митної декларації №23UA110050004540U5 задекларовано товар: посуд та прибори столові з фарфору, глазуровані: кухлі, 3-предметний столовий набір, виробник - HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUNAN CHINA, CN» на умовах поставки FOB- CN YANTIAN, SHENZHEN.

Даний товар надійшов на адресу позивача на виконання зовнішньоекономічного контракту від 09.07.2021 року №262/Е, укладеного між компанією продавцем HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUNAN CHINA, JIASHU, LILING, HUNAN (Китай) та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "НТС-ПАРТНЕР" (Україна).

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

06.12.2023 позивачем до відділу митного оформлення Дніпровської митниці шляхом подання електронної митної декларації №23UA110050005404U0 задекларовано товар: посуд та прибори столові з фарфору, глазуровані: кухлі, піали, 3-предметний столовий набір, виробник - HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUNAN CHINA, CN» на умовах поставки FOB- CN YANTIAN, SHENZHEN.

Даний товар надійшов на адресу позивача на виконання зовнішньоекономічного контракту від 09.07.2021 року №262/Е, укладеного між компанією продавцем HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUNAN CHINA, JIASHU, LILING, HUNAN (Китай) та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "НТС-ПАРТНЕР" (Україна).

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

29.02.2024 позивачем до відділу митного оформлення Дніпровської митниці шляхом подання електронної митної декларації №23UA110050001013U3 задекларовано товар: посуд та прибори столові з фарфору, глазуровані: кухлі, піали, 3-предметний столовий набір, виробник - HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUNAN CHINA, CN» на умовах поставки FOB- CN YANTIAN, SHENZHEN.

Даний товар надійшов на адресу позивача на виконання зовнішньоекономічного контракту від 09.07.2021 року №262/Е, укладеного між компанією продавцем HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUNAN CHINA, JIASHU, LILING, HUNAN (Китай) та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "НТС-ПАРТНЕР" (Україна).

Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 09.07.21 №262/E; рахунок (інвойс) від 20.06.23 №HH2023003-1; банківська платіжна квитанція SWIFT від 15.08.23; висновок експерта від 25.09.23 №M-219/1; рахунки перевізника від 25.08.23 №CLL256/23 та від 29.08.23 №CLL256.1/23; довідка перевізника від 21.09.23 №CLL16926; митна декларація країни відправлення від 19.07.23 №531620230161478339; рахунок (інвойс) від 09.08.23 №HH2023003-2; банківська платіжна квитанція SWIFT від 05.09.23; висновок експерта від 10.10.23 №M-231/2; рахунки перевізника від 11.09.23 №CLL276/23 та від 28.09.23 №CLL276.1/23; довідка перевізника від 02.10.23 №CLL17051; митна декларація країни відправлення від 10.08.23 №531620230161685547; рахунок (інвойс) від 13.09.23 №HH2023054-1; банківська платіжна квитанція SWIFT від 03.10.23; висновок експерта від 06.12.23 №M-270; рахунки перевізника від 30.10.23 №CLL349/23 та від 23.11.23 №CLL349.1/23; довідка перевізника від 05.12.23 №CLL17206; митна декларація країни відправлення від 13.09.23 №531620230161991307; рахунок (інвойс) від 22.11.23 №HH2023054-2; банківська платіжна квитанція SWIFT від 21.12.23; висновок експерта від 27.02.24 №M-50/2; рахунки перевізника від 11.01.24 №CLL65/24 та від 24.01.24 №CLL65.1/24; довідка перевізника від 27.02.24 №CLL17603; митні декларації країни відправлення від 23.11.23 №531620230162615322, №531620230162615781.

Дніпровською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з якими до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів, та скориговано загальну вартість товарів:

- №UA110050/2023/000236/1 від 27.09.2023, відповідно до якого було визначено вартість товару резервним методом. Митна вартість товарів визначена на рівні 3,1491 долари США/кг;

- №UA110050/2023/000245/1 від 16.10.2023, відповідно до якого було визначено вартість товару резервним методом. Митна вартість товарів визначена на рівні 3,1491 долари США/кг;

- №UA110050/2023/000280/1 від 07.12.2023, відповідно до якого було визначено вартість товару резервним методом. Митна вартість товарів визначена на рівні 3,1500 долари США/кг;

- №UA110050/2024/000034/1 від 29.02.2024 відповідно до якого було визначено вартість товару резервним методом. Митна вартість товарів визначена на рівні 3,1400 долари США/кг;

Позивач вважає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є безпідставними, оскільки відповідачу було надано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з чим, останні підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 №201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного кодексу України оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Суд зазначає, що коригування митної вартості товару на підставі інформації наявної в базі даних про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №826/16046/16.

Щодо складових митної вартості суд вважає за необхідне зазначити, що митна вартість товару позивача включає в себе лише 2 складові - ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскарженого рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Повна оплата за товар здійснена позивачем банківським переказом, на підтвердження чого надані відповідні банківські платіжні квитанції. Відповідачу наданий висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати ТПП України від 25.09.2023 № М-219/1, від 10.10.2023 № М-231/2, від 06.12.2023 №-270, від 28.02.2023 №М-50//2, якими підтверджена інвойсна ціна товарів на рівні, відображеному в поданих позивачем деклараціях.

Щодо джерела цінової інформації суд зазначає про таке. Порівняння наданої відповідачем із відображенням частини граф митних декларацій №23UA110110/2023/005641, UA100380/2023/685486 та UA500020/2023/015274 з митними деклараціями позивача свідчить про те, що наявна в матеріалах справи інформація за своїм обсягом не підтверджує правомірність обрання джерела цінової інформації, адже відповідачем не доведено, що за митною декларацією № 24UA110110001869U4 оформлений товар із митною вартістю 3,1491, 3,15, 3,014 долари США/кг. Ненадання відповідачем відомостей та доказів щодо додаткових складових до ціни договору оформленого за митними деклараціями №23UA110110/2023/005641, UA100380/2023/685486 та UA500020/2023/015274 товару, зокрема, витрат на транспортування, а також відмінності у виді транспорту не дозволяють переконатись у правомірності та обґрунтованості обрання саме цієї митної декларації в якості джерела цінової інформації.

Щодо митних оформлень ідентичних та аналогічних товарів суд зазначає, що відповідачем не наданий суду витяг з бази даних Державної митної служби України щодо попередніх випадків митного оформлення товарів за ідентичним кодом згідно з УКТ ЗЕД, що виготовлені в Китаї, через що суд не може перевірити доказами аргументи відповідача.

Твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження заявленої торгової марки «INTEROS» не беруться судом до уваги, адже товар позивача випущений у вільний обіг із перевіркою та підтвердженням всіх заявлених відомостей, в тому числі, щодо торгової марки. Якщо відомості про торгову марку не підтверджувались документами, то відповідач мав відмовити у митному оформленні.

Таким чином, зазначені митницею у рішеннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000236/1 від 27.09.2023, №UA110050/2023/000245/1 від 16.10.2023, №UA110050/2023/000280/1 від 07.12.2023, №UA110050/2024/000034/1 від 29.02.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно із ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем у сумі 30280,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС-Партнер" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 48А; ідентифікаційний код юридичної особи 43968660) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 №UA110050/2023/000236/1, від 16.10.2023 №UA110050/2023/000245/1, від 07.12.2023 №UA110050/2023/000280/1, від 29.02.2024 №UA110050/2024/000034/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС-Партнер" (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 48А; ЄДРПОУ 43968660) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 жовтня 2024 року.

Суддя О.В. Царікова