Рішення від 09.04.2025 по справі 640/15867/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 рокуСправа №640/15867/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №640/15867/21 за позовною заявою Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІЛЕНДПРОДАКШЕН (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 57, код ЄДРПОУ: 41141470) про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДПС у м. Києві (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІЛЕНДПРОДАКШЕН (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків ТОВ «СІТІЛЕНДПРОДАКШЕН» (код ЄДРПОУ 41141470) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу розмірі 394 538,50 гривень.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на наявність у відповідача податкового боргу.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 640/15867/21 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/15867/21, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

В зв`язку з реалізацією положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана адміністративна справа 05 лютого 2025 року надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви) позовна заява з додатками направлена відповідачу позивачем, що підтверджується списком №16 згрупованих поштових відправлень.

Ухвала про прийняття справи до провадження направлена відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом № 0610230239714, який повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, наявні підстави для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

01 червня 2018 року позивачем щодо відповідача сформовано податкову вимогу №105461-17, згідно якої станом на 31.05.2018 року позивач має податковий борг на суму 259626,76 грн.

Податкова вимога направлена відповідачу рекомендованим листом №0411619579887, який повернувся відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Також податковим органом щодо позивача винесено податкові повідомлення-рішення:

1) від 05.02.2020 року №0113450411 на суму 4080,00 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0410714309971, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

2) від 26.03.2019 року №0258811213 на суму 1020,00 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0411625603609, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

3) від 25.03.2019 року №0249291206 на суму 47863,18 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0410711603810, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

4) від 21.02.2019 року №0147901213 на суму 1020,00 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0410711377690, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

5) від 10.01.2019 року №0015021213 на суму 1020,00 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0410711603810, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

6) від 06.12.2018 року №0908471206 на суму 69536,52 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0410711072148, однак повернулося відправнику;

7) від 19.10.2018 року №0724881213 на суму 1020,00 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №-411624694341, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

8) від 12.06.2018 року №0345711213 на суму 1020,00 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0411621553348, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

9) від 29.05.2018 року №0311611213 на суму 8160,00 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0411621555111, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

10) від 29.05.2018 року №0267541213 на суму 170,00 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0411622641283, однак повернулося відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»;

11) від 11.04.2018 року №0216151206 на суму 259620,76 грн, яке направлено позивачу поштовим відправленням №0411620964280, однак повернулося відправнику.

Також позивачем подавались декларації з ПДВ, яким визначено податкові зобов`язання з ПДВ:

1) за 2018 рік декларація від 24.01.2019 року, сума ПДВ: 78797,00 грн;

2) за 2017 рік декларація від 26.01.2018 року, сума ПДВ: 217800,00 грн.

Згідно інтегрованої картки відповідача з ПДВ заборгованість на 31.12.2020 року складає 394538,46 грн. Відомостями з інтегрованих карток відповідача з ПДВ підтверджується порядок утворення заборгованості з ПДВ, в т.ч. з урахуванням вищевказаних ППР та податкових декларацій.

Матеріалами справи підтверджується безперервність існування у відповідача податкового боргу з дати винесення вищевказаної податкової вимоги. Також в наявності розрахунок податкового боргу, який підтверджує заявлену до стягнення суму.

Доказів сплати податкового боргу відповідачем не надано.

В рамках реалізації державної податкової політики відповідач як орган стягнення звернувся з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, органом стягнення є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим кодексом та іншими законами України.

За приписами підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підп. 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

За пунктами 95.1.-95.4. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За вимогами підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов`язано платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом податкове 14.1.157 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

За п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом-повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

На виконання вищевказаних положень Податкового кодексу України позивач у встановленому порядку надіслав на адресу відповідача податкову вимогу.

Слід зазначити, що відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пп. 129.1.1. та 129.1.2. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)

Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 року по справі №380/7694/20.

Обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції (у разі застосування пунктів 42.4, 58.3) від органів ДПС України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.02.2024 року у справі № 600/5156/21-а.

Жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.11.2023 року у справі №640/24273/19.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.

Відповідачем не спростовано доводи податкового органу, стосовно надіслання податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень в порядку встановленому законом.

Суд повторює, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024 року у справі №140/12235/21.

Згідно правозастосування, здійснено Касаційним адміністративним судом у постанові від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, викладені вище правові висновки стосуються і юридичних осіб.

Матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу, формування щодо такого податкового боргу контролюючим органом податкової вимоги, а також безперервність існування такого боргу у позивача з моменту формування податкової вимоги до звернення позивача до суду, при цьому докази оскарження та скасування такої податкової вимоги чи податкових повідомлень-рішень в матеріалах справи відсутні.

Виходячи із зазначеного суд констатує, що направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги на відому контролюючому органу адресу відповідача станом на дату направлення таких документів є належним виконанням обов`язків контролюючого органу, в зв`язку з чим ці документи вважаються направленими належним чином.

З огляду на положення п. 58.3 ст. 58, п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України та той факт, що конверти, направлені відповідачу за його місцезнаходженням були повернуті з відповідною відміткою, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачеві належним чином.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо розмірів заявлених до стягнення коштів, їх обґрунтованості, відсутність доказів оскарження податкових-повідомлень рішень та податкової вимоги, самостійного подання податкової звітності та погашення відповідачем податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими відповідними доказами.

Суд звертає увагу на те, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов`язання визначено, а також вимога про сплату боргу, не є предметом дослідження у цій справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року №380/783/21.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у справі не понесені, а отже не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІЛЕНДПРОДАКШЕН (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 57, код ЄДРПОУ: 41141470) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути кошти платника податків ТОВ «СІТІЛЕНДПРОДАКШЕН» (код ЄДРПОУ 41141470) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу розмірі 394538,50 гривень (триста дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім гривень 50 копійок).

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко