Ухвала від 31.03.2025 по справі 640/7137/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

31 березня 2025 року №640/7137/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача Трубакова Є.О., представника третьої особи Азаренкова С.М., розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання протиправною, нечинною та скасування постанови від 22.12.2021 №2745, з підстав протиправності оскаржуваної постанови,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Дніпроазот» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач, НКРЕКП), третя особа: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі третя особа), про визнання протиправною, нечинною та скасування постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2745 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» (далі Постанова №2745).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі №640/7137/22 та призначено підготовче засідання.

У подальшому, зокрема, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі №640/7137/22 відмовлено.

На виконання вимог Закону України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX), Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/7137/22 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 прийнято до провадження матеріали адміністративної справи №640/7137/22 та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

До суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №640/7137/22.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 зупинено провадження у адміністративній справі №640/7137/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/1125/20 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 поновлено провадження у справі №640/7137/22 за позовом Акціонерного товариства Дніпроазот до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз про визнання протиправною, нечинною та скасування постанови від 22.12.2021 №2745, з підстав протиправності оскаржуваної постанови, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

До суду від НКРЕКП надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі.

Дане клопотання мотивоване тим, що рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі на послуги розподілу природного газу, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом. Згідно із частиною 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказав, що право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується, а також має бути спрямоване виключно на захист порушених прав, свобод та інтересів.

Зазначив, що Постанова №2745 втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП від 10.01.2024 №58. Вважає, що у зв`язку з втратою чинності оскаржуваною постановою, рішення суду у вказаній справі жодним чином не відновить, ніби то порушені права позивача, так як по суті у вказаній справі відсутній предмет оскарження. Недоведеність порушення оскаржуваними діяннями особистих прав та інтересів позивача є підставою для закриття провадження у справі.

На думку відповідача, враховуючи вказане, провадження у зазначеній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

АТ «Дніпроазот» не погоджується із заявленим клопотанням та вважає, що воно не підлягає задоволенню, у зв`язку із тим, що тариф НКРЕКП на розподіл природного газу встановлюється на 1 календарний рік. Це вбачається з п. 4 Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 25.02.2016 №236, де визначено, що планований період - період тривалістю 12 місяців або один календарний рік, на який здійснюється розрахунок тарифу. Той факт, що НКРЕКП тільки 10.01.2024 ухвалила рішення про визнання оскаржувану постанову НКРЕКП такою, що втратила чинність, великого значення для справи не має, адже починаючи з 01.01.2023 вже діяв новий тариф (вже для ТОВ «Газорозподільні мережі України», оскільки на той час АТ «Дніпропетровськгаз» вже припинив надавати послуги з розподілу природного газу), що був прийнятий постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944.

Вказує, що справи щодо оскарження тарифу на розподіл природного газу є складними, а тому займають багато часу для їх вивчення і розгляду, особливо в умовах воєнного стану. Одного календарного року об`єктивно може виявитися замало, щоб суд повністю розглянув та вирів спору щодо оскарження тарифів на розподіл природного газу. Разом з тим, стаття 13 Європейської конвенції з прав людини наголошує на тому, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Вважає, що ефективність обраного позивачем засобу правового захисту полягає в тому, що окрім перелічених у пункті 1 частини 1 статті 5 КАС України способів захисту, а саме визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, АТ «Дніпроазот» також просить суд скасувати оскаржувану постанову НКРЕКП з моменту її прийняття. На думку позивача, можливість обрання самого такого способу захисту забезпечена, по-перше, частиною 2 статті 5 КАС України, де визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; по-друге, судовою практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а саме постановою від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, в якій судом касаційної інстанції як раз і був застосований такий спосіб захисту як поєднання визнання нормативного акту (рішення Криворізької міської ради) протиправним, нечинним, та таким, що унеможливлює застосування акту з моменту прийняття.

Стверджує, що втрата чинності оскаржуваною постановою НКРЕКП не впливає на можливість застосування відповідних наслідків (перерахунок вартості послуг за розподіл природного газу) у випадку задоволення позову, оскільки позивач просить скасувати зазначену постанову НКРЕКП з моменту її прийняття. Тому, клопотання НКРЕКП про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали даної адміністративної справи та заяву відповідача про закриття провадження, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд зазначає таке.

Як вбачається із змісту оспорюваної постанови НКРЕКП то, вона встановлює нові тарифи на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз», які починають діяти з 01.01.2022, зокрема: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

Суд зазначає, що рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі на послуги розподілу природного газу, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом.

Таким чином, норми оспорюваної постанови поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що ця постанова є нормативно-правовими актами.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою.

Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи (виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб`єктів, не вичерпують свою обов`язковість певною кількістю її застосувань, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність скасовується за спеціальною процедурою чи припиняється через настання певної події або дати.

Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (юридичні норми), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид (групу) суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується, вичерпується у зв`язку з його застосуванням до конкретних правовідносин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 640/12695/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 та від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18, від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20.

Судом встановлено, що Постанова № 2745 втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП від 10.01.2024 № 58.

Пунктом 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Частинами другою та третьою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі права, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Отже, до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Нормативно-правовий акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чиним не може бути оскаржений, а отже і визнаним нечинним повторно в судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.11.2022 по справі №640/10978/19.

Оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси - не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, якщо нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких, з погляду суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.02.2019 по справі 826/5493/16.

Ключовим у можливості оскарження нормативно - правового акту суб`єкта владних повноважень є саме його чинність, станом на момент звернення позивача до суду.

Втрата чинності нормативно-правовим актом свідчить про відсутність предмета спору (об`єкта спірних правовідносин), а відтак і про відсутність можливості оскаржувати такі рішення до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.12.2022 року по справі 816/2487/17.

Згідно із частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується, а також має бути спрямоване виключно на захист порушених прав, свобод та інтересів.

Отже, у зв`язку з втратою чинності оскаржуваною постановою, рішення суду у вказаній справі жодним чином не відновить, порушені права позивача, так як по суті у вказаній справі відсутній предмет оскарження.

Недоведеність порушення оскаржуваними діяннями особистих прав та інтересів позивача є підставою для закриття провадження у справі, враховуючи практику Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 800/554/17 закрито провадження у справі за пунктом 1 частини першої статі 238 КАС України з іншої підстави недоведеність порушення оскаржуваними діяннями особистих прав та інтересів позивача.

Верховний Суд у вказаній ухвалі зазначив, «що гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.»

Відтак, підстава про закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» тлумачиться Верховним Судом ширше і включає всі випадки, коли правила КАС України унеможливлюють розгляд справи в адміністративному суді.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.03.2018 у справі № 800/414/17 (П/9901/77/18) вказала, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №9901/56/19, від 05.02.2020 року у справі №826/6872/16, від 04.03.2020 року у справі №9901/524/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі №640/7137/22 за позовом Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання протиправною, нечинною та скасування постанови від 22.12.2021 №2745, з підстав протиправності оскаржуваної постанови закрити.

2. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.

Повний текст ухвали виготовлено 07.04.2025.