Рішення

від 09.04.2025 по справі 520/1497/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2025 року справа №520/1497/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

доХарківського апеляційного суду

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського апеляційного суду (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача з приводу використання під час нарахування і виплати протягом 01.01.2021-31.12.2023 судді позивачу суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2102,00 грн;

- зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату за період 01.01.2021-31.12.2021 суддівської винагороди позивачу і допомоги на оздоровлення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2270,00 грн з утриманням належних податків (зборів) та з урахуванням раніше проведених платежів;

- зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату за період 01.01.2022-31.12.2022 суддівської винагороди позивачу і допомоги на оздоровлення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2481,00 грн з утриманням належних податків (зборів) та з урахуванням раніше проведених платежів;

- зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату за період 01.01.2023- 31.12.2023 суддівської винагороди позивачу і допомоги на оздоровлення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2684,00 грн з утриманням належних податків (зборів) та з урахуванням раніше проведених платежів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачі всупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ при обчисленні та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 включно застосували розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений для визначення базового розміру посадового окладу судді згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» тобто з розміру 2102,00 грн, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, та який станом на 01.01.2021 становить 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 - 2684,00 грн, внаслідок чого виплатили позивачу належну їй суддівську винагороду у меншому розмірі, аніж це визначено статтею 135 Закону України №1402-VІІІ. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачам запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 залучено в адміністративній справі №520/1497/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, в якості відповідача Державну судову адміністрацію України.

Відзив на позовну заяву від Харківського апеляційного суду до суду не надійшов.

Відповідач, Державна судова адміністрація України,відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті не надходили.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Указом Президента України «Про призначення судді» від 04.08.2003 №802/2003 ОСОБА_1 призначено на посаду судді військового місцевого суду Чернігівського гарнізону. Згідно Указу Президента України від 20.11.2006 №981/2006 позивач переведений на посаду судді військового місцевого суду Харківського гарнізону та Постановою Верховної Ради України від 19.03.2009 №1169-УІІ обраний суддею військового місцевого суду Харківського гарнізону безстроково.

Наказом голови Апеляційного суду Харківської області від 01.11.2012 №03-02/84-ос позивач зарахований до штату суду на посаду судді безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.09.2012 №5262-УІ.

На підставі Указу Президента України від 29.12.2017 №452/2017 Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

На підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28.09.2018 №297/2018 позивача зараховано до штату Харківського апеляційного суду у зв`язку з переведенням з Апеляційного суду Харківської області де і по теперішній час проходить безперервну публічну службу на зазначеній посаді.

Обґрунтовуючи доводи заявлених позовних вимог позивач вказав, що у спірні періоди Харківський апеляційний суд здійснив нарахування та виплату їй щомісячної суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, замість належного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня кожного календарного року.

Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно із частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України №1402-VIII положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У преамбулі Закону України №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Положеннями частини першою статті 4 Закону України №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону України №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII (далі по тексту - Закон України №1401-VIII).

Законом України №1401-VIII серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій»

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Приписами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту означеної норми Закону України №966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX (далі по тексту - Закон України №1082-IX) встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2189,00 гривень, з 1 липня 2294,00 гривні, з 1 грудня 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня 2270,00 гривень, з 1 липня 2379,00 гривень, з 1 грудня 2481,00 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102,00 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX (далі по тексту - Закон України №1928-IX) встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2393,00 гривні, з 1 липня 2508,00 гривень, з 1 грудня 2589,00 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб: з 1 січня 2481,00 гривня, з 1 липня 2600,00 гривень, з 1 грудня 2684,00 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102,00 гривні.

Згідно зі статтєю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX (далі по тексту - Закон України №2710-IX) встановити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589,00 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема працездатних осіб 2684,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривні.

Слід зазначити, що зміни до Закону України №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Законами України №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України №1402-VIII.

Проте, означені Закони України №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX, не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відтак, Законом України №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481,00 грн), 01.01.2023 (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі Законів України №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX була неправомірною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 15.08.2023 у справі №120/19262/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 нараховано та виплачено позивачу суддівську винагороду, виходячи з розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Така обставина не заперечується сторонами у справі.

При цьому, як зазначено, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481,00 грн), 01.01.2023 (2684,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі Законів України №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX була неправомірною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застосуванням прожиткового мінімуму - 2102,00 грн, діяло з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.

Таким чином, відповідачем вчинено протиправні дії щодо нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Суд зазначає, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 148 Закону України №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону України №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

У силу частини першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Приписами пунктів 2 та 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Положеннями пункту 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п`ятою статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Тобто, територіальні управління Державної судової адміністрації України обласного рівня здійснюють свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2021, 2022, 2023 роки.

Так, територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону України №1082-ІХ, норм статті 7 Закону України №1928-ІХ, норм статті 7 Закону України №2710-ІХ, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 у розмірі 2102,00 гривні, з 01.01.2022 у розмірі 2102,00 гривні та 01.01.2023 у розмірі 2102 гривні. Вказано, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі.

Враховуючи надані сторонами пояснення, судом встановлено, що Державною судовою адміністрацією України, як головним розпорядником бюджетних коштів, була виділена сума коштів у недостатньому розмірі для забезпечення виплати Харківським апеляційним судом суддівської винагороди, обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2021 2270,00 грн, на 01.01.2022 - 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн.

Відтак невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону України №1402-VIII).

Із врахуванням статусу Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу, у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а також предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача, слід визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Харківський апеляційний суд в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270,00 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684,00 грн.

Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Харківський апеляційний суд бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді позивачу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270,00 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684,00 грн.

Правомірність обрання такого способу захисту підтверджено Верховним Судом у постанові від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.

Крім того, з метою ефективного способу захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України провести нарахування та виплату позивачу недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2270,00 грн, на 01.01.2022 - 2481,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки, позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Харківського апеляційного суду (вулиця Героїв Небесної Сотні, 36, місто Харків, Харківська область, код ЄДРПОУ: 37874947) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Харківського апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-ІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2270,00 грн, на 01.01.2022 - 2481,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Харківський апеляційний суд бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-ІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 - 2270,00 грн, на 01.01.2022 - 2481,00 грн, на 01.01.2023 - 2684,00 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду з приводу використання під час нарахування і виплати протягом 01.01.2021 - 31.12.2023 судді Харківського апеляційного суду - ОСОБА_1 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2102,00 грн.

Зобов`язати Харківський апеляційний суд провести нарахування і виплату за період 01.01.2021-31.12.2021 суддівської винагороди судді Харківського апеляційного суду - ОСОБА_1 і допомоги на оздоровлення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2270,00 грн з утриманням належних податків (зборів) та з урахуванням раніше проведених платежів.

Зобов`язати Харківський апеляційний суд провести нарахування і виплату за період 01.01.2022-31.12.2022 суддівської винагороди судді Харківського апеляційного суду - ОСОБА_1 і допомоги на оздоровлення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2481,00 грн з утриманням належних податків (зборів) та з урахуванням раніше проведених платежів.

Зобов`язати Харківський апеляційний суд провести нарахування і виплату за період 01.01.2023-31.12.2023 суддівської винагороди судді Харківського апеляційного суду - ОСОБА_1 і допомоги на оздоровлення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2684,00 грн з утриманням належних податків (зборів) та з урахуванням раніше проведених платежів.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 09.04.2025.

СуддяОльга НІКОЛАЄВА