Рішення від 04.04.2025 по справі 580/13106/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року справа № 580/13106/24 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Черкаської окружної прокуратури (вул. Б.Хмельницького, буд. 60, м.Черкаси, 18010) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01023, ЄДРПОУ 37507901), Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Пирогова, 26, м. Вінниця, 21018, ЄДРПОУ 44979060) до Білозірської сільської ради (вул. Незалежності, 168 с. Білозір`я, Черкаський район, Черкаська область, 19635 ЄДРПОУ 26323367), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2024 вх.61293/24 заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Білозірської сільської ради в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Білозірської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.08.2023 № 914 з прийняттям рішення про віднесення земель площею 26,3 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України та зобов`язати Білозірську сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.08.2023 № 914 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель площею 26,3 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України;

- визнати протиправною бездіяльність Білозірської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1429 з прийняттям рішення про віднесення земель площею 667,9541 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України та зобов`язати Білозірську сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1429 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель площею 667,9541 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог закону не виніс на розгляд сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.08.2023 №914 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 статті 162 КАС України).

28.01.2025 від представника Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, як позивач у справі, з огляду на допущене порушення вимог земельного законодавства відповідачем, вважає адміністративний позов прокурора обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Здійснюючи передбачені ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повноваження Черкаською окружною прокуратурою встановлено, що на підставі ст. ст. 57, 57-1 Земельного кодексу України Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернувся до відповідача з поданням від 03.08.2023 №914 у частині угідь площею 26,3 га щодо прийняття рішення про віднесення залісених земель.

За результатами проведеного обстеження постійного лісокористувача філії «Черкаське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на території Білозірської сільської територіальної громади виявлено наступні самозалісені ділянки загальною площею 26,3 га: географічними координатами 49.39628, 31.73594 орієнтовною площею 1,2 га, межують з ділянкою з кадастровим номером 7124983000:03:001:0027, географічними координатами 49.39491, 31.69562 орієнтовною площею 25,1 га, межують з ділянкою з кадастровим номером 7124955300:01:001:0001, розташов поблизу с. Закревки в межах Мошнівської територіальної громади в Черкаській області.

Сільський голова від імені Білозірської сільської ради листом 19.09.2023 №1497/02-09 поінформував Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про неможливі прийняття рішення у зв`язку з відсутністю у поданні кадастрових номерів земельних ділянок та неможливості ідентифікувати земельні ділянки.

Білозірська сільська рада зазначеним листом поінформувала Управління про те, що таке подання не відповідає вимогам ст. 123 Земельного кодексу України надала роз`яснення, що надання земельних ділянок у користування в межах норм визначених статтею 122 Земельного кодексу України, відноситься до перелі адміністративних послуг органів місцевого самоврядування, які надаються через центр надання адміністративних послуг згідно Закону України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 №5203-VI, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 №523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг» та на підставі рішення Білозірської сільської ради від 31.10.2023 року №61-33/УІ «Пу затвердження переліку адміністративних послуг у новій редакції в ЦНАП

Білозірською сільською радою надаються адміністративні послуги через центр надання адміністративних послуг.

У зв`язку з тим, що повторно подання щодо віднесення земельних ділянок у самозалісених із зазначенням їх кадастрових номерів не надходило до Білозірської сільської ради, відповідне рішення не приймалося.

В подальшому, Управління звернулося до Білозірської сільської територіальної громади з поданням від 13.11.2023 №1429 у частині угідь 667,9541 га щодо ухвалення рішення про віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених земель. До вказаних подань додано інформацію про місце розташування цих самозаліснених ділянок (у форматі файлів *geojson).

Відповідач листами від 28.11.2023 №1975/02-17 та від 25.01.2024 № 146/02-09 повідомив Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про неможливість прийняття рішення у зв`язку невідповідності подання вимогам ст. 123 Земельного кодексу України та неможливості ідентифікувати земельні ділянки у зв`язку з відсутністю у поданні кадастрових номерів земельних ділянок.

У відповідь на запит Черкаської окружної прокуратури від 12.07.2024 №4207 вих-24 щодо розгляду подання від 03.08.2023 №914 у частині угідь площею 26,3 га, Білозірською сільською радою надано відповідь від 20.08.2024 №1975/02-17, згідно з якою сільською радою не приймалося рішення про віднесення до самозалісених земельних ділянок, при цьому продублювавши аналогічну інформацію, надану Управлінню листом від 19.09.2023 № 1497/02-09, а саме невідповідності подання вимогам ст. 123 Земельного кодексу України та неможливості ідентифікувати земельні ділянки у зв`язку з відсутністю у поданні кадастрових номерів земельних ділянок.

Черкаська окружна прокуратура 12.07 2024 та 27.09.2024 звернулася до Білозірської сільської ради з листами про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подань Центрально Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства від 03.08.2023 №914 та від 13.11.2023 № 1429.

За результатами розгляду зазначених листів Білозірська сільська рада надала копію відповіді, адресовану Центрально Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства у якій зазначено про неможливість прийняття рішення у зв`язку з відсутністю у поданні кадастрових номерів земельних ділянок та неможливості ідентифікувати земельні ділянки.

У позовній заяві позивач стверджує, що такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року № 3852-XII (далі ЛК України) закріплено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Відповідно до ст. 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 5 ЛК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 57-1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі ЗК України) визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Вказаної процедури позивачі дотрималися.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Отже, відповідач уповноважений на виконання дій і прийняття рішень, з приводу яких заявлено позов.

Вказаною вище процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки. Для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Отже, під час вирішення питання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної важливо встановити, чи сформована вона як об`єкт цивільних прав, оскільки від цього буде залежати процедура її віднесення до самозалісених земель.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст.45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно зі ст.48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до ст. 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.

Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що підп. 6 п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 №675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов`язано забезпечити безумовне виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021 № 228/2021, щодо ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України, віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, безумовно, становить державний інтерес у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п.1 ч.6 ст.23 вказаного Закону).

Згідно з Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженим наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404, позивач 2 підпорядковується позивачу 1 та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо. На виконання п. 2 протоколу засідання колегії Держлісагентства від 28.09.2023 №8 позивач 2 зобов`язаний вживати заходи щодо подання клопотань до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про прийняття рішень про віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Водночас відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, позивач 1 є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля; має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Отже, надіславши відповідачу подання від 03.08.2023 №914 та від 13.11.2023 №1429 щодо прийняття рішення про віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 29,0967 га до самозалісених земель, Центральним Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства дотримано вказаних вище вимог законодавства.

Щодо повноважень відповідача суд урахував.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон №280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць. Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч.17 ст.46 Закону №280/97-ВР).

Отже, відповідач згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданні позивача 2 № 1397 до самозалісених земель мало бути розглянуто ним на сесії цієї ради.

Оскільки згідно з ч.2 ст. 57-1 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а будь-який інший нормативно-правовий акт не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо розгляду питання віднесення угідь до самозалісених за результатами розгляду вказаного вище подання.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, в зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Білозірської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.08.2023 № 914 з прийняттям рішення про віднесення земель площею 26,3 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Білозірську сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 03.08.2023 № 914 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель площею 26,3 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Визнати протиправною бездіяльність Білозірської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1429 з прийняттям рішення про віднесення земель площею 667,9541 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Білозірську сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрально Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.11.2023 № 1429 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель площею 667,9541 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію рішення направити учасникам справи.

Судове рішення складене 08.04.2025.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО