Рішення від 09.04.2025 по справі 640/7921/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/7921/20

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фуд Сервіс" до Головного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Європа" (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000290402, №0000300402 від 17.01.2020, №0000540402 від 05.02.2020, № 0002400402 від 25.08.2020 року;

- стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 5542,2 грн.;

- стягнути на користь позивача суму витрат на оплату послуг правничої допомоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за спірні періоди, за результатами якої складено Акти про результати документальної позапланової виїзної перевірки на підставі яких винесенні податкові повідомлення рішення.

Разом з тим, позивач не погоджується з висновками податкового органу і вважає їх такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Наголошував на тому, що ним правомірно сформовано за наслідками господарських операцій податковий кредит та заявлено сформовану суму від`ємного значення ПДВ до бюджетного відшкодування, а будь-які підстави для нарахування податкових зобов`язань у порядку п. 198.5 ст, 198 ПК України на думку останнього відсутні.

Звертав увагу суду на те, що послуги з логістики, які отримує позивач, є супровідними та допоміжними до його основної діяльності з реалізації власної продукції та безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю останнього, оскільки: отримання таких послуг дозволяє забезпечити доставку товару безпосередньо до кінцевого споживача продукції, реалізацію такої продукції та отримання позивачем доходу від господарської діяльності. При цьому, логістичні послуги спрямовані на формування взаємовигідних умов поставки товару та є найбільш економічно доцільними способом організації співпраці з покупцем.

Отже, позивач вважає, що оплата логістичних послуг є витратами позивача, здійсненими в рамках власної господарської діяльності, спрямованими на збільшення реалізації товарів, і безпосередньо відноситься до обраного виду господарської діяльності останнього торгівля продуктами швидкого приготування.

На переконання позивача, безпідставними є висновки податкового органу про те, що логістичні послуги не пов`язані з господарською діяльністю останнього, з огляду на те, що нібито вартість послуг не включається до собівартості товарів/послуг.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не проводив перегляд ціни поставленого товару зазначив, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Положеннями статей 43 та 44 ГК України встановлена свобода договірних відносин та підприємницької діяльності, зокрема: право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Тому, позивач має право самостійно, на власний розсуд та без будь-яких законодавчих обмежень визначати вартість своєї продукції для конкретного покупця. В свою чергу, податкове законодавство не надає повноважень контролюючому органу без обґрунтувань ставити під сумнів доцільність операцій платника податку та ставити під сумнів питання ціноутворення (окрім, регулювання щодо принципу витягнутої руки на підставі ст.39 ПК України).

Щодо правомірності отримання логістичних послуг після переходу права власності на товар зазначив, що момент переходу права власності на товар жодним чином не впливає на факт пов`язаності логістичних послуг щодо вказаного товару з господарською діяльністю позивача. Право власності на товар, не є критерієм для оцінки господарської суті спрямованої на отримання доходу підприємством, економічних вигод в подібних операціях.

З приводу реальності господарської операції та правомірності відображення податкового кредиту позивач зазначив, що позивач надав усі необхідні документи та пояснення, що підтверджують усі обставин щодо реальності здійснення господарської операції з отримання логістичних послуг, зокрема: фактичний рух активів в процесі здійснення господарської операції (здійснення оплати та фактичне отримання послуг Позивачем); наявність усіх належно оформлених первинних документів (акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні); належну правосуб`єктність учасників господарської операції (Компанія та її контрагент є належно зареєстрованим платниками ПДВ та не мають ознак фіктивності); наявність ділової мети при здійснення господарської операції (стимулювання збуту продукції позивача та отримання доходу від господарської діяльності).

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що згідно матеріалів проведеної документальної виїзної перевірки встановлено здійснення господарських відносин позивача та ТОВ Сільпо-фуд на підставі Договору поставки від 05.01.2017 №756Р (м. Київ).

Звертав увагу суду на те, що відповідно до пункту 1.2. товар поставляється в асортименті, узгодженими строками Договору в Логістичній специфікації згідно Додатку №1 та за цінами, що визначені в прайс -листі згідно додатку №2, які є невід`ємною частиною цього Договору. Товар повинен супроводжуватися відповідно видатковою та товарно - транспортною в кількості не менше трьох примірників.

Разом з товаром покупцю повинні передаватися відповідні документи, що підтверджують якість товару, його безпечність та походження, фітосанітарний стан, ветеринарно-санітарний стан (умови договору викладені на стр. 8-10 Акту перевірки).

Також наголошував на тому, що перевіркою встановлено, що позивачем отримано від постачальника ТОВ СІЛЬПО-ФУД послуги логістики. При цьому зазначив, що позивачем до перевірки надано договір поставки та акт здачі прийняття робіт. Договір на надання послуг логістики ТОВ СІЛЬПО-ФУД не укладався.

Водночас наголошував на тому, що отримання послуг від ТОВ СІЛЬПО-ФУД згідно Актів здачі прийняття робіт відбулося після поставки товару.

Відтак відповідач вважає, що надання додаткових послуг логістики суперечить самому договору поставки товару, згідно умов якого позивач виступає постачальником товару, а ТОВ СІЛЬПО-ФУД - покупцем, а ціна товару, що проставляється за цим договором, відображається Сторонами в прайс - листі, а у погоджену сторонами ціну Товару входять усі витрати, що несе Постачальник при виготовленні та поставці товару.

При цьому також зазначив те, що позивачем не проводився перегляд ціни поставленого товару, з урахуванням наданих послуг логістики після поставки товару та передачі права на розпоряджання ним як власник, ТОВ СІЛЬПО-ФУД, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.

Таким чином відповідач вважає, що перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства та встановлено завищення розміру бюджетного відшкодування за рахунок платника за спірний період.

3. Позивачем та відповідачем подано до суду відповідь на відзив, заяви про збільшення позовних вимог, а також заперечення на заяву та письмові пояснення, в яких останніми наводились переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві та відзиві на адміністративний позов.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/7921/20, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 10 :00 год. 01.04.2025 року.

2. Ухвалою суду задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Київській області та представника позивача, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми "електронний суд".

3. Усною ухвалою суду здійснено заміну позивача, зокрема в частині найменування з ТОВ "Маревен Фуд Європа" на ТОВ "Євро Фуд Сервіс", що відображено в протоколі судового засідання.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Головним управління Державної податкової служби у Київській області відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 19.11.2019 року № 713 проведено документальну позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2019 року.

2. За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 18.12.2019 р. № 327/10-36-04-02/35591588, в якому зафіксовані наступні порушення, зокрема:

- в порушення вимог пп. б п. 200.4, п. 200.7. п.200.8, п.200.9 ст. 200 та п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21: завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації): за вересень 2019 року в розмірі 33 921,00 грн; завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітні (податкові) періоди: за вересень 2019 року в розмірі 73 878,82 грн.

В змісті акту ГУ ДПС у Київській області наводить висновки про те, що оскільки вартість послуг логістики, отриманих позивачем, не включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування, та пов`язані з отриманням доходів, такі послуги визнаються такими, що призначаються для використання/використані в операціях платника, не пов`язаних з господарською діяльністю та вимагають нарахування податкових зобов`язань у порядку п. 198.5 ст. 198 ПК України.

3. Позивачем 02.01.2020 р. подано заперечення на Акт перевірки, які розглянуто 14.01.2020 р. за участю представників позивача, за результатами розгляду яких висновки Акту перевірки залишені без змін, про що ГУ ДПС у Київській області повідомило позивача листом № 1294/ І 0/10-36-04-02-10 від 14.01.2020 р.

4. На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення №0000290402 та №0000300402 від 17.01.2020 р.

5. Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої 26.03.2020 р. позивач отримав Рішення №10299/6/8800-08-05-02-06 від 20.03.2020 р., яким у задоволенні скарги та скасуванні ППР - відмовлено.

6. ГУ ДПС у Київській області провело документальну позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2019 р., за результатами якої склало Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №26/10-36- 04-02/35591588 від 16.01.2020 р. з аналогічними висновками.

7.На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Київській області винесло податкове повідомлення-рішення №0000540402 від 05.02.2020 р.

8. ГУ ДПС у Київській області провело документальну позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2020 р., за результатами якої склало Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №361/10-36-04-02/35591588 від 05.08.2020р. з аналогічними висновками.

9. На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Київській області винесло податкове повідомлення-рішення №0002400402 від 25.08.2020 р.

10. 05.01.2017 року між позивачем та ТОВ "Сільпо -Фуд" укладено договір поставки № 756Р, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору та замовлення.

Пунктом 1.2 зазначеного договору передбачено, що товар поставляється в асортименті, узгодженими строками договору в Логістичній специфікації згідно до Додатку №1 та за цінами, що визначені в Прайсі - листі згідно Додатку №1 та за цінами, що визначені в Прайсі - листі згідно Додатку №2, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що ціна товару, що проставляється за Договором, відображається Сторонами в Прайс - листі. У погоджену сторонами ціну Товару входять усі витрати, що несе Постачальник при виготовленні та поставці товару.

Згідно п. 3.4 постачальник зобов`язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010, якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін.

Відповідно до пункту 3.11 договору постачальник буде вважатись таким, що виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар покупцю до місця визначеного у замовленні та за ціною узгодженого в прайс - листі.

Пунктом 3.12 договору визначено, що датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків, вважається дата підписання видаткової накладної та товарно-транспортної накладної уповноваженим представником покупця.

Згідно пункту 4.3. товар повинен супроводжуватися видатковою та товарно - транспортною накладною в кількості не менше трьох примірників.

Згідно пункту 4.4 разом з Товаром Покупцю повинні передаватися відповідні документи, що підтверджують якість товару, його безпечність та походження, фіто/санітарний стан, ветеринарно-санітарний стан.

Пунктом 5.2 договору визначено, що постачальник гарантує, що товар, що поставляється за даним Договором, відповідатиме вимогам якості та безпечності протягом всього терміну придатності, терміну зберігання та гарантійного терміну, встановленого на товар.

Згідно пункту 11.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов`язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов`язань сторонами. У тому випадку, якщо Сторони, у строк не менш ніж за 20 днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомляють одна одну про бажання розірвати Договір або укласти новий договір, то Договір вважається продовженим строком на один рік на тих самих умовах.

Згідно п. 12.9. додатки до договору, які є невід`ємною частиною:

-Додаток №1 Логістична специфікація; Додаток №1.1 Специфікація зворотної тари - за необхідністю; Додаток №2 Прайс-лист; Додаток №3 Правила роботи через EDI; Додаток №4 Замовлення - зразок; Додаток №5 Графік замовлення і доставки товару; Додаток №6 Акт розбіжностей за кількістю та якістю - зразок; Додаток №7 Форма накладної на товар - зразок за необхідністю; Додаток №8 Правила постачання до Логістичного об`єкту Покупця - за необхідністю; Додаток №8.1 Пакувальний лист - зразок за необхідністю, Додаток №9 Повідомлення про зразки печаток (штампів) Покупця - за необхідністю; Додаток №10 Акт про виявлення недоліків (інцидентів) зразок; Додаток №11 Рівень дотримання постачальником умов поставки (SLA); Додаток №12 Тимчасові зміни графіку доставки; Додаток №13 Вимоги до продукту - за необхідністю.

11. Додатком №8 до Договору поставки № 7568 від 05.01.2017 року встановлені правила постачання до Логістичного об`єкту покупця, відповідно до яких передбачено:

п.1.3 товар повинен бути доставлений до Логістичного об`єкту Покупця: с. Димитрово, вул. Гоголівська,1.

- п.4 приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на Логістичному об`єкті Покупця. Після приймання товару водію (експедитору ) Продавця передають один екземпляр видаткової накладної з печаткою та підписом особи що приймала товар.

- п.5 оскільки покупець самостійно здійснює доставку Товару з Логістичного об`єкту Покупця до Торгівельних об`єктів Покупця, то Постачальник здійснює оплату таких послуг у розмірі 5 відсотків від вартості Товару, прийнятого на Логістичний об`єкт Покупця на виконання Договору за розрахунковий період.

12. Судом дослідженні наявні в матеріалах справи Акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 0020795497 від 30.09.2019 року, № 0020795498 від 30.09.2019 року, № 0020817324 від 31.10.2019 року, № 0020889873 від 31.03.2020 року; № 0020904263 від 30.04.2020 року, № 0020915938 від 31.05.2020 року, № 0020915939 від 31.05.2020 року, № 0020817324 від 31.10.2019 року, № 0020889873 від 31.03.2020 року, № 0020904263 від 30.04.2020 року, № 0020915938 від 31.05.2020 року, № 0020915939 від 31.05.2020 року.

13. Також судом дослідженні наявні в матеріалах справи податкові накладні.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами,.... у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України...".

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

2. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3. Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

4. Заперечуючи проти позову аргументи відповідача фактично зводились до того, що послуги логістики, які отримує позивач від ТОВ "Сільпо - Фуд", не пов`язані з господарською діяльністю останнього, а відтак позивачем протиправно в порушення вимог податкового законодавства завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, а також завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ за рахунок платника в банку за звітний період.

При цьому наголошувалось на тому, що отримання послуг позивачем від контрагента, які здійснено згідно Актів здачі-прийняття робіт - відбулося після поставки (продажу) товару, що в свою чергу свідчить про те, що надання додаткових послуг логістики суперечить договору поставки товару, згідно умов якого позивач виступає постачальником товару, а ТОВ СІЛЬПО-ФУД - покупцем, а ціна товару, що поставляється за цим договором, відображається Сторонами в Прайс - листі, а у погоджену сторонами ціну Товару входять усі витрати, що несе Постачальник при виготовленні та поставці товару.

5. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем отримано від постачальника ТОВ СІЛЬПО-ФУД послуги логістики, в підтвердження чого останнім надано до перевірки наступні документи, зокрема: договір поставки, акти здачі прийняття робіт і (надання послуг). При цьому, як свідчать матеріали справи, договір саме на надання послуг логістики, між ТОВ СІЛЬПО-ФУД та позивачем не укладався. Водночас, в актах здачі прийняття робіт (надання послуг) сторонами зазначається, що такі послуги надаються за договором Поставки №756Р від 05.01.2017 року, предметом якого є передача у власність покупця товару і його оплати (розділ І).

Суд звертає увагу на те, що податковий кодекс визначає різними поняттями - постачання товарів та постачання послуг.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Так, як зазначалось судом вище, послуги щодо постачання товару ТОВ СІЛЬПО-ФУД позивачем надавались на виконання договору поставки товару, згідно умов якого позивач виступає постачальником товару, а ТОВ СІЛЬПО-ФУД - покупцем.

Згідно умов договору передбачено, зокрема: п. 2.4. ціна товару, що проставляється за Договором, відображається Сторонами в Прайс - листі. У погоджену сторонами ціну Товару входять усі витрати, що несе Постачальник при виготовленні та поставці товару; п. 3.4 постачальник зобов`язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010; п. 3.12 датою приймання партії товару та переходу права власності та ризиків вважається дата підписання видаткової накладної та товарно - транспортної накладної уповноваженим представником покупця.

Згідно додатку № 8 Правила постачання до Логістичного об`єкту Покупця до Договору поставки від 05.01.2017 №756Р (далі - Правила), встановлено: - п.1.3 Товар повинен бути доставлений до Логістичного об`єкту Покупця: с. Димитрово, вул. Гоголівська, 1; п.4 приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на Логістичному об`єкті Покупця. Після приймання товару водію (експедитору) Продавця передають один екземпляр видаткової накладної з печаткою та підписом особи що приймала товар; п.5 оскільки покупець самостійно здійснює доставку товару з Логістичного об`єкту Покупця до Торгівельних об`єктів Покупця, то Постачальник здійснює оплату таких послуг у розмірі 5 відсотків від вартості товару, прийнятого на Логістичний об`єкт Покупця на виконання Договору за розрахунковий період.

При цьому, суд звертає увагу на те, що перехід права на розпоряджання товарами, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару згідно норм Податкового кодексу відбувся у момент поставки товару від позивача до ТОВ СІЛЬПО-ФУД на визначених умовами договору адресах логістичних центрів. Більше того, продавець в розумінні норм цивільного законодавства не наділений правом розпоряджатися таким товаром. Іншими словами, правовідносини щодо постачання певної партії товару покупцю вважаються такими, що припинились, що також узгоджується з п. 3.11 договору (постачальник буде вважатись таким, що виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він поставив товар покупцю до місця визначеного у замовленні та за ціною узгодженого в прайс листі).

Крім цього, Додатком №8 до договору поставки визначено, що ТОВ СІЛЬПО-ФУД здійснює доставку товару отриманого від позивача, який очевидно вже є власністю ТОВ СІЛЬПО-ФУД від логістичних центрів до місць реалізації.

Тобто, логістичні послуги надавалися на товар, який за договорами постачання перейшов вже у власність контрагента позивача.

Слід також звернути увагу на те, що надання додаткових послуг логістики за своєю суттю суперечить наявному договору поставки товару, згідно якого позивач виступає постачальником товару, а ТОВ СІЛЬПО-ФУД - покупцем, а ціна товару, що проставляється за цим договором, відображається сторонами в прайс - листі, а у погоджену сторонами ціну Товару входять усі витрати, що несе Постачальник при виготовленні та поставці товару.

При цьому, позивачем не проводився перегляд ціни поставленого товару, з урахуванням наданих послуг логістики після поставки товару та передачі права на розпоряджання ним як власник, ТОВ СІЛЬПО-ФУД, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

З урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що якщо вартість /послуг включається не до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування та пов`язані з отриманням доходів, такі послуги визнаються такими, що призначаються для використання/використані в операціях платника податків не пов`язаних з господарською діяльністю та потребують додаткового нарахування податкових зобов`язань за нормами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України.

6. Як зазначалось вище, отримання послуг позивачем від контрагента здійснено на підставі Актів здачі прийняття робіт (надання послуг).

Варто зауважити, що головною умовою для врахування у складі витрат платника певних послуг, в тому числі і логістичних, є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням приписів пункту 2 частини 9 Закону N 996-ХІV акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

Таким чином, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на такі послуги до складу податкового кредиту.

Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленими в постанові від 25.02.2021 року в справі N 816/2815/14 в подібних правовідносинах.

7. З досліджених матеріалів справи, зокрема актів здачі прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що такі документи, як мінімум не відповідають вимогам пункту 2 частини 9 Закону N 996-ХІV, оскільки в таких документах не розкрито зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

В судовому засіданні представник позивача посилався на те, що послуги логістики полягали в перевезенні товару з розподільчого центру до адрес магазинів торгової мережі. Між тим, суд зазначає, що у актах не зазначено з яких конкретно розподільчих центрів здійснювались перевезення; яким саме транспортом було здійснено перевезення; які водії здійснювали перевезення; яка кількість товару була перевезена; дати таких перевезень і їх кількість, тощо.

Отже, позивачем не доведено, що вказані послуги були необхідними при проведенні саме його господарської діяльності. Зміст правової позиції позивача у контексті спірних правовідносин може свідчити на його думку на користь того, що будь які витрати покупця, які призвели до збільшення реалізації товару в торговій мережі покупця є такими, що пов`язані з господарською діяльністю позивача. Однак, така правова позиція позивача на думку суду очевидно є помилково, оскільки після переходу права власності на товар, будь які витрати покупця (перевезення, зберігання, охорона, тощо) є такими, що не стосуються подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 193.1 статті 193 ПКУ).

8. Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з висновком відповідача про те, що позивачем завищено суму від`ємного, що зараховується до складу податкового кредиту та завищено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірний період. Відтак, податковий орган приймаючи оскаржувані рішення діяв відповідно до приписів податкового законодавства, забезпечуючи виконання покладених на контролюючий орган функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством повноваження.

9. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

10. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

11. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фуд Сервіс" до Головного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Фуд Сервіс" (вул. Офіцерська 1, м.Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, 09113, код ЄДРПОУ: 35591588);

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (вул. Народного Ополчення, 5а, м.Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ: 44096797).

Суддя О.В. Боднарюк