Постанова

від 08.04.2025 по справі 752/17411/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року місто Київ

Справа № 752/17411/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7080/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

судді доповідача Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Шкоріної О.І.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року (у складі судді Ольшевської І.О., повне рішення складено 23 грудня 2024 року)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про виплату індексації заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначав, що позивач був поновлений на роботі рішенням суду після незаконного звільнення. При поновленні йому встановили оклад на рівні січня 2021 року без врахування індексації заробітної плати. Відповідач всупереч вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не провів індексацію заробітної плати, що є порушенням його права на належну оплату праці. В обґрунтування вимог позивач надав розрахунки індексації заробітної плати за період з січня 2021 року по червень 2024 року, що в сумі складає 2730,41 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 21 січня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу аргументовано тим, що судом першої інстанції при відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували проведення індексації заробітної плати в Українському науково-дослідному інституту продуктивності агропромислового комплексу, зокрема позивачу, не з`ясувавши чи проводив відповідач, відповідно до чинного законодавства, індексацію заробітної плати апелянта на припущеннях вирішив, що так як індексація відноситься до гарантійних виплат тому вона мала відбутись і відмовив у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним. Суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому висновки, викладені у рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційна скарга разом із додатками та ухвалою про відкриття апеляційного провадження направлялася - судом за місцем знаходження відповідача в порядку ст. 128 ЦПК України. Відповідач отримав копію апеляційної скарги 20 лютого 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем у визначений термін не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення виплати індексації заробітної плати у розмірі 2 730,41 грн.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 березня 2017 року позивач знаходився у трудових відносинах з НДІ «Украгропромпродуктивність» на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій, що підтверджується наказом № 14-к від 01 березня 2017 року.

31 грудня 2021 року позивача наказом №194/к від 29 грудня 2021 року звільнено із зазначеної вище посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами організаційної структури.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним наказ Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу від 29 грудня 2021 року № 194/к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на роботі в Українському науково-дослідному інституті продуктивності агропромислового комплексу з дати звільнення на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій; стягнуто з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 379 645,96 грн; постанова у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущена до негайного виконання; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року відповідачем видано наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 з 31 грудня 2021 року з посадовим окладом 9 719,00 грн відповідно до штатного розпису з 01 січня 2021 року, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України 02 березня 2021 року, та встановлено надбавку за науковий стаж у розмірі 30 відсотків, доплату за наукову ступінь кандидата наук з державного управління в розмірі 15 відсотків посадового окладу.

Разом із тим, доручено головному бухгалтеру-завідувачу відділу бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 провести виплати ОСОБА_1 , що передбачені Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року справа № 752/2070/22.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд виходив з того, що судом не встановлено, що відповідачем не виконувався обов`язок, щодо виплати сум індексації грошових доходів, оскільки з боку позивача не було надано розрахункових листів або наказів про проведення індексації грошових доходів, при цьому клопотання про витребування відповідних доказів з боку ОСОБА_1 не заявлялось, а індексація відноситься до гарантійних виплат і є частиною заробітної плати.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає в новій редакції з наступними змінами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація грошових доходів населення проводиться згідно із вимогами 4 статті Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників і визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Приписами ст. 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1282-XII для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282-XII підвищення грошових доходів населення у зв?язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-XII, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов?язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Підвищення тарифного окладу апелянта здійснено в січні 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 29 «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

В абз. 2 п. 5 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу апелянта (з лютого 2021 року).

Так як відповідно до Порядку №1078 індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін починаючи з лютого 2021 року наростаючим підсумком, відповідно до опублікованих в офіційному друкованому виданню Кабінету Міністрів України газеті «Урядовий кур?єр» індекси споживчих цін, які обчислені в квітні 2021 року індекс споживчих цін перевищив поріг коефіцієнта індексації 103 % по відношенню до січня 2021 року і дорівнював 103,4 %.

В подальшому індекс споживчих цін в травні 2021 року дорівнював 104,7 %, в червні 2021 року - 105,0 %, в липні 2021 року - 105,0 %, в серпні 2021 року - 104,8 %, в вересні 2021 року - 106,0 %, в жовтні 2021 року - 107,0 %, в листопаді 2021 року - 107,9 %, в грудні 2021 року - 108,5 %, в січні 2022 року - 109,9 %, в лютому 2022 року - 111,7 %, в березні 2022 року - 116,7 %, в квітні 2022 року - 120,3 %, в травні 2022 року - 123,5 %, в червні 2022 року - 127,3 %, в липні 2022 року - 128,2 %, в серпні 2022 року - 129,6 %, в вересні 2022 року - 132,1 %, в жовтні 2022 року - 135,4 %, в листопаді 2022 року - 136,3 %, в грудні 2022 року - 137,3 %, в січні 2023 року - 138,4 %, в лютому 2023 року - 139,4 %, в березні 2023 року - 141,5 %, в квітні 2023 року - 141,8 %, в травні 2023 року - 142,5 %, в червні 2023 року - 143,6 %, в липні 2023 року - 142,7 %, в серпні 2023 року - 140,7 %, в вересні 2023 року - 141,4 %, в жовтні 2023 року - 142,5 %, в листопаді 2023 року - 143,2 %, в грудні 2023 року - 144,2 %, в січні 2024 року - 144,8%, в лютому 2024 року - 145,2 %, в березні 2024 року - 145,9 %, в квітні 2024 року - 146,2 %, в травні 2024 року - 147,1 %, в червні 2024 року - 150,3 %.

Абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум, для працездатних осіб з 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн, з 1 липня 2021 року в розмірі 2379 грн, з 1 грудня 2021 року в розмірі 2481 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум, для працездатних осіб з 1 січня 2022 року в розмірі 2481 грн, з 1 липня 2022 року в розмірі 2600 грн, з 1 грудня 2022 року в розмірі 2684 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум, для працездатних осіб з 1 січня 2023 року в розмірі 2684 грн.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в зв?язку з чим у 2023 році індексація грошових доходів населення підприємствами не проводилась.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум, для працездатних осіб з 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №1282-XII підвищення грошових доходів населення у зв?язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Так як індекс споживчих цін в якому він перевищив поріг коефіцієнта індексації був опублікований в травні 2021 року індексація здійснюється з червня 2021 року.

Відповідно до розрахунку, що долучений до матеріалів справи позивачем, індексація заробітної плати проведена за період з січня 2021 року по червень 2024 року включно, і її розмір становить 2730 грн. 41 коп.

Такий розмір індексації обраховано відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282-XI за період роботи на посаді завідувача науково-дослідного відділу соціально-трудових відносин, розвитку та аналітики статистичної звітності сільських територій: в червні 2021 року в розмірі 77,18 грн (2270 х 3,4 : 100 = 77,18), в липні 2021 року в розмірі 111,81 грн (2379 х 4,7 : 100 = 111,81), в серпні 2021 року в розмірі 118,95 грн (2379 х 5,0 : 100 = 118,95), у вересні 2021 року в розмірі 118,95 грн (2379 х 5,0 : 100 = 118,95), в жовтні 2021 року в розмірі 114,19 грн (2379 х 4,8 : 100 = 114,19), в листопаді 2021 року в розмірі 142,74 грн (2379 х 6,0 : 100 = 142,74), в грудні 2021 року в розмірі 173,67 грн (2481 х 7,0 : 100 = 173,67), в квітні 2024 року в розмірі 435,48 грн (3028 ? 45,2 : 100 : 22 ? 7 = 435,48), в травні 2024 року в розмірі 1087,71 грн (3028 х 45,9 :100 : 23 х 18 = 1087,71), в червні 2024 року в розмірі 349,73 грн (3028 х 46,2 : 100 :20 х 5 = 349,73).

Таким чином відповідач відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» повинен виплатити апелянту індексацію заробітної плати в розмірі 2730,41 грн. (дві тисячі сімсот тридцять грн.) 41 коп.

В Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року (справа № 695/984/16-ц) зазначено, що відповідно до положень ч. 1-4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Суми виплат, пов?язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5. Таким чином, суми індексації заробітної плати та компесація втрати частинами доходів у зв?язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

За вимогами статті 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Оскільки зарплатний розрахунковий лист складається у довільній формі, у ньому мають бути наведені відомості про суму нарахованої зарплати та розміри утримань і відрахувань із неї, а також про суму виплаченої зарплати.

Відповідно до положень КЗпП України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов?язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем із індексації заробітної плати покладається на роботодавця, а не на позивача (робітника).

Верховний Суд сформував усталену практику щодо трудових спорів про оплату праці в яких звертає увагу, що працівник є слабшою ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах і обов?язок дотримання трудового законодавства, зокрема доказування відсутності заборгованості по заробітній платі (в тому числі індексації) покладається на роботодавця.

Необхідно звернути увагу, що не нарахування та не виплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №l Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Київський апеляційний суд звертає увагу, що відповідач отримав копію апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем у визначений термін не надано.

За таких обставин, колегія суддів наголошує, що відповідач не заперечував, що він не нараховував та не виплачував апелянту індексацію заробітної плати за визначений період. А суд першої інстанції не з`ясувавши обставини, що мають значення для справи зробив висновок, що індексація заробітної плати апелянта відбувалась незважаючи на відсутність заперечень на позовні вимоги і без будь-яких доказів щодо проведення індексації заробітної плати апелянта.

Суд звертає увагу, що відповідач повинен був надати накази про проведення індексації на спростування доводів апелянта, це підтверджується листом Мінсоцполітики від 03.02.2020 р. № 1476/0/290-20/51 в якому зазначено, що норм та положень про необхідність видавати наказ при настанні права на проведення індексації грошових доходів на підприємствах, проте таких наказів відповідач не надавав ні до суду першої інстанції, ні до Київського апеляційного суду.

За таких обставин, Київський апеляційний суд доходить висновку про задовлення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення сум індексації заробітної плати у розмірі 2730, 41 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Також з відповідача в дохід держави стягується судовий збір за подачу позову 1211 грн. 20 коп. та за подачу апеляційної скарги в сумі 1816 грн. 80 коп., а всього 3028 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року- скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про виплату індексації заробітної плати - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 суму індексації заробітної плати у розмірі 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн 41 коп.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу в дохід держави судовий збір в сумі 3028 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу, адреса: 03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ: 00689160

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.І. Шкоріна