Постанова

від 02.04.2025 по справі 440/8773/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 р.Справа № 440/8773/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гуцула В.В.,

представників відповідача Каспрової О.В., Рєзнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Бюро економічної безпеки України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 31.01.25 року по справі № 440/8773/24

за позовом ОСОБА_1

до Бюро економічної безпеки України

про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бюро економічної безпеки України, в якій з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 17.06.2024 №196-к/ДСК-ДП "Про застосування дисциплінарного стягнення";

- визнати протиправним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 04.07.2024 №365-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_1 ", зі змінами;

- визнати протиправним та скасувати наказ Бюро економічної безпеки України від 08.07.2024 №370-к/ДСК-ДП "Щодо звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу перевірок та організації роботи Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників Бюро економічної безпеки України з 09.07.2024 або на іншій рівнозначній посаді до займаної ним;

- стягнути з Бюро економічної безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Бюро економічної безпеки України порушило вимоги ЗУ "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VIII, що стосуються дотримання процесуального порядку проведення службового розслідування, звільнення особи з займаної посади та гарантій такого звільнення. Так, відповідач ініціював службове розслідування стосовно позивача без належних доказів, обґрунтовуючи його припущеннями про те, що позивач начебто сфотографував документи для службового користування. Під час службового розслідування не було належним чином перевірено пояснення позивача та не взято до уваги обставини, які повністю спростовують пред`явлені йому звинувачення. У порушення частини восьмої статті 19 ЗУ "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" ні дисциплінарною комісією, ні керівником не досліджено, чи взагалі мав місце факт фотографування ОСОБА_1 попередження від 03.05.2024, а також якими належними і допустимими доказами він підтверджується. У порушення вимог частини другої статті 29 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" відповідачем застосовано до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Бюро економічної безпеки України. Крім порушення процедури службового розслідування та протиправного застосування заходів дисциплінарного впливу, дисциплінарне стягнення реалізовано наказом Бюро економічної безпеки України №365-к/ДСК-ДП від 04.07.2024 під час перебування позивача на лікарняному. Внесення змін до наказу заднім числом не виправляє первісного порушення законодавства та не змінює факту незаконного звільнення. Позивач та його адвокат неодноразово зверталися із запитами щодо надання копій матеріалів дисциплінарної справи та наказів про звільнення, однак відповідач свідомо затягував розгляд звернень та відмовляв у доступі до цих документів. Зазначив, що перебування на лікарняному не є самовільним залишенням місця служби. Відповідач не надав акта про відсутність позивача на робочому місці, який є обов`язковим документом для підтвердження факту дисциплінарного проступку. Інформація про лікарняний позивача була офіційно оприлюднена в електронному кабінеті роботодавця на сайті Пенсійного фонду України та надіслана керівництву БЕБ 27.05.2024 через месенджери та телефонний дзвінок, що спростовує твердження про неналежне повідомлення роботодавця.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Бюро економічної безпеки України від 17.06.2024 №196-к/ДСК-ДП "Про застосування дисциплінарного стягнення".

Визнано протиправним та скасовано наказ Бюро економічної безпеки України від 04.07.2024 №365-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_1 ", зі змінами.

Визнано протиправним та скасовано наказ Бюро економічної безпеки України від 08.07.2024 №370-к/ДСК-ДП "Щодо звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу перевірок та організації роботи Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників Бюро економічної безпеки України з 09.07.2024.

Стягнуто з Бюро економічної безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2024 по день постановлення рішення у справі в розмірі 469263,51 грн. з відповідним утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем БЕБ України подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про здійснення дисциплінарного провадження з порушенням встановленої процедури є неправомірними, оскільки обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності лише в разі якщо службове розслідування проводилось безпосереднім керівником, тобто без складання висновку про таке розслідування. В межах спірних правовідносин, обставини вчинення дисциплінарного проступку встановлювались уповноважении членами дисциплінарної комісії БЕБ саме під час здійснення дисциплінарного провадження, а підтверджуючі документи містяться в його матеріалах, які і надавались разом із висновком на затвердження директору БЕБ. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта, його викладення і застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служб здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Вказує, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язок керівника додатково обгрунтовувати власне рішення про застосування найбільш суворого заходу впливу у вигляді звільнення, оскільки всі обставини та обгрунтування вчиненого дисциплінарного проступку вже наведені у висновку дисциплінарної комісії з відповідними доказами.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивачем зазначено, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідач не здійснив жодних належних дій для документального підтвердження вчиненого позивачем правопорушення. Зазначає, що доводи відповідача про обгрунтованість звільнення позивача є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення принципів законності, обгрунтованості та пропорційності при застосуванні дисциплінарного стягнення, апеляційна скарга не містить нових доказів, які б могли змінити правову оцінку справи, а лише є ідентичною до доводів та заперечень щодо поданого позову, які раніше неодноразово подавались останнім, а також розглядались судом першої інстанції.

В судовому засіданні представники відповідача просили рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 21.11.2021 перебував у трудових відносинах із Бюро економічної безпеки України, займаючи наступні посади:

з 21.11.2021 старший детектив першого відділу детективів підрозділу детективів із захисту економіки у фіскальній сфері Головного підрозділу детективів БЕБ (наказ №33-к від 19.11.2021);

з 17.02.2022 в.о. заступника керівника Головного підрозділу детективів керівника підрозділу детективів із захисту економіки у фіскальній сфері Головного підрозділу детективів БЕБ;

з 02.01.2023 начальник відділу перевірок та організації роботи Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників БЕБ (наказ №28-к/ДСК-УП від 30.12.2022).

Під час проходження служби ОСОБА_1 також входив до персонального складу дисциплінарної комісії БЕБ на підставі наказу БЕБ №2 від 04.01.2023 (у редакції наказу БЕБ №287 від 24.10.2023). Тобто позивач брав участь у проведенні службових розслідувань стосовно посадових осіб різних структурних підрозділів БЕБ та його територіальних органів.

Враховуючи наказ БЕБ "Про затвердження та введення в дію структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України" №24 від 14.02.2024 (зі змінами, внесеними наказом БЕБ №54 від 25.03.2024), наказ БЕБ "Про введення в дію змін у штатному розписі Бюро економічної безпеки України на 2024 рік" №6-ф від 02.05.2024, 03.05.2024 позивач ознайомлений із попередженням №146/11.4-11 ДСК-24 про скорочення його посади, при цьому йому запропоновано зайняти нижчу посаду старшого інспектора відділу безпеки та пропускного режиму Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників БЕБ (код посади 17.4.679), на період увільнення працівника у зв`язку з призовом на військову службу. Позивач письмово висловив незгоду із запропонованою посадою, оскільки вона не була рівнозначною відповідно до підпункту 2 пункту 36 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1333.

08 травня 2024 року позивач направив лист в.о. Директора БЕБ, у якому повідомив про наявність достатньої кількості вакантних рівнозначних посад та просив запропонувати йому відповідну посаду. Також 08.05.2024 позивач звернувся до посадових осіб Департаменту персоналу БЕБ з рапортом для отримання копії попередження №146/11.4-11 ДСК-24 від 03.05.2024.

Через повернення рапорту від 08.05.2024 без розгляду позивач 09.05.2024 повторно надіслав його рекомендованим листом через поштового оператора "Укрпошта", а також на офіційну електронну адресу БЕБ.

09.05.2024 на підставі наказу БЕБ "Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 " №125-к/ДСК-ДП від 09.05.2024 розпочато службове розслідування. Підставою для проведення службового розслідування визначено факти, викладені в доповідній записці №9.17/17/396-24 від 03.05.2024 заступника керівника Департаменту керівника відділу внутрішньої безпеки Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників БЕБ Мицая О.В., про те, що позивач сфотографував попередження про звільнення №146/11.4-11 ДСК-24 від 03.05.2024, яке мало гриф "Для службового користування". Факт ознайомлення із зазначеним наказом про проведення службового розслідування підтверджується відміткою на копії вказаного акта та не заперечується позивачем у поданій ним позовній заяві.

15.05.2024 позивач надав письмові пояснення від 15.05.2024 на адресу голови дисциплінарної комісії БЕБ ОСОБА_2 , де описав власні заперечення щодо підстав проведення службового розслідування.

Листом БЕБ №11/23 Д.К./5401-24 від 21.05.2024 позивача запрошено 24.05.2024 о 14:30 год. на засідання дисциплінарної комісії БЕБ, за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 31, каб. 602.

24 травня 2024 позивач з`явився на засідання дисциплінарної комісії БЕБ, де надав письмові та усні пояснення. Пропозицію позивача самостійно надати мобільний телефон для огляду, щоб підтвердити відсутність там фотографії попередження про звільнення №146/11.4-11 ДСК-24 від 03.05.2024, було проігноровано, натомість члени комісії вимагали вилучення телефону для експертизи. Позивач відмовився, оскільки така процедура не передбачена Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" та Положенням про дисциплінарну комісію БЕБ. Також голова дисциплінарної комісії запропонував позивачеві пройти психофізіологічне опитування з використанням поліграфа, на що позивач погодився.

27 травня 2024 позивач через погіршення стану здоров`я відкрив листок непрацездатності, про що повідомив безпосереднього керівника. Інформація про непрацездатність позивача офіційно зафіксована на порталі Пенсійного фонду України.

Листом БЕБ №11/11.1/5668-24 від 28.05.2024 за підписом керівника Департаменту персоналу БЕБ ОСОБА_3 позивача повідомлено, що на підставі наказу БЕБ "Про продовження службового розслідування стосовно ОСОБА_1 " №161-к/ДСК-ДП від 28.05.2024 продовжено строк службового розслідування з 28.05.2024 по 11.06.2024.

06 червня 2024 листом №11/11/5972-24 позивача повідомлено про необхідність прибуття на психофізіологічне опитування із застосуванням поліграфа 10.06.2024, вказаний лист був підписаний керівником Департаменту персоналу БЕБ Світланою Королицькою. Вказаний лист-запрошення БЕБ №11/11/5972-24 від 06.06.2024 не містив інформацію про прийняте рішення Директором БЕБ щодо проведення психофізіологічного опитування ОСОБА_1 із застосуванням поліграфа.

Позивач не відмовлявся від проходження поліграфа, але повідомив про неможливість прибуття через лікарняний.

Цього ж дня, 06.06.2024, листом №11/11/6038-24 відповідач повідомив про відсутність підстав для переведення позивача на рівнозначну посаду, посилаючись на пункт 37 Положення про проходження служби осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.

Листом № ОСОБА_4 /23 Д.К./24-24 від 06.06.2024 позивача запрошено на засідання дисциплінарної комісії БЕБ 10.06.2024. Цим же листом позивачеві запропоновано, у разі наявності, надати дисциплінарній комісії БЕБ документально підтверджений час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях, протягом строку проведення службового розслідування.

Позивач через лікарняний не мав змоги бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії БЕБ, про що повідомив відповідача листом від 08.06.2024. Також позивач зазначив, що документи, які підтверджують час перебування на лікарняному, будуть надані як дисциплінарній комісії, так і роботодавцю після закінчення лікування.

На підставі висновку службового розслідування №25/ДСК-24 від 11.06.2024 видано наказ БЕБ "Про застосування дисциплінарного стягнення" №196-к/ДСК-ДП від 17.06.2024, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в БЕБ. Листом БЕБ №11/11.1/6466-24 від 17.06.2024 за підписом керівника Департаменту персоналу БЕБ ОСОБА_3 позивачеві надано інформацію про вказаний факт. За результатами направлення листа позивачеві відповідач склав протоколи фіксації доведення інформації та документів до відома особи, яка має спеціальне звання в БЕБ, №11.2-15/12-24 від 17.06.2024, №11.2-15/13-24 від 17.06.2024. Водночас відповідач не надіслав копію наказу №196-к/ДСК-ДП від 17.06.2024 позивачеві.

Листом БЕБ №11/11.1/7297-24 від 04.07.2024 за підписом заступника керівника Департаменту персоналу - керівника відділу проходження служби особами, які мають спеціальні звання, ОСОБА_5 позивача повідомлено про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до наказу БЕБ №196-к/ДСК-ДП від 17.06.2024. У зв`язку з цим наказом БЕБ "Про звільнення ОСОБА_1 " №365-к/ДСК-ДП від 04.07.2024 позивача звільнено з посади та служби в БЕБ за підпунктом 6 пункту 72 Положення про проходження служби осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1333 від 29.11.2022.

Наказом БЕБ від 05.07.2024 №369-к/ДСК-ДП внесено зміни до наказу БЕБ "Про звільнення ОСОБА_1 " №365-к/ДСК-ДП від 04.07.2024, а саме: визначено вважати датою звільнення лейтенанта ОСОБА_1 з посади та служби в БЕБ перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

Наказом БЕБ "Щодо звільнення ОСОБА_1 " №370-к/ДСК-ДП від 08.07.2024 визначено вважати датою звільнення лейтенанта ОСОБА_1 08.07.2024

08 липня 2024, після виходу на роботу, позивач був ознайомлений з наказами БЕБ "Про застосування дисциплінарного стягнення" №196-к/ДСК-ДП від 17.06.2024, "Про звільнення ОСОБА_1 " №365-к/ДСК-ДП від 04.07.2024, "Про внесення змін до наказу від 04.07.2024 №365-к/ДСК-ДП" №369-к/ДСК-ДП від 05.07.2024, "Щодо звільнення ОСОБА_1 " №370-к/ДСК-ДП від 08.07.2024. Відповідач не надав позивачеві копії наказів, а лише ознайомив його зі змістом відповідних актів.

Позивач подав рапорт від 08.07.2024 до керівництва БЕБ з вимогою надати копії наказів про його звільнення та матеріали службового розслідування, проте належним чином засвідчених копій не отримав.

Вважаючи рішення про звільнення із займаної посади протиправним, позивач звернувся до суду за захистом власних прав та охоронюваних законом інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові основи організації та діяльності БЕБ визначає Закон України "Про Бюро економічної безпеки України" №1150-IX від 28.01.2021 (Закон №1150-IX в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 1 вказаного Закону Бюро економічної безпеки України це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Закон України "Про центральні органи виконавчої влади", інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до БЕБ та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 19 Закону №1150-IX до працівників БЕБ належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з БЕБ.

Служба в БЕБ є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в БЕБ зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання БЕБ, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частина четверта статті 36 Закону №1150-IX визначає підстави для притягнення осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, до дисциплінарної відповідальності.

На виконання вимог частини п`ятої статті 19 Закону №1150-IX постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1333 затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до пункту 2 вказаного вище Положення №1333 рішення з питань проходження служби особами, які мають спеціальні звання БЕБ, оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі документів, перелік та форма яких встановлюється БЕБ.

Згідно з пунктом 4 Положення №1333 проходження служби в БЕБ регулюється Законом, цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 8 Положення №1333 на осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції з урахуванням особливостей, визначених Законом "Про Бюро економічної безпеки України".

За приписами пункту 50 Положення №1333 особи, які мають спеціальні звання БЕБ, користуються правами і виконують службові обов`язки відповідно до законодавства та цього Положення.

Відповідно до пункту 54 Положення №1333 особи, які мають спеціальні звання БЕБ, під час виконання покладених на них обов`язків підпорядковуються тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.

Згідно з підпунктом 6 пункту 72 Положення №1333 особа, яка має спеціальне звання БЕБ, звільняється зі служби у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції.

За приписами пунктів 74, 75 Положення №1333 звільнення осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, із служби здійснюється Директором БЕБ та керівниками територіальних управлінь БЕБ відповідно до повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Останнім днем проходження служби у БЕБ вважається день звільнення особи, яка має спеціальне звання БЕБ, з БЕБ відповідно до наказу БЕБ щодо особового складу.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України. Згідно з преамбулою цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту визначає, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

За приписами частини другої статті 21 Дисциплінарного статуту у разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до частини шостої статті 4 Дисциплінарного статуту керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону.

За приписами статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.

Також стаття 15 визначає, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Згідно з частинами третьою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. При цьому попередня бездоганна поведінка є обставиною, що пом`якшує відповідальність поліцейського.

Також під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу IV Положення про дисциплінарну комісію Бюро економічної безпеки України, затвердженого наказом БЕБ №15 від 24.01.2022, за результатами службового розслідування Дисциплінарна комісія БЕБ складає висновок, який має містити:

1) інформацію про особу, щодо якої проводилось службове розслідування, зокрема, її посаду, характеристику, наявність нагород, відзнак, інших дисциплінарних стягнень, а також іншу інформацію, яка може характеризувати особу;

2) обставини, що стали підставою для ініціювання службового розслідування;

3) обставини, які були встановлені дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування, що можуть вказувати на наявність чи відсутність у діях особи дисциплінарного проступку (із зазначенням доказів, що підтверджують ці обставини);

4) висновок про наявність чи відсутність у діях чи бездіяльності особи дисциплінарного проступку;

5) у разі встановлення в діях чи бездіяльності особи, щодо якої проводилося службове розслідування, наявності дисциплінарного проступку зазначається підстава (підстави) для притягнення особи відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" та вид дисциплінарного стягнення, який пропонується застосувати.

Згідно з пунктом 3 Розділу I Положення про дисциплінарну комісію БЕБ дисциплінарна комісія діє на засадах верховенства права, законності, дотримання прав людини, недискримінації, неупередженості, об`єктивності, достовірності, відповідальності, розумності.

Крім того, Дисциплінарним статутом встановлено особливості застосування дисциплінарних стягнень в період дії правового режиму воєнного стану.

Так, частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Частина третя статті 21 Дисциплінарного статуту передбачає, що перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Відповідач зазначає, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що він скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, а саме: здійснив фотографування попередження №146/11.4-11 ДСК-24 від 03.05.2024, що мало гриф "Для службового користування", а також здійснив виїзд за межі Київської області до міста Кременчук (Полтавська область) для лікування, без відповідного погодження та проходження необхідних інструктажів.

Колегія суддів зазначає, що правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №620/4545/22.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21 вказав, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Так, на підставі наказу БЕБ "Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 " №125-к/ДСК-ДП від 09.05.2024 щодо позивача розпочато службове розслідування. Підставою для проведення службового розслідування визначено факти, викладені в доповідній записці №9.17/17/396-24 від 03.05.2024 заступника керівника Департаменту керівника відділу внутрішньої безпеки Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників БЕБ Мицая О.В., про те, що позивач сфотографував попередження про звільнення №146/11.4-11 ДСК-24 від 03.05.2024, яке мало гриф "Для службового користування".

Позив вказує, що після ознайомлення з попередженням від 03.05.2024 він проставив відповідну відмітку про це на аркуші попередження, а також письмово зазначив про відсутність згоди обійняти запропоновану посаду та надання окремих заперечень щодо таких дій. Вказує, що він мав намір сфотографувати попередження від 03.05.2024, однак працівник Департаменту персоналу ОСОБА_6 , повідомив про заборону це робити і він не здійснив фотографування. При цьому, позивач вказав, що посадові особи Департаменту не висловлювали зауважень та не складали з цього приводу будь-яких документів.

При цьому, відповідачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів факту фотографування позивачем попередження про його звільнення №146/11.4-11 ДСК-24 від 03.05.2024. Пояснення посадових осіб БЕБ, в яких зазначено, що "03.05.2024 о 10.25 год. позивач здійснив фотозйомку попередження на його телефон, що має гриф "Для службового користування", не можуть бути прийняті як єдиний доказ факту здійснення фотографування.

Доказів того, що акт від 03.05.2024 "Про порушення Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Бюро економічної безпеки України та територіальних управліннях Бюро економічної безпеки України" дійсно був складений одразу, а саме 03.05.2024 о 10:25 год., матеріали справи не містять та не доведено в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах дисциплінарної справи відсутні не тільки об`єктивні докази фотографування, а також і докази розповсюдження позивачем документа, якому надано гриф "Для службового користування". Також слід враховувати, що попередження носило персональний характер, було адресовано особисто ОСОБА_1 , стосувалось його трудових прав.

Також судовим розглядом встановлено, що відповідач визначив дисциплінарним проступком не тільки фотографування попередження від 03.05.2024, а й здійснення ОСОБА_1 виїзду на межі Київської області до м. Кременчук, Полтавської області без відповідного погодження керівництва.

Так, представник відповідача в суді апеляційної інстанції зазначив, що 27.05.2024 (понеділок) позивачем відкрито лікарняний в м. Кременчук, Полтавської області, а оскільки останній повинен був заздалегідь пройти огляд у лікаря та норми чинного законодавства не передбачають дистанційного обстеження хворого, відтак переміщення позивача за межі м. Київ до м. Кременчук здійснено з 24.05.2024 (п`ятниця), тобто до відкриття лікарняного.

В судовому засіданні позивач надав пояснення та зазначив, що він не виїжджав з 24.05.2024 за межі м. Київ та вищезазначені доводи відповідача є лише припущенням, які не підтверджені жодними доказами, в свою чергу відмітив, що з лікарем попередньо зв`язувався дистанційно та прибув до нього саме 27.05.2024, про що повідомив безпосередньому керівнику ОСОБА_7 .

У висновках службового розслідування зазначено про порушення ОСОБА_1 п 2.6 Правил внутрішнього розпорядку для осіб які мають спеціальні звання працівників БЕБ, а саме здійснено виїзд за межі Київської області до м. Кременчук Полтавської області для лікування без відповідного погодження.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 49 Конституції України, статей 283, 284 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" особа, зокрема позивач, має законне право на вільний вибір місця лікування.

Посилання відповідача на акти, що регулюють внутрішню діяльність БЕБ та мають підзаконний характер, вказаного не спростовують.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наявність дисциплінарного проступку можлива лише за умови самовільного залишення місця несення служби. Проте ця норма не охоплює випадок перебування працівника на лікарняному, оскільки тимчасова непрацездатність є законною підставою для відсутності на роботі.

Відтак, виїзд з області для лікування не може розглядатися як порушення службових обов`язків, оскільки на момент виїзду позивач був тимчасово звільнений від їх виконання через стан здоров`я.

Дисциплінарний статут та інші нормативні документи не містять прямих вказівок, які забороняють поліцейському виїжджати за межі області з метою лікування. У разі непрацездатності, працівник має право на вільне пересування з метою вибору місця лікування.

Матеріалами справи підтверджено, що в день відкриття лікарняного 27.05.2024 позивач повідомив відповідача про вказаний факт засобами телекомунікаційного зв`язку. Більше того БЕБ як роботодавець через особистий кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України мало змогу оперативно отримувати інформацію про відкриття лікарняних листків своїх працівників і контролювати процес їхнього оформлення та оплати.

При цьому, відповідачем не складено акт про відсутність позивача на робочому місці, якщо відповідач вважав, що позивачем самовільно залишено місце несення служби. Отже, виїзд позивача за межі адміністративної території не може кваліфікуватися як дисциплінарний проступок, оскільки відповідач достеменно знав про його непрацездатність. Вказане підтверджує суттєві порушення процедури здійснення службового розслідування та відсутність належних доказів вчинення позивачем дисциплінарних проступків.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що службове розслідування починається на підставі конкретного наказу, в якому зазначається предмет розслідування, вказуються обставини чи події, що стали підставою для її проведення та визначається комісія. Якщо в подальшому з`являються нові факти, які не пов`язані із тими, що стали підставою для первинного розслідування, відтак в наказі про продовження повинно бути чітко зафіксовано, що розслідування доповнюється новими обставинами з належним обгрунтуванням. При цьому, не може бути довільне розширення предмета службового розслідування без його формалізації, оскільки повинен бути винесений додатковий наказ із зазначенням нових підстав, працівника ознайомлюють з ним та дають можливість надати пояснення, що є гарантією захисту права на справедливу процедуру його проведення.

Позивачем зазначено, що лише під час звернення до суду з вказаним позовом йому стало відомо, що відповідач визначив дисциплінарним проступком не тільки фотографування попередження від 03.05.2024, а й здійснення виїзду на межі Київської області до м. Кременчук, Полтавської області без відповідного погодження керівництва, при цьому вказані доводи позивача не спростовані відповідачем в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 77 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 30.09.2020 у справі №640/9717/19, дисциплінарне стягнення може застосовуватись лише за наявності фактичних даних, які підтверджують наявність у діях особи дисциплінарного проступку. Однак відповідач не навів конкретних фактів, які б беззаперечно підтверджували вчинення позивачем дій, що є підставою для звільнення.

Крім того, відповідач не забезпечив позивачеві можливості повноцінного ознайомлення з висновком службового розслідування та матеріалами дисциплінарного провадження, що є порушенням частини другої статті 22 Дисциплінарного статуту. Повідомлення, які надсилались позивачеві під час його перебування на лікарняному, не містили тексту наказу про застосування дисциплінарного стягнення, що унеможливило ефективне оскарження цього рішення в адміністративному порядку.

Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з служби є одним із найсуворіших дисциплінарних стягнень, таке дисциплінарне стягнення повинно застосовуватись за дисциплінарні проступки, у зв`язку з якими наступили тяжкі наслідки. Тобто, має бути співмірність тяжкості вчиненого проступку та обраного виду дисциплінарного стягнення. Також слід враховувати обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, факти наявності чи відсутності застосування дисциплінарних стягнень до позивача в минулому.

Наказ БЕБ "Про застосування дисциплінарного стягнення" №196-к/ДСК-ДП від 17.06.2024 не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки не містить належного аналізу обставин справи особою, уповноваженою приймати рішення про звільнення позивача, а також не враховує обставини, що могли б пом`якшити дисциплінарну відповідальність.

Колегія суддів зазначає, що дисциплінарна комісія та керівник є окремими суб`єктами процесу прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Остаточна кваліфікація дій особи та визначення обґрунтованості накладеного стягнення є виключною компетенцією керівника, який повинен був надати відповідне аргументоване обґрунтування свого рішення. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що таке обґрунтування було здійснене, що свідчить про порушення встановленої процедури та є підставою для скасування оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Керівник у оскаржуваному наказі не навів належного обґрунтування причин застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не мотивував, чому дії позивача, кваліфіковані керівником як неналежне виконання службових обов`язків та є достатньою підставою для застосування саме такого заходу дисциплінарного впливу. Відсутність такого обґрунтування свідчить про порушення принципів обґрунтованості та пропорційності дисциплінарного стягнення. Оскільки навіть за наявності дискреції при виборі виду дисциплінарного стягнення, відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту відповідач мав обґрунтувати власне рішення про застосування найбільш суворого заходу впливу.

У постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №1340/4847/18 викладено правову позицію, що лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Щодо висновків суду першої інстанції, що відповідач здійснив внесення змін до наказу БЕБ від 04.07.2024 №375-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_1 ", наказом від 05.07.2024 №369-к/ДСК-ДП встановивши нову дату звільнення перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, що є неприпустимою практикою, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 3 ст. 30 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.

Дійсно, дисциплінарне стягнення не може бути реалізовано під час лікарняного, однак звільнення в перший день після лікарняного є законним, якщо лікарняний офіційно завершився та звільнення оформлено офіційним наказом.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 по справі 3205/4196/18, Верховного Суду від 23.06.2021 по справі №826/3140/16.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що вищезазначений висновок суду першої інстанції є помилковим, однак є таким що не впливає на загальний результат розгляду справи справи.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а службове розслідування проведено з порушенням встановленої процедури, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є необгрунтованим. Такий захід має виключний характер і може бути застосований лише за умови дотримання вимог законодавства та наявності належної доказоваї бази, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними і скасування наказів БЕБ від 17.06.2024 №196-к/ДСК-ДП, від 04.07.2024 №365-к/ДСК-ДП (зі змінами), від 08.07.2024 №370-к/ДСК-ДП.

Щодо задоволених судом першої інстанції вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу перевірок та організації роботи Департаменту детективів внутрішньої безпеки та захисту працівників Бюро економічної безпеки України з 09.07.2024, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2024 по день постановлення рішення у справі в розмірі 469263,51 з відповідним утриманням податків та інших обов`язкових платежів та допущення до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, колегія суддів не надає правової оцінки відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

За приписами ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 по справі № 440/8773/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 09.04.2025 року