Рішення

від 06.11.2007 по справі 13081-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13081-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2007Справа №2-28/13081-2007

За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», м. Сімферополь, в особі Структурного підрозділу Кіровский район електричних мереж, смт. Кіровське,  

до відповідача – Кіровського районного відділу Головного управління МВС України в Криму, смт. Кіровське,

про стягнення 5 513,42 грн.  

                                                                                                     Суддя С.М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

16.10.2007 р.

Від позивача – Костіна К.М. – юрисконсульт, довіреність № 035-Д від 04.01.2007 р. (к/копія довіреності у справі); Бойко Д.П. – юрисконсульт, довіреність № 332-Д від 28.09.2007 р. (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – Колапов Ю.Е. – в.о. заступника начальника, довіреність № 1029 від 15.10.2007 р. (довіреність у справі)   

06.11.2007 р.

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Колапов Ю.Е. – в.о. заступника начальника, довіреність № 1029 від 15.10.2007 р. (довіреність у справі)   

Суть спору:  

Відкрите акціонерне товариство «Крименерго», м. Сімферополь, в особі Структурного підрозділу Кіровский район електричних мереж, смт. Кіровське, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Кіровського районного відділу Головного управління МВС України в Криму,  смт. Кіровське, про стягнення 5 513,42 грн., у тому числі 3 926,37 грн. основного боргу, 232,89 грн. пені, 3 % річних у розмірі 323,65 грн. та 1 030,51 грн. індексу інфляції.  

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 16.10.2007 р., позовні вимоги підтримали частково та надали суду клопотання від 16.10.2007 р., в якому позивач в частині стягнення з відповідача 3 926,39 грн. основного боргу просив припинити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою цієї суми боргу, та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 232,89 грн., 3 % річних в сумі 323,65 грн. та 1 030,51 грн. індексу інфляції, а також судові витрати в сумі 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, вказавши, що наслідки часткової відмови від позову йому відомі.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився та заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання суду додаткових документів у справі, зокрема, відзиву на позовну заяву.

За результатами судового засідання було оголошено перерву до 06.11.2007 р. до                  11 години 00 хвилин.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю того самого представника відповідача.

Позивач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на бланку перерви у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у засіданні суду надав суду відзив на позовну заяву           № 6130 від 05.11.2007 р., в якому відповідач вказав, що станом на 01.10.2007 р. заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію у Кіровського районного відділу Головного управління МВС України в Криму, смт. Кіровське, перед позивачем відсутня, у зв'язку з чим просив не стягувати штрафні санкції у вигляді пені, 3 % річних та індексу інфляції.

У судовому засідання оголошувалась перерва у відповідності зі ст. 77 ГПК України для надання сторонами додаткових документів і доказів у справі, зокрема, відповідачем – письмового відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,       

В С Т А Н О В И В :

29.03.2004 року між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 60.

Відповідно до Розділу 1 даного договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач – сплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.2.3. цього договору споживач зобов'язувався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4.1., або № 4.2. «Порядок розрахунків».

Однак, відповідачем було порушено вимоги вищевказаного договору та норми чинного законодавства України, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за грудень 2004 року в розмірі 3 926,37 грн., яка, станом на день подачі позову, сплачена не була.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутностіконкретних вимог щодо  виконання зобовязання – відповідно до вимог, що  у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Як було зазначено вище, позивач у ході розгляду справи надав суду клопотання від 16.10.2007 р. про часткову відмову від позову, а саме, позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3 926,37 грн. основного боргу на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою цієї суми боргу.

Суд вважає, що часткова відмова позивача від позову не суперечить закону та інтересам сторін і тому може бути прийнята господарським судом.

Таким чином, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Пунктом 4.2.1. вищевказаного договору передбачалось, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4. цього договору, з порушенням строків, визначених додатком № 4.1., 4.2. «Порядок розрахунків», споживач зобов'язувався оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі пред'явленого рахунку на поточний рахунок постачальника.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, відповідачу, на підставі розрахунку позивача, нараховано 232,89 грн. пені за період з серпня 2006 року по липень 2007 року.

Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського суду України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Також, згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки заборгованість перед позивачем утворилась у грудні 2004 року, то строк позовної давності про стягнення з відповідача пені сплинув у грудні 2005 року.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 232,89 грн. пені у позові повинно бути відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу.

За таких обставин, відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 323,65 грн., та індекс інфляції в розмірі 1 030,51 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника відповідача, згідно зі ст. 85 ГПК України,  у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане     12.11.2007 року.

Керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –                         

        ВИРІШИВ:

1).  Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Кіровського районного відділу Головного управління МВС України в Криму (97300, смт. Кіровське, вул. Р. Люксембург, 14, р/р 26000000131011 в УДК в АР Крим, МФО 824026, ідентифікаційний код 08673715) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95620, АР Крим, м. Сімферополь,  вул. Київська, 74/6) в особі Структурного підрозділу Кіровський район електричних мереж (97300, АР Крим, смт. Кіровське, вул. Фрунзе, б. 49, п/р 26008301314701 у філії Кіровського відділення № 5301 ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 384298, ЗКПО 00131400) 1 354,16 грн., у тому числі 3 % річних у сумі 323,65 грн. та  1 030,51 грн. індексу інфляції, а також 25,05 грн. державного мита та 28,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           3). В частині стягнення 3 926,37 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4). В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.