Ухвала

від 02.04.2025 по справі 335/1720/25

НЕ ВКАЗАНО

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/1720/25 2/335/1448/2025

про відмову у відкритті провадження у справі

02 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Романько О.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 поданої через представника - адвоката Войтовича Євгена Михайловича до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою поданою через представника адвоката Войтовича Є.М. до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

З 27.03.2025 по 01.04.2025 суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Романько О.О. перебувала в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню.

Відповідно до ухвали судді від 17.03.2025 позовна заява була залишена без руху.

31.03.2025 від представника позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду, зокрема позовна заява в оновленій редакції.

Так, в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху зазначалося про те, що поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі№917/1739/17(провадження № 12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

У статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У такий спосіб, визначення предмета, підстав поданого позову, а також відповідачів до яких звернуті позовні вимоги є правом позивача, яким він розпоряджається на власний розсуд.

Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосовувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

Втім, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та не має права самостійно відшукувати, досліджувати, встановлювати всі інші можливі обставини для задоволення позову, про які не заявляв позивач або його відмови, якщо про них не заявляв відповідач.

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, суть принципу jura novit curia («суд знає закони») полягає саме в тому, що неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а не в відшукуванні, досліджуванні, встановлюванні всіх можливих обставин позову.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 30 травня 2023 року у cправі № 910/11718/22, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2025 року у справі№ 177/1272/23 (провадження № 61-12390св24).

В уточненій редакції позовної заяви представником позивача зазначено щодо нормативного обґрунтування зазначено, що відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 97 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. В даному випадку виконавчий орган президент товариства позбавлений можливості виконувати свої повноваження по управлінню ТОВ «СП МДМ» через перешкоди з боку відповідача ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим просять усунути ОСОБА_1 перешкоди в управлінні ТОВ «СП МДМ» шляхом зобов`язання відповідача передати позивачу документацію (статут, накази, угоди, первинну документацію податкової та бухгалтерської звітності, звіти, декларації, правовстановлюючі документи на нерухоме майно), печатку товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» ЄДРПОУ 20490986, а також програмний комплекс «Клієнт-Банк».

Судом встановлено, що згідно відповіді № 1204234 від 17.03.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником юридичної особи, а також особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, керівником ТОВ «СП МДМ» є Александров Максим Вікторович.

Окремо суд звертає увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявними є рішення інших судів, які тим чи іншим чином стосувалися ТОВ «СП МДМ» та правовідносин, які виникали між його учасниками.

Так, відповідно до рішення Господарського суму міста Києва від 04.05.2018 по справі №910/9474/17 за позовом ОСОБА_3 до відповідачів: ТОВ «СП МДМ», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , «Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» Дрозденка Максима Вікторовича, Приватного підприємства юридична фірма «Прима Лекс» провизнання недійсним рішення загальних зборів та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, первісний позов задоволено.

Відповідно до цього рішення встановлені певні обставини, а саме те, що згідно зінформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань протягом 2016-2017 років змінено склад учасників ТОВ «СП МДМ», зокрема учасниками ТОВ «СП МДМ»зазначено ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі 3 500000,86 грн., що складає 49% статутного капіталу та Приватне підприємство юридична фірма «ПРІМА ЛЕКС» з часткою в статутному капіталі 364 857,14 грн., що складає 51 % статутного капіталу. Інші учасники, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , TOB «МДІНА ЛТД» в реєстрі відсутні, статутний капітал ТОВ «СП МДМ» збільшено, змінено місцезнаходження відповідача, змінено керівника та підписанта товариства.25.07.2016 проведено загальні збори учасників ТОБ «СП МДМ», оформлені протоколом № 25/07/2016 загальних зборів учасників ТОВ «СП МДМ»від 25.07.2016.

На загальних зборах прийняті наступні рішення, зокрема звільнено ОСОБА_2 з посади директора Товариства з 25 липня 2016 року.

В подальшому 12.12.2016, 16.12.2016, 19.06.2017 булипроведенізагальні збори учасників ТОВ «СП МДМ».

На загальних зборах учасників ТОВ «СП МДМ» від 12.12.2016були прийняті наступні рішення, зокрема: прийнято рішення про включення до складу учасників товариства ОСОБА_1 з внеском у розмірі 3500000 грн до статутного капіталу товариства; Прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 відповідальним за проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство.

На виконання зазначених рішень загальних зборів проведено наступні реєстраційні дії: Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи 14.12.2016 15561050023060025; ОСОБА_7 ; Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації»; зміна місцезнаходження, зміну складу або інформації про засновників. Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 14.12.2016 15561070024060025; Сосніна Ганна Валеріївна; Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації»; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи.

На загальних зборах учасниківТОВ «СП МДМ» 16.12.2016 прийнято наступні рішення, зокрема: розподілено статутний капітал Товариства наступним чином:

- ОСОБА_1 - 49 часток, що становить 3 500 000,86 гривень;

- ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЮРИДИЧНА ФІРМА «ПРІМА ЛЕКС» - 51 частка, що становить 3 642 857, 14 гривень; Призначено ОСОБА_1 відповідальним за проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство.

На виконання рішень загальних зборів 16.12.2016 проведено наступну реєстраційну дію: «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 21.12.2016 15561050025060025; ОСОБА_8 ; Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації»; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників.»

На загальних зборах учасників ТОВ «СП МДМ», оформлених протоколом № 19-06/17 від 19.06.2017прийнято наступні рішення, зокрема затвердити Статут товариства. Уповноважено ОСОБА_1 на підписання Нової редакції Статуту Товариства.

На виконання цього рішення загальних зборів учасників ТОВ «СП МДМ» від 19.06.2017 проведено наступну реєстраційну дію: «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 20.06.2017 10741050029066543; Бондар Тетяна Миколаївна; Приватний нотаріус Бондар Т.М. інші зміни.»

На загальних зборах учасників ТОВ «СП МДМ», оформлених протоколом №20-06/17 від 19.06.2017прийнято наступні рішення: розпочати процедуру припинення товариства шляхом реорганізації: злиття відповідно до чинного законодавства. Призначено ОСОБА_1 на посаду Ліквідатора товариства.

На виконання рішень загальних зборів учасників від 19.06.2017, оформлених протоколом № 20-06/17, вчинено наступну реєстраційну дію: «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації; 07.07.2017 10741270030066543; Бондар Тетяна Миколаївна; Приватний нотаріус Бондар Т.М.»

За результатами розгляду зазначеної справи вирішено:

Визнати недійсним повністю рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» (ідентифікаційний код 20490986, місцезнаходження: 04107, м.Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 8/10) від 25.07.2016, оформлене протоколом № 25/07/2016 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» від 25.07.2016.

Визнати недійсним повністю рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» (ідентифікаційний код 20490986, місцезнаходження (поштова адреса): 04107,м.Київ, Шевченківський район, вул.Багговутівська, буд. 8/10) від 12.12.2016, оформлене протоколом №1/2016 загальних зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» від 12.12.2016.

Визнати недійсним повністюрішеннязагальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» (ідентифікаційний код 20490986, місцезнаходження (поштова адреса): 04107, м.Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 8/10) від 16.12.2016, оформлене протоколом № 2/16 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» від 16.12.2016.

Визнати недійсним повністю рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СПМДМ» (ідентифікаційнийкод 20490986, місцезнаходження (поштова адреса): 04107, м.Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 8/10) від 19.06.2017, оформлене протоколом №19-06/17 загальних зборів учасників ТОВ «СП МДМ» від 19.06.2017.

Визнати недійсним повністю рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СПМДМ» (ідентифікаційнийкод20490986, місцезнаходження (поштова адреса): 04107, м.Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 8/10) від 19.06.2017, оформлене протоколом №20-06/17 загальних зборів учасників ТОВ «СП МДМ» від 19.06.2017.

Визнати недійсним повністю договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ», укладений 25.07.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з моменту його укладання.

Зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 37405111, місцезнаходження (поштова адреса): 01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24) скасувати реєстраційні дії відносно ТОВ «СП МДМ» (ідентифікаційний код 20490986, місцезнаходження (поштова адреса): 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 8/10):

- Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 28.07.2016 10651050021021882; Замковий Віктор Володимирович; Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна місцезнаходження; зміна складу або інформації про засновників.

- Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 28.07.2016 10651070022021882; Замковий Віктор Володимирович; Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.

- Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи 14.12.2016 15561050023060025; Сосніна Ганна Валеріївна; Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації»; зміна місцезнаходження, зміну складу або інформації про засновників.

- Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 14.12.2016 15561070024060025; Сосніна Ганна Валеріївна; Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації»; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи.

- Державна реєстрація змін до установчих документів юридично особи; 21.12.2016 15561050025060025; Макарчук Наталія Володимирівна; Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації»; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників.

- Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 20.06.2017 10741050029066543; Бондар Тетяна Миколаївна; Приватний нотаріус Бондар Т.М. інші зміни.

- Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації; 07.07.2017 10741270030066543; Бондар Тетяна Миколаївна; Приватний нотаріус Бондар Т.М.

Північним апеляційним Господарським судом по справі № 910/9474/17 винесено постановувід 13.03.2019за позовом ОСОБА_3 до відповідачів: ТОВ «СП МДМ», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , «Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД», ОСОБА_1 , Приватного підприємства юридична фірма «Прима Лекс», провизнання недійсним рішення загальних зборів та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» до ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, якою рішення Господарського суму міста Києва від 04.05.2018 по цій справі залишено без змін.

23.07.2018 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 335/7024/17 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані щорічні відпустки, клопотання про зупинення провадження по справі задоволено саме до вирішення справи № 910/9474/17.

Надалі, відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2019 по цивільній справі № 335/7024/17 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані щорічні відпустки, провадження по цивільній справі за цим позовом закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Підставою для такого рішення стала заява ОСОБА_2 про те, що станом на 16.07.2019 його поновлено на посаді генерального директора ТОВ «СП МДМ».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2025 по справі № 908/465/25 за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод в реалізації трудових прав позивача шляхом зобов`язання відповідача передати позивачу документацію (статут, накази, угоди, первинну документацію податкової та бухгалтерської звітності, звіти, декларації, правовстановлюючі документи на нерухоме майно), печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» (ЄДРПОУ 20490986), а також програмний комплекс «Клієнт-Банк» відмовлено у відкритті провадження у справі.

Таким чином, як вбачається зі змісту наданої позовної заяви в новій редакції, встановивши предмет спору та підстави позову як обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а також правові підстави позову, тобто нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд вважає необхідним вирішити питання про визначення предметної юрисдикції справи.

Так, стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У пункті 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та керувалася такими критеріями щодо розмежування підсудності у вказаних справах.

У постанові від 28 листопада 2018 року № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що оскільки як на підставу поданого позову позивач послався на недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, що є порушенням прав учасника на управління товариством, а не трудових прав керівника товариства, то спір у цій частині за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

У справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18) спірні правовідносини стосувалися відсторонення голови правління приватного акціонерного товариства наглядовою радою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство. При вирішенні спорів, пов`язаних із порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. Суди розглянули по суті переважно корпоративний спір, який підлягав розгляду в порядку господарського судочинства (постанова від 30 січня 2019 року).

Велика Палата Верховного Суду вважала, що спори щодо законності відсторонення члена виконавчого органу товариства від виконання його повноважень та/або припинення таких повноважень уповноваженим органом за частиною третьою статті 99 ЦК України також підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

За обставинами справи № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) позивач, директор дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства, звернувся з позовом, у якому, зокрема, просив визнати незаконними та скасувати накази публічного акціонерного товариства про його тимчасове відсторонення від виконання повноважень і про тимчасове виконання обов`язків директора іншою особою. Велика Палата Верховного Суду вказала, що господарський суд не має юрисдикції за вказаними вимогами, оскільки позивач оскаржив відповідні накази насамперед через порушення його трудових прав як працівника публічного акціонерного товариства, вказані вимоги тісно пов`язані з вимогами про визнання незаконним звільнення позивача за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, яке мало місце після відсторонення позивача (постанова від 29 травня 2019 року, пункт 63).

У постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18) Велика Палата зробила висновок, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними є корпоративні правовідносини.

За обставинами справи № 752/10984/14-ц (провадження № 14-351цс19) позивачка оскаржувала рішення загальних зборів і наглядової ради, прийняті відповідно до статей 52 і 61 Закону України «Про акціонерні товариства» та пов`язані, зокрема, з відстороненням її як директора товариства від виконання обов`язків. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки розгляд вимог позивачки вимагав оцінювання законності дій органів управління акціонерного товариства, зокрема відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства (постанова від 16 жовтня 2019 року, пункти 45, 47).

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19) Велика Палата зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (провадження № 12-100гс19) зроблено висновок, що підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 ГПК України в редакції, чинній на час подання позову, згідно з пунктом 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

На час звернення позивача із цим позовом до суду в ГПК України передбачені категорії корпоративних спорів, які мали розглядатися за правилами господарського судочинства. До таких віднесено і справи за спорами учасників щодо участі в органах управління юридичної особи.

З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є корпоративними.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19) Велика Палата зазначила, що позивач оскаржує рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Бобрик» від 28 грудня 2012 року, тобто рішення органу управління, пов`язане з діяльністю товариства і управлінням ним, розгляд такої вимоги передбачає оцінювання законності дій зазначеного органу, зокрема їх відповідності вимогам цивільного, а не трудового законодавства.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що рішення про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Оскільки цей спір стосується саме правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства, то підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб`єктів господарювання. За правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 цього Кодексу (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).

До юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення).

У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) Велика Палата Верховного Суду встановила, що позивач працював на посаді голови правління Старокостянтинівського РСТ та постановою позачергових зборів уповноважених товариства від 02 лютого 2016 року припинено його повноваження як голови правління та звільнено із займаної посади за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, тому з урахуванням установлених обставин дійшла висновку, що вказаний спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зроблено правовий висновок про те, що спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків стали положення Статуту товариства, тому такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Вирішуючи питання предметної юрисдикції цієї справи, суд виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 43-1 цього Кодексу і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

ОСОБА_1 вказує на те, що він на теперішній час є належним президентом ТОВ «СП МДМ», оскільки наказ № 2 від 19.06.2017 і йому чиняться перешкоди як виконавчому органу здійснювати управління Товариством.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2018 було визнано недійсним повністю рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СПМДМ» (ідентифікаційнийкод 20490986, місцезнаходження (поштова адреса): 04107, м.Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 8/10) від 19.06.2017, оформлене протоколом №19-06/17 загальних зборів учасників ТОВ «СП МДМ» від 19.06.2017.

Також, згідно з відповіддю № 1204234 від 17.03.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником юридичної особи, а також особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, керівником ТОВ «СП МДМ» є Александров Максим Вікторович.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Відповідно до частини третьої статті 80 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

За змістом статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені, або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Також у статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, закріплено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

У відповідності до частин першої, другої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Згідно з пунктами 1.5 та 1.6 Статуту ТОВ «СП МДМ», затвердженого протоколом №19-06/17 загальних зборів засновників Товариства від 19 червня 2017 року (далі - Статут), товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банках, печатки (основну та додаткові) і штампи із своїм повним найменуванням, товарний (фірмовий) знак і інші реквізити. Товариство має право займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

У пункті 8.1 Статуту передбачено, що вищим органом керування Товариством є Загальні збори учасників. Збори складаються з учасників чи призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними, або призначаються на визначений строк. Учасник має право в будь-який час замінити свого представника, сповістивши про це інших учасників.

Загальні збори учасників товариства як вищий орган товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані до компетенції дирекції товариства (пункт 8.4 Статуту).

До виключної компетенції загальних зборів учасників віднесено, зокрема, визначення складу дирекції товариства (підпункт з) пункту 8.4 Статуту).

У пункті 8.13 Статуту визначено, що управління поточною діяльністю здійснюється Виконавчим органом Товариства дирекцією, на чолі з Президентом Товариства та генеральним директором Товариства

Підпункт 8.13.4 пункту 8.13 Статуту визначає, що у Товаристві діє виконавчий орган у складі Президента Товариства, який призначається загальними зборами Товариства строком на 5 років, та генерального директора, строком на 5 років.

Разом з тим, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2018, яке набрало законної сили 13.03.2019, було зобов`язано Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (ідентифікаційний код 37405111, місцезнаходження (поштова адреса): 01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24) скасувати реєстраційні дії відносно ТОВ «СП МДМ» (ідентифікаційний код 20490986, місцезнаходження (поштова адреса): 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, буд. 8/10), зокрема Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 20.06.2017 10741050029066543; Бондар Тетяна Миколаївна; Приватний нотаріус Бондар Т.М. інші зміни. Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації; 07.07.2017 10741270030066543; Бондар Тетяна Миколаївна; Приватний нотаріус Бондар Т.М.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

У справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував (перебуває) на посаді президента (директора) ТОВ «СП МДМ» та був членом виконавчого органу товариства дирекції, а так само і деякий час учасником цього Товариства.

Обставини прийняття рішення загальних зборів ТОВ «СП МДМ» від 19 червня 2017 року зазначені в рішенні Господарського суду мітса Києва від 04.05.2018, яке набрало законної сили 13.03.2019 після його апеляційного перегляду.

При цьому щодо припинення повноважень ОСОБА_1 за займаною посадою президента (директора) ТОВ «СП МДМ» окремих положень не зазначено.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тобто пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України кореспондується з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України.

Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Такі висновки послідовно висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) та від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20); від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20).

З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах, суд доходить висновку про те, що спір у даній справі, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів України.

Згідно з п.1 ч.1ст.186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадженні у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першоїстатті 186 ЦПК України, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до ч. 1ст. 24 ГПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Частиною 1 ст. 27ГПК Українивстановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 186,259-261, 353-354 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 поданої через представника - адвоката Войтовича Євгена Михайловича до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі невідкладно надіслати позивачу разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07 квітня 2025 року.

Суддя: О.О. Романько