Ухвала від 07.03.2025 по справі 757/9341/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9341/25-к

пр. 1-кс-10194/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією Украі?ни та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією Украі?ни та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було вилучено 25.02.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 12023020160000534.

Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023020160000534 від 23.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з лютого 2022 року по теперішній час на території України та Республіки Молдова діє організована група осіб, яка взявши за основу своєї діяльності вчинення транскордонних злочинів, учасники якої мають чіткий розподіл ролей, здійснюють за грошову винагороду незаконне переправлення громадян України до Європейського союзу транзитом через Республіку Молдова.

Певні учасники вказаної організованої групи виявляють чоловіків-українців віком від 18 до 60 років, які мають намір виїхати за межі України, але у зв`язку з введенням воєнного стану не можуть цього зробити, та пропонують їм незаконно перетнути кордон між Україною та Республікою Молдова.

Учасники організованої групи доводять до відома таких чоловік, які мають намір виїхати за межі України вартість послуги, яка становить від 7500 доларів США за одного чоловіка.

У подальшому, після отримання грошових коштів, осіб, які мають намір незаконно перетнути український кордон, учасники організованої групи підбирають їх у заздалегідь визначених населених пунктах на території України та привозять до спеціального місця поблизу річки Дністер.

Після прибуття до місця призначення особи, які мають намір незаконно перетнути український кордон, разом із одним із членів організованої групи сідають на човен і незаконно переправляються через річку на території Республіки Молдова.

Таким чином, у діях організованої групи вбачається наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Так, проведеними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що до вчинення розслідуваного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який входить до складу організованої групи осіб, які налагодили схему незаконного переправлення осіб призовного віку чоловічої статі через державний кордон.

Зокрема, будучи допитаний в якості свідка старший оперуповноважений ДСР НП України ОСОБА_5 , повідомив наступне, що ході оперативного супроводження матеріалів кримінального провадження отримано відомості відносно представників громадської організації «Правозахисна асоціація України» (скорочено - ГО «ПАУ»), код ЄДРПОУ 43646924, які, являючись учасниками злочинного угруповання, до складу якого входять громадяни України та Республіки Молдова, з метою особистого збагачення, налагодили «схему» незаконного переміщення через державний кордон України, осіб призовного віку чоловічої статі, шляхом направлення від імені громадської організації листів - прохань до Міністерства інфраструктури України та Державної служби України на транспорті щодо надання дозволу на виїзд за межі України особам призовного віку чоловічої статі, з метою отримання гуманітарної допомоги для Збройних Сил України, через ЄКІС «Шлях».

Так встановлено, що протягом 2022 - 2024 років, відповідно до листів за підписом заступника керівника ГО «ПАУ» ОСОБА_4 , завірених печаткою ГО «ПАУ», до Міністерства інфраструктури України було направлено 13 листів щодо надання дозволу на виїзд за межі України, з метою отримання гуманітарної допомоги для ЗС України, через ЄКІС «Шлях», 129 особам призовного віку чоловічої статі.

Перевіркою зазначених осіб за обліками Адміністрації Державної прикордонної служби України встановлено, що зі 129 осіб, які протягом 2023-2024 років виїхали за межі України, на підставі дозволів Міністерства інфраструктури України, виданих на підставі листів - прохань від ГО «ПАУ» (код ЄДРПОУ 43646924), на територію України не повернулось 64 особи.

Слід зазначити, що серед вказаної кількості осіб призовного віку чоловічої статі, яких незаконно було переміщено через державний кордон України, на підставі листа - прохання від ГО «ПАУ» від 18.11.2022 № 25/11-1, було організовано незаконний виїзд за межі України одного з активних учасників вказаного злочинного угруповання, громадянина України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 10.01.2025 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У зв?язку з цим, 25.02.20250 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 10.02.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами обшуку з-поміж майна, дозвіл на вилучення якого прямо надано ухвалою слідчого судді, вилучено майно, дозвіл на вилучення якого не надавався, а саме: Довіреність від 07.10.2024 на ім`я ОСОБА_4 , ключі запалювання від автомобіля «HYUNDAI», SIM-картка в зборі з тримачем.

25.02.2025 слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 прийнято рішення про визнання речовим доказом у розслідуваному кримінальному провадженні зазначеного вище майна.

В судове засідання слідчий, прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не повідомили. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвокатів, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією Украі?ни та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 25.02.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 12023020160000534, а саме на довіреність від 07.10.2024 на ім`я ОСОБА_4 , ключі запалювання від автомобіля «HYUNDAI», SIM-картка в зборі з тримачем.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1