Постанова

від 24.12.2007 по справі а-10/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-10/276

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2007 р.   Справа № А-10/276   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.

При секретарях судового засідання: Ковалюк С.Я., Нестеренко А.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за  позовом:       Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія АІТА»

                            78200, м. Коломия, вул. Мазепи, 112/2               

до відповідача: Коломийської об»єднаної держаної податкової інспекції

                            78200, м. Коломия, вул. Б. Хмельницького, 3

про                       визнання недійсними податкових повідомлень-рішень          

За участю представників сторін:

від позивача:     Терехов О.А. - директор ТзОВ «Компанія АІТА»;

від відповідача: Тропець В.В. - нач. юридичного відділу,(довіреність № б/н від 26.04.07р.)

 в с т а н о в и в:

          ТзОВ «Компанія АІТА» заявлений позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Коломийської ОДПІ № 0013202310/0 від 27.06.07р. та № 0013202310/1 від 20.07.07р.          

     Позивач адміністративний позов підтримує та не погоджуючись з оспорюваним рішенням ОДПІ, яким визначено суму податкового зобов»язання з ПДВ  в сумі 11598 грн., в тому числі: основний платіж 7732 грн., вказує на те, що податковим органом за наслідками перевірки неправомірно виключено з податкового кредиту зазначену суму ПДВ та застосовані фінансові санкції з посиланням на визнання недійними установчих документів та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контагента позивача; право на податковий кредит підтверджено належним чином у порядку передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість»; висновки ОДПІ ґрунтуються на самовільному трактуванні її посадовими особами  ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечує, вказуючи на те, що згідно інформації ДПІ Жовтневого району м.Дніпропетровська наданої на запит Коломийської ОДПІ,  підприємство  ПП «Центр-Проект»- контрагент позивача, з яким був укладений господарський договір - має ознаки «фіктивності», так як постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.06р. визнані недійними його установчі документи з моменту їх реєстрації ; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ –з моменту його видачі та припинено юридичну особу - ПП «Центр-Проект». За таких обставин, вважає податковий орган, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача відсутнє право  на включення до податкового кредиту у вересні 2005р.  ПДВ в сумі 7732 грн. за податковою накладною, що виписана ПП «Центр-Проект».

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши  доводи та заперечення представників сторін, суд  встановив наступне.

          За результатами проведеної Коломийською ОДПІ позапланової документальної невиїзної  перевірки ТзОВ «Компанія АІТА»з питань взаємовідносин з ПП «Центр-Проект»за період з 01.09.05р. по 30.09.05р , що відображені в акті перевірки № 1121/23-31889324 від 19.06.07р., Коломийською ОДПІ прийняте  податкове повідомлення-рішення                               № 0013202310/0 від 27.06.07р., яким визначено суму податкового зобов»язання з ПДВ  в сумі 11598 грн., в тому числі: основний платіж 7732 грн. та 3866 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          За результатами розгляду скарги позивача у процедурі адміністративного оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення, змін щодо визначених у ньому сум  податковим органом не проведено,  у зв'язку з чим  20.07.07р. прийняте таке ж податкове повідомлення- рішення № 0013202310/1 .

          Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом судового розгляду.

          Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, підставою для прийняття оспорюваних рішень, був висновок ОДПІ про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5.п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями, натомість позивач включив до складу податкового кредиту у вересні 2005р. ПДВ в сумі 7732 грн. по податковій накладній, виписаній ПП «Центр-Проект», свідоцтво якого про реєстрацію платника ПДВ № 04201931 визнано недійним з моменту його видачі тобто з 24.03.04р. згідно з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.06р. Цією ж постановою судом визнано недійними установчі докумети ПП «Центр-Проект»з моменту їх державної реєстрації та припинено юридичну особу ПП «Центр-Проект». За таких обставин, на думку податкового органу,   податкова накладна № 019 від 01.09.2005р., видана ПП «Центр-Проект»не може бути свідченням права на податковий кредит, в зв»язку з чим ОДПІ за результатми перевірки зроблено висновок про заниження суми ПДВ на 7732 грн. (стор.6-8 акту перевірки).

          Суд  не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає оспорюване рішення ДПІ неправомірним, а позов таким, що підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.                     Відповідно до  п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України  "Про податок  на додану вартість"    (в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005р; надалі –Закону),  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку; придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в   необоротні капітальні   активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого використання  у  виробництві  та/або  поставці  товарів (послуг)   для  оподатковуваних  операцій  у  межах  господарської діяльності платника податку.

           Відповідно до абзацу першого п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями  (іншими  подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).   В силу ч.2 цього підпункту, у  разі  коли  на  момент  перевірки платника податку органом державної  податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу   податкового    кредиту,   залишаються   не підтвердженими зазначеними  цим  підпунктом  документами,  платник  податку  несе відповідальність   у   вигляді  фінансових  санкцій,  установлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

          Як свідчать обставини справи, на виконання укладеного між позивачем та ПП «Центр-Проект»договору поставки № 01/9 від 01.09.05р., останнє згідно з накладною                  № 01/9 від 01.09.05р. та актом приймання-передачі від 01.09.05р. відвантажило позивачу кран-балку на загальну суму 46393,96 грн., в т.ч. ПДВ 7732,33 грн.

          Конрагентом позивача –Приватним підприємством  «Центр-Проект» була  виписана податкова накладна № 019 від 01.09.2005р., яка знаходиться в матеріалах справи.

          Відповідно до п.п.7.5.1. п. 7.5. ст.7 цього ж  Закону,  датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 податкова накладна,  має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;     г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);  є)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  отримувача;     ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні; и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Видана ПП «Центр-Проект»та зазначена вище податкова накладна оформлена у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.

          Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону , позивачем на підставі зазначеної податкової  накладної  сума ПДВ була віднесена  за вересеь 2005 р. до податкового кредиту  та відображена у книзі обліку придбання товарів і в рядку 10.1 Декларації з ПДВ, поданої до Коломийської ОДПІ 20.10.05р. (стор. 6 акту перевірки).

          Право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9  Закону України  "Про податок  на додану вартість"  , як це зазначається у п.п.7.2.4 Закону.

          ПП «Центр-Проект»на момент здійснення господарської операції був зареєстрований як платник ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 04201931 від 24.03.04р. та був зареєстрований в  Єдиному державному реєстрі, що встановив господарський суд Дніпропетровської області при вирішенні справи № А-7/84 (постанова суду від 17.05.06р.).

          Суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з  посиланням  на  визнання  зазначеною постановою  суду недійсними  установчих  документів та свідоцтва платника ПДВ  контрагента позивача вже після здійснення господарської операції, за якою ним була видана податкова накладна.

          Визнання недійсними установчих документів юридичної особи  та подальше  анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність угод,  укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру,  та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

          Статус відомостей Єдиного державного реєстру визначений статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»від 15.05.2003 р. N 755-IV.  Так, відповідно до її ч.ч.1,2  якщо   відомості,   які  підлягають  внесенню  до  Єдиного державного реєстру,  були внесені  до  нього,  то  такі  відомості вважаються  достовірними  і  можуть  бути  використані  в  спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі,  якщо вона знала або  могла знати про те,  що такі відомості є недостовірними.

          За таких обставин та правових норм, позивач (покупець) не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них,  включених до Єдиного державного  реєстру,  за умови необізнаності покупця щодо такої.

          Відповідно до п.  1.3 ст.  1 Закону "Про  податок  на  додану вартість"  платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення  до  бюджету податку,  що сплачується покупцем,  або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

              Платники податку,  визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст.  10,  відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку,  а також за повноту та  своєчасність  його внесення   до  бюджету  відповідно  до  закону  (п.  10.2  ст.  10 Закону ).

          Відповідачем не доведено суду належними засобами доказування факт відсутності надмірної сплати ПДВ  за звітний період, а припущення податкового органу про ухилення від сплати  податку  продавцем  при  фактичному  здійсненні  господарської  операції   не впливає   на   податковий   кредит   покупця  та  суму  бюджетного відшкодування.

        Стаття 19 Конституції  встановлює,  що  органи державної  влади  та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Отже, податкові  органи  не  можуть  нараховувати  податок на додану вартість  та  застосовувати  штрафні  санкції  на  покупця  при визнанні недійсними установчих документів та свідоцтва продавця,  оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та  накладення  штрафних санкцій.

          За наведених обставин та правових норм , позов підлягає задоволенню.

               Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про податок  на додану вартість", ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» від 15.05.2003 р. N 755-IV, ст. ст. 94, 158, 160, 186, 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в  :

           позов задоволити.

          Визнати недійсними податкові повідомленя-рішення Коломийської ОДПІ                                   № 0013202310/0 від 27.06.07р. та № 0013202310/1 від 20.07.07р.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія АІТА»  78200, м. Коломия, вул. Мазепи, 112/2   (код 31889324) –3,40  грн. судових витрат по сплаті державного мита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                     Суддя                                                              Шелест С.Б.

          Постанова складена в повному обсязі 28.12.07р.            

          Внесено в АС «Діловодство суду»

               пом. судді Кузишин У.Б.