Постанова від 08.04.2025 по справі 721/1144/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 року м. Чернівці

Справа № 721/1144/24

Провадження №22-ц/822/310/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

секретар Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Конятинська сільська рада Вижницького району Чернівецької області, голова Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області Скрипчук Олексій Іванович, Опорний заклад «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою голови Конятинської сільської ради Скрипчука Олексія Івановича, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року та додаткове рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2025 року, головуючий у І-й інстанції Проскурянк С. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у листопаді 2024 року звернувся до суду з позовом до Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, голови Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області Скрипчука О. І., Опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження від 25 жовтня 2024 року №94-ОС про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 01 липня 2020 року працював на посаді директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Чернівецької області на підставі строкового трудового договору №4 від 30 червня 2020 року. За цим договором ОСОБА_1 продовжує роботу на посаді директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Чернівецької області на умовах цього контракту строком на 6 років з 01 липня 2020 року по 30 червня 2026 року (п.6.1).

Однак розпорядженням Конятинської сільської ради Чернівецької області від 25 жовтня 2024 року №94-ОС його звільнено та розірвано з ним строковий договір за №04 від 30 червня 2020 року з «28 жовтня 2024 року» відповідно до п.8 ст.40 КЗпП України.

Підставою для звільнення слугувала постанова Путильського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2024 року №721/703/24, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП

Вказував на те, що його звільнення з посади директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Чернівецької області є незаконним та безпідставним.

Постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2024 року №721/703/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП. На підставі ст. 22 КпАП України його звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Як було встановлено судом, 23 квітня 2024 року відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №42024266110000014 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 ч. 4 КК України та розпочато досудове розслідування по факту розтрати директором ОЗ «Конятинський ліцей» ОСОБА_1 залишків паливно дров`яної деревини у кількості 2,06 метра кубічних, шляхом подання тимчасової допомоги жителям с.Конятин, що відбулось 04 квітня 2024 року.

Постановою старшого слідчого СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області від 28 червня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024266110000014 від 23 квітня 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 4 КК України, закрито на підставі ст.11 ч. 2 КК України, ст. 40 ч. 2 п. 8, ст. 110, ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 ч. 4 КК України.

Зі змісту даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора опорного закладу «Конятинський ліцей», в силу займаної посади, яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно -господарських функцій, будучи службовою особою, не маючи відповідних повноважень, здійснив розтрату чужого майна, яке перебувало в його віданні, а саме: 04 квітня 2024 року наказав своєму підлеглому працівникові ОСОБА_3 , який не був обізнаний про протиправність вчинюваних ОСОБА_1 протиправних дій, перевезти залишки паливно дров`яної деревини, що була закуплена в 2023 році за кошти місцевого бюджету для опалення приміщення опорного закладу «Конятинський ліцей» в зимній період та зберігалась на території опорного закладу «Конятинський ліцей»; тоді ж перевезли вантажним автомобілем вищевказану дров`яну деревину в кількості 2.06 метра кубічних на територію громадської толоки, що за адресою с. Конятин Вижницького району Чернівецької області з метою облаштування огорожі.

Згідно з наказом №79 від 02 квітня 2024 року ОЗ «Конятинський ліцей» вказана деревина була передана, як тимчасова допомога жителям с.Конятин терміном до 27 червня 2024 року для огорожі громадської толоки, пасовища.

Як було встановлено судом під час розгляду вищевказаної справи про адміністративне правопорушення, передана у тимчасове користування деревина була повернута до ОЗ «Конятинський ліцей», отже, будь-якої шкоди ОСОБА_1 . Конятинській сіській раді заподіяно не було.

На його думку, такі дії свідчать про те, що у сільського голови ОСОБА_4 виникло особисте бажання прийняти рішення про звільнення його з роботи.

Дії сільського голови Конятинської сільської ради носять систематичний характер та виражаються у безпідставному винесенні догани, яка оскаржена у Путильському районному суді Чернівецької області.

Зазначав, що відповідачем, усупереч ст. 148 КЗпП України, винесено оскаржуване розпорядження від 25 жовтня 2024 року №94-ОС з пропуском всіх можливих строків для звільнення ОСОБА_1 з роботи та розірвання з ним строкового трудового договору № 04 від 30 червня 2020 року.

Постанова Путильським районним судом Чернівецької області була винесена 24 вересня 2024 року, а розпорядження винесено 25 жовтня 2024 року, тобто після закінчення місячного строку з дня виявлення проступку.

Саме 04 квітня 2024 року сільський голова ОСОБА_4 приїхав до місця вигрузки указаної деревини, викликав працівників поліції, щоб вони зафіксували наявність дров на громадській толоці с. Конятин. Отже, про крадіжку дров ОСОБА_5 стало відомо саме 04 квітня 2024 року, а тому шестимісячний строк з дня вчинення проступку, визначений ст. 148 КЗпП України, закінчився 23 жовтня 2024 року.

Відповідач звільнив його з посади директора опорного закладу незаконно, а тому відповідно до положень ст. 235 КЗпП зобов`язаний його поновити на займаній посаді, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2024 року по день фактичного поновлення на роботі, з розрахунку 1 031,92 грн в день.

Також посилався на те, що відповідач своїми протиправними діями завдав йому моральної шкоди, враховуючи такі критерії, як характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, які позивач зазнав внаслідок порушення своїх прав, характер немайнових втрат, тривалість та тяжкість безпосередньо пов`язаного з цим наслідку - погіршення стану його здоров`я, час та зусилля для відновлення попереднього стану.

Просив визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 , скасувати розпорядження Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 25 жовтня 2024 року №94-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України, поновити його на посаді директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, стягнути з опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 жовтня 2024 року по дату фактичного поновлення, стягнути з опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на його користь моральну шкоду у сумі 50000 грн та судові витрати.

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Скасовано розпорядження Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 25 жовтня 2024 року №94-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

Стягнуто з опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу на посаді директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області з 28 жовтня 2024 року по 20 лютого 2025 року в сумі 85947, 39 грн, з відповідним відрахуванням до Пенсійного фонду України та інших спеціальних фондів, а також до Державного бюджету України.

Додатковим рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2025 року допущено негайне виконання в частині присудження виплати заробітної плати у межах платежів за один місяць та в поновленні на роботі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 вчинив проступок 04 квітня 2024 року, розпорядження Конятинської сільської ради Чернівецької області №94-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади директора опорного закладу «Конятинський ліцей» видано 25 жовтня 2024 року, тобто з порушенням шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст.148 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд вважав незаконним розпорядження про звільнення позивача від 25 жовтня 2024 року та скасував його, у зв`язку з чим поновив його на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На зазначене рішення суду представник відповідача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухватили нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивач вчинив викрадення майна закладу у формі розтрати. Враховуючи вимоги чинного законодавства та постанову суду, якою ОСОБА_1 визнаний винним у розтраті чужого майна, головою Конятинської сільської ради 25 жовтня 2024 року винесено розпорядження №94-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ОЗ «Конятинський ліцей» та розірвання з ним строкового трудового договору №04 від 30 червня 2020 року.

Згідно з нормами чинного трудового законодавства діє принцип презумпції невинуватості. Тобто не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості випливає із змісту ст. 138 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обов`язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вина працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності.

Отже, умови розірвання трутового договору саме за п. 8 ч.1 ст. 40 КЗпП є особливими та спеціальними. Неможливо звільнити працівника за вказаною нормою поки не набрало законної сили рішення суду щодо визнання вини у вчиненні розкрадання, інакше буде порушено принцип презумпції невинуватості.

В даному випадку строк рахується саме з часу набрання постановою суду законної сили.

У відзиві представник позивача ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Зазначає, що шестимісячний строк з дня вчинення проступку, визначений ст.148 КЗпП України, закінчився 03 жовтня 2024 року, що свідчить про те, що відповідач незаконно та всупереч вимогам КЗпП України звільнив ОСОБА_1 із займаної посади - директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга подана в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалося та апеляційним судом не переглядається.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2020 року між Конятинською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладений строковий трудовий договір № 04 про призначення останнього на посаду директора Конятинського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів терміном на 6 років.

Постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2024 року у справі №721/703/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП. На підставі ст. 22 КпАП України ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Розпорядженням Конятинської сільської ради Чернівецької області від 25 жовтня 2024 року №94-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади директора опорного закладу «Конятинський ліцей» Конятинської сільської ради та розірвано з ним строковий трудовий договір за № 04 від 30 червня 2020 року з «28 жовтня 2024 року» відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 8 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення.

Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП).

Згідно з пунктом 26 Постанови Пленуму ВС України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказано, що «відповідно до пункту 8 статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (стаття 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення, незалежно від того, чи застосовувались до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час вчинене розкрадання).

Відповідно до статті 148 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з зазначених підстав не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду чи дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу за вчинення крадіжки не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Тобто на підтвердження законності звільнення працівника за п. 8 ст. 40 КЗпП України роботодавець повинен надати суду: 1) вирок, що набрав законної сили, яким встановлено вчинення за місцем роботи викрадення майна роботодавця, чи 2) постанову органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення, яким встановлено вчинення за місцем роботи дрібного викрадення майна роботодавця.

З огляду на викладене, щоб розірвати трудовий договір за зазначеною підставою, достатньо, щоб вина працівника була встановлена. Трудовий договір може бути розірвано власником на підставі п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП не пізніше одного місяця з дня набуття чинності вироком суду або постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення, оскільки особа вважається невинуватою до тих пір, поки факт викрадення не буде встановлено, зокрема постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення.

Отже, за змістом норми пункту 8 статті 40 КЗпП України саме наявність вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, чи постановою уповноваженого органу, є підставою для розірвання трудового договору. Тобто закон пов`язує можливість звільнення виключно із встановленим фактом крадіжки без врахування мотивів вчиненого діяння та його наслідків.

Схожий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 661/4463/18-ц (провадження № 61-18301св19).

Встановлено, що постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2024 року у справі №721/703/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 51 КУпАП. На підставі статті 22 КпАП України ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Постанова набрала законної сили.

Зі змісту даної постанови вбачається, що 04 квітня 2024 року директор опорного закладу «Конятинський ліцей» ОСОБА_1 , будучи службовою особою, здійснив розтрату залишків паливно дров`яної деревини у кількості 2,06 метра кубічних, шляхом подання тимчасової допомоги жителям с. Конятин, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 51 частини 1 КУпАП.

Саме постановою суду від 24 вересня 2024 року підтвердженофакт вчинення позивачем розтрати, що стало підставою для розірвання з ним трудового договору на підставі пункту 8статті 40 КЗпП України.

У місячний строк після набрання законної сили постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 51 КУпАП, роботодавцем винесено розпорядження від 25 жовтня 2024 року №94-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ОЗ «Конятинський ліцей» та розірвано з ним строковий трудовий договір за №04 від 30 червня 2020 року з 28 жовтня 2024 року відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що роботодавець належним чином довівнаявність законних підстав для звільнення позивача з роботи відповідно до пункту 8 статті 40 КЗпП України.

Суд першоїінстанції зазначенихвимог неврахував тадійшов помилковоговисновку,що звільнення ОСОБА_1 з посади директора опорного закладу «Конятинський ліцей» відбулося з порушенням шестимісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 148 КЗпП України, оскільки право роботодавця на звільнення працівника відповідно до пункт 8 ст. 40 КЗпП України виникає з моменту набрання законної сили постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення, яким встановлено вчинення за місцем роботи дрібного викрадення майна роботодавця, а тому з урахуванням встановлених обставин у даній справі, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи, наведені на обґрунтування апеляційної скарги, підтверджені наявними у справі доказами, ґрунтуються на правильному тлумаченні норм матеріального права і є підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За наведених підстав, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, судове рішення першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу голови Конятинської сільської ради Скрипчука Олексія Івановича, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 20 лютого 2025 року та додаткове рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2025 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування розпорядження від 25 жовтня 2024 року №94-ОС про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 10 квітня 2025 року.

Головуючий І. М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

І. Н. Лисак