Ухвала

від 09.04.2025 по справі 914/2256/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"09" квітня 2025 р. Справа № 914/2256/24

Головуючий (суддя-доповідач) Західного апеляційного господарського суду Якімець Г.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Яром від 28 березня 2025 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2025 року (підписане 24.01.2025), суддя Горецька З.В.

у справі №914/2256/24

за позовом Стрийської окружної прокуратури Львівської області, м. Стрий, Львівська область

в інтересах держави в особі:

позивача Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області, м. Сколе, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Яром, м. Київ

про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором

встановив:

28 березня 2025 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Яром на рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2025 року у справі №914/2256/24.

Документ сформований в системі Електронний суд - 28.03.2025.

Поряд з тим, в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що 21 січня 2025 року ТОВ Яром розірвало договір про надання правової допомоги з адвокатом Василем Паращаком, відповідно, останній більше не надавав та не надає послуги даному підприємству, не інформує ТОВ Яром про судові рішення. Апелянт зазначає, що адвокат Сутковий А.М. уклав договір про надання правової допомоги з ТОВ Яром 14.03.2025 року, ознайомився з матеріалами справи лише 20.03.2025 року, після надання йому доступу до матеріалів справи у системі Електронний суд, знайти швидше адвоката у м.Львові скаржник не мав змоги, оскільки директор товариства є в м.Києві. Також апелянт доводить до відома суду, що відповідач не отримував судове рішення у справі №914/2256/24 поштою чи в інший спосіб.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд 02 квітня 2025 року витребував матеріали справи з місцевого господарського суду, які надійшли до апеляційного суду 08 квітня 2025 року.

04 квітня 2025 року від Львівської обласної прокуратури до суду надійшла заява, в якій остання заперечила проти відкриття апеляційного провадження, мотивуючи тим, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, зокрема зазначає, що доводи апелянта про те, що повний текст судового рішення не скеровано поштою чи в інший спосіб є безпідставними з підстав невиконання апелянтом встановленого законом обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в системі ЄСІТС Електронний суд.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема з огляду на неповажність зазначених скаржником причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2256/24 ухвалене судом 20 січня 2025 року, повний текст рішення підписано 24 січня 2025 року, а апеляційна скарга подана до суду (сформована в системі Електронний суд) 28 березня 2025 року, в той час як останнім днем строку, передбаченого ч.1 ст.256 ГПК України, було 13 лютого 2025 року.

Згідно з ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч.3 ст.256 ГПК України).

В апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що відповідач не отримував судове рішення у справі №914/2256/24 поштою чи в інший спосіб.

Так, судом встановлено, що місцевий господарський суд 28 січня 2025 року надсилав на адресу відповідача (ТОВ Яром) а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 256, копію повного тексту рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2025 року у справі №914/2256/24, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи (арк. справи 109 том І, арк. арк. 117-125 том І, при цьому, до суду повернувся поштовий конверт з довідкою Укрпошти (причини повернення «за закінченням терміну зберігання»).

Слід зазначити, що вказана адреса, на яку судом направлено повний текст рішення, також зазначена і самим скаржником на першому аркуші апеляційної скарги.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23).

Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).

Отже, суд першої інстанції, надіславши на юридичну адресу відповідача копію оскаржуваного рішення, належним чином вжив усіх процесуальних засобів для повідомлення відповідача про його зміст. Неотримання відповідачем копії оскаржуваного рішення, надісланого за належною адресою, залежало виключно від суб`єктивної поведінки останнього.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав рішення суду за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене вище, твердження скаржника про те, що адвокат Сутковий А.М. уклав договір про надання правової допомоги з ТОВ Яром 14.03.2025 року, ознайомився з матеріалами справи лише 20.03.2025 року, після надання йому доступу до матеріалів справи у системі Електронний суд, знайти швидше адвоката у м.Львові скаржник не мав змоги, оскільки директор товариства є в м.Києві не можуть бути самі по собі достатнім обґрунтуванням для поновлення пропущеного строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до ст.2 ЗУ Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2025 року у справі №914/2256/24 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 січня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124659218), відтак, скаржник міг ознайомитися з повним текстом цього рішення, починаючи з вказаної дати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції, а його представник був присутній в судових засіданнях з розгляду справи.

З приводу посилання апелянта на те, що 21 січня 2025 року ТОВ Яром розірвало договір про надання правової допомоги з адвокатом Василем Паращаком, відповідно, останній більше не надавав та не надає послуги даному підприємству, не інформує ТОВ Яром про судові рішення, суд зазначає, що представник скаржника Паращак В.В., який був присутній в судовому засіданні 20 січня 2025 року при прийнятті рішення судом першої інстанції, був обізнаний з проголошенням вступної та резолютивної частини рішення, а вже в подальшому договір про надання правової допомоги було розірвано.

Саме лише посилання скаржника на те, що відповідач не отримував судове рішення у справі №914/2256/24 поштою чи в інший спосіб, за встановлених судом вище обставин щодо надіслання судом першої інстанції оскаржуваного рішення ще 28 січня 2025 року на юридичну адресу відповідача, суд не може визнати поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду. Слід також зазначити, що скаржником не подано доказів, які б підтверджували об`єктивні обставини щодо неотримання поштової кореспонденції суду за юридичною адресою відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд визнає неповажними підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, зазначені скаржником в апеляційній скарзі.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі Пелевін проти України).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 року у справі №7/74 зазначає, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Крім цього, відповідно до п.2 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку та електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

В апеляційній скарзі відсутня інформація про наявність або відсутність у скаржника електронного кабінету.

Разом з тим, згідно з відповіді №8897329 від 09 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Яром (код ЄДРПОУ 41806691) не має зареєстрованого кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Частиною 6 ст.6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Частиною 2 ст.260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.6 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю Яром зобов`язане зареєструвати електронний кабінет.

Відповідно до ч.3 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку (10 днів з дня отримання цієї ухвали) на усунення недоліків апеляційної скарги та подання суду: письмових пояснень із зазначенням інших підстав для поновлення строку із долученням на їх підтвердження відповідних доказів та зареєструвати електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

У випадку неусунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, настають правові наслідки, передбачені ч.4 ст.260 ГПК України (відмова у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу).

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.6, 119, 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Яром на рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2025 року у справі №914/2256/24 залишити без руху.

2.Встановити апелянту строк (10 днів з дня отримання цієї ухвали) на усунення недоліків апеляційної скарги та подати суду: письмові пояснення із зазначенням інших підстав для поновлення строку із долученням на їх підтвердження відповідних доказів та зареєструвати електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

3.Копію ухвали суду надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.