Постанова від 08.04.2025 по справі 910/3411/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/3411/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Балика П.О.;

відповідача 1 - Барановського С.І., Суткового А.М.;

відповідача 2 - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024

у справі №910/3411/24 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт";

2. Військової частини НОМЕР_1

про визнання недійсним звіту про оцінку майна та зобов`язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт"; 2) Військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання недійсним звіту про оцінку майна, що було примусове відчужено: товарів в обороті - порохові заряди РСИ - 12К (4АН2) у кількості 1307,86 тон та порохові заряди РСИ - 12К (Ш-961У) у кількості 115,39 тон, від 17.10.2023 (дата завершення складання), складений суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт";

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити з акту №2682 про примусове відчуження або вилучення майна від 20.10.2023 відомості щодо найменування документа, що містить висновок про вартість майна, дати його оцінки, та про вартість порохових зарядів РСИ - 12К (4АН2) у кількості 1307,86 тон і порохових зарядів РСИ - 12К (Ш-961У) у кількості 115,39 тон за результатами оцінки, складеної суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при проведенні оцінки майна - порохових зарядів РСИ- 12К (4АН2) та РСИ- 12К (Ш-961У) відповідачем-1 не було дотримано вимог ст. ст. 12, 31 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, не забезпечено об`єктивність оцінки вилученого у позивача майна. Відтак, порушення, допущені при проведенні оцінки примусово відчуженого у позивача майна, порушують його право в майбутньому на отримання повного відшкодування вартості вилученого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 відкрито провадження у справі №910/3411/24 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (повне рішення складене 03.12.2024) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.

Скаржник стверджує, що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню практика Верховного Суду про те, що правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнання недійсним правочинів так як Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" прямо передбачено право оскарження оцінки майна.

Також скаржник посилається на те, що суд першої інстанції, всупереч ст. ст. 86, 104, 237 ГПК України, не дослідив наданий позивачем звіт про оцінку майна та висновок експерта, що підтверджують різницю в оцінці майна на суму понад одинадцять мільйонів гривень. Оскільки оцінювач визначив не ринкову вартість майна, а вартість ліквідації, спірний звіт не відповідає меті проведення оцінки майна та не може бути застосований, а тому військова частина неправомірно внесла до акта про примусове відчуження майна №2682 від 20.10.2023 відомості про відповідний звіт.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/3411/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3411/24 та призначено до розгляду на 04.02.2025.

На електронну адресу суду 23.01.2025 від представників Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт" надійшли заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 задоволено заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт" про участь у судовому засіданні 04.02.2025 у справі №910/3411/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.01.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповдіач-2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та зазначає про те, що примусове відчуження майна здійснено у повній відповідності до Закону. Заявлена окремо вимога позивача про визнання недійсною оцінки майна не може бути розглянута як окрема позовна вимога, оскільки Порядком розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за примусове відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого постановою КМУ від 31.10.2021 №998, визначено, що спори, пов`язані з розміром компенсації та наступною повною виплатою компенсації за примусове відчужене майно розглядаються саме після виплати такої компенсації, у випадку не погодження власника майна з її розміром, а не на стадії оцінки примусового відчуження майна. Також не підлягає задоволенню вимога позивача в частині зобов`язання військової частини виключити з акту про примусове відчуження майна відомості щодо найменування документа, що містить висновок про вартість майна, оскільки відповідний акт за своєю правовою природою є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна. Тому висновки суду першої інстанції щодо передчасності позовних вимог є цілком правомірними.

Також 24.01.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 задоволено заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні 04.02.2025 у справі №910/3411/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27.01.2025 відзив на апеляційну скаргу надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт", згідно якого відповідач-1 заперечує проти вимог скарги та вказує, що позивачем не доведено настання юридичних фактів, наявність яких є обов`язковою передумовою виникнення у нього права на позов про оскарження оцінки майна.

29.01.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" про участь у судовому засіданні 04.02.2025 у справі №910/3411/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 04.02.2025 у розгляді справи №910/3411/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 оголошено перерву до 04.03.2025.

У судовому засіданні 04.03.2025 у розгляді справи №910/3411/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 оголошено перерву до 08.04.2025.

25.03.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено про неможливість єдиного представника відповідача-2 взяти участь у судовому засіданні, у зв`язку з довготривалим відрядженням. Водночас відповідач-2 просив провести розгляд справи без його участі, в разі неможливості відкласти розгляд справи.

У призначене засідання суду 08.04.2025, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явилися представники позивача та відповідача-1, натомість представник відповідача-2 не з`явився, подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи, а у разі неможливості відкласти розгляд справи просив провести розгляд справи без його участі.

Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки причини неявки представника в судове засідання не визнаються судом поважними.

Зважаючи на строк розгляду апеляційної скарги, а також беручи до уваги, що військова частина висловила свою позиції щодо апеляційної скарги шляхом подання відзиву та надання пояснень в попередніх судових засіданнях, а у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач-2 не заперечував щодо можливості розгляду справи за його відсутності, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" за відсутності представника відповідача-2 за наявними матеріалами справи.

Присутні представники сторін надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Представники відповідача-1 заперечували проти доводів скарги, просили залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 01.09.2011 між Військовою частиною НОМЕР_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВК" (замовник) укладено договір зберігання №69/11, відповідно до п. 1.1 якого замовник передав, а виконавець за оплату зобов`язався зберігати порохові заряди (майно).

Термін зберігання майна, відповідно до п. 5.1 договору - до повного вилучення майна або надання замовнику письмового повідомлення про його повернення.

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, Законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", Командувачем сил Логістики Збройних Сил України видано наказ №324 від 05.09.2023 "Про примусове відчуження майна", згідно якого наказано примусово відчужити майно у власність держави, що є предметом зберігання відповідно до умов договору №69/11 від 01.09.2011, а саме порохові заряди РСИ-12К (4АН2) у кількості 2231,61 тон та порохові заряди РСИ-12К (Ш-961У) у кількості 777,61 тон, власником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВК".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №2586 від 15.09.2023 "Про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану", з метою належного виконання наказу Командувача сил Логістики Збройних Сил України №324 від 05.09.2023 "Про примусове відчуження майна" наказано здійснити примусове відчуження майна у власність держави для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, а саме: порохові заряди РСИ-12К (4АН2) у кількості 2231,61 тон та порохові заряди РСИ-12К (Ш-961У) у кількості 777,61 тон, що фактично знаходяться на території військової частини НОМЕР_1 .

04.10.2023, у зв`язку із нанесенням 28.09.2023 вогневого ураження за допомогою БПЛА типу Shаhed 131/136 (Герань 2) російською федерацією по території військової частини НОМЕР_1 , командиром Військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №2708, яким внесено зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №2586 від 15.09.2023, де зазначено, що кількість порохових зарядів РСИ-12К (4АН2) та порохових зарядів РСИ-12К (Ш-961У), що підлягають примусовому відчуженню після влучання в відповідні сховища, де зберігались зазначені порохові заряди є наступною: порохові заряди РСИ-12К (4АН2) у кількості 2067,31 тон (маса нетто) та порохові заряди РСИ-12К (Ш-961У) у кількості 115,39 тон (маса нетто).

05.10.2023 російською федерацією повторно нанесено удар за допомогою БПЛА типу Shаhed 131/136 (Герань 2) по території військової частини, у зв`язку з чим 05.10.2023 було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №2712, яким внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2586 від 15.09.2023, а саме п. 1 викладено в наступній редакції: "здійснити примусове відчуження майна у власність держави для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, а саме: порохові заряди РСИ-12К (4АН2) у кількості 1307,86 тон та порохові заряди РСИ-12К (Ш-961У) у кількості 115,39 тон, що фактично знаходяться на території Військової частини НОМЕР_1 ".

05.10.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт" (виконавець) було укладено договір про надання послуг №101/23 від 05.10.2023, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки по наданню послуг з забезпечення проведення оцінки майна в матеріальній формі. Майно в матеріальній формі - порохові заряди РСИ-12К (4АН2) у кількості 1307,86 тон (маса нетто) та порохові заряди РСИ-12К (Ш-961У) у кількості 115,39 тон (маса нетто).

Згідно зі звітом про оцінку майна, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт" 17.10.2023, вартість майна товарів в обороті, що відчужено, станом на дату оцінки становить: пороховий заряд РСИ-12К (4АН2) у кількості 1307,86 тон - 139941,00 грн без урахування ПДВ; пороховий заряд РСИ-12К (Ш-961 У) у кількості 115,39 тон -12347,00 грн без урахування ПДВ.

20.10.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 складено та підписано акт №2682 про примусове відчуження або вилучення майна (порохових зарядів РСИ-12К (4АН2) у кількості 1307,86 тон (маса нетто) та порохових зарядів РСИ-12К (Ш-961 У) у кількості 115,39 тон (маса нетто), який погоджено рішенням Кіровоградської обласної військової адміністрації №01-29/925/0.2 від 11.09.2023.

Листом №2860 від 07.11.2023 Військова частина НОМЕР_1 надіслала на адресу позивача акт про примусове відчуження або вилучення майна №2682 від 20.10.2023 та копію звіту про оцінку майна.

Не погоджуючись з висновком оцінки майна, позивач замовив у Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності рецензію на копію звіту про оцінку майна, що було примусово відчужено в обороті - порохові заряди РСИ-12К (4АН2) у кількості 1307,86 тон та порохові заряди РСИ-12К (Ш-961 У) у кількості 115,39 тон, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство по нерухомості "Дісконт" 17.10.2023.

04.12.2023 Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності складено рецензію на копію звіту про оцінку майна, згідно з якою копія звіту не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

З метою встановлення ринкової вартості вилученого майна, позивач організував проведення товарознавчого дослідження.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження №498/1/23 від 21.12.2023, складеним Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності, ринкова вартість станом на 01.01.2021: 1 кілограму порохового заряду марки пороху РСИ-12К (4АН2) складає 4056,88 грн або 143,48 долара США за 1 кг (без ПДВ); 1 кілограму порохового заряду марки пороху РСИ-12К (Ш961У) складає 4056,88 грн або 143,48 долара США за 1 кг (без ПДВ). Ринкова вартість станом на 01.01.2023: 1 кілограму порохового заряду марки пороху РСИ-12К (4АН2) складає 5650,55 грн або 154,52 долара США за 1 кг (без ПДВ); 1 кілограму порохового заряду марки пороху РСИ-12К (Ш961У) складає 5650,55 грн або 154,52 долара США за 1 кг (без ПДВ).

Посилаючись на те, що звіт про оцінку майна є неповним, неякісним та не відповідає вимогам нормативно-правових актів, а допущені порушення при проведенні примусового відчуження порушують права позивача, як власника майна, в рамках примусового відчуження об`єктів нерухомості в умовах правового режиму воєнного стану, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати недійсним звіт про оцінку майна, а також зобов`язати відповідача-2 виключити відомості про оцінку з документа про примусове відчуження об`єктів нерухомості у позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17 зазначив, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. При цьому оскаржити оцінку майна, зазначену в ч. 3 ст. 8 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайно стану», можливо лише після відшкодування попередньому власнику вартості примусово відчуженого майна, а саме шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості. Натомість позов щодо оскарження оцінки майна є передчасним і заявленим з неналежно обраним способом захисту прав. Також суд відмовив у задоволенні вимоги про виключення з акту про вилучення майна відомостей про звіт, вказавши, що оскаржений акт за своєю правовою природою, зважаючи на положення ст. 7 вищенаведеного Закону, є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, рішення про примусове вилучення/відчуження стосовно якого прийнято згідно з наказом військової частини.

З вказаними висновками суду першої інстанції у їх сукупності погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням господарського судочинства вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (подібний висновок викладений у п. 6.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Як визначено ч. 2 ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначається Законом "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Згідно з п. 1 ст. 1 зазначеного Закону примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Право особи оскаржити в судовому порядку оцінку, за якою йому як попередньому власникові відшкодована вартість реквізованого майна, передбачено як ч. 4 ст. 353 ЦК України, так і спеціальним Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" у ч. 3 ст. 8.

Разом з цим зі змісту відповідних положень ЦК України та Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" вбачається право вибору попереднього власника майна: 1) вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо (ч. 5 ст. 353 ЦК України, ч. 3 ст. 12 Закону); 2) якщо реквізоване майно збереглося - право вимагати повернути майно у судовому порядку (ч. 6 ст. 353 ЦК України, ч. 1 ст. 12 Закону); 3) грошова компенсація (ч. ч. 2, 4 ст. 11 Закону).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі №757/64569/16-ц зазначала, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 №998 затверджено Порядок №998, який визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. До заяви про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (п.3 Порядку №998). Компенсація здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів після скасування правового режиму воєнного стану за рахунок коштів державного бюджету за умови, що майно було примусово відчужене, а особа відповідно має право на таку компенсацію.

Отже, особа, в якої на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусово відчужено майно, може оскаржити в судовому порядку визначену оцінку цього майна лише після відшкодування його вартості, що прямо передбачено ч. 3 ст. 8 цього Закону, а також ч. 4 ст. 353 ЦК України (відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі №910/5506/23).

Таким чином, правильними є висновок суду першої інстанції про передчасність оскарження оцінки реквізованого майна з огляду на те, що позивачу ще не було відшкодовано вартість майна за відповідною заявою як того вимагає вищенаведене законодавство.

Окрім того колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права після відшкодування вартості примусово відчуженого майна у порядку, визначеному постановою КМУ від 31.10.2012 №998, пред`являти позов про відшкодування його вартості, в якому з посиланням на неправильну оцінку на підтвердження своїх вимог надавати докази щодо вартості примусово відчуженого майна, яку позивач вважає правильною.

Що ж до вимог позивача про зобов`язання військової частини виключити з акту №2682 про примусове відчуження або вилучення майна від 20.10.2023 відомості щодо найменування документа, що містить висновок про вартість майна, дати його оцінки, та про вартість, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення і цих вимог, оскільки відповідний акт за своєю правовою природою, зважаючи на положення ст. 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, рішення про примусове вилучення/відчуження стосовно якого було прийнято згідно з наказом відповідача-2.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 26.01.2022 у справі №911/2525/19, від 20.06.2023 у справі №910/644/22 (910/1687/22) та від 16.02.2024 у справі №910/10009/22.

За наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів, а акт про примусове відчуження майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію (відповідні висновки наведені в п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №712/3525/23).

Також колегія суддів враховує, що згідно з п. 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Крім того, ст. 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов`язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.

Повідомленням від 28.02.2022 Україна поінформувала Генерального секретаря Ради Європи щодо обсягу відступу, пославшись, зокрема, на ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 №8-р(I)/2022 дійшов висновку, що держава встановлює як потрібні ті заходи втручання у право власності, які дають змогу досягти легітимної мети з дотриманням принципів правомірного втручання. Втручання у таке право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства (див. постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №925/323/24).

Натомість доводи скаржника про те, що оскаржена оцінка порушує його законний інтерес на отримання справедливої компенсації за примусово відчужене майно спростовується викладеним у цій постанові, а посилання скаржника на те, що суди не дослідили звіт, наданий позивачем, про оцінку майна та висновок судового експерта, що підтверджують різницю в оцінці майна не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" було відмовлено з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а тому суд не здійснює розгляд справи по суті. При цьому судом першої інстанції було зазначено, що власник може оскаржити оцінку реквізованого майна шляхом пред`явлення позову про відшкодування його вартості у порядку, визначеному законом.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для його скасування.

Доводи відповідачів наведені у відзивах на апеляційну скаргу є обґрунтованими та приймаються судом до уваги.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/3411/24 прийнято з дотриманням норм законодавства і підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВК" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/3411/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 10.04.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Андрієнко