Постанова

від 10.04.2025 по справі 910/4842/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2025 р. Справа№ 910/4842/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024

у справі №910/4842/24 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-системи безпеки"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

про стягнення 129 911,69 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-системи безпеки" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" з вимогою про стягнення заборгованості у сумі 129 911,69 грн., з яких: 75 600,00 грн. - сума боргу за надані послуги по Договору; 7 252,15 грн. - інфляційні збитки; 3 135,10 грн. - 3% річних ; 43 924,44 грн.- штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за договором про надання послуг №10/0222 від 10.02.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/4842/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" (01021, місто Київ, провулок Івана Мар`яненка, будинок 7, код 35692211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-системи безпеки" (04215, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 26, код 43193268) 75 600 (сімдесят п`ять тисяч шістсот) грн. основного боргу, 7 252 (сім тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3 135 (три тисячі сто тридцять п`ять) грн. 10 коп. 3% річних, 2 004 (дві тисячі чотири) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову про стягнення 43 924,44 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг відмовлено, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено відповідальності у вигляді пені за невиконання замовником обов`язку з оплати отриманих послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права: ст. 11, 509, 525, 526, 626, 627, 628 , 901,903 ЦК України та ст. 231 ГК України, та порушенням норм процесуального права: ст. 73,86, 236,237 ГПК України.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- в порушення приписів ст. 73, 86 ГПК України суд визначив встановленими ті обставини, що факт надання послуг за 2022 рік, підтверджується наступними доказами «Факт направлення на адресу відповідача вказаних актів підтверджується наявним у матеріалах справи описом поштового відправлення та накладною № 0209609075771 від 26.02.2024. Проте, відповідач підписав лише акт №№ ЕR-884 від 31.07.2022 за одержані послуги у липні 2022 року, інших актів не підписав, заперечень чи претензій з приводу наданих позивачем послуг за договором не виклав.» акт за липень взагалі не направлявся. Отже, як зазначав скаржник та продовжує наполягати, що акт за липень було отримано в 2022 року, який було підписано та частково оплачено. Інші акти за серпень, вересень, жовтень, листопад 2022, позивач в період дії договору не направляв, послуги не надавав. Отже в 2024 році, між сторонами не існувало договірних правовідносин, Позивач з початку повномасштабного вторгнення військ рф, фактично самоусунувся від надання послуг, зробивши це частково в липні, в інші місяці послуги не надавались, умови договору з

боку позивача не виконувались, тому й не породжувалось будь якого обов`язку скаржника приймати роботи\послуги (що не виконані), тім більш після спливу терміну дії договору;

- порушення судом норм ст. 73,86,236,237 ГПК України, призвело в подальшому до неправильного застосування норм матеріального права, таких як: ст. 11, 509, 525, 526, 626, 627, 628 , 901,903 ЦК України та ст. 231 ГК України та положень договору про надання послуг № 10/0222 від 10.02.2022. Невірно встановивши фактичні обставини, суд прийшов до хибного висновку про необхідність застосування норм матеріального права, що врегульовують взаємовідносини на підставі договорів. В свою чергу, взаємовідносини між сторонами вже не були врегульовані положеннями договору, строк дії якого сплив. В період дії договору Виконавець всупереч вимогам п.4.2. договору послуги з серпня по листопад 2022 року не надавав, рахунки, акти виконаних робіт не виставляв. Обов`язку підписувати акти та сплачувати не виконані роботи не виникло. Натомість, вирішуючи даний спір, суд прийшов до протилежного висновку, та зазначив, що отримавши акти в 2024 році, за нібито виконані роботи, скаржник повинен був їх підписати та сплатити. Заперечення відповідача суд взагалі не врахував, мотиви, обставини, нормативне обґрунтування взагалі не описав та не надав оцінки та мотивів, з яких заперечення відповідача відхиляються.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Під час апеляційного перегляду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній повністю спростовує доводи апелянта, посилаючись на з`ясування судом всіх фактичних обставин, що мають значення для справи з урахуванням всіх наданих належних та допустимих доказів від обох сторін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/4842/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.02.2022 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено Договір № 1010222-01ППА про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався з 10.02.2022 по 31.12.2022 надавати замовнику послуги: «Ремонтування та технічне обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення в житлових будинках Печорського району м. Києва, відповідно до кількісного та адресного переліку згідно додатку № 1 до даного Договору.

Згідно п. 3.1.1 Договору щомісячна вартість послуг за Договором розраховується у відповідності до фактично наданих послуг за калькуляцією наведеною у Додатку № 1 до Договору.

Вартість послуг Виконавця згідно умов Договору становить 900,00 грн з ПДВ на місяць за один об`єкт вказаний в Додатку № 1.

Оскільки в Додатку № 1 прописано 14 об`єктів, тому сумарна вартість за отримані послуги складає 12 600 (дванадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок) з ПДВ за один місяць їх надання.

Відповідно до умов п. 4.1. Договору розрахунки за надані послуги здійснюється Замовником щомісяця після 25 числа наступного місяця за розрахунковим на протязі 10 (десяти) робочих днів згідно рахунку.

Акти наданих послуг, готує Виконавець та передає у двох примірниках Замовнику (п. 4.2 Договору).

Згідно положень п. 6.1.1. та п. 6.1.2. укладеного Договору, Замовник зобов`язаний сплачувати за надані послуги, приймати надані послуги та підписати акт виконаних робіт у разі надання якісних послуг.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що за період з липня по грудень 2022 у відповідача наявна заборгованість за надані послуги у розмірі 75 600 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пояснень позивача, викладених у позовній заяві, на виконання умов договору в період з липня по грудень 2022 позивачем було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 75 600 грн.

На виконання умов п. 4.2 договору позивачем складено та направлено на адресу відповідача акти №№ ЕR-884 від 31.07.2022, ЕR-885 від 31.08.2022, ЕR-886 від 31.09.2022, ЕR-887 від 31.10.2022, ЕR-888 від 30.11.2022, ЕR-889 від 31.12.2022.

Факт направлення на адресу відповідача вказаних актів підтверджується наявним у матеріалах справи описом поштового відправлення та накладною № 0209609075771 від 26.02.2024.

Проте, відповідач підписав лише акт №№ ЕR-884 від 31.07.2022 за одержані послуги у липні 2022, інших актів не підписав, заперечень чи претензій з приводу наданих позивачем послуг за договором не виклав.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що позивач в лютому, березні, квітні та травні 2022 року самоусунувся та не надавав послуги відповідачу за договором, в червні - липні 2022 послуги були прийняті та оформлені актами на загальну суму 25 200,00 грн. В червні 2022 було оплачено 12600,00 грн. Щоквартального звіряння взаємних розрахунків, як передбачено п.4.5 договору, сторонами не проводилось. В подальшому будь-яких дій по виконанню умов договору позивач не здійснював, послуги не надавав, відповідно акти наданих послуг не надавав також (докази направлення актів або вручення в період дії договору позивачем не надано). Разом з позовом суду надані лише докази про направлення вимоги про сплату за ніби-то борг та направлення актів лише через рік та два роки після спливу терміну дії договору. З позицією відповідача, фактичні обставини та докази по справі свідчать про відсутність наданих послуг після липня 2022, невиконання умов договору з боку позивача, неправдивість наданих суду з боку позивача відомостей та доказів.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач повністю заперечує доводи відповідача.

Відповідно до п. 2.2. Договору зауваження щодо якості послуг наданих Виконавцем приймаються від Замовника у письмовому вигляді протягом будь-якого дня місяця, в якому були надані послуги.

Згідно пункту 2.3. Договору якщо протягом розрахункового місяця зауваження щодо якості послуг від Замовника не надійшли. Сторони вважають, що якість послуг наданих у розрахунковому місяці відповідає вимогам сторін.

Докази спростування надання послуг за договором або їх надання у іншому розмірі матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 75 600 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом п. 7.2 договору сторони передбачили настання відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором у вигляді неустойки лише для виконавця.

Оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено відповідальності у вигляді пені за невиконання замовником обов`язку з оплати отриманих послуг, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в стягненні з відповідача 43 924,44 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг.

Нормами ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частиниі позовних вимог про стягнення 7 252,15 грн. інфляційних втрат та 3 135,10 грн. 3% річних нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про їх задоволення в межах поданого розрахунку.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Виходячи із факту укладення Договору між сторонами, ними погоджено в п. 2.3 Договору, що «Якщо протягом розрахункового місяця зауваження щодо якості послуг від Замовника не надійшли, Сторони вважають, що якість послуг наданих у розрахунковому місяці відповідає вимогам сторін».

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів зауважень відповідача (апелянта) щодо якості послуг або взагалі відсутності факту надання послуг у спірний період.

Відповідно до п.6.2.1. договору відповідач мав право достроково розірвати цей Договір у разі не виконання зобов`язань Виконавцем, повідомивши про це його у строк за 20 календарних дня. у випадках: - не надання послуг Виконавцем протягом 10 календарний дня: - надання послуг, якість яких не відповідає п.2.1 цього договору.

Проте, матеріали справи не містять доказів щодо вчинення відповідачем дій для розірвання Договору, у разі ненадання послуг позивачем.

Відповідач підтверджує підписання двох актів від 30 червня та 31 липня 2022 відповідно, на загальну суму 25200 гривень, та оплату в червні 2022 - 12600 гривень.

Апелянт підтверджує часткову оплату заборгованості, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, зокрема і по актам з серпня по грудень 2022, які отримані відповідачем, але не підписані.

Позивач наполягає на тому, що кожен звітний місяць готувались та передавались по два екземпляри уповноваженим представникам Замовника, які зобов`язувались повернути підписані екземпляри та розрахуватись за отримані послуги. Акти надавались в рамках дії Договору, але у зв`язку з неповерненням підписаних екземплярів та у зв`язку з відсутністю вмотивованої відмови від підписання таких Актів Замовнику було направлено Повідомлення-вимоги, яка направлялась 31 травня 2023. Наступне Повідомлення-вимога направлялась 26.02.2024 року, яке відповідач отримав 29.02.2024.

Після закінчення терміну дії укладеного між сторонами договору, відповідач звернувся до ТОВ «Вікінг строй» для обстеження систем протипожежної автоматики і домовидалення в житлових будинках Печерського району міста Києва, за результатами обстеження було складено акт від 24.03.2023.

Вказаний акт був складений майже через 3 місяці після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору, без запрошення та присутності уповноважених представників позивача, у зв`язку з чим суд критично оцінює викладені у ньому обставини, зважаючи на те, що він складався в порядку виконання іншого договору відповідача від 07.03.2023 №07/0323-02 ППА про надання послуг з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення.

В листі від 24.03.2023 ТОВ «Вікінг строй» просило з метою виконання своїх зобов`язань визначених в договорі, вирішити питання проведення ремонтно-відновлювальних робіт для належної роботи всіх систем протипожежного захисту.

Оскільки виявлені недоліки встановлені не у період дії укладеного між сторонами у справі договору, вказаний акт не доводить невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у спірний період та відсутність обов`язку у відповідача сплатити за надані по договору послуги.

Виходячи з наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, суд першої інстанції розглянув позов в межах заявлених позовних вимог із застосуванням до правовідносин сторін положень укладеного між ними договору, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/4842/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/4842/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

4. Матеріали справи №910/4842/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров