Рішення від 01.04.2025 по справі 910/14382/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2025Справа № 910/14382/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тез Тур»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Ком Груп»

про стягнення 131 238,63 грн.

за участю представників:

від позивача: Гнатюк М.Р.;

від відповідача:не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВ Консалтинг» про стягнення 131 238,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням позивачу попередньої оплати за ненадані аудиторські послуги.

Ухвалою суду від 25.11.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонами строки для подачі своїх заяв по суті спору.

Ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням - 01032, місто Київ, вулиця Жилянська, 75, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент звернення позивачем до суду - 21.11.2024.

Ухвалою суду від 21.01.2025 змінено найменування сторони у справі, зокрема відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВ Консалтинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-Ком Груп», розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.02.2025 год.

Позивачем 03.02.2025 у системі «Електронний суд» сформовано додаткові документи у справі.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.2025 не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Для реалізації відповідачем процесуальних прав, судом відкладено підготовче засідання на 04.03.2025.

У підготовче засідання 04.03.2025 представник відповідача повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи закінчення строків, встановлених частиною 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 04.03.2025 судом закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.04.2025.

Відповідачем відзив суду не надано, позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 01.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "НВ Консалтинг" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-Ком Груп») 12.03.2020 виставлено позивачу рахунок - фактуру № б/н про оплату за послуги згідно договору № 2402/4 «Про проведення аудиту (аудиторської перевірки) від 24.02.2020» у розмірі 72 500,00 грн.

Позивачем 12.03.2020 перераховано, грошові кошти у розмірі 72 500,00 грн. У призначенні платежу позивачем зазначено - оплата послуг згідно договору № 2402/4 «Про проведення аудиту (аудиторської перевірки) від 24.02.2020».

Однак, за твердженнями позивача, сторони тільки мали намір укласти договір, проте, договір від 24.02.2020 № 2402/4 про проведення аудиту (аудиторської перевірки) не було укладено та послуги відповідачем позивачу не надавались.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» 21.11.2024 направлено відповідачу вимогу від 04.10.2024 № 10/10/24 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 72 500,00 грн., а також, нарахованих 3 процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідачем грошові кошти позивачу не повернуто, що і стало підставою для звернення останнього до суду із розглядуваним позовом.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на те, що відповідачем не спростовано тверджень позивача про відсутність укладеного між сторонами договору від 24.02.2020 № 2402/4 про проведення аудиту (аудиторської перевірки) та доказів протилежного суду не подано, більш вірогідним Господарський суд міста Києва визнає відсутність укладеного між сторонами договору.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання статті 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Суду доведено, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти помилково, оскільки між сторонами не існувало та не існує жодних договірних правовідносин та зобов`язань, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 72 500,00 грн.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 72 500,00 грн. є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а тому підлягають поверненню позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги у зазначеній частині підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку із неповерненням безпідставно сплаченої суми коштів, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 48 363,63 грн. та 3% річних у розмірі 10 375,00 грн. за період часу з 12.03.2020 по 19.11.2024.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є усталеною в судовій практиці.

Щодо правильного визначення початку періоду прострочення суд відзначає, що у статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на правові висновки Великої палати Верховного Суду та приписи чинного законодавства, оскільки кошти у розмірі 72 500,00 грн. були перераховані відповідачу 12.03.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-Ком Груп» зобов`язане було повернути такі кошти позивачу 12.03.2020, відтак першим днем прострочення вважається 13.03.2020.

Перевіривши надані позивачем розрахунки за відповідний період, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки до розрахункового періоду позивачем неправомірно включено один день, що зумовило збільшення періоду нарахування.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої дати прострочення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 10 197,54 грн., а інфляційні втрати підлягають повному задоволенню.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Ком Груп» (місцезнаходження: Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний номер 42012144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тез Тур» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 63, офіс 2; ідентифікаційний номер 32348756) 72 500,00 грн. основного боргу, 10 197,54 грн. три проценти річних, 48 363,63 грн. інфляційних втрат та 3 023,91 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.04.2025.

Суддя Т.Ю. Кирилюк