Рішення

від 10.04.2025 по справі 910/746/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2025Справа № 910/746/25за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яространслогістік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сма-Буд"

про стягнення 96080,16 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Яространслогістік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сма-Буд" про стягнення 96080,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання № 07/12/23-1 від 07.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 відкрито провадження у справі № 910/746/25, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" 28.01.2025 о 20:11, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Отже відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, про його право подати відзив на позовну заяву та про наслідки не подання відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

07.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яространслогістік" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сма-Буд" (покупець) укладено Договір постачання № 07/12/23-1, відповідно до п. 1 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов`язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, а саме: товарний бетон (іменований наділі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику переданий йому товар в порядку та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору прав власності на товар переходить до покупця з дати його поставки на умовах СРТ згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість кожної партії Товару, визначається постачальником у рахунку-фактурі, а також у видатковій накладній на поставку Товару.

Згідно п. 2.3. договору вартість перевезення вантажу розраховується на підставі тарифів, погоджених Сторонами та вказаних в Додатку № 1 до цього Договору, в залежності від умов перевезення, погоджених Сторонами.

В разі, якщо фактичний час розвантаження АБЗ, в якому було здійснено доставку бетону на місце призначення, був більшим, ніж вказано в п.2.6. Договору, замовник зобов`язаний оплатити перевізнику додатково роботу АБЗ під розвантаженням в місці призначення понад узгоджений нормативний час розвантаження за тарифом, погодженим Сторонами та вказаним в Додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 2.9-2.12 договору покупець здійснює оплату за партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 цього договору. Покупець здійснює попередню оплату вартості партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього договору, яка є його невід`ємною частиною. Оплата покупцем рахунку за простій автотранспорту постачальника понад встановлену норму здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку. Рахунки на оплату партії товару за цим договором надсилаються постачальником покупцю в електронному вигляді на електронну пошту. Рахунок вважається отриманим покупцем з моменту його надсилання на електронну пошту покупця. Оригінал рахунку передається разом з накладною.

Договір набирає сили з дати підписання і діє до 07.12.2024 (п. 1.1 договору).

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату товару: № 382 від 14.12.2023 на суму 29761,49 грн, № 78 від 01.05.2024 на суму 50687,10 грн, № 76 від 29.04.2024 на суму 45360,66 грн, № 40 від 14.03.2024 на суму 8500,20 грн.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 125809,25 грн., що підтверджується підписаними Сторонами видатковими накладними: № 80 від 29.04.2024 на суму 45360,66 грн.; № 85 від 01.05.2024 на суму 50687,10 грн.; № 424 від 15.12.2023 на суму 29761,49 грн. Крім того, Позивачем були надані послуги бетононасоса на суму 8500,20 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг № 50 від 14.03.2024. Загалом вартість товару на послуг згідно первинних документів становить 134309,45 грн.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару та вартість наданих послуг, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 24 від 15.12.2023 на суму 4000,00 грн, № 50 від 15.12.2023 на суму 24761,49 грн, № 66 від 03.04.2024 на суму 8500,00 грн. Загалом відповідачем сплачено 37261,49 грн.

Згідно поданих суду первинних документів вартість неоплачених відповідачем товару та послуг становить 97047,96 грн, натомість, позивач вказує на існування заборгованості у сумі 96080,16 грн.

Як зазначає позивач у позові, заборгованість за видатковою накладною № 424 від 15.12.2023 складає 32,20 грн, а за послуги бетононасоса - 0,20 грн.

Оскільки, відповідач не спростував і не заперечив суму боргу, визначену позивачем і вона є меншою, ніж розрахована судом за поданими суду первинними документами, суд вважає доведеною суму заборгованості у розмірі 96080,16 грн

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 18/12/24 від 18.12.2024, в якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 96080,16 грн. Докази направлення в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не оплатив.

Внаслідок укладення договору № 07/12/23-1 від 07.12.2023 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідач не виконав свого зобов`язання з попередньої оплати товару, натомість, позивач в порядку зустрічного виконання зобов`язання, поставив обумовлений договором товар, який має бути оплачений відповідачем після його прийняття.

Судом встановлено, що відповідач не оплатив вартість поставленого за договором № 07/12/23-1 від 07.12.2023 товару у повному обсязі, доказів зворотного суду надано не було.

В зв`язку з означеним суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 96080,16 грн.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 96080,16 грн. Викладених у позові обставин під час розгляду справи відповідачем не спростовано.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції № 3396 від 21.01.2025 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (2422,40 грн). У зв`язку з означеним позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення йому надмірно сплаченого судового збору у сумі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сма-Буд" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, оф. 214; ідентифікаційний код 40168307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яространслогістік" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 8Б літера "А"; ідентифікаційний код 42797241) заборгованість у розмірі 96080 (дев`яносто шість тисяч вісімдесят) грн 16 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко