Рішення

від 10.04.2025 по справі 914/250/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025 Справа № 914/250/25

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чечва», м. Львів,

про: стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності у розмірі 1 281 314,22 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

позивача: Карук Н.М. - представник

відповідача: Романик Ю.З. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чечва» про стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності у розмірі 1 281 314,22 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Через електронний суд, 03.04.2025 за вх. №8687/25 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просить суд розстрочити на 1 рік стягнення грошових коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610137200:08:007:0169 за адресою: м. Львів, вул. Ковельська, 109А за період з 31.10.2022 по 31.10.2024, який складає загальний розмір 1 281 314,22 грн, наступним чином:

- 106 776, 19 грн у термін до 30.04.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.05.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 30.06.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.07.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.08.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 30.09.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.10.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 30.11.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.12.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.01.2026 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 28.02.2026 (включно);

- 106 776,13 грн у термін до 31.03.2026 (включно).

В судових засіданнях представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

В судових засіданнях представник відповідача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив суд розстрочити на 1 рік стягнення грошових коштів.

Частиною 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Так, подана відповідачем заява про визнання позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.

В судовому засіданні 10.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як встановлено судом, Ухвалою Львівської міської ради від 07.10.2021 №1490 «Про надання ТзОВ «Чечва» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ковельській, 109-а» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Чечва» (код ЄДРПОУ 38457642) дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,1516 га (у тому числі площею 0,0962 га у межах червоних ліній з обмеженням без права будь-якого будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Ковельській, 109-а для обслуговування будівель та споруд, за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ухвал Львівської міської ради щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 2,1495 га (кадастровий номер4610137200:08:007:0169) на вул. Ковельській, 109-а м. Львів в користування (оренду) ТзОВ «Чечва» не приймалося.

Спеціалістами відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель Львівської міської ради 21 лютого 2024 року було проведено обстеження ділянки.

За результатом зазначеного обстеження складено акт обстеження земельних ділянок від 21.02.2024 №27, який був скерований відповідачу листом-повідомленням від 28.06.2024 №2412-вих-93590 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 21.02.2024 №27 встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 2,1495 га за кадастровим номером 4610137200:08:007:0169 га на вул. Ковельській, 109-а для обслуговування будівель та споруд за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки від 26.08.2024 №392392176 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зареєстровано такі об`єкти речових прав: склад ПММ літ. «Б-1» (площею 13,1 кв.м), головний корпус літ. «А-2» (площею 1290,6 кв.м), прохідна літ. «В-2» (площею 285,4 кв.м.), споруда-майстерня літ. «Ж-1;Ж'-1» (площею 562,0 кв.м.), приміщення літ. «Д-1 (площею 681,6 кв.м).

Документи, які посвідчують право користування ділянкою відсутні.

Відтак, на думку позивача, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 31.10.2022 до 31.10.2024.

Відтак, як зазначає позивач, сума недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання вказаних земельних ділянок без належної правової підстави складає 1 281 314 грн 22 коп., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

В ході розгляду справи, відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечив проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення .

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права власності землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Судом встановлено, що відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Таким чином, відповідач фактично користується земельною ділянкою без плати за землю.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (правова позиція в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17).

Відповідно до ч. 1 ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язання. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 31.10.2022 до 31.10.2024 року.

Згідно інформації з витягу про нормативну грошову оцінку №НВ-9958874562024 від 12.12.2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:08:007:0169 становить 43821474 грн 71 коп.

Листом від 10.12.2024 №4108/15-24 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Управління забезпечення реалізації державної політики Відділ № 1 повідомляє.

Нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки на вул. Ковельська, 109- а, у м. Львові, кадастровий номер 4610137200:08:007:0169 станом на 2023р., враховуючи КФ=1,2 становила 876,45 грн.

Нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки на вул. Ковельська, 109- а, у м. Львові, кадастровий номер 4610137200:08:007:0169 станом на 2022р., враховуючи КФ=1,2 становила 762,13 грн.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер 4610137200:08:007:0169) на вул. Ковельській, 109-а у м. Львові, за період з 31.10.2021 по 31.10.2024 становить 1 743 946 грн 70 грн.

Головне управління ДПС у Львівській області на лист департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради від 13.11.2024 №24-вих-162899 надали відповідь листом №13304/5/13-01-04-07 від 25.11.2024 щодо надходжень в місцевий бюджет орендної плати, земельного податку ТзОВ «Чечва» (ЄДРПОУ 38457642) повідомляє.

Відповідно до поданих платником податкових декларацій з плати за землю за 2022-2024 роки за період з 31.10.2022 по 30.09.2024 роки нараховано 462 632,48 грн земельного податку з юридичних осіб за користування земельною ділянкою площею 2,1495 га кадастровий номер 4610137200:08:007:0169 за адресою: м. Львів, по вул. Ковельська, 109 а.

Заборгованість по земельному податку з юридичних осіб станом на 18.11.2024 відсутня.

Відтак, з відрахуванням сплаченої частини земельної плати відповідачем, сума недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання вказаних земельних ділянок без належної правової підстави складає 1 281 314 грн 22 коп. (1 743 946,70 - 462 632,48).

Згідно частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як вже зазналось, відповідачем заявлено про визнання позову.

Враховуючи, що заява про визнання позову, суд вважає, що є всі підстави для прийняття визнання позову відповідачем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 1 281 314,22 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо клопотання ТзОВ «Чечва» про надання розстрочки виконання рішення суду строком на один рік, суд , розглянувши подану заяву, дійшов висновку її задоволити, з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення Суду у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004).

Поширюючи критерії «розумного « строку виконання судового рішення аналогічні тим, що застосовуються до строку розгляду справи, Суд вважає, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Суду у справі від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»). Короткі затримки, менші ніж один рік, наголошує Суд, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала Суду від 07.10.2003 у справі «Корнілов та інші проти України»).

В п.2.3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначено, що у Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).

Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

За судовою практикою, як встановив Конституційний Суд України, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Висновки Конституційного Суду України суд вважає релевантними до застосування при вирішенні питання надання розстрочки виконання рішення суду за нормами ст. 331 чинного ГПК України (надалі - Кодекс) за змістом є тотожними нормам ст.121 ГПК України в попередній редакції.

Згідно з ч. 1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У разі необхідності, у резолютивній частині рішення суду вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п. 2 ч. 6 ст.238 ГПК України).

У Господарському процесуальному кодексі України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини перша і п`ята статті 331 цього Кодексу).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).

Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Принцип змагальності сторін полягає, зокрема, у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК). Подібні положення містяться у ч.1 ст.74 ГПК, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд приймає до уваги те, що ТзОВ «Чечва» наявний борг на суму 1 281 314,22 грн не оспорює.

Суд враховує, що 28.03.2025 року ТзОВ «Чечва» подало на ім`я Львівського міського голови Заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання земельної ділянки в оренду на 10 років по вул. Ковельська, 109А у м. Львові, яка зареєстрована за реєстраційним №2-5768/ АП-2403, на підтвердження надаємо суду:

- заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання земельної ділянки в оренду на 10 років по вул. Ковельська, 109 у м. Львові, від 28.03.2025, яка зареєстрована за реєстраційним №2-5768/АП-2403.

- опис прийнятих документів від 28.03.2025 року за реєстраційним №2-5768/АП-2403.

- копію довіреності на представництво щодо оформлення права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 4610137200:08:007:0169 за адресою: м.Львів, вул. Ковельська, 109А від 26.03.2025 року.

Також суд враховує, видану ТзОВ «Чечва» Довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 26.03.2025 року №4817/АП/13-01-13-02-20-Е.

За період 2023 2024 рр. нормативно грошова оцінка земельної ділянки, щодо якої виник спір у справі, і на якій розміщена основна адміністративно технічна база Товариства збільшилась майже вдвічі.

Фінансові зобов`язання Товариства збільшились, водночас дохід зменшився, а тому сплата суми боргу одним платежем спричинить велике фінансове навантаження на Товариство та дестабілізує його роботу.

В межах вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду суд враховує також і інші обставини, які об`єктивно впливають на фінансову можливість виконання зобов`язань ТзОВ «Чечва» перед Львівською міською радою.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16).

При вирішенні питання про надання розстрочки суд дотримується балансу інтересів як стягувача так і боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану, адже товариство стягувача також знаходиться в складних економічних умовах.

При цьому слід зазначити, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, суд вважає справедливим розстрочити ТзОВ «Чечва» рішення суду на загальну суму 1 281 314,22 грн на один рік.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, яка узгоджується з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що відповідачем зазначено про визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про те, що позивач вправі повернути з Державного бюджету України 50% судового збору за визнану відповідачем частину позовних вимог у розмірі 9609,87 грн.

Розподіл іншої частини сплаченої суми судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 9 609,86 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79,123,129,232,233, 236,237,238,240,331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чечва» (адреса: 79024, м. Львів, вул. Ковельська, 109-а, Код ЄДРПОУ: 38457642) на користь Львівської міської ради (Код ЄДРПОУ 04055896, юридична адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610137200:08:007:0169 за адресою: м. Львів, м. Львів, по вул. Ковельська, 109 а без правовстановлюючих документів у розмірі - 1 281 314,22 грн та розстрочити виконання даного рішення суду протягом 12 місяців згідно графіку:

- 106 776, 19 грн у термін до 30.04.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.05.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 30.06.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.07.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.08.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 30.09.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.10.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 30.11.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.12.2025 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 31.01.2026 (включно);

- 106 776, 19 грн у термін до 28.02.2026 (включно);

- 106 776,13 грн у термін до 31.03.2026 (включно).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чечва» (адреса: 79024, м. Львів, вул. Ковельська, 109-а, Код ЄДРПОУ: 38457642) на користь Львівської міської ради (Код ЄДРПОУ 04055896, юридична адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) 9609,86 грн сплаченого судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.04.2025

СуддяБерезяк Н.Є.