Рішення

від 10.04.2025 по справі 920/329/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.2025м. СумиСправа № 920/329/25

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/329/25

за позовом Приватного підприємства Пятраса Шалвіса «Sameda»

(вул. Лужу, 1-66, Клайпеда, Литва, код ЄДРПОУ 300644293)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС ТРЕЙД»

(вул. Шевченка, буд. 86, м. Кролевець, Конотопський район,

Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 40279614)

про стягнення 282342 грн 00 коп., що еквівалентно 6765,00 євро,

Суть спору. 05.03.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на свою користь 282342 грн 00 коп., що еквівалентно 6765,00 євро, боргу за Контрактом №04/06/24, укладеним між сторонами спору, а також стягнути судовий збір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/329/25 та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали суду від 10.03.2025 про відкриття провадження у справі №920/329/25 направлено на юридичну адресу позивача, зазначену представником позивача в позовній заяві, що підтверджується списком розсилки №1273 від 12.03.2025, який міститься в матеріалах справи (а.с.27).

Копію ухвали суду від 10.03.2025 про відкриття провадження у справі №920/329/25 було отримано відповідачем в його електронному кабінеті системи «Електронний суд» 10.03.2025, 16:41, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.26).

Таким чином, сторони вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Водночас, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог в установлений судом строк суду не подав.

03.04.2025 позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду клопотання (вх.№1455), відповідно до якого зазначає, що позивачем в позовній заяві вказано, що 03.10.2024 року ним було направлено вимогу про поставку товару належної якості згідно специфікації, яка була раніше погоджена між позивачем і відповідачем, доказ поштового відправлення (вручення) вимоги позивач отримав 11.10.2024 року (міститься в матеріалах справи). Водночас, під час формування та направлення позовної заяви через систему «Електронний суд» з технічних причин позивачем не було долучено вимогу про поставку товару належної якості від 03.10.2024 як додаток до позовної заяви, що зумовлено некоректною роботою системи «Електронний суд», у зв`язку з чим позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію вищевказаної вимоги та врахувати даний доказ при прийнятті рішення у справі №920/329/25.

03.04.2025 позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду клопотання (вх.№1457) у справі №920/329/25.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

04.06.2024 між Приватним підприємством Пятраса Шалвіса «Sameda» (далі Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС ТРЕЙД» (далі Постачальник, Відповідач) було укладено Контракт №04/06/24 (договір поставки пиломатеріалів обрізних) (далі Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Постачальник продає, а Покупець купує продукцію, далі іменовану Товар у номенклатурі, кількості та цінах, зазначеними у специфікаціях, заявках, оформлених у вигляді додатків, які є невід`ємною частиною Контракту.

Кількісні та якісні характеристики Товару, що продається, вказуються в специфікаціях та/або заявках до цього Контракту (п. 2.1. Контракту).

Згідно п. 3.1. Контракту, поставка здійснюється на умовах Інкотермс 2020 та вказуються у додатках до цього Контракту.

Ціна за одиницю Товару вказані у додатках, які є невід`ємною частиною цього Контракту, і включають вартість тари, упаковки товару, всі витрати у порту завантаження та митні витрати (п. 4.1. Контракту).

Пунктом 4.4. Контракту встановлено, що порядок розрахунків за кожну партію Товару, що поставляється за цим Контрактом, вказується в додатках до Контракту.

Даний Контракт набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2024 року (п. 7.1. Контракту).

Відповідно до специфікації № 1 від 04.06.2024 до Контракту №04/06/24 (далі Специфікація) сторони погодили поставку Товару пиломатеріал обрізний, СОСНА 2-3 гатунок, розмірами 95х195х2400 мм, з умовами поставки: DAP Рига, Латвія.

04.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС ТРЕЙД» виставлено Позивачу рахунок-фактуру №04/06 від 04.06.2024 до Контракту №04/06/24 (далі Рахунок-фактура), відповідно до якого: Товар - пиломатеріал обрізний, СОСНА 2-3 гатунок 4407119000, розмірами 95х195х2400 мм, об`ємом 33,00 куб.м., ціна 205,00 Євро за метр кубічний, загальна сума 6765,00 Євро.

06.06.2024 на виконання умов Контракту Позивачем здійснено оплату (повну оплату вартості) за Товар відповідно до виставленого Відповідачем рахунку-фактури №04/06 від 04.06.2024 на загальну суму 6765,00 Євро, що підтверджується копією банківського переказу, яка міститься в матеріалах справи (а.с.14).

Водночас, як вказує Позивач, станом на 26.08.2024 Постачальником не було вчинено жодних дій на виконання умов Контракту (в частині поставки Товару) та не повідомлено Покупця належним чином про строки виконання або невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за спірним Контрактом.

26.08.2024 Позивачем надіслано на юридичну адресу Відповідача претензію від 26.08.2024, б/н, відповідно до змісту якої Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС ТРЕЙД» запропоновано повідомити представника Позивача про строки виконання зобов`язань за контрактом №04/06/24 від 04.06.2024 (в частині поставки Товару, визначеного в рахунку-фактурі №04/06 від 04.06.2024) у добровільному порядку та поставити Покупцю Товар, за який була внесена оплата на зазначений Постачальником банківський рахунок, а у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання за Контрактом повідомлено про необхідність повернути отримані в якості оплати грошові кошти у розмірі 6765,00 Євро на банківський рахунок Покупця; у випадку ж неможливості виконання або про неналежне виконання зобов`язання за Контрактом Позивач просив повідомити письмово представника Позивача для прийняття подальших рішень.

02.09.2024 вищевказана претензія від 26.08.2024 була отримана представником Відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення (відправлення №1400000013570) (а.с.13).

03.10.2025 Позивачем надіслано на юридичну адресу Відповідача вимогу від 03.10.2025, б/н про поставку товару належної якості (згідно специфікації №1 до Контракту №04/06/24 від 04.06.2024 року згідно отриманої передоплати по рахунку-фактурі №04/06 від 04.06.2024 року), строк поставки Товару відповідно до якої: у розумні строки, але не пізніше 20.10.2024.

11.10.2024 вищевказана вимога від 03.10.2024 була отримана представником Відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення (відправлення №1400058720609) (а.с.9).

Належної відповіді/заперечень по суті вимоги від 03.10.2025, б/н, у тому числі щодо строку поставки Товару, з боку Постачальника на адресу Позивача не надходило.

Водночас, в обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між Сторонами Контракту, поставку Товару в установлений строк не здійснив. Унаслідок прострочення Відповідачем зобов`язання за Контрактом, виконання такого зобов`язання втратило інтерес для Позивача, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з Відповідача суму попередньої оплати у розмірі 282342 грн 00 коп., що еквівалентно 6765,00 євро (курс НБУ 41,7358 грн за 1 Євро, лютий 2025 року).

Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Так, судом встановлено, що укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов Контракту №04/06/24 Позивачем 06.06.2024 здійснено оплату (повну оплату вартості) за Товар відповідно до виставленого Відповідачем рахунку-фактури №04/06 від 04.06.2024 на загальну суму 6765,00 Євро, що підтверджується копією банківського переказу, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 14).

Водночас, Відповідач свої зобов`язання за Контрактом не виконав, у погоджений сторонами строк (до 20.10.2024) Товар не поставив.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, Позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Таким чином, у Відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути Позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 21.10.2024 року.

Аналогічна правова позиція щодо визначення дати виникнення у постачальника зобов`язань з повернення суми попередньої оплати викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Таким чином, оскільки Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про поставку Позивачу Товару у строк або про повернення грошових коштів за оплачений і непоставлений Товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Пятраса Шалвіса «Sameda» про стягнення попередньої оплати в сумі 282342 грн 00 коп., що еквівалентно 6765,00 євро (курс НБУ 41,7358 грн за 1 Євро, лютий 2025 року) є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 4235 грн. 13 коп. покладається на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС ТРЕЙД» (вул. Шевченка, буд. 86, м. Кролевець, Конотопський район, Сумська область, 41300, код ЄДРПОУ 40279614) на користь Приватного підприємства Пятраса Шалвіса «Sameda» (вул. Лужу, 1-66, Клайпеда, Литва, код ЄДРПОУ 300644293) кошти, які були сплачені в рахунок попередньої оплати (повної оплати) за Контрактом №04/06/24 у розмірі 282342 (двісті вісімдесят дві тисячі триста сорок дві) грн 00 коп., що еквівалентно 6765,00 євро, а також 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн 13 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.04.2025.

СуддяС.В. Заєць